Постанова

від 10.12.2020 по справі 2/244-07

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року Справа № 2/244-07

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

прокурора - не з`явився

позивача - не з`явився

відповідача - адв. Захарчук М.В.

органу ДВС - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача/боржника ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.08.2020 р. постановлену суддею Тісецьким С.С. у м.Вінниці

у справі № 2/244-07

за позовом Прокурора м.Вінниці в особі Відкритого акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" в особі філії Вінницького обласного управління ВАТ "Державний Ощадний банк України"

до приватного підприємця Воронковської Аліси Миколаївни

про стягнення 155753 грн.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області від 20.08.2020 р. у справі № 2/244-07 відмовлено у задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця. Залишено без розгляду скаргу ОСОБА_1 щодо оскарження дій Центрального відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) та зобов`язання скасувати арешт.

Не погоджуючись із ухвалою суду, відповідач/боржник ОСОБА_1 подала скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.08.2020 р. у даній справі та постановити нове судове рішення про задоволення скарги та зобов`язання Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції скасувати арешт рухомого та нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладений постановою головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Медяним В.Г. від 18.10.2007 р.

Скаржник не погоджується з постановленою ухвалою суду першої інстанції, вважає її незаконною та необґрунтованою, прийнятою із неправильним застосуванням норм матеріального права, із неправильним встановленням обставин справи та їх оцінки, а тому ухвала підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення по суті скарги.

Вважає, що суд першої інстанції неналежног оцінив ту обставину, що листом від 24.07.2020 р. Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький), повідомив, що виконавчі провадження щодо ОСОБА_2 знищені. При цьому, орган ДВС звернув увагу на відсутність інформації про сплату виконавчого збору в розмірі 15575 грн., що не дає можливості вирішити питання про скасування арешту. Такий лист ОСОБА_1 отримала 30.07.2020 р.

Вважає, що суд першої інстанції також належним чином не звернув уваги на правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.03.2018 р. у справі № 10/Б-5022/1359/2011. Звертає увагу, що арешт майна боржника, вжитий в інтересах кредитора у виконавчому провадженні, не був скасований після надання відповідних рішень суду у справі про банкрутство.

Доводить, що у заяві від 22.07.2020 р., адресованій Начальнику центрального ВДВС м. Вінниці ЦЗМУЮ (м. Хмельницький) скаржник повідомила про підстави для скасування арешту майна, який накладений ще у 2007 році.

Вважає, що при вирішенні питання про дотримання вказаного строку на подання скарги слід виходити з того, чи визначений в законі строк здійснення певної дії державним виконавцем, чи ні.

Якщо ж обов`язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв`язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

Вважає, що суд має взяти до уваги, що з 2016 року скаржником вживаються дії щодо захисту її порушеного права саме тривалим існуванням арешту за зобов`язаннями, які припинені.

Доводить, що орган виконавчої служби протиправно вважає, що наявні підстави для збереження арешту всупереч правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 10/Б-5022/1359/2011 щодо безумовного скасування арешту майна, так і відсутність діючих виконавчих проваджень у відділі відносно ОСОБА_1 .

Сукупність наведених вище обставин говорить про наявність підстав для відновлення процесуального строку звернення зі скаргою на неправомірні дії органу ДВС. При цьому боржник не обмежений законом на періодичні звернення до державного виконавця або органу ДВС.

Враховуючи вищевикладене, просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.08.2020 р. у даній справі та постановити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити та зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у м.Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Хмельницький) скасувати арешт рухомого та нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладений постановою головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Медяним В.Г. від 18.10.2007 р.

Прокурор міста Вінниці, Відкрите акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" в особі філії Вінницького обласного управління ВАТ "Державний Ощадний банк України" та органн ДВС відзивів на апеляційну скаргу суду не подали.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Маціщук А.В. судові засідання, призначені в межах строку розгляду апеляційної скарги, а саме на 03.11.2020 р. та 24.11.2020 р. не відбулись, повторний автоматизований розподіл даної справи здійснено не було відповідно до ч. 9 ст. 32 ГПК України та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, затвердженого рішенням зборів суддів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 р. призначено судове засідання на "10" грудня 2020 року у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду. Сторони повідомлені судом як вищенаведені обставини, так і про час і місце судового засідання 10.12.2020 р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с. 75-77, 85, 87, 90/.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав свої пояснення щодо обставин у справі.

Прокурор міста Вінниці, Відкрите акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" в особі філії Вінницького обласного управління ВАТ "Державний Ощадний банк України" та орган ДВС не забезпечили участь представника в судовому засіданні.

Відповідно до норм ч.12 ст.270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі. Колегія суддів дійшла висновку, що наявні у справі матеріали є достатніми для постановлення обґрунтованого рішення, тоді як явка представників в судове засідання обов`язковою не визнавалась, тому є можливим завершення розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали з розгляду скарги вх. № 01-39/26/0, та матеріали з розгляду скарги від 10.06.2020 р. у справі № 2/244-07, витребувані апеляційним судом, наявні в них докази, заслухавши пояснення представника відповідача/боржника в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне .

Судом встановлено, що Господарським судом Вінницької області розглядалась справа № 2/244-07 за позовом Прокурора міста Вінниці в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", від імені якого діє Вінницьке обласне управління ВАТ Державний ощадний банк України" до підприємця Воронковської А.М. про стягнення 155 753,00 грн. боргу.

Рішенням суду першої інстанції від 05.09.2007 р. позов задоволено, згідно з рішенням суду ухвалено стягнути з приватного підприємця Воронковської А.М. на користь Вінницького обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" ВАТ "Державний ощадний банк України" 155753,42 грн заборгованості.

17.09.2007 р. на виконання рішення суду видано накази і постановою головного державного виконавця Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ від 18.10.2007 р. Медяного В.Г. відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Вінницької області від 17.09.2007 р. у справі № 2/244-07 про стягнення з приватного підприємця Воронковської А.М. на корить ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Вінницького обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" боргу в сумі 155753,42 грн. і накладено арешт на зареєстроване нерухоме та рухоме майно, належне ОСОБА_1 /а.с. 7 мат. з розгляду заяви від 10.06.2020 р./

Постановою заступника начальника Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ від 04.11.2008 на підставі ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на листопад 2008 року) виконавчий документ наказ господарського суду Вінницької області від 17.09.2007 р. у справі № 2/244-07 про стягнення заборгованості з підприємця Воронковської А.М. на користь ВАТ"Державний ощадний банк України" в особі Вінницького обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" в сумі 155753,42 грн. повернуто стягувачу і знято арешт з рахунків боржника /а.с. 11 мат. з розгляду скарги № 01-39/26/20/.

09.01.2009 р. згідно з постановою Господарського суду Вінницької області у справі №10/202-08 ОСОБА_1 як приватного підприємця визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Вінницьке обласне управління. Згодом ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.11.2009 р., затверджено наданий ліквідатором звіт та провадження у справі припинено, зокрема, припинено підприємницьку діяльність скаржника та виключено ОСОБА_1 з Державного реєстру суб`єктів підприємницької діяльності /а.с. 11-13 мат. з розгляду заяви від 10.06.2020 р. /.

Скаржник пояснює, що про наявність арешту їй стало відомо при оформленні спадщини після смерті матері у 2016 році, і ОСОБА_1 після цього звернулася до Томашпільського районного суду Вінницької області з позовом про зняття арешту майна. Відповідно до рішення від 19.0.2017 р. позов було задоволено, а арешт скасований.

В подальшому 01.11.2017 р. Апеляційний суд Вінницької області скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове про відмову у позові. Постановою Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 146/1773/16-ц закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Ощадбанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Центрального відділу державної виконавчої служби м.Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області про зняття арешту з майна та зазначено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів /а.с. 15-20, 30-33 мат. з розгляду заяви від 10.06.2020 р./.

Після ухвалення 27.11.2019 р. Верховним Судом постанови у справі № 146/1773/16-ц ОСОБА_1 10.06.2020 р. звернулась із скаргою до Господарського суду Вінницької області про поновлення строку на подання скарги, визнання незаконними дій державного виконавця та скасування арешту.

Ухвалою Господарського суду Вінницької від 22.06.2020 року у справі № 2/244-07 відмовлено в задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця; залишено без розгляду скаргу ОСОБА_1 б/н від 10.06.2020 р. щодо визнання незаконними дій державного виконавця та скасування арешту. Постановляючи зазначену ухвалу, суд дійшов висновку, що заявник не довів поважності причин пропуску строку встановленого ст. 341 ГПК України.

22.07.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Хмельницький) з заявою, зазначивши, що 04.11.2008 р. виконавцем при поверненні виконавчого документу не знято арешт із всього майна.

Листом від 24.07.2020 р. Центральний відділ державної виконавчої служби у м.Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Хмельницький), повідомив, що виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 знищені, однак у відділі ДВС відсутня інформація про сплату виконавчого збору в розмірі 15575 грн., арешти були зняті лише з рахунків відповідно до вимог редакції Закону України "Про виконавче провадження", що діяла на той час, а тому є неможливим зняття арешту з нерухомого та рухомого майна /а.с. 12-13 мат. з розгляду скарги № 01-39/26/20/. Вказаний лист було відправлено простою кореспонденцією, і ОСОБА_1 отримала його 30.07.2020 р.

04.08.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Вінницької області із скаргою на дії державного виконавця, в якій просить зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) скасувати арешт рухомого та нерухомого майна належного ОСОБА_1 , накладений постановою головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Медяним В.Г. від 18.10.2007 р. /а.с. 1-6 мат. З розгляду скарги № 01-39/26/20/. Одночасно ОСОБА_1 подала суду обгрунтоване клопотання про поновлення строку для оскарження дій органів виконавчої служби та скасування арешту рухомого та нерухомого майна, виклавши вищенаведені обставини.

Господарський суду Вінницької області відповідно до оскаржуваної ухвали відмовив у задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця та залишив без розгляду скаргу ОСОБА_1 про зобов`язання скасувати арешт. Суд першої інстанції дійшов висновку, що скаржник був обізнаний про наявність накладеного арешту у 2016 році та про необхідність звернення за захистом, на її думку, порушеного права до господарського суду у 2019 році, однак, скаржником не наведено обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання скарги на дії чи бездіяльність органу ДВС, визначеного ст. 341 ГПК України.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 74 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на момент звернення до суду із скаргою) рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Такий же строк встановлено й статтею 339 ГПК України .

Згідно з ст. 341 Господарського процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Скаржник пояснює і матеріалами справи підтверджено, що наказ Господарського суду Вінницької області від 17.09.2007 р. у справі № 2/244-07 про стягнення заборгованості в сумі 155753,42 грн., на виконання якого виконавчою службою був вчинений арешт всього рухомого і нерухомого майна, належного підприємцю Воронковській А.М., був повернутий стягувачу із зняттям арешту лише з рахунків ОСОБА_1 ще у 2008 році.

Як зазначено вище, 09.01.2009 р. згідно з постановою Господарського суду Вінницької області у справі №10/202-08 ОСОБА_1 як приватного підприємця визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.11.2009 р. затверджено наданий ліквідатором звіт та провадження у справі припинено, зокрема, припинено підприємницьку діяльність скаржника та виключено ОСОБА_1 з Державного реєстру суб`єктів підприємницької діяльності /а.с. 11-13 мат. з розгляду заяви від 10.06.2020 р. /.

Судом враховано, що з моменту відкриття відносно боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження чи інші обмеження щодо розпорядження його майном підлягають скасуванню, оскільки існування не скасованих заборон на відчуження активів банкрута перешкоджає ліквідатору у виконанні покладених на нього Законом обов`язків. Зняття заборон та арештів із майна боржника в порядку ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб.

За наведених вище обставин заслуговують на увагу як обґрунтовані пояснення скаржика ОСОБА_1 , що у неї були підставні переконання, що арешт з майна був знятий у процедурі банкрутства у справі №10/202-08. Відповідно, не спростовані матеріалами даної справи ту обставину, що ОСОБА_1 лише при оформленні спадщини після смерті матері у 2016 році дізналась про те, що арешт не знятий повністю з майна.

Після цього ОСОБА_1 вживала заходи до відновлення порушеного права шляхом звернення до суду та до органу ДВС.

Так, ОСОБА_1 звернулася до Томашпільського районного суду Вінницької області з позовом про скасування арешту і згідно з рішенням суду першої інстанції від 19.0.2017 р. позов задоволено, арешт скасовано.

Після скасування такого рішення суду першої інстанції та постанови Верховного суду від 27.11.2019 р., де вказано на господарську юрисдикцію справи, ОСОБА_1 , як вказано у постанові Верховного Суду, звернулась із скаргою до Господарського суду Вінницької області. Ухвалою від 22.06.2020 р. господарський відмовив у задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця, оскільки вважав необґрунтованим таке клопотання, і залишив заяву ОСОБА_1 без розгляду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 10.12.2020 р. представник скаржника пояснив, що ОСОБА_1 були викладені всі причини та обставини, чому вона звернулась до суду у червні 2020 року із порушенням строку. Разом з тим, ухвала суду від 22.06.2020 р. оскаржена не була, оскільки ОСОБА_1 з метою поновлення своїх порушених прав звернулась безпосередньо до органів ДВС і після відмови 24.07.2020 р. у знятті арешту з нерухомого та рухомого майна, скаржник повторно звернулась до суду із скаргою з обґрунтованим клопотання про поновлення пропущеного строку.

Отже, обставини справи дозволяють колегіі суддів дійти висновку, що ОСОБА_1 протягом значного періоду часу протягом 2017-2020 років послідовно вживала заходи з метою поновлення своїх порушених прав та інтересів.

Разом з тим, у цивільний справі № 146/1773/16-ц ОСОБА_1 заявила позов про зняття арешту з майна і орган ДВС - Центральний відділ державної виконавчої служби м.Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області був залучений у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, тобто - орган ДВС був обізнаний про суть спору та намір ОСОБА_1 відновити свої порушені права та зняти арешт з майна.

Натомість позиція органу ДВС була і залишається пасивною.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 18 Закону України Про виконавче провадження в редакції чинній на час звернення із заявою, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

На звернення ОСОБА_1 24.07.2020 р. Центральний відділ Державної виконавчої служби у м.Вінниці відмовив у знятті арешту з нерухомого та рухомого майна, однак зазначив, що всі виконавчі провадження, відкриті стосовно ОСОБА_1 завершені і знищені за минуванням строку зберігання.

Відмова органу ДВС у знятті арешту з майна ОСОБА_1 мотивована тим, що відсутні відомості про сплату виконавчого збору в розмірі 15575 грн., що не дозволяє зняти арешт з майна.

Таку відмову ОСОБА_1 вважає неправомірною, тому у десятиденний термін, а саме 04.08.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Вінницької області із обґрунтованим клопотанням про поновлення строку для оскарження дій органів виконавчої служби та скасування арешту рухомого та нерухомого майна. Суд першої інстанції вказаного не врахував, тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження дій органів ДВС та залишення скарги без розгляду.

Колегія суддів враховує наведені вище обставини в їх сукупності як поважні причини, оскільки ОСОБА_1 своїми діями послідовно вживала заходи для поновлення своїх порушених прав та інтересів, при цьому боржник не обмежений законом на періодичні звернення до державного виконавця або органу ДВС.

Пояснення Центрального відділу Державної виконавчої служби у м.Вінниці у листі від 24.07.2020 р. про те, що всі виконавчі провадження, відкриті стосовно ОСОБА_1 завершені і знищені за минуванням строку зберігання, дозволяють суду дійти висновку про безпідставну відмову у знятті арешту з нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 , оскільки арешт майна за відсутності виконавчого провадження є безпідставним і неправомірним.

Повідомлення органу виконавчої служби у листі від 24.07.2020 р. про те, що існує заборгованість по сплаті виконавчого збору в розмірі 15575 грн., що не дозволяє зняти арешт з майна ОСОБА_1 , колегія суддів оцінює як безпідставне за відсутності будь-яких належних і допустимих доказів відповідно до норм ст. 74,76, 77 ГПК України. Так, суду не надані постанови державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору в розмірі 15575 грн. або постанову про виокремлення в інше виконавче провадження такого стягнення.

Одночасно у листі від 24.07.2020 р. Центральний відділ державної виконавчої служби у м.Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції повідомив заявнику, що виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 знищені, а у іншому листі № 44745/07-35/8 від 05.12.2016 р. Центральний відділ ДВС у м.Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області інформує, що згідно з реєстром виконавчих проваджень за 2007 рік відносно ОСОБА_1 виконавчі документи на виконанні не перебували /а.с. 34 мат. з розгляду заяви від 10.06.2020 р./. Такі твердження органу ДВС, викладені в різних листах є суперечливими і свідчать про ухилення від розгляду звернення ОСОБА_1 по суті та з`ясування конкретних обставин в межах прав і обов`язків, визначених нормами Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, не зняття арешту з майна ОСОБА_1 за відсутності виконавчого документу та виконавчого провадження стосовно неї як боржника є неправомірним, і така бездіяльність безумовно порушує права і охоронювані законом інтереси заявника, тому скарга на діі державної виконавчої служби підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України").

Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України"), врахуючи, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених помилок.

На думку колегіі суддів суд першої інстанції допустився надмірного формалізму при постановлені оскаржуваної ухвали. При цьому висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи в їх сукупності.

Отже, розглянувши скаргу ОСОБА_1 колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, і Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) зобов`язати скасувати арешт рухомого та нерухомого майна належного ОСОБА_1 .

Ухвала Господарського суду Вінницької області від 20.08.2020 р. підлягає скасуванню відповідно до п.3, 4 ч.1 ст. 277 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 119, 129, 255, 269, 270, 276, 281 - 282, 339- 341 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.08.2020 р. у справі № 2/244-07 скасувати.

Поновити строк для оскарження дій Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) скасувати арешт рухомого та нерухомого майна належного ОСОБА_1 , накладений постановою головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Медяним В.Г. від 18.10.2007 р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали з розгляду заяви у справі № 2/244-07 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 15 грудня 2020 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.