Постанова

від 08.12.2020 по справі 908/1664/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1664/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Скрипки М. В.,

відповідача 1 - не з`явилися,

відповідача 2 - Макаренка О. М. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянка"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2020 (колегія суддів: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л. А., Мороз В. Ф.) у справі

за позовом першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури

до 1) Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянка"

про визнання незаконним та скасування пункту рішення, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) та зобов`язання повернути земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2019 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури (далі - прокурор) до Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (далі - Преображенська сільська рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянка" (далі - ТОВ "Вільнянка"), у якій прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 4 рішення Преображенської сільської ради "Про припинення договорів оренди земельних ділянок від 01.08.2018 та укладення додаткової угоди до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001" № 8 від 22.01.2019 в частині, що стосується земельних ділянок за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034, 2323981000:02:002:0015 та 2323981000:01:001:0026 (далі - Рішення № 8 від 22.01.2019);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 за номером 667 від 23.01.2019, укладену між ТОВ "Вільнянка" та Преображенською сільською радою в частині, що стосується земельних ділянок за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034, 2323981000:02:002:0015 та 2323981000:01:001:0026 (далі - Додаткова угода від 23.01.2019);

- зобов`язати ТОВ "Вільнянка" повернути на користь Преображенської сільської ради земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га, що розташована на території Преображенської сільською ради Оріхівського району Запорізької області;

- зобов`язати ТОВ "Вільнянка" повернути на користь Преображенської сільської ради земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323981000:02:002:0015 площею 7,472 га, що розташована на території Преображенської сільською ради Оріхівського району Запорізької області;

- зобов`язати ТОВ "Вільнянка" повернути на користь Преображенської сільської ради земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2323981000:01:001:0026 площею 8,783 га, що розташована на території Преображенської сільською ради Оріхівського району Запорізької області;

- стягнути з Преображенської сільської ради на користь прокуратури Запорізької області кошти, витрачені на сплату судового збору у 2019 році при здійсненні представництва інтересів держави, в розмірі 4 802,50 грн;

- стягнути з ТОВ "Вільнянка" на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору у 2019 році при здійсненні представництва інтересів держави, в розмірі 4 802,50 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пункт 4 Рішення № 8 від 22.01.2019 і Додаткова угода № 667 від 23.01.2019 суперечать положенням статей 203, 215, 598, 654, 638 Цивільного кодексу України, статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статті 31 Закону України "Про оренду землі". Прокурор зазначав, що порушення закону при розпорядженні спірними земельними ділянками допущені саме Преображенською сільською радою, у зв`язку із чим Преображенська сільська рада, як і ТОВ "Вільнянка", притягується до юридичної відповідальності та є відповідачем у справі, тому згідно з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор набуває статусу позивача у цій справі.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.10.2019 (суддя Проскуряков К. В.) у справі № 908/1664/19 в задоволенні позову прокурора до ТОВ "Вільнянка" та Преображенської сільської ради відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що земельні ділянки, які є об`єктом Додаткової угоди від 23.01.2019, розташовані на території Запорізької області, тому розпорядження такими земельними ділянками відноситься до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру). Суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази звернення прокурора до ГУ Держгеокадастру, як органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, які склалися у цій справі з метою дослідження питання чи виконував зазначений держаний орган покладені на нього функції.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2019 скасоване. Ухвалено нове рішення. Позовну заяву прокурора задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 4 Рішення № 8 від 22.01.2019 у частині, що стосується земельних ділянок за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034, 2323981000:02:002:0015 та 2323981000:01:001:0026. Визнано недійсною Додаткову угоду від 22.03.2001, укладену між ТОВ "Вільнянка" та Преображенською сільською радою в частині, що стосується земельних ділянок за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034, 2323981000:02:002:0015 та 2323981000:01:001:0026. Зобов`язано ТОВ "Вільнянка" повернути на користь Преображенської сільської ради земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровими номерами 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га, 2323981000:02:002:0015 площею 7,472 га, 2323981000:01:001:0026 площею 8,783 га, що розташовані на території Преображенської сільською ради. Здійснено розподіл судових витрат.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що пункт 4 Рішення № 8 від 22.01.2019 у частині, що стосується спірних земельних ділянок, суперечить статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статтям 16, 31, 34 Закону України "Про оренду землі", статтям 78, 83, 124, 134, 135 ЗК України, що є підставою для визнання його незаконним та скасування. Суд дійшов висновку, що не відповідає закону та підлягає визнанню недійсною згідно з положеннями статей 203, 215 Цивільного кодексу України і Додаткова угода від 23.01.2019 у частині, що стосується земельних ділянок за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034, 2323981000:02:002:0015 та 2323981000:01:001:0026, зазначені земельні ділянки згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України мають бути повернені Преображенській сільській раді. Апеляційний господарський суд зазначив, що прокурор належним чином обґрунтував у позовній заяві необхідність звернення до суду з цим позовом в інтересах держави та визначив відповідачем-1 Преображенську сільську раду. Суд установив, що Преображенська сільська рада розпорядилася спірними земельними ділянками з порушенням чинного законодавства і порушила інтереси громади села Вільнянка на надання земельних ділянок на найвигідніших умовах та отримання відповідного прибутку. Враховуючи, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є відповідачем у справі та заперечує проти позовних вимог прокурора, суд дійшов висновку, що прокурор захищає інтереси держави як позивач.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2020, ТОВ "Вільнянка" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2020, рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2019 залишити в силі.

3.2. Скаржник зазначив, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (щодо підтвердження підстав представництва прокурором у господарських справах). Окрім того, ТОВ "Вільнянка" зазначило, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що орендні правовідносини ґрунтуються на договорі оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001, який не був предметом розгляду у цій справі, є чинним, а тому вимога про повернення земельних ділянок задоволена протиправно.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Преображенська сільська рада просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2020, рішення Господарського суду Запорізької області залишити в силі. Преображенська сільська рада зазначає, що у цій справі відсутні підстави для самостійного представництва прокурором інтересів держави, оскільки ГУ Держгеокадастру здійснює контроль за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів. За твердженням Преображенської сільської ради внаслідок реорганізації Вільнянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, Преображенська сільська рада є правонаступником прав та обов`язків Вільнянської сільської ради. Оскаржуваним Рішенням № 8 від 22.01.2019 вносилися зміни до чинного договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001, і Преображенська сільська рада як власник орендованих земельних ділянок мала законні підстави для укладення додаткової угоди.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Запорізька обласна прокуратура просить касаційну скаргу ТОВ "Вільнянка" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2020 - без змін. Прокурор зазначає, що аргументи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції. Прокурор вважає, що саме незаконні дії Преображенської сільської ради стали причиною порушення прав територіальної громади, тому Преображенська сільська рада набула статусу відповідача у цій справі та не може бути одночасно позивачем. При цьому прокурор посилався на постанови Верховного Суду у справах, у яких позивачем є прокурор, при оскарженні рішень міської ради, зокрема справах № 310/5834/13, № 801/13164/2012.

4. Обставини справи встановлені судами

4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 22.03.2001 між Вільнянською сільською радою Оріхівського району Запорізької області (орендодавець) та ТОВ "Вільнянка" (орендар) укладено договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв), який 13.04.2001 зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Вільнянської сільської ради за № 667 (далі - Договір оренди).

4.2. Розділом 1 Договору оренди встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду виділений в натурі єдиний масив невитребуваних земельних часток (паїв) розміром 37,48 умовних кадастрових гектарів вартістю 128 440,00 грн.

Відповідно до частини 2.1 розділу 2 Договору оренди, масив невитребуваних земельних часток (паїв) передається в оренду з метою сільськогосподарського використання.

4.3. Згідно з частиною 2.3 розділу 2 Договору оренди, договір складено сторонами на невизначений термін. У випадку звернення власника сертифіката в сільську раду, йому буде виділена земельна частка (пай), якою він може розпоряджатися відповідно до діючого законодавства України. Він має право зберегти договір оренди, заключивши додаткову угоду з Орендодавцем та стати стороною даного договору оренди. Також власник сертифіката зберігає за собою право за згодою з Орендарем припинити договір оренди, але тільки після закінчення сільськогосподарського року. Сторони не мають права відмовитись від виконання умов цього договору в односторонньому порядку. За орендодавцем зберігаються всі права по розпорядженню земельною часткою. Проте, умови договору до закінчення терміну дії договору у випадку розпорядження земельною часткою є обов`язковими для виконання новими власниками та правонаступниками.

Додатком до договору оренди встановлений список власників земельних часток (паїв), землі яких передані в управління Вільнянській сільській раді, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

4.4. 11.01.2012 між Вільнянською сільською радою та ТОВ "Вільнянка" укладено додаткову угоду до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв), відповідно до якої сторони вирішили внести зміни до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 року в частині "Додаток до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 року". Список власників земельних часток (паїв), землі яких передані в управління Вільнянській сільській раді. А саме, ОСОБА_1 змінити на ОСОБА_5 .

4.5. Рішенням Запорізької обласної ради № 1 від 27.08.2015 утворено Преображенську сільську територіальну громаду Оріхівського району Запорізької області з центром в селі Преображенка, об`єднавши територіальні громади сіл Преображенка, Василівка, Червона криниця, Омельник, Свобода, Широке, Червоний Яр, Вільнянка, Обще, Василівське, Новоселівка, Єгорівка, Микільське, Новосолошине та Тимошівка.

4.6. 18.01.2019 ТОВ "Вільнянка" звернулося до Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області із заявою № б/н від 18.01.2019 (вх. № 74/01-02 від 18.01.2019), в якій зазначило, що станом на дату звернення з цією заявою ТОВ "Вільнянка" має у користуванні земельні ділянки на території Вільнянського Старостинського округу Преображенської сільської ради: за кадастровими номерами 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га, 2323981000:02:002:0015 площею 7,472 га та 2323981000:01:001:0026 площею 8,783 га. Зазначені земельні ділянки перебувають у користуванні на підставі на підставі трьох договорів оренди земельних ділянок, укладених в серпні 2018 року, проте, договори оренди зазначених земельних ділянок укладені передчасно, у зв`язку з чим просило розірвати договори оренди земельних ділянок, укладені у серпні 2018, та внести відповідні зміни (додаткову угоду) до Договору оренди від 22.03.2001.

4.7. На підставі зазначеної заяви ТОВ "Вільнянка", 22.01.2019 Преображенська сільська рада прийняла Рішення № 8 від 22.01.2019, яким припинила дію договорів оренди земельних ділянок від 01.08.2018 за кадастровими номерами 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га, 2323981000:02:002:0015 площею 7,472 га та 2323981000:01:001:0026 площею 8,783 га, шляхом їх розірвання за взаємною згодою сторін. Уповноважила голову сільської ради Сідуна В.А. підписати відповідні додаткові угоди про припинення договорів.

Пунктом 4 Рішення № 8 від 22.01.2019 вирішено внести зміни до Договору оренди від 22.03.2001, шляхом укладення додаткової угоди, за умовами якої змінено найменування орендодавця на Преображенську сільську раду Оріхівського району Запорізької області, визначено об`єктом оренди виділені в натурі земельні ділянки за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га, 2323981000:02:002:0015 площею 7,472 га та 2323981000:01:001:0026 площею 8,783 га, визначено розмір орендної плати на рівні 8% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та встановлено строк дії договору - до 22.01.2026 року. Уповноважено голову сільської ради Сідуна В.А. підписати додаткову угоду до Договору оренди від 22.03.2001.

4.8. На підставі зазначеного Рішення № 8 від 22.01.2019, 23.01.2019 між Преображенською сільською радою (орендодавець) та ТОВ "Вільнянка" (орендар) укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 22.03.2001.

4.9. Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди від 23.01.2019, преамбулу Договору оренди від 22.03.2001 викладено у наступній редакції: "Цей договір укладено між Преображенською сільською радою Оріхівського району Запорізької області, код за ЄДРПОУ 04353927, яка є правонаступником всіх прав та обов`язків Вільнянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області та діє у відповідності до вимог чинного законодавства України, від імені якої діє Сільський голова - Сідуна В. А., далі за текстом - "Орендодавець", та ТОВ "Вільнянка", код за ЄДРПОУ 30837652, від імені якого на підставі Статуту діє Генеральний директор - Курман Сергій Іванович, далі за текстом - "Орендар", а разом - "Сторони", уклали цей Договір про наступне:".

Пунктом 2 Додаткової угоди від 22.01.2019 вирішено викласти перший розділ Договору оренди від 22.03.2001 у наступній редакції: " 1. Предмет договору. 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове користування на правах оренди земельні ділянки з числа не витребуваних земельних часток (паїв), які було виділено в натурі та визнано і зареєстровано право власності за Орендодавцем, що складаються з масиву:

- земельна ділянка за кадастровим номером 2323981000:01:001:0026 площею 8,7830 га;

- земельна ділянка за кадастровим номером 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га;

- земельна ділянка за кадастровим номером 2323981000:02:002:0015 площею 7,4720 га;

- земельна ділянка в умовних кадастрових гектарах площею 9,37 га без виділення в натурі частки (паю)."

Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди від 22.01.2019, викладено пункт 2.2 Договору оренди від 22.03.2001 в наступній редакції: "Орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати становить 8% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок. Нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, що є об`єктом оренди орендарю надає орендодавець на початку календарного року. Сторони узгодили, що розмір орендної плати має бути автоматично змінений в разі зміни розміру нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та має становити 8% від такої оцінки. Сплата орендної плати здійснюється орендарем в порядку, визначеному чинним законодавством України".

Пунктом 4 Додаткової угоди від 22.01.2019 викладено пункт 2.3 Договору оренди від 22.03.2001 у наступній редакції: "Договір укладено строком до 22.01.2026 року. Договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації та діє з урахуванням ротації сільськогосподарських культур - до закінчення збору урожаю тієї культури, що буде висіяна в рік закінчення дії цього Договору."

Відповідно до пункту 6 Додаткової угоди від 23.01.2019 до Договору оренди від 22.03.2001, який зареєстрований 13.04.2001 за № 667, додаток до Договору оренди від 22.03.2001 викладено в наступній редакції: "Список власників земельних часток (паїв), чиї землі передані у власність (управління) Преображенської сільської ради та є об`єктом Договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) становлять:

1. ОСОБА_5 - земельна ділянка перейшла у власність Преображенської сільської ради на підставі рішення Оріхівського районного суду від 16.09.2013 року, право власності зареєстровано;

2. ОСОБА_4 - земельна ділянка перейшла у власність Преображенської сільської ради на підставі рішення Оріхівського районного суду від 05.07.2013 року, право власності зареєстровано;

3. ОСОБА_6 - земельна ділянка перейшла у власність Преображенської сільської ради на підставі рішення Оріхівського районного суду від 16.09.2013 року, право власності зареєстровано;

4. ОСОБА_2 - земельна ділянка перебуває у володінні Преображенської сільської ради без виділу в натурі. Виділення земельної частки (паю) ОСОБА_2 в натурі т реєстрації права власності на виділену земельну ділянку - є підставою для внесення змін до цього договору".

4.10. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна земельні ділянки за кадастровими номерами: 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га, 2323981000:02:002:0015 площею 7,472 га та 2323981000:01:001:0026 площею 8,783 га зареєстровані за Преображенською сільською радою, форма власності комунальна.

4.11. Як зазначили суди, земельні ділянки перейшли до комунальної власності як відумерла спадщина, оскільки громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (власники земельних часток (паїв), померли.

4.12. Згідно з витягами із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, загальна нормативно-грошова оцінка вказаних земельних ділянок становить 579 391,11 грн, а саме: нормативна грошова оцінка земельних ділянок за кадастровими номерами 2323981000:01:002:0034 становить 201 524,44 грн, за № 2323981000:02:002:0015 становить 196 547,12 грн та за № 2323981000:01:001:0026 - 181 319,55 грн відповідно.

4.13. Спір виник у зв`язку з тим, що, на думку прокурора, сільська рада, ухвалюючи оскаржене Рішення № 8 від 22.01.2019, діяла всупереч визначеній законом процедурі надання в оренду земельних ділянок на конкурсній основі через земельні торги та на шкоду інтересам громади.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ТОВ "Вільнянка" повинна бути задоволена частково з огляду на таке.

5.2. Касаційну скаргу, з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у господарських справах). Орім того, скаржник обґрунтував касаційну скаргу тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, суд не врахував фактичних обставин існування орендних правовідносин на підставі договору оренди невитребуваних часток (паїв) від 22.03.2001 та безпідставно застосував, у зв`язку з визнанням недійсною додаткової угоди № 667 від 23.01.2019, наслідки, встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України.

5.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.4. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.5. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку підтвердилися, з огляду на наступне.

5.6. Предметом спору у справі, яка розглядається, є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави до відповідачів про визнання незаконним та скасування пункту 4 Рішення № 8 від 22.01.2019, визнання недійсною Додаткової угоди від 23.01.2019 та зобов`язання повернути ТОВ "Вільнянка" на користь Преображенської сільської ради земельні ділянки. Підставою позову є ухвалення сільською радою рішення з порушенням земельного законодавства щодо надання в оренду земельних ділянок, порушення інтересів громади на отримання прибутку, невідповідність Додаткової угоди від 23.01.2019 вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України. Підстави для представництва прокурора у цій справі обґрунтовані тим, що звернення прокурора з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання розпорядження землею, що перебуває у комунальній власності, з метою забезпечення можливості здійснення власником правомочностей щодо вільного розпорядження цією землею у законний спосіб.

5.7. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилається скаржник, за позовом прокурора в інтересах держави в особі районної державної адміністрації та Східного офісу Держаудитслужби до товариства та відділу освіти про визнання недійсними додаткових угод до укладеного відповідачами договору про постачання природного газу, та стягнення коштів, викладено наступну правову позицію щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.

Верховний Суд зазначив, що підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор зобов`язаний перед зверненням до суду з`ясувати причини бездіяльності органу, до повноважень якого належить вирішення спірного питання.

5.8. У справі, яка розглядається, прокурор обґрунтовував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, законності у сфері надання в оренду земель комунальної власності на неконкурентних засадах. За твердженням прокурора, земельні ділянки за Додатковою угодою від 23.01.2019 на підставі Рішення № 8 від 22.01.2019 передані в оренду поза конкурсом, без проведення земельних торгів, що у свою чергу позбавляє територіальну громаду можливості отримати до бюджету більше коштів за їх використання. Прокурор зазначав, що особою, уповноваженою державою для здійснення функцій щодо розпорядження земельними ділянками від імені територіальної громади, є Преображенська сільська рада, однак саме вона ухвалила незаконне рішення, яке оскаржується, а тому є відповідачем у справі.

5.9. Суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, зазначив, що прокурор належним чином обґрунтував у позовній заяві необхідність звернення до суду з цим позовом в інтересах держави та визнав відповідачем-1 Преображенську сільську раду, якою порушено вимоги законодавства при винесенні Рішення № 8 від 22.01.2019. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що саме Преображенська сільська рада здійснює функції держави у спірних правовідносинах, оскільки відповідно до статей 12, 83, 116, 122 Земельного кодексу України саме до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено, зокрема розпорядження землями територіальних громад (передача земельних ділянок комунальної власності у власність або у користування), здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства.

5.10. Відповідно до статей 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

За положеннями статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до частин 3, 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що до кола повноважень саме Преображенської сільської ради як до органу місцевого самоврядування, віднесено розпорядження земельними ділянками комунальної власності.

Таким чином, дотримання вимог щодо підтвердження підстав для представництва передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" в цьому випадку є обов`язковим.

5.11. Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме доповнено її статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин третьої-п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

В такий спосіб перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Водночас підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

5.13. Судова колегія звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави

Аналогічна правова позиція неодноразова викладалась у постановах Верховного Суду, зокрема, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18.

5.14. Таким чином, оскільки прокурор у цій справі визначив Преображенську сільську раду одним зі співвідповідачів у справі та пред`явив до неї вимоги про визнання незаконними та скасування рішення, то суд мав оцінити наявність підстав для звернення до суду прокурора саме як самостійного позивача.

Подібні за змістом правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18.

5.15. Судова колегія доходить висновку, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача у справі, за наявності органу місцевого самоврядування, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не нівелює його обов`язку щодо дотримання порядку представництва, дотримання процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та надання можливості такому органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави.

Подібний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 922/708/19.

Окрім того, прокурор за певних обставин може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

5.16. За таких обставин, враховуючи положення статей 131-1 Конституції України, 53 Господарського процесуального кодексу України, 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеної судової практики щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, сформованих, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 922/708/19, суду апеляційної інстанції необхідно встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для захисту прокурором інтересів держави у суді; дотримання/недотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом.

5.17. З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає такими, що підтвердилися доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Оскільки апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без врахування висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник, зважаючи на допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалену у справі постанову необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції..

5.18. Під час нового апеляційного розгляду для правильного вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі суду апеляційної інстанції необхідно встановити дотримання/недотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом та ухвалити законне, обґрунтоване судове рішення відповідно до норм матеріального права та процесуального права.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду слід скасувати, а справу № 908/1664/19 направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянка" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2020 у справі № 908/1664/19 скасувати, справу передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак