Постанова

від 08.12.2020 по справі 661/2014/15-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Херсон

справа № 661/2014/15-ц

провадження № 22-ц/819/66/20

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Полікарпової О.М., Семиженка Г.В., секретарГеленко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області у складі судді ВедяшкіноїЮ.В. від 28 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

встановив:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 07 грудня 2004 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час шлюбу ними було набуто наступне майно: житловий будинок садибного типу, розташованій по АДРЕСА_1 ; присадибна земельна ділянка, площею 0,0586 га, розташована за тією ж адресою; нежитлове приміщення загальною площею 44,5 кв. м, розташоване по АДРЕСА_2 ; автомобіль марки Mazda , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Зазначене нерухоме та рухоме майно оформлено на ім`я ОСОБА_2 , а житловий будинок із присадибною земельною ділянкою за час шлюбу без її згоди відповідачем передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Сиріус 15 (далі - ТОВ Сиріус 15 ).

Посилаючись на те, що шлюб між ними розірвано, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме: визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу загальною площею 472,8 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 , як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя; визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку присадибної земельної ділянки, кадастровий номер 6510700000:01:005:0048, площею 0,0568 га, розташованої по АДРЕСА_1 як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя; визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку нежитлового приміщення загальною площею 44,5 кв. м, розташованого по АДРЕСА_2 , як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя; визнати за нею право приватної власності на 1/2 автомобіля Mazda , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Рішенням суду від 28 березня 2017 року позов задоволено частково та постановлено:

Визнати за ОСОБА_3 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 44,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки « Mazda« 6 2.0 CD Executive 6MT (GG), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , 2007 року випуску.

В іншій частині позову відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ житлового будинку садибного типу та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1 скасувати.

Визнати недійсним правочин щодо відчуження ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ Сиріус 15 належної на праві спільної сумісної власності подружжя нерухомості - садибного житлового будинку площею 472,8 кв.м. та присадибної земельної ділянки площею 0,0568 га, що розташовані за наведеною вище адресою.

Скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухомість право приватної власності ТОВ Сиріус 15 на спірне майно.

Припинити право спільної сумісної власності сторін на наведене нерухоме майно.

Здійснити поділ майна, визнавши за кожним право спільної часткової власності на 1/2 його частину.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спірний житловий будинок та земельна ділянка рішеннями суду були визнані об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, тому їх відчуження до статутного капіталу товариства без згоди дружини є незаконним відповідно до частини третьої статті 65 СК України.

Судом під час поділу майна подружжя не було дотримано принципу рівності часток, а також не взято до уваги, що в момент вчинення правочину відповідачем не було дотримано вимог частини першої статті 203 ЦК України, оскільки правочин з відчуження спільного сумісного майна до статутного капіталу ТОВ Сиріус 15 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, вчинявся не з метою ведення господарської діяльності товариства, а з метою уникнення поділу майна подружжя.

Порушення норм процесуального права вбачає в тому, що судом не було вирішено заявлене нею клопотання про витребування доказів у підтвердження її доводів щодо фіктивності товариства, а також за відсутності передбачених законом підстав здійснено розгляд справи у закритому судовому засіданні без допуску за її клопотанням депутатів міської ради.

Також зазначила, що первісно нею було заявлено вимоги про визнання недійсним правочину відчуження спірного майна та про скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ Сиріус 15 , які вона змінила в подальшому не з власної ініціативи та вважає це помилкою.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 її доводи не визнав, рішення суду вважає законним та обґрунтованим.

Справа повторно переглядається в апеляційному порядку в частині позовних вимог про поділ житлового будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1 .

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в частині, що повторно переглядається в апеляційному порядку, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішення суду у наведеній вище частині мотивовано тим, що спірний житловий будинок із присадибною ділянкою, хоча і були об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбавалися та в подальшому переплановувалися за рахунок спільних коштів подружжя, однак за час шлюбу на підставі рішення титульного власника були передані до статутного капіталу ТОВ Сиріус , тобто перейшли у приватну власність цього товариства, тому не можуть бути предметом поділу між сторонами. Суд вважав, що в іншого із подружжя право власності на вказане нерухоме майно трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості цього майна або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності товариства, або половини майна, що залишиться після його ліквідації.

В процесі розгляду справи суд встановив, що з 07 грудня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу ними було набуто наступне майно: житловий будинок садибного типу, розташований по АДРЕСА_1 ; присадибна земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0586 га кадастровий №6510700000:01:005:0048, розташована за тією ж адресою; нежитлове приміщення, загальною площею 44,5 кв. м, розташоване по АДРЕСА_2 ; автомобіль марки Mazda , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , був придбаний на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 04 грудня 2007 року, та за своїми характеристиками цей об`єкт нерухомості мав загальну площу 59,5 кв. м, з яких: житлова площа 34,3 кв. м та при ньому були господарські споруди: прибудова літ.А1; сараї літ. В, Д; гараж літ. Г, мощення і споруди № 1-4 (а.с.14-16, т. 1).

Відповідно до пункту 7 цього договору дружина покупця, ОСОБА_3 , дала згоду на витрачання грошових коштів на купівлю вищенаведеного майна, про що є її письмова згода, посвідчена приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу Сердюком Л.І. 04.12.2007 року (т.4, а.с. 66).

Після реконструкції вказаний житловий будинок за технічною характеристикою має загальну площу 472,8 кв. м, із яких: житлова площа - 86,2 кв. м. Об`єкт нерухомості введений до експлуатації та на підставі рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області від 26 грудня 2011 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності від 29 грудня 2011 року (а. с. 17-18, т. 1).

Земельна ділянка площею 0,0586 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будинку придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 04 грудня 2007 року (а.с. 24-25, т. 1).

Рішенням засновника від 06 березня 2015 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю Сиріус 15 , статутний капітал якого становить 2 млн. грн та на 100 % належить засновнику - ОСОБА_2 .

Статутний фонд товариства складається із грошової частини в сумі 50 тис. грн та майнової частини на суму 1 950 000 грн, до складу якої віднесено житловий будинок та земельну ділянку, належні засновнику, які розташовані по АДРЕСА_1 , та передані у власність створеного товариства на підставі акту приймання- передачі (а. с. 215-236, т. 1).

Передача спірного нерухомого майна до статутного фонду товариства відбулася без згоди ОСОБА_3 , що відповідач визнає та не спростовує.

Право власності на вказане нерухоме майно за ТОВ Сиріус 15 підтверджено свідоцтвами про право власності від 11 березня 2015 року та зареєстровано у реєстрі речових прав (а.с. 237-239, т. 1).

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області, ухваленим 15 лютого 2017 року у справі №661/1185/16-ц, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТОВ Сиріус 15 про визнання недійсним правочину щодо передачі нерухомого майна до статутного фонду ТОВ Сиріус 15 відмовлено. Вказаним рішенням встановлено, що спірне нерухоме майно придбано та реконструйовано із врахуванням добудованих господарських нежитлових приміщень за рахунок коштів подружжя, але з часу передання їх до статутного фонду товариства набуло статусу приватної власності товариства (а. с. 104-106, т. 2).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року у справі №661/1185/16-ц рішення Апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В результаті нового розгляду справи судом апеляційної інстанції постановою Херсонського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено та визнано недійсним свідоцтво про право власності від 11.03.2015 року, індексний номер 34765034, видане ТОВ Сиріус 15 на житловий будинок із господарськими спорудами, площею 472,8 кв. м, АДРЕСА_1 , та свідоцтво про право власності від 11.03.2015 року, індексний номер 34766514, видане ТОВ Сиріус 15 на земельну ділянку кадастровий номер 6510700000:01:005:0048, площею 0, 0586 га, розташовану по АДРЕСА_1 .

Наведене судове рішення набрало законної сили та є чинним.

Рішення суду першої інстанції, ухвалене у справі №661/2014/15 в частині поділу нежитлового приміщення та автомобіля не оскаржувалося і в апеляційному та касаційному порядку не переглядалося.

18 жовтня 2018 року ОСОБА_3 змінила ім`я на ОСОБА_5 , про що Новокаховським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області складено відповідний запис №21 та видано свідоцтво про зміну імені (а.с.240, т.4).

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що спірні правовідносини виникли із права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте ними за час шлюбу.

Згідно із положеннями статті 59 СК України той з подружжя, який є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім`ї, насамперед дітей.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у статтях 63, 65 СК України.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено правило, за яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і частина третя статті 368 ЦК України.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Отже, враховуючи, що спірний житловий будинок та земельна ділянка були придбані та реконструйовані сторонами за час шлюбу за спільні кошти подружжя, є єдиним місцем проживання їх сім`ї, а відповідач без згоди дружини передав вказану нерухомість до статутного капіталу ТОВ Сиріус 15 з метою уникнення поділу майна подружжя та зважаючи на те, що передача цього нерухомого майна до статутного капіталу товариства визнана в судовому порядку незаконною, а правовстановлюючі документи на нього недійсними, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявленого ОСОБА_6 позову в цій частині є помилковим, а рішення суду в частині його вирішення таким, що підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину житлового будинку садибного типу та Ѕ частину земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

При цьому колегія суддів заперечення відповідача з приводу статусу спірного нерухомого майна як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя до уваги не приймає, оскільки відповідно до пункту третього частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція ж норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена конструкція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843 цс 17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 і відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносинах.

Стверджуючи про те, що спірне нерухоме майно належить йому на праві особистої приватної власності, відповідач належних та допустимих доказів, які б підтверджували цю обставину та спростовували презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, не надав.

Необґрунтованим колегія суддів вважає також посилання відповідача на ту обставину, що на час вирішення судом справи та на час її перегляду в апеляційному порядку право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю Сиріус 15 , що, на його думку, виключає поділ цього майна між подружжям, оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог статті 328 ЦК України речове право на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Незаконність набуття Товариством з обмеженою відповідальністю Сиріус 15 права власності на спірне нерухоме майно встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, в той час, як згідно із частиною другою статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

При цьому, на думку колегії суддів, положення частини п`ятої наведеної вище норми матеріального права про те, що відомості з Державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом, не поширюються на спірні правовідносини, оскільки передача спірного нерухомого майна до статутного капіталу товариства відбулася з порушенням прав позивача як іншого з подружжя, у власності якого це майно перебувало, в період, коли воно набуло статус спірного майна за зверненням ОСОБА_3 до суду з відповідними позовними вимогами у серпні 2014 року (т.4, а.с.23-26).

В даному випадку державна реєстрація права власності на нерухоме майно при відсутності цього права у Товариства з обмеженою відповідальністю Сиріус 15 носить формальний характер і не може бути перешкодою для поновлення прав позивача як співвласника цього майна.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги у наведеній вище частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню із зазначених вище підстав.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема в частині визнання недійсними правочинів щодо спірного нерухомого майна, скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ Сиріус 15 на це майно, припинення права спільної сумісної власності сторін на наведене майно та його поділ, є такими, що виходять за межі предмета спору, що був розглянутий судом першої інстанції та в силу положень статті 367 ЦПК України не можуть бути предметом розгляду в апеляційному порядку, тому не потребують наведення мотивів їх прийняття або відхилення судом апеляційної інстанції.

Заперечення ж відповідача, викладені у письмовому відзиві (запереченні) на апеляційну скаргу, зводяться до того, що спірне нерухоме майно не належить йому на праві власності, а належить ТОВ Сиріус 15 і тому не може бути предметом поділу між подружжям, не можуть бути прийнятими до уваги, зважаючи, що неправомірність та незаконність набуття товариством права власності на це нерухоме майно встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 частково задовольнити.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року в оскарженій частині скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Визнати за ОСОБА_8 право власності на Ѕ частину житлового будинку садибного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0586 га, розташованої по АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6510700000:01:005:0048.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В.Пузанова

Судді: О.М.Полікарпова

Г.В.Семиженко

Повний текст постанови складено 14 грудня 2020 року

Суддя Л.В. Пузанова