Постанова

від 08.12.2020 по справі 910/10657/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. Справа№ 910/10657/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія в Україні" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020

у справі № 910/10657/19 (суддя - Приходько І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія в Україні"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан-Транс Логістик"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард-Днепр"

про стягнення 1 229 150,00 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія в Україні" про стягнення 1229150,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 28/09-МТС оренди залізничних вагонів від 28.09.2018 в частині сплати орендних платежів за період їх використання з листопада по грудень 2018 року включно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 по справі № 910/10657/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Універсальна транспортна компанія в Україні" на користь ТОВ "Марторгсервіс" 1 229 150 грн - основного боргу та 18 437,25 грн - витрат по сплаті судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 у справі № 910/10657/19 апеляційну скаргу ТОВ "Універсальна транспортна компанія в Україні" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 залишено без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.08.2020 у справі № 910/10657/19 касаційну скаргу ТОВ "Універсальна транспортна компанія в Україні" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 у справі № 910/10657/19 скасовано. Справу направлено до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.08.2020 у справі № 910/10657/19, стало порушення норм процесуального права, а саме Північний апеляційний господарський суд, відхиливши клопотання відповідача про витребування нових доказів без належного обґрунтування підстав відмови у його задоволенні та відкинувши без дослідження додані до нього докази, дійшов суперечливого висновку про те, що відповідач не довів обставин, з якими закон та/або умови договору пов`язують звільнення орендаря від орендних платежів, в тому числі неможливості користування об`єктом оренди через обставини, за які він не відповідає.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 справу № 910/10657/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Універсальна транспортна компанія в Україні" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі № 910/10657/19 призначено на 02.11.2020.

23.10.2020 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому сторона вказує на неможливість надання ним документів та просить витребувати у ТОВ "Сан-Транс Логістик" та ТОВ "Авангард-Днепр" копії договорів оренди залізничних вагонів і актів приймання-передачі в оренду вагонів за переліком, що наведений у клопотанні.

Від ТОВ "Універсальна транспортна компанія в Україні" надійшла заява про доповнення клопотання, в якому сторона вказує на те, що від ТОВ "Авангард-Днепр" надійшла відповідь на адвокатський запит з повідомленням про неможливість надання запитуваної інформації у зв`язку з неможливістю розголошення комерційних відомостей сторін договору.

В судовому засіданні 02.11.2020 представниками сторін надано усні пояснення, а також подано клопотання про продовження строку розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020, з урахуванням вказівок Верховного Суду, які в силу приписів ст. 316 ГПК України є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, задоволено клопотання відповідача про витребування доказів на стадії апеляційного розгляду; залучено до участі у справу третіми особами, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Сан-Транс Логістик", ТОВ "Авангард-Днепр" та витребувано у вказаних юридичних осіб правочини, що стосуються предмета позовних вимог. Розгляд справи відкладено на 07.12.2020.

13.11.2020 від ТОВ "Авангард-Днепр" надійшли витребувані судом документи.

07.12.2020 від ТОВ "Сан-Транс Логістик" надійшли письмові пояснення про відсутність у третьої особи витребуваних документів та клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В судовому засіданні 07.12.2020 представник позивача повідомив про неможливість надання витребуваних судом документів, оскільки вони відсутні у товариства, що зафіксовано у відповідному протоколі судового засідання.

Зважаючи на те, що долучені відповідачем до клопотання від 27.05.2020 документи не можуть бути визнані судом як належні та допустимі докази (в матеріалах справи наявні копії, що не містять підпису директора ТОВ "Сан-Транс Логістик" - а.с.67-20 том 2), а безпосередні учасники правовідносин з оренди залізничних вагонів за договором № 18/10-МТС від 18.10.2018 заперечують наявність правовідносин з оренди вагонів у спірний період згідно актів № 2-5 до договору № 18/10-МТС від 18.10.2018, судова колегія, керуючись приписами ч. 2 ст. 74 ГПК України, дійшла висновку про визнання обставин невчинення дій щодо передання третій особі-1 вагонів у користування за актами № 2-5 до договору № 18/10-МТС від 18.10.2018.

В судовому засіданні 07.12.2020 оголошено перерву до 08.12.2020, про що представники сторін повідомлені під розписку.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.12.2020 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове з урахуванням наявних у справі нових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні 08.12.2020 заперечив проти доводів апелянта та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.09.2018 між ТОВ "Марторгсервіс" (орендодавець за договором, позивач у справі) та ТОВ "Універсальна транспортна компанія в Україні" (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір оренди залізничних вагонів № 28/09-МТС (далі - договір), за умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти залізничні вагони (далі - РС, вагони або рухомий склад) у користування за плату на строк, передбачений цим договором, для перевезення вантажів. Номер вагона, різновид вагона, модель, рік побудови і загальна кількість вагонів вказуються в актах прийому-передачі вагонів, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно п. 1.2 договору орендодавець є власником вагонів та гарантує, що вагони, які передаються в оренду, не знаходяться під заставою, арештом, податковою заставою, іншою забороною відчуження, не перебувають у володінні та/або користуванні третіх осіб, а також не існує будь-яких інших обмежень для передачі їх в оренду.

Згідно п. п. 1.3, 1.4 договору орендодавець передає орендареві РС, що має право виходу на шляхи загального користування і курсування по залізницях України, окрім території, неконтрольованій органами державної влади України. Вагони надаються орендарю тільки для перевезення вантажів, дозволених до перевезення згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та угодами про залізничні міжнародні сполучення.

За змістом п. 2.1 договору передача вагонів в оренду відбувається на залізничній станції України, погодженій сторонами, що знаходиться на території, контрольованій органами державної влади України, і оформляється актом прийому-передачі вагона(ів), який підписується уповноваженими представниками сторін договору. Датою початку оренди вагона вважається дата підписання акту прийому-передачі вагона(ів), який складається орендодавцем та підписується уповноваженими особами сторін договору в день прибуття вагона(ів) на узгоджену залізничну станцію.

На виконання умов договору орендодавець на узгоджених станціях передав, а орендар прийняв за актами прийому-передачі № 1 від 28.09.2018 два мінераловози №№ 58782574, 59581900 на станції Смолка; № 2 від 01.10.2018 двадцять дев`ять вагонів, а саме: мінераловози №№ 58781352, 58782632, 58783143, 59581546, 59581611, 59581637, 58781428, 58781436, 58781741, 58781931, 59581561, 59581629, 59581652, 58782913, 58782558, 59581868, 59581918 на станції Шепетівка; № 58782871 на станції Львів; цементовози №№ 59329490,59329698, 59363473, 59363481, 59365916, 59365924 на станції Казатин-І; № 59365932 на станції Фастів-І; № 59365957 на станції Ярмолинці; № 59363143 на станції Закупне; №№ 59365528, 59366021 на станції Вапнярка.

Акти прийому-передачі № 1 від 28.09.2018 та № 2 від 01.10.2018 підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, скріплені печатками підприємств без заперечень та зауважень. В обох актах зазначено, що претензій до кількості та технічного стану вагонів орендар не має.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2018 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення (пункт 8.1 договору).

Згідно п. 3.2.17 договору орендар зобов`язаний підписати отриманий від орендодавця в електронному вигляді акт наданих послуг та надіслати скан-копію підписаного акта наданих послуг орендодавцю на електронну адресу впродовж 5-ти календарних днів з дати його отримання. У разі виникнення зауважень до змісту акта наданих послуг, в цей же строк направити орендодавцеві на електронну адресу письмові зауваження. Підписати отримані від орендодавця два оригінальні примірники акта наданих послуг та повернути один підписаний примірник орендодавцеві впродовж 5-ти календарних днів з дати отримання оригіналу.

29.07.2019 орендодавець звернувся до орендаря з вимогою № 2907/2019-4 щодо сплати заборгованості у сумі 1 229 150,00 грн., яка виникла на підставі договору № 28/09-МТС від 28.09.2018 р. по актах наданих послуг № 3 від 30.11.2018 р. та № 4 від 31.12.2018 р., що надіслані на адресу орендаря.

У відповідь, 06.08.2019 відповідач листом № 06-08/19 повідомив, що отримані від позивача акти наданих послуг повертаються без погодження, оскільки вказані у них відомості не відповідають дійсності, адже орендар у листопаді та грудні 2018 року не користувався вагонами.

Спір у справі виник, у зв`язку з невиконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати оренди залізничних вагонів за договором № 28/09-МТС від 28.09.2018 на суму 1 229 150,00 грн. за період листопад-грудень 2018 року.

Відповідно до ст. 11 ЦК України договір є основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Договір за своєю правовою природою є правочином, який відповідно до ст. 202 ЦК України є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Позивач, обґрунтовуючи обставини перебування у користуванні відповідача вагонів, зокрема, посилався на те, що за актами приймання-передачі № 1 від 28.09.2018 та № 2 від 01.10.2018 ТОВ "Універсальна транспортна компанія в Україні" передано в оренду 31 вагон, перелік яких наведений в них.

Натомість відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, в суді першої інстанції посилався на те, що вищевказаними актами було передано вагони саме орендодавцеві від орендаря, посилаючись при цьому на наявність в обох актах речення: орендарем були передані, а орендодавцем були прийняті зазначені нижче вагони .

Вказана аргументація відповідача була відхилена судом з посиланням на принцип юридичної визначеності та встановлення в рамках розгляду справи № 910/16537/18 преюдиційних фактів про те, що користування відповідачем об`єктом оренди у період з 01.10.2018 по 31.10.2018 підтверджується наданими позивачем копіями Актів прийому-передачі №1 від 28.09.2018р. та №2 від 01.10.2018, а також актом наданих послуг №2 від 31.10.2018, які згідно з умовами п.4.6 вважаються підписаними сторонами.

Відтак, судом першої інстанції встановлено, що з урахуванням умов п.2.1 договору, датою початку оренди вагонів №58782574 та №59581900 є 28.09.2018, а 29-ти вагонів за актом №2 від 01.10.2018 - 01.10.2018.

Отже, задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що строк виконання відповідачем грошових зобов`язань зі сплати орендних платежів за договором настав; відповідач не довів існування обставин, з якими закон пов`язує звільнення наймача від орендних платежів, в тому числі неможливість користування вагонами через обставини, за які він не відповідає; матеріали справи не містять доказів, що позивач уклав будь-які інші правочини, предметом яких було передання в користування вагонів у спірний період; відповідач не врахував правову природу договору, умовами якого передбачено період фінансових зобов`язань до моменту підписання акта повернення вагонів з оренди, а вартість оренди одного вагону є фіксованою та не ставиться в залежність від обсягу його використання орендарем.

Однак, з вищенаведеними висновками суду першої інстанції не можна погодитися в повній мірі, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 6 статті 762 ЦК України унормовано, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування вищенаведеної норми цивільного законодавства та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у п. 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.

При цьому незалежними від волі орендаря обставинами, зокрема, є: незаконне захоплення майна іншою особою; неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього); аварійний чи незадовільний технічний стан майна; правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17.

В контексті вищенаведеного, слід зауважити, що Закон не містить переліку обставин, що звільняють наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі обставини одночасно позбавляють орендаря можливості користуватись об`єктом оренди і він не відповідає за це. В цьому сенсі такою обставиною, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути передання орендодавцем в користування третій особі об`єкта оренди без погодження з орендарем, який користувався ним на підставі раніше укладеного з цим орендодавцем договору.

Північний апеляційний господарський суд з урахуванням вищенаведених норм матеріального права та вказівок Верховного Суду, що викладені в його постанові від 18.08.2020, задовольнив клопотання відповідача про витребування додаткових доказів.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 02.11.2020 ТОВ "Авангард-Днепр" надано наступні належним чином засвідчені документи: договір оренди залізничних вагонів № 05/09-АВ від 05.09.2018, укладений між позивачем та третьою особою-2, акти прийому-передачі вагонів № 10 від 22.10.2018, № 11 від 23.10.2018, № 12 від 24.10.2018, № 13 від 30.10.2018, № 14 від 01.11.2018, № 15 від 02.11.2018, № 17 від 14.11.2018, № 18 від 04.12.2018; акти наданих послуг № 23 від 30.11.2018 та № 4 від 31.12.2018 до договору оренди залізничних вагонів; виписка по особовому рахунку за листопад-грудень 2018 про сплату орендних платежів.

З вищенаведених документів вбачається, що в користуванні третьої особи-2 в період листопад-грудень 2018 перебували 11 вагонів, а саме: №№ 59329490, 59329698, 59365916, 59363473, 59363481, 59365957, 59365932, 59365528, 59365924, 59363143, 59366021.

В актах наданих послуг № 23 від 30.11.2018 та № 4 від 31.12.2018 до договору оренди залізничних вагонів визначено періоди перебування вказаних вагонів в оренді третьої особи-2, а саме: вагони № № 59329490; 59329698; 59365916; 59363481; 59363473; 59365932; 59365957 - з 01.11.2018 по 31.12.2018; вагони № № 59365528; 59365924 - з 02.11.2018 по 31.12.2018; вагон № 59363143 - з 14.11.2018 по 31.12.2018; вагон № 59366021 - з 04.12.2018 по 31.12.2018.

Беручи до уваги те, що належними засобами доказування підтверджено перебування в користуванні третьої особи-2 наведених вище 11 вагонів, що виключало можливість використання їх відповідачем у своїй господарській діяльності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення вартості орендних платежів за листопад-грудень 2018 є необґрунтованими та такими, що помилково були задоволені судом першої інстанції.

В іншій частині заперечень відповідача щодо неможливості використання ним інших вагонів у зв`язку із перебуванням їх у користуванні третьої особи-1, судова колегія, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів в підтвердження таких обставин, визнає такі аргументи безпідставними. Як вже зазначалось у даній постанові, судом апеляційної інстанції в порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України визнано обставини невчинення дій з передання третій особі-1 вагонів у користування за актами № 2-5 до договору № 18/10-МТС від 18.10.2018.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції було залишено поза увагою фактичне користування позивачем своїми вагонами, що, на думку апелянта, підтверджується листами ТОВ "Марторгсервіс" від 11.10.2018 № 1110/2018-1, № 1110/2018-2, № 1110/2018-3 та від 01.11.2018 № 0111/2018-6, судова колегія зазначає, що належним доказом на підтвердження обставин повернення вагонів з оренди є відповідний акт, який відповідачем наданий не був.

До того ж, як слушно зауважено судом першої інстанції, в рамках розгляду справи № 910/16537/18, в розгляді якої відповідач брав участь, судами встановлено преюдиційні факти передання відповідачу в оренду 31 вагону за актами прийому-передачі №1 від 28.09.2018 та №2 від 01.10.2018 та наявність підстав для стягнення заборгованості з орендної плати за жовтень 2018. Наявності підписаного між сторонами акта повернення вагонів з оренди судом не встановлено, а неможливість використання відповідачем 20 вагонів належними засобами доказування не підтверджено.

У зв`язку з цим, колегія суддів, здійснивши власний перерахунок орендних платежів з урахуванням періодів перебування 11 вагонів у користуванні третьої особи-2 по кожному вагону окрему, встановила, що обґрунтованою до стягнення сумою слід вважати орендну плату в розмірі 824 200,00 грн. Висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі, на переконання суду апеляційної інстанції, є таким, що був зроблений при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до постановлення помилкового рішення.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія в Україні" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського міста Києва від 27.01.2020 - частковому скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України. Суд апеляційної інстанції ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги у даній справі, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в місцевому господарському суді та суді апеляційної інстанції, згідно приписів ст. 129 ГПК України, перерозподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія в Україні" на рішення Господарського суду міста Києва 27.01.2020 у справі №910/10657/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/10657/19 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія в Україні" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69, ідентифікаційний код 41148559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" (87502, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Волгоградська, буд. 24, ідентифікаційний код 33950285) 824 200 (вісімсот двадцять чотири тисячі двісті) грн 00 коп. - основного боргу та 12 364 (дванадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн 02 коп. - витрат по сплаті судового збору, понесених стороною в суді першої інстанції.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" (87502, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Волгоградська, буд. 24, ідентифікаційний код 33950285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія в Україні" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69, ідентифікаційний код 41148559) 9 109 (дев`ять тисяч сто дев`ять) грн 85 коп. - витрат по сплаті судового збору, понесених стороною в суді апеляційної інстанції та 12 146 (дванадцять тисяч сто сорок шість) грн 46 коп. - витрат по сплаті судового збору, понесених стороною в суді касаційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу №910/10657/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 18.12.2020