Постанова

від 18.05.2021 по справі 193/1626/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/270/21 Справа № 193/1626/19 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Новака Артура Михайловича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах, якої діє адвокат Гусакова Оксана Борисівна до ОСОБА_2 , третя особа - Софіївська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та усунення від права на спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Софіївського районного суду м.Кривого Рогу від 12 листопада 2020 року позов ОСОБА_3 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 задоволено частково .

Встановлено факт належності правовстановлюючих документів ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 : державного акту на право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №1236 від 09.04.2004 року, виданого на ім`я ОСОБА_5 Софіївським районним відділом земельних ресурсів від 01.07.2004 року, земельна ділянка площею 7,730 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; свідоцтва про право на спадщину за законом №1236 від 09.07.2004 року на ім`я ОСОБА_5 , виданого державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори на 1/2 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; заповіту, складеного від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Стюрко О. О. 09.04.2004 року, який зареєстрований в реєстрі за №1233.

В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 000 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила суд рішення суду в частині відмови усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог цій частині. Додаткове рішення скасувати в частині відмови стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за професійно правничу допомогу у розмірі 10 500,0 грн. та прийняти нове рішення про задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2020 року та додаткове рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2020 року залишено без змін.

20 квітня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Новак А.М. звернувся до Дніпровського апеляційного суду з заявою про ухвалення у справі додаткового рішення, в якій зазначено, що ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції не вирішив питання про відшкодування витрат понесених відповідачем ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в Дніпровському апеляційному суді в розмірі 12 500 грн.

В запереченнях на заяву про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_3 посилаючись на те, що надані представником відповідача квитанції до прибуткового касового ордеру не можна вважати належним доказом, оскільки до матеріалів справи долучені копії вказаних квитанцій, а не оригінали, у зв`язку з чим просить у задоволенні заяви представника відповідача про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат під час розгляду справи -відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Новака А.М., підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно вимог п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд при прийнятті постанови від 06 квітня 2021 року не вирішив питання щодо розподілу судових витрат по справі, понесених відповідачем ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції в розмірі 12 500 грн.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, до суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Новак А.М. подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 в якому ставив питання про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат понесених відповідачем понесених відповідачем ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції в розмірі 12 500 грн. ( а.с.163-165) та які підлягають стягненню, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу стороною відповідача було подано договір про надання правової допомоги № 13/05/20 від 13 травня 2020 року, Акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №13/05/20 від 13.05. 2020 року, згідно якого відповідчу ОСОБА_2 надана правова допомога на загальну суму - 12 500 гривень, яка полягає в попередньому консультуванні щодо порушених прав клієнта та аналіз наданих документів по апеляційній скарзі (1 година) - 1 500 гривень, підготовлення та подання відзиву на апеляційну скаргу по справі № 193/1626/19; аналізу законодавства України, аналізу судової практики, написання відзиву, друк, копі.вання додатків до відзиву, їх завірення, надсилання сторонам та до суду (5 годин) - 7 500 гривень, перевірки стану розгляду справи на сайті Судова влада України, спілкування з представниками суду (0,2 години.) - 500 грн., участь у судовому засіданні 06.04.2021 року (2 години) - 3000 гривень. Відповідно до квитанції №01 від 01 лютого 2021 року, відповідачем ОСОБА_2 сплачено 12 500 гривень адвокату Новаку А.М. (а.с.180-182).

Верховний Суд зазначає, що, відповідно до положень ст. 14 ПК адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

ВС вказав, що аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (постанова ВС у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення по справі, яким стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам, з урахуванням складності справи, принципу розумності і співмірності та обсягом фактично виконаних робіт (наданих послуг)в розмірі 9000 грн..

Керуючись ст. ст. 141, 270 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Новака Артура Михайловича - задовольнити частково.

Ухвалити по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Софіївська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та усунення від права на спадкування за законом додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , витрати на правничу допомогу в сумі 9000 (дев`ять тисяч) грн.

Додаткове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст додаткового рішення складено 18 травня 2021 року.

Головуючий:

Судді :