Рішення

від 10.12.2020 по справі 193/1626/19

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1626/19

Провадження № 2-др/193/7/20

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року сел. Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кащук Д. А.,

при секретарі судового засідання Ратушної В. В.,

за участі представник позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Софіївка в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 , яка виступає в інтересах позивача - ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа - Софіївська державна нотаріальна контора про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та усунення від права на спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2020 року до суду надійшло вищезазначена заява. В обгрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що в провадженні Софіївського районного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовом позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа - Софіївська державна нотаріальна контора про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та усунення від права на спадкування за законом.

12.11.2020 року по вказаній цивільній справі ухвалено рішення про часткове задоволення позову. Встановлено факт належност і померлій ОСОБА_4 , державного акту на право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №1236 від 09.04.2004 року, виданого на ім`я ОСОБА_5 Софіївським районним відділом земельних ресурсів від 01.07.2004 року, земельна ділянка площею 7,730 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; свідоцтва про право на спадщину за законом №1236 від 09.07.2004 року на ім`я ОСОБА_5 , виданого державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори на 1/2 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; заповіту, складеного від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Стюрко О. О. 09.04.2004 року, який зареєстрований в реєстрі за №1233. В іншій частині позову було відмовлено, а саме було відмовлено у задоволені позовної вимоги про усунення від права спадкування.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Вказує, що 08.11.2019 року між позивачем та адвокатом Гусаковою О. Б. було укладено договір № 100 про надання правової допомоги.

Відповідно до умов вказаного договору, вартість гонорару адвоката становить 12 500 грн. та додатково по 500 гр.н за підготовку адвокатом до кожного судового засідання, які позивачем було сплачено у повному обсязі, що підтверджено договором № 100 про надання правової допомоги від 08.11.2019 року та квитанціями до прибуткового касового ордеру від 08.11.2019, 21.11.2019, 19.01.2020, 11.02.2020, 01.03.2020, 15.03.2020, 19.03.2020, 05.04.2020, 11.05.2020, 08.06.2020, 01.07.2020, 24.07.2020, 25.09.2020, 19.10.2020, 09.11.2020, 12.11.2020 року.

У зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 500 грн..

07 грудня 2020 року представником відповідача ОСОБА_6 надано заперечення на заяву про прийняття додаткового рішення, згідно якого просить відмовити у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення. В обгрунтування заяви вказує, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Згідно зі статтею 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час

Закон України від 6 липня 1995 року № 265/9S-BP Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операцїі у готівковій та/або безготівковій формі .

Відповідно до п. 1. Розділу 1 Положення "Про форму та зміст розрахункових документів" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 (далі - Положення №13) положення розроблено відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг . Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком пткс, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно- правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Форму та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. № 481.

Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат адвокати подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді,

У випадку обрання адвокатом ведення Книги в електронній формі необхідно отримати посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованими центрами сертифікації ключів, включених до системи подання податкових документів в електронному вигляді, укласти договір про визнання електронних документів з контролюючим органом та сформувати заяву на отримання Книги І надіслати ОСОБА_7 до контролюючого органу за місцем податкового обліку засобами електронного зв`язку з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Документами, які підтверджують понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Вказує, що адвокатом позивача - Гусаковою О Б. подано до суду як докази надання правничої допомоги - копія договору № 100 про надання правової допомоги від 08.11.2019 року, копії квитанцій до прибуткового касового ордеру (15 штук), копія акту прийому-передачі виконаних робіт від 12.11.2020 року, копії ордеру, свідоцтва, трудової книжки.

Але при цьому законодавець чітко визначив порядок, облік, оприбуткування, звітування щодо отриманих доходів адвокатом. Тобто, з доказів які надала до суду адвокат Гусакова О. Б., не зрозуміло, чи дійсно вона отримала від клієнта - ОСОБА_2 грошові кошти саме як дохід від правничої допомоги, а відповідно ОСОБА_2 , понесла дійсно витрати на професійну правничу допомогу, в матеріалах справи відсутні копії - касової книги, книги доходів обліку доходів і витрат, виписки з банківського рахунку з приміткою платежу від ОСОБА_2 за професійну правничу допомогу.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутня податкова декларація адвоката за 2019 рік де мав відображатися дохід від прибуткового касового ордеру № 105 від 08,11 2019 року в сумі 12500 гривень, прибуткового касового ордеру № 116 від 21.12.2019 року в сумі 500 гривень. Тобто, якщо адвокат не має доходу, то відповідно клієнт ОСОБА_2 не несла й витрати на правничу допомогу.

Вважає, що отримані ОСОБА_1 грошові кошти можна охарактеризувати як безпідставно набуті, позика, благодійні внески, а те що це є витрати на професійну правничу допомогу документально не підтвердженні та не доведені суду.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Адвокат позивача при зазначенні суми стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача не взяла до уваги і той факт, що позовна заява як первинна так і уточнена містить декілька позовних вимог, та відповідно суд задовольнив лише одну позовну вимогу.

Вказує, що навіть в такому випадку вся сума судових витрат, яка зазначена представником позивача, стягується тільки пропорційно, а не в повному обсязі з відповідача.

В позовній заяві, а згодом і в уточненій, було заявлено основні 3 позовні вимоги, з яких одну відповідач визнавав в повному обсязі, навіть з початку судових засідань (ідеться мова про встановлення факту належності правовстановлюючих документів), а інші позовні вимоги взагалі не визнавали (ідеться мова про усунення від права спадкування та стягнення витрат на правничу допомогу). Всі перелічені представником позивача судові засіданні відбулись тільки з метою доведення підстав для усунення відповідача від права спадкування, а в даній частині позовна заява не була задоволена.

З огляду на те, що позов був задоволений тільки в тій частині, яка визнавалась з самого початку відповідачем, і дана категорія справи не є складною, а в інших вимогах було відмовлено, вважає, що правнича допомога у розмірі 19500 грн. є дуже завищеною, для вирішення даного питання достатнім розміром витрати на правничу допомогу є 1000 грн., за складання позовної заяви, яка тільки підтримується відповідачем, тому в даній ситуації відповідач згоден сплатити 500 грн. (половину від 1000 грн.) за вирішення даного питання на витратити за правничу допомогу, але тільки при наявності всіх необхідних та належних доказів даної витрати, які передбаченні чинним законодавством.

ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлену заяву підтримує, просить задовольнити.

ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд заяви без його та відповідача ОСОБА_3 участі.

Згідно пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду питання про ухвалення додаткового рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи заперечення відповідача, вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1, 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Матеріали справи містять докази понесення позивачем на правничу допомогу, а саме наявність договору від 08.11.2019 року № 100 про надання правової допомоги. Згідно якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту ( ОСОБА_2 ) правову допомогу із захисту його інтересів. Згідно п. 3 договору вартістю гонорару за договором становить 1700 грн. за одну годину, але не більше 12500 грн та по 500,00 грн. за підготовку до участі до кожного судового засідання. Оплата у розмірі 12500 грн. здійснюється протягом 3х днів з моменту підписання договору, а за три дні перед кожним судовим засіданням сплачуються 500,0 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 105 від 08.11.2019 року ОСОБА_2 сплатила адвокату Гусаковій О. Б. гонорар у відповідності до п. 3 договору № 100 від 08.11.2019 року у сумі 12500 грн. (а.с. 58,59).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції ВС/КГС викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 р. у справі №922/15944/17.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати у сумі 19500 000 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з позивача становить надмірний тягар для неї, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача 9 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Первинні документи щодо погодження з клієнтом переліку послуг правничої професійної допомоги не можуть вважатися достовірним та достатнім доказом факту прийняття їх (послуг) виконання таким клієнтом. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

По даній справі на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано копії квитанцій до прибуткового касового ордеру: № 105 від 08.11.2019 року оплата за договором про надання правової допомоги у розмірі 12 500 грн; №116 від 21.12.2019 року за участь у судовому засіданні 24.12.2019 по справі 193/1626/19 ; № 08 від 11.02.2020 року оплата за участь у судовому засіданні 12.02.2020 року ; № 03 від 19.01.2020 р. за участь у судовому засіданні 27.01.2020 року по справі 193/1626/19 ; № 19 від 15.03.2020 року оплата за участь у судовому засіданні 19.03.2020 року по справі 193/1626/19 ; № 14 від 01.03.2020 року оплата за участь у судовому засіданні 02.03.2020 р.; № 26 від 05.04.2020 р. оплата за участь у судовому засіданні 07.04.2020 р; № 20 від 19.03.2020 р оплата за участь у судовому засіданні 23.02.2020 р ; № 28 від 11.05.2020 р оплата за участь у судовому засіданні 14.05.2020 р.; № 33 від 08.06.2020 р оплата за участь у судовому засіданні 10.06.2020 року; № 48 від 01.07.2020 р . оплата за участь у судовому засіданні 01.07.2020 р; № 53 від 24.07.2020 оплата за участь у судовому засіданні 28.07.2020 року; № 86 від 19.10.2020 року оплата за участь у судовому засіданні 21.10.2020 року; № 91 від 09.11.2020 року оплата за участь у судовому засіданні 11.11.2020 р.; № 72 від 25.09.2020 року оплата за участь у судовому засіданні 30.09.2020 р.

ОСОБА_1 було надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів кожна яка становить у сумі по 500 грн. , однак, вказані квитанції до прибуткового касового ордеру суд не може прийняти до уваги, як допустимі докази понесення ОСОБА_2 вищевказаних витрат, оскільки до матеріалів справи долучені не оригінали вказаних квитанцій, а лише копії.

Відповідно до договору № 100 від 08.11.2019 року про надання правової допомоги, а п. 3 встановлена гонорар за участь у кожному судовому засіданні по 500 грн (а.с. 58)

З акту прийому-передачі виконаних робіт за договором №100 про надання правової допомоги від 12.11.2020 року вбачається, що обсяг вказаних у ньому робіт виконаний адвокатом Гусаковою О.Б. на підготовку процесуальних документів, є явно неспівмірним зі складністю виконаних нею робіт, наприклад таких як усний аналіз спору та документів , підготовка відзиву на позовну заяву до суду; далі ОСОБА_1 проведена підготовка клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, підготовка клопотання про допит свідків, підготовка клопотання про долучення додаткових матеріалів до справи.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 р. №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Таким чином, з урахуванням вимог ч.4 ст.137 ЦПК України та ч.ч.2,3 ст.141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконану адвокатом роботу, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також до розміру задоволених вимог позивач, суд приходить до висновку про зменшення витрат та про стягнення з відповідача суму витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 9 000 грн..

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.270 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , яка виступає в інтересах позивача - ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа - Софіївська державна нотаріальна контора про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та усунення від права на спадкування за законом - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 9 000 (дев`ять тисяч ) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржене через Софіївський районний суд Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 14 грудня 2020 року.

Суддя Д. А. Кащук