Рішення

від 15.08.2006 по справі 8/203

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/203

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів                                                                                                                      тел.7-99-18

Просп.Миру,20                                                                                                              тел.178-853

Іменем України

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

10 липня 2006р.                                                                                             Справа № 8/203

 За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Чернігівське автотранспортне підприємство 17454”,  вул..Щорса, 65, м.Чернігів

До відповідача: Приватного підприємства “РТР”,  вул.Ціолковського, 30, м.Чернігів

 Про  стягнення  5715грн.83коп. збитків.

                                                                                                                        Суддя   Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ   СТОРІН:

       від позивача: Кужіль В.Д. –директор, Ткаченко  О.П. –головний бухгалтер, довір. від  

       27.07.06р.

       від відповідача:  Коротаєв К.Г. - директор

      У судовому засіданні за згодою сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

         Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 5715грн.83коп. збитків, заподіяних внаслідок недопоставки відповідачем дизельного палива, яке було оплачено позивачем.

          Відповідач у відзиві на позов зазначає про безпідставність позовних вимог, стверджуючи, що паливо ним поставлено в повному обсязі на всю сплачену позивачем суму.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши додатково представлені сторонами докази, з'ясувавши обставини справи, суд  ВСТАНОВИВ:

Протягом 2004-2005р.р.  між сторонами у справі існували  правовідносини щодо купівлі-продажу дизельного палива. При цьому відповідач у справі виступав в даних правовідносинах в якості подавця, а позивач –як покупець.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України  за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  Одностороння відмова від виконання договору не допускається.

        Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем протягом 2004-2005р.р.  по накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, було передано позивачу дизельне паливо в кількості 204450л  на загальну суму 464519грн.55коп.

          Позивачем в оплату  дизельного палива фактично було сплачено відповідачу грошовими коштами 458235грн.38коп., що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень, а також в рахунок оплати дизельного палива передано 5тн цукру загальною вартістю 12000грн., проти чого  не заперечує  відповідач. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснено оплату на загальну суму 470235грн.38коп.

         В ході звірки взаємних розрахунків, яка проведена сторонами на вимогу суду, було встановлено, що між сторонами існує розбіжність в розрахунках на  суму 5700грн.24коп., яка виникла в червні 2004р. стосовно 3000л. дизельного палива.

        В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладений обов'язок доведення встановленими засобами доказування тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

          На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано до матеріалів справи незавірену копію накладної №  478 від 01.06.04р., із якої вбачається, що 1 червня 2004р. дизельне паливо в кількості 3000л. на загальну суму 5700грн.24коп. було отримано представником ВАТ “АТП 17454” Хрущ В.Г., якій діяв на підставі довіреності серії ЯЖИ № 597955 від 25.05.04р. Разом з тим, на вимогу суду, відповідач не представив ані копії даної довіреності, ані її оригіналу. Представник відповідача, а саме директор підприємства, який приймав участь у судових засіданнях, пояснив суду, що на підприємстві така довіреність відсутня.

        Відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96р. № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96р. за № 293/1318,  відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям повинні здійснюватися  тільки за довіреністю одержувачів, які видаються тільки особам, що працюють на даному підприємстві.  

        Крім того, як свідчать матеріали справи, зокрема: копія видаткової накладної № РН-№0000336 від 14.05.04р., та виписка з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які є бланками суворої звітності, в 2004р. в товаристві не обліковувалися довіреності серії ЯЖИ, а довіреність № 597955 серії ЯЖШ  була видана 12 травня 2004р. на отримання масла від ВАТ “Механізатор”.

         Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем не підтверджений встановленими  засобами доказування факт передачі представнику позивача в червні 2004р. дизельного палива в кількості 3000л на суму 5700грн.24коп..

         Виходячи із змісту зобов'язань за договором купівлі-продажу, продавець зобов'язаний передати покупцю товар. Як встановлено вище, відповідач, отримавши від позивача оплату пального, не здійснив передачу товару на всю суму оплати, таких чином відповідачем порушені зобов'язання за договором купівлі-продажу.

          Обов'язок особи, яка порушила господарське зобов'язання, відшкодувати управненій стороні заподіяні збитки, передбачений ст.224 Господарського кодексу України. За змістом ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною.

            Матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем 5700грн.24коп., на яку відповідачем не поставлений товар. За таких обставин, позивачем понесені витрати у зазначеній вище сумі, які є його збитками.

             Враховуючи, що відповідач не довів відсутність його вини у порушенні зобов'язання, збитки позивач поніс внаслідок неправомірних дій відповідача, за таких обставин суд доходить висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки у сумі 5700грн.24коп.

           Факт заподіяння збитків в сумі 15грн.83коп. матеріалами справи не підтверджений, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

           Приймаючи до уваги вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 5700грн.24коп.

            В силу ст.49 господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

           Керуючись ст.ст.655,662 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,224 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

            Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Приватного підприємства “РТР”, м.Чернігів, вул..Ціолковського, 30 (адреса реєстрації: м.Чернігів, вул..Робоча, 6, ідентифікаційний код 32194877, р/р 2600935000430 в Чернігівській обласні філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 353014)  на користь Відкритого акціонерного товариства “Чернігівське автотранспортне підприємство 17454”, м.Чернігів, вул..Щорса, 65 (ідентифікаційний код 03119730, р/р 26005301830435 в Промінвестбанку м.Чернігова, МФО 353456) 5700грн.24коп. збитків, 101грн.72коп. держмита та 117грн.68коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

            В решті позову відмовити.

                              Суддя                                                                         Т.Г.Оленич                                                                                                                                                                         

Повне рішення підписано 15 серпня 2006р.

                              Суддя                                                                         Т.Г.Оленич