Постанова

від 15.06.2021 по справі 908/1664/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/1664/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача (прокуратури) - Семенчука М. А. (посвідчення від 09.07.2020 № 056670),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 (головуючий - Березкіна О. В., судді Антонік С .Г., Дармін М. О.) у справі

за позовом першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури

до: 1) Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянка"

про визнання незаконним та скасування пункту рішення, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2019 року перший заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури (далі - Прокурор, позивач) звернувся в інтересах держави до Господарського суду Запорізької області з позовом до Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (далі - Преображенська сільрада, Сільрада, відповідач-1) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянка" (далі - ТОВ "Вільнянка", Товариство, Орендар, відповідач-2) про: 1) визнання незаконним та скасування пункту 4 рішення Преображенської сільради від 22.01.2019 № 8 "Про припинення договорів оренди земельних ділянок від 01.08.2018 та укладення додаткової угоди до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001" (далі - рішення від 22.01.2019 № 8, оспорюване рішення) у частині, що стосується земельних ділянок, кадастрові номери: 2323981000:01:002:0034, 2323981000:02:002:0015, 2323981000:01:001:0026; 2) визнання недійсною укладеної між відповідачами додаткової угоди від 23.01.2019 до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 (реєстраційний № 667) (далі - додаткова угода від 23.01.2019, оспорювана додаткова угода) у частині, що стосується земельних ділянок, кадастрові номери: 2323981000:01:002:0034, 2323981000:02:002:0015, 2323981000:01:001:0026; 3) зобов`язання Товариства повернути на користь Сільради земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 7,9797 га, площею 7,472 га, площею 8,783 га, кадастрові номери: 2323981000:01:002:0034, 2323981000:02:002:0015, 2323981000:01:001:0026 відповідно (далі - спірні земельні ділянки), що розташовані на території Преображенської сільради Оріхівського району Запорізької області, з посиланням на положення статей 16, 21, 203, 215, 216, 598, 638, 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 79, 124, 134, 135, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статей 31, 34 Закону України "Про оренду землі", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) Преображенська сільрада незаконно на позаконкурсних засадах передала ТОВ "Вільнянка" в оренду спірні земельні ділянки, уклавши оспорювану додаткову угоду до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001, факт припинення дії якого встановлено рішеннями Господарського суду Запорізької області від 18.03.2019 у справах № 908/12/19, № 908/16/19 та від 02.04.2019 у справі № 908/14/19; 2) додатковою угодою від 23.01.2019 штучно створено можливість та передумови для реєстрації за ТОВ "Вільнянка" права оренди на спірні земельні ділянки, адже передбачені договором оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 (далі - договір оренди від 22.03.2001) права зареєструвати було неможливо через відсутність у ньому істотних умов, у тому числі об`єктів правовідносин (кадастрових номерів земельних ділянок); 3) оскільки порушення закону та прав громади с. Вільнянка Оріхівського району Запорізької області при розпорядженні спірними земельними ділянками допущено саме Преображенською сільрадою, у зв`язку з чим Сільрада є співвідповідачем у справі, тому згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор набуває статусу позивача у цій справі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.10.2019 (суддя Проскуряков К. В.) у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення мотивоване тим, що: 1) земельні ділянки, які є об`єктом додаткової угоди від 23.01.2019, розташовані на території Запорізької області, тому розпорядження такими земельними ділянками відноситься до повноважень ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області; 2) матеріали справи не містять будь-яких належних і допустимих доказів звернення Прокурора до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, як органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, з метою дослідження питання чи виконував зазначений державний орган покладені на нього функції.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2020 (головуючий - Чередко А. Є., судді Коваль Л. А., Мороз В. Ф.) скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2019 та ухвалено нове рішення про задоволення позову повністю.

6. Постанова аргументована тим, що: 1) пункт 4 рішення від 22.01.2019 № 8 у частині, що стосується спірних земельних ділянок, суперечить статтям 78, 83, 124, 134, 135 ЗК України, статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статтям 16, 31, 34 Закону України "Про оренду землі", що є підставою для визнання його незаконним та скасування, що, у свою чергу, зумовлює недійсність оспорюваної додаткової угоди як укладеної на виконання зазначеного рішення; 2) Прокурор належним чином обґрунтував у позовній заяві необхідність звернення до суду з цим позовом в інтересах держави та визначив відповідачем-1 Преображенську сільраду, оскільки Сільрада розпорядилася спірними земельними ділянками з порушенням чинного законодавства і порушила інтереси громади села Вільнянка на надання земельних ділянок на найвигідніших умовах та отримання відповідного прибутку. Враховуючи, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є відповідачем у справі та заперечує проти позовних вимог Прокурора, суд дійшов висновку, що Прокурор захищає інтереси держави як самостійний позивач.

7. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2020 (головуючий - Багай Н. О., судді Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.) касаційну скаргу ТОВ "Вільнянка" задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2020 у справі № 908/1664/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

8. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що, апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, а тому під час нового апеляційного розгляду для правильного вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі суду апеляційної інстанції необхідно встановити дотримання/недотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка (процедура) має передувати зверненню до суду з відповідним позовом, та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення відповідно до норм матеріального права та процесуального права.

9. За результатами нового розгляду справи постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2019 змінено шляхом викладення мотивувальної частини рішення у редакції вказаної постанови.

10. Зазначена постанова мотивована посиланням на положення статей 53, 174, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, враховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 922/708/19, зважаючи на факт незвернення Прокурора до подання позовної заяви до Преображенської сільради з повідомленням про порушення інтересів держави та зумовлене цим недотримання позивачем процедури, передбаченої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки обставини відсутності підстав для звернення прокурора в інтересах держави до суду досліджено та встановлено судом під час розгляду справи по суті, то позовні вимоги не підлягають задоволенню саме з цих мотивів. Таким чином, ухвалюючи рішення суду, суд першої інстанції правильно відмовив у позові, проте з інших мотивів, у зв`язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини у редакції зазначеної постанови.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, заступник керівника Запорізької обласної прокуратури (далі - скаржник) звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати та залишити позов Прокурора без розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу

12. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 226, 236 ГПК України, наголошуючи, що під час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, викладеного у пункті 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. ТОВ "Вільнянка" та Преображенська сільрада у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

14. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 у справі № 908/1664/19 і призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 15.06.2021 о 15:45.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

15. 22.03.2001 між Вільнянською сільською радою Оріхівського району Запорізької області (Орендодавець) та ТОВ "Вільнянка" (Орендар) укладено договір оренди, за умовами розділу 1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду виділений в натурі єдиний масив невитребуваних земельних часток (паїв) розміром 37,48 умовних кадастрових гектарів вартістю 128440 грн.

13.04.2001 цей договір зареєстровано у книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Вільнянської сільської ради за № 667.

У додатку до договору оренди від 22.03.2001 визначено список власників земельних часток (паїв), чиї землі передані в управління Вільнянській сільській раді, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

16. Згідно з пунктами 2.1, 2.3 договору оренди від 22.03.2001 масив невитребуваних земельних часток (паїв) передається в оренду з метою сільськогосподарського використання. Договір складено сторонами на невизначений термін. У випадку звернення власника сертифіката в сільську раду, йому буде виділена земельна частка (пай), якою він може розпоряджатися відповідно до чинного законодавства України. Він має право зберегти договір оренди, заключивши додаткову угоду з Орендодавцем та стати стороною даного договору оренди. Також власник сертифіката зберігає за собою право за згодою з Орендарем припинити договір оренди, але тільки після закінчення сільськогосподарського року. Сторони не мають права відмовитись від виконання умов цього договору в односторонньому порядку. За Орендодавцем зберігаються всі права по розпорядженню земельною часткою. Проте, умови договору до закінчення терміну дії договору у випадку розпорядження земельною часткою є обов`язковими для виконання новими власниками та правонаступниками.

17. 11.01.2012 між Вільнянською сільською радою та ТОВ "Вільнянка" укладено додаткову угоду, якою сторони внесли зміни до договору оренди від 22.03.2001 у частині "Додаток до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 року". Список власників земельних часток (паїв), чиї землі передані в управління Вільнянській с/раді, а саме ОСОБА_1 змінити на ОСОБА_5 .

18. Рішенням Запорізької обласної ради від 27.08.2015 № 1 утворено Преображенську сільську територіальну громаду Оріхівського району Запорізької області з центром в селі Преображенка, об`єднавши територіальні громади сіл Преображенка, Василівка, Червона криниця, Омельник, Свобода, Широке, Червоний Яр, Вільнянка, Обще, Василівське, Новоселівка, Єгорівка, Микільське, Новосолошине та Тимошівка.

19. 18.01.2018 ТОВ "Вільнянка" звернулося до Преображенської сільради із заявою від 18.01.2019 (вх. № 74/01-02 від 18.01.2019), в якій зазначило, що станом на дату звернення з вказаною заявою ТОВ "Вільнянка" має у користуванні земельні ділянки на території Вільнянського старостинського округу Преображенської сільради: площею 7,9797 га, кадастровий номер 2323981000:01:002:0034; площею 7,472 га, кадастровий номер 2323981000:02:002:0015; площею 8,783 га, кадастровий номер 2323981000:01:001:0026. Зазначені земельні ділянки перебувають у користуванні на підставі трьох договорів оренди земельних ділянок, укладених в серпні 2018 року, проте, договори оренди вказаних земельних ділянок укладені передчасно, у зв`язку з чим просило розірвати договори оренди земельних ділянок за вказаними кадастровими номерами, укладені у серпні 2018 року та внести відповідні зміни (додаткову угоду до договору оренди від 22.03.2001).

20. 22.01.2019 Преображенська сільрада прийняла рішення № 8 "Про припинення договорів оренди земельних ділянок від 01.08.2018 року та укладення додаткової угоди до договору оренди не витребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001", згідно з яким припинено дію договорів оренди від 01.08.2018, укладених стосовно земельних ділянок площею 7,9797 га, кадастровий номер 2323981000:01:002:0034; площею 7,472 га, кадастровий номер 2323981000:02:002:0015; площею 8,783 га, кадастровий номер 2323981000:01:001:0026, шляхом їх розірвання за взаємною згодою сторін. Уповноважено сільського голову Сідуна В. А. підписати відповідні додаткові угоди про таке припинення.

Пунктом 4 від 22.01.2019 рішення № 8 передбачено внести зміни до договору оренди від 22.03.2001 шляхом укладення додаткової угоди, умовами якої змінити найменування Орендодавця на Преображенську сільраду, визначити об`єктом оренди виділені в натурі земельні ділянки площею 7,9797 га, кадастровий номер 2323981000:01:002:0034; площею 7,472 га, кадастровий номер 2323981000:02:002:0015; площею 8,783 га, кадастровий номер 2323981000:01:001:0026, визначити розмір орендної плати на рівні 8 % від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та встановлення строку дії договору - до 22.01.2026 року. Уповноважено сільського голову Сідуна В. А. підписати додаткову угоду до договору оренди від 22.03.2001.

21. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 22.01.2019, преамбулу договору оренди від 22.03.2001 викладено в наступній редакції: "Цей договір укладено між Преображенською сільською радою Оріхівського району Запорізької області, код за ЄДРПОУ 04353927, яка є правонаступником всіх прав та обов`язків Вільнянської сільської ради Оріхівського району Запорізької області та діє у відповідності до вимог чинного законодавства України, від імені якої діє Сільський голова - Сідун Володимир Анатолійович , далі за текстом - "Орендодавець", та ТОВ "Вільнянка", код ЄДРПОУ 30837652, від імені якого на підставі Статуту діє Генеральний директор Курман Сергій Іванович , далі за текстом - "Орендар", а разом - "Сторони", уклали цей Договір про наступне:".

Пунктом 2 Додаткової угоди № б/н від 22.01.2019 вирішено викласти перший розділ договору оренди від 22.03.2001 в такій редакції:

"1. Предмет договору. 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове користування на правах оренди земельні ділянки з числа не витребуваних земельних часток (паїв), які було виділено в натурі та визнано і зареєстровано право власності за Орендодавцем, що складаються з масиву: земельна ділянка за кадастровим номером 2323981000:01:001:0026 площею 8,7830 га; земельна ділянка за кадастровим номером 2323981000:01:002:0034 площею 7,9797 га; земельна ділянка за кадастровим номером 2323981000:02:002:0015 площею 7,4720 га; земельна ділянка в умовних кадастрових гектарах площею 9,37 га без виділення в натурі частки (паю).

22. Згідно з пунктом 3 додаткової угоди від 22.01.2019 викладено пункти 2.2 і 2.3 договору оренди від 22.03.2001 в наступній редакції:

"2.2. Орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати становить 8 % від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок. Нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, що є об`єктом оренди орендарю надає орендодавець на початку календарного року. Сторони узгодили, що розмір орендної плати має бути автоматично змінений в разі зміни розміру нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та має становити 8% від такої оцінки. Сплата орендної плати здійснюється орендарем в порядку, визначеному чинним законодавством України.

2.3. Договір укладено строком до 22.01.2026 року. Договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації та діє з урахуванням ротації сільськогосподарських культур - до закінчення збору урожаю тієї культури, що буде висіяна в рік закінчення дії цього Договору".

23. Відповідно до пункту 6 додаткової угоди від 23.01.2019 до договору оренди від 22.03.2001, який зареєстровано 13.04.2001 за № 667, додаток до договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 22.03.2001 викладено в такій редакції: "Список власників земельних часток (паїв), чиї землі передані у власність (управління) Преображенської сільради та є об`єктом договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) становлять:

1. ОСОБА_5 - земельна ділянка перейшла у власність Преображенської сільради на підставі рішення Оріхівського районного суду від 16.09.2013, право власності зареєстровано;

2., ОСОБА_4 - земельна ділянка перейшла у власність Преображенської сільради на підставі рішення Оріхівського районного суду від 05.07.2013, право власності зареєстровано;

3. ОСОБА_8 - земельна ділянка перейшла у власність Преображенської сільради на підставі рішення Оріхівського районного суду від 16.09.2013, право власності зареєстровано;

4. ОСОБА_2 - земельна ділянка перебуває у володінні Преображенської сільради без виділу в натурі. Виділення земельної частки (паю) ОСОБА_2 в натурі та реєстрації права власності на виділену земельну ділянку - є підставою для внесення змін до цього договору".

24. Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна 28.02.2018, 07.06.2018 та 13.06.2018 за Преображенською сільрадою зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки площею 7,9797 га, кадастровий номер 2323981000:01:002:0034; площею 7,472 га, кадастровий номер 2323981000:02:002:0015; площею 8,783 га, кадастровий номер 2323981000:01:001:0026, тобто вказані земельні ділянки перейшли до комунальної власності як відумерла спадщина у зв`язку зі смертю громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

25. Згідно з витягами із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, загальна нормативно-грошова оцінка спірних земельних ділянок становить 579391,11 грн, а саме: нормативна грошова оцінка земельних ділянок: кадастровий номер 2323981000:01:002:0034 становить 201524,44 грн, кадастровий номер 2323981000:02:002:0015 - 196547,12 грн, кадастровий номер 2323981000:01:001:0026 - 181319,55 грн відповідно.

Позиція Верховного Суду

26. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

27. В основу оскаржуваної постанови, якою було змінено лише мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про відмову в позові, фактично покладено висновок апеляційного суду про те, що недотримання Прокурором процедури, передбаченої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яке (недотримання) встановлено судом під час розгляду справи по суті, є підставою для відмови в позові, а не для залишення позову без розгляду.

28. Колегія суддів вважає передчасним зазначений висновок суду апеляційної інстанції та водночас погоджується з твердженням скаржника про неврахування апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах, викладеного у пункті 83 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, з огляду на таке.

29. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

30. Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

31. Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

32. Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено і сторонами у справі не спростовано той факт, що 3 спірні земельні ділянки, стосовно якої укладалася оспорювана додаткова угода, втратили статус невитребуваних земельних ділянок і перейшли до комунальної власності як відумерла спадщина, оскільки права на них зареєстровано за Преображенською сільрадою, у зв`язку з чим договір оренди, укладений у порядку статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", в цій частині припиняється (втрачає чинність), як наслідок, до нього не можуть бути внесені зміни, у тому числі шляхом укладення додаткової угоди.

33. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

34. Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду , повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

35. Визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача у справі, за наявності органу місцевого самоврядування, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не нівелює його обов`язку щодо дотримання порядку представництва, дотримання процедури, встановленої частинами 3 і 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та надання можливості такому органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави (схожий за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 922/708/19).

36. Окрім того, прокурор за певних обставин може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

37. У пунктах 45, 47, 67, 77- 81, 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформульовано такий правовий висновок:

"Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України".

38. Згідно з імперативними положеннями частини 5 статті 310 та частини 1 статті 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

39. Колегія суддів вважає, що всупереч положенням частини 5 статті 310 і частини 1 статті 316 ГПК України суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не виконав у повному обсязі вміщених у постанові Верховного Суду від 08.12.2020 вказівок касаційної інстанції щодо необхідності встановити дотримання/недотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

40. Верховний Суд зауважує, що, спочатку правильно в оскаржуваній постанові зазначивши про те, що відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання передбаченої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті , апеляційний суд у подальшому дійшов взаємовиключного висновку про необхідність зміни лише мотивувальної частини рішення суду першої інстанції про відмову в позові з огляду на встановлення судом вже під час розгляду справи по суті обставин недотримання Прокурором зазначеної процедури, тоді як правильне застосування висновку, викладеного у пункті 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови і залишення позову Прокурора без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

41. Таким чином, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зміни мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду про відмову в позові. Такий висновок не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

42. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, позаяк апеляційний суд переглянув рішення місцевого господарського суду без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 83 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та залишення позову Прокурора без розгляду у зв`язку з відсутністю попереднього звернення Прокурора (до подання позовної заяви) до Преображенської сільради з повідомленням про порушення інтересів держави та зумовленого цим недотримання позивачем процедури, передбаченої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", що, у свою чергу, свідчить про непідтвердження Прокурором підстав для самостійного представництва інтересів держави.

43. З огляду на наведені раніше висновки касаційна інстанція відхиляє необґрунтовані доводи Товариства та Преображенської сільради, викладені у відзивах на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. Згідно з частиною 1 статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

46. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для зміни мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду про відмову в позові не відповідає положенням статей 226, 236, 269, 310, 316 ГПК України.

47. Таким чином, доводи, викладені скаржником у поданій касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження, спростовують передчасний висновок апеляційного суду щодо зміни мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду та свідчать про наявність передбачених пунктом 2 частини 1 статті 226 і частиною 1 статті 313 ГПК України підстав для скасування оскаржуваної постанови та залишення позову Прокурора без розгляду.

48. Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а позов залишити без розгляду.

Розподіл судових витрат

49. Оскільки суд касаційної інстанції ухвалює рішення про залишення позову без розгляду, а у порядку, передбаченому частиною 5 статті 130 ГПК України, відповідачами не заявлено вимог про компенсацію здійснених ними витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, то розподіл судових витрат у виді сплаченого скаржником судового збору не здійснюється.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури задовольнити.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021 у справі № 908/1664/19 скасувати.

Позов першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури у справі № 908/1664/19 залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай