Постанова

від 17.12.2020 по справі 160/1179/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року

м. Київ

справа №160/1179/19

адміністративне провадження №К/9901/30410/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 160/1179/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробнича Фірма "Еверест" (далі- ТОВ "Науково-Виробнича Фірма "Еверест") до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області (далі- Держпраці) про скасування постанови про накладення штрафу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ТОВ "Науково-Виробнича Фірма "Еверест" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року (ухвалене в складі: головуючого судді Сліпець Н.Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Чабаненко С.В., суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ТОВ "Науково-Виробнича Фірма "Еверест" (далі також - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області (далі також -відповідач), у якому позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Держпраці від 15.11.2018 №ДН1669/261/НП/АВ/ТД-ФС/708 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 558 450,00 грн. на ТОВ Науково-виробнича фірма Еверест .

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що Держпраці проведено інспекційне відвідування ТОВ Науково-виробнича фірма Еверест та при такому інспекційному відвідуванні встановлено порушення вимог законодавства про працю, які зафіксовані актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 23.11.2018 за № ДН1669/261/НП/АВ, видано припис про усунення виявлених порушень № ДН1669/261/НП/АВ/П від 24.10.2018 та 15.11.2018 прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1669/261/НП/АВ/ТД-ФС/708, якою накладено на штраф у розмірі 558 450,00 грн. за порушення частини 3 статті 24 КЗпП України в частині фактичного допуску 5 працівників до роботи без оформлення трудового договору. Позивач вважає, що ним не було допущено порушень трудового законодавства України, зокрема Кодексу законів про працю України, оскільки з вказаними 5 працівниками укладені договори цивільно-правового характеру, у відповідності до вимог Цивільного кодексу України, на виконання конкретної роботи, при цьому вказані особи не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, а самі організовували процес надання послуг, працювали на кінцевий результат, мали певний об`єм роботи, який підлягав виконанню у будь-який час у період з 01.01.2018 по 31.12.2018. З огляду на наведене, позивач вважає, що праця вказаних осіб за такими договорами була юридично самостійною, з оплатою позивачем за виконані роботи за актами виконаних робіт, у зв`язку з чим вищенаведені відносини не містять ознак трудових відносин, а тому трудовий договір із вищенаведеними особами і не повинен був укладатися, а отже не встановлено наявності у господарських відносинах позивача із наведеними особами ознак трудових відносин, які б давали право відповідачеві вимагати від позивача укладення відповідних трудових договорів. Таким чином, на думку позивача, в його діях відсутні порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України, а тому у відповідача були відсутні підстави для вжиття заходів до притягнення товариства до відповідальності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року, в задоволені позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що укладені позивачем цивільно-правові договори мають ознаки трудових договорів, а отже наймані за цими договорами працівники були допущені позивачем до роботи без укладання з ними трудових договорів та без повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку її як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідною формою до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором в спосіб визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, чим порушено вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року ТОВ "Науково-Виробнича Фірма "Еверест" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій заявник просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У скарзі зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та допустили порушення норм процесуального права.

Зокрема, заявник посилається на те, що відсутній факт порушень позивачем трудового законодавства. При цьому, суди попередніх інстанцій не надали оцінки тому, що оскаржуване рішення прийнято за результатами проведеної ревізії, а не перевірки.

На думку позивача, судами попередніх інстанцій було надано помилкову оцінку цивільно-правовим договорам.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та фізичними особами містять загальні некоректні відомості про виконувану роботу, в них не зазначено об`єму роботи, яку необхідно виконати, тому постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем у відповідності з чинним законодавством.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 5 листопада 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Науково-Виробнича Фірма "Еверест".

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 16.12.2020.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17.12.2020 за №2513/0/78-20 призначено повторний автоматизований розгляд справи у зв`язку з перебуванням судді Стеценка С.Г. у відпустці.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 17.12.2020 визначений новий склад суду, а саме: головуючий суддя: Тацій Л.В., судді: Стрелець Т.Г., Рибачук А.І.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до наказу Головного управління Держапраці у Дніпропетровській області від 12.10.2018 № 888-Іпо, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 17.10.2018 № 315, інспектором праці Кістень Юлією Володимирівною в період з 18.10.2018 по 23.10.2018 проведено інспекційне відвідування ТОВ Науково-виробнича фірма Еверест за адресою: 50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ферганська, буд. 39, з питань дотримання законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин.

Підставою для проведення перевірки стала інформація, викладена в листі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.10.2018 року №61356/10/04-36-13-01-12 щодо допущення до роботи працівників без укладання трудових договорів.

За результатами проведення інспекційного відвідування (позапланової перевірки) ТОВ Науково-виробнича фірма Еверест складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 23.11.2018 № ДН1669/261/НП/АВ.

Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення:

- у 2018 році на товаристві існують випадки фактичного допущення працівників до роботи без укладання трудового договору, що є порушенням вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

24 жовтня 2018 року Держпраці складено припис про усунення виявлених порушень № ДН1669/261/НП/АВ/П, яким приписано:

- забезпечити виконання вимог частини 3 статті 24 КЗпП України щодо недопущення до роботи працівників без укладання трудових договорів.

Згідно припису позивачу надано строк до 23.11.2018 для усунення порушень та інформування про виконання вимог припису.

15 листопада 2018 року, на підставі акта інспекційного відвідування від 23.11.2018 № ДН1669/261/НП/АВ, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1669/261/НП/АВ/ТД-ФС/708, якою накладено на ТОВ Науково-виробнича фірма Еверест штраф у розмірі 558 450 грн.

Спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем постанови № ДН1669/261/НП/АВ/ТД-ФС/708 від 15.11.2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 558 450,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Укладення трудового договору передбачено у статті 24 КЗпП України.

Відповідно до частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання частини 3 статті 24 КЗпП України було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, якою затверджено Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України.

Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) основним видом діяльності ТОВ Науково-виробнича фірма Еверест є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. Під час інспекційного відвідування встановлено, що між ТОВ Науково-виробнича фірма Еверест та 5 особами укладені договори про надання послуг.

Так, 01.01.2018 між ТОВ Науково-виробнича фірма Еверест (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір № 1/2018/01, предметом якого є надання виконавцем послуг з господарського обслуговування фірми, а також прилеглої території по забезпеченню робочого стану систем каналізації, опалення, вентиляції, електромережі, щодо вжиття заходів по усуненню несправностей і аварій, щодо забезпечення зберігання технічних засобів і господарського інвентарю, його відновлення, поновлення і раціональної експлуатації, по керівництву роботою обслуговуючого персоналу, а замовник в свою чергу зобов`язується своєчасно прийняти та виплатити винагороду з підписаним актом про надання послуг. Термін дії договору встановлено з 01.01.2018 по 31.12.2018.

01.01.2018 між ТОВ Науково-виробнича фірма Еверест (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір № 2/2018/01, предметом якого є надання виконавцем послуг з контролю за збереженням майна, що знаходиться в адміністративному приміщенні і прилеглій до нього території замовника , за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник в свою чергу зобов`язується своєчасно прийняти та виплатити винагороду згідно з підписаним актом про надання послуг. Термін дії договору встановлено з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Також, 01.01.2018 укладені аналогічні договори між ТОВ Науково-виробнича фірма Еверест (замовник) та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (виконавці), терміном дії з 01.01.2018 по 31.12.2018.

На виконання вимог даних договорів працівниками ТОВ Науково-виробнича фірма Еверест - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виконувались роботи на території ТОВ Науково-виробнича фірма Еверест за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ферганська, 39.

Також судами встановлено, що ТОВ Науково-виробнича фірма Еверест ці працівники фактично виконували функціональні обов`язки завгоспа та охоронників (сторожів), які не носять разовий характер. Зазначені у договорах обов`язки виконавців відповідають обов`язкам працівників за професіями, що належать до Національного класифікатора професій ДК 003:2010: завідувач господарством (код КП 1239), охоронник (код КП 5169), сторож (код КП 9152) та підлягають під дію трудового законодавства, тобто їх можуть виконувати лише штатні працівники підприємства.

Усіма цивільно-правовими договорами було визначено строк їх дії - упродовж року (пункт 1.1) у період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Своєю чергою, у судовому засіданні судом першої інстанції було з`ясовано, що за угодами, укладеними ТОВ Науково-виробнича фірма Еверест з фізичними особами, предметом останніх є процес праці, а не її кінцевий результат. Працівники повинні були виконувати певні трудові функції відповідно до визначеного виду господарської діяльності. При цьому, в укладених трудових угодах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).

В самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, мали триваючий характер, не закінчувалися фактом надання послуги, що є характерним для трудових функцій.

Зазначене спростовує доводи заявника про безпідставне визначення цивільних відносин між позивачем та вказаними вище особами як трудових.

При цьому, Верховний Суд має наголосити на тому, що дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження позивачем з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій. Це питання знаходиться поза межами перегляду судом касаційної інстанції відповідно до положень статті 341 КАС України.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробнича Фірма "Еверест"- залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року по справі №160/1179/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді Т.Г. Стрелець

А.І. Рибачук