Рішення

від 05.09.2007 по справі 35/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

35/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 35/193                                                                                                         05.09.07 р.

За позовом   Об'єднання  співвласників багатоквартирного будинку «Інженер»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юрком»

про                стягнення  97 066,00  грн.     

                                                                                     Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача:       Сметана В.В. –представник за довір. № б/н від 17.06.2007р.;

                              Войтович І.В. –представник за довір. № б/н від 12.04.2007р.;                  

від відповідача:  не з‘явились; (Стрельчук М.О. –представник за довір. № б/н від 10.07.2007р.; Смаль А.А. –директор, були присутніми в судових засіданнях 05.07.07р., 19.07.07р., 09.08.07р., 16.08.07р.).

Рішення прийняте 05.09.2007р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 05.07.2007р. по 19.07.2007р., з 19.07.2007р. по 09.08.2007р., з 09.08.2007р. по 16.08.2007р.,  з 16.08.2007р. по 05.09.2007р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Об”єднання співвласників багатоквартирного будинку „Інженер” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Юрком” про стягнення з відповідача 97 066,00 грн. неустойки, та судові витрати.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.05.2007р. порушено провадження у справі № 35/193, розгляд справи призначений на 19.06.2007р.

          17.05.2007 року через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Юрком”.

          19.06.2007 року через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 125 354,00 грн.

          В судовому засіданні представником позивача надана суду довідка про відсутність даного спору у судових інстанція та інформація про банківські рахунки.

          В судовому засіданні представником відповідача подана письмова заява в якій останній просить суд направляти кореспонденцію на адресу: м. Київ, вул. Дружби Народів, 7, кв.84.

          В судовому засіданні 19.06.2007 року, на підставі ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 26.06.2007р.

          26.06.2007 року від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв”язку з перебуванням відповідача у відрядженні та клопотання про продовження строку вирішення спору у справі №35/193 на підставі ст.69 ГПК України.

          Представник позивача проти клопотання про відкладення розгляду справи заперечував, посилаючись на необґрунтованість останнього. Клопотання про продовження строку вирішення спору представником позивача було підтримано.

          В судовому засіданні 26.06.2007 року представником позивача було підтримано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Юрком”.

          Заслухавши пояснення представника позивача щодо поданого клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, суд прийшов до висновку про відхилення останнього як неогрунтованого з наступних підстав.

          Відповідно до роз”яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред”явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Представником позивача не було надано суду належного обґрунтування та доказів (в розумінні ст. 33 ГПК України) того, що грошові кошти, які є у відповідача можуть зникнути, зменшитись на момент виконання рішення.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 05.07.2007р.

          В судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості сторонам врегулювати спір шляхом укладання мирової угоди.

          Представником позивача було підтримано вищевказане клопотання представника відповідача.

В судовому засіданні, 05.07.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 19.07.2007р.

В судовому засіданні, 19.07.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 09.08.2007р.

До початку судового засіданні через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 115 354,00 грн. неустойки.

В судовому засіданні представником позивача були надані суду копії документів для залучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні, 09.08.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 16.08.2007р.

До початку судового засіданні через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 115 354,00 грн. неустойки.

До початку судового засіданні через канцелярію суду, від відповідача надійшов  відзив на позов.

В судовому засіданні представником позивача були надані суду копії документів для залучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні, 16.08.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 05.09.2007р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,  Господарський суд міста Києва, -  

       ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2005 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного  будинку «ІНЖЕНЕР»(надалі позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юрком» (надалі відповідач) було укладено Договір №07/2005 оренди нежитлового приміщення (надалі Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування під офіс нерухоме майно –нежитлове приміщення, яке належить орендодавцю на праві колективної власності і розташоване за адресою: бул. Дружби Народів, 9, загальною площею 104 кв.м.

Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами, а також Акту прийому –передачі орендованого приміщення. Строк дії Договору –з 01 грудня 2005 року до 31 жовтня 2006р. (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.3. Договору при закінченні або достроковому розірванні Договору, орендар повинен повернути орендодавцеві майно згідно Акту прийому –передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення терміну дії Договору відповідач орендоване приміщення не звільнив, та не передав останнє позивачу за актом, як того вимагають умови Договору.

В зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про виселення відповідача із займаного приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2007р. у справі №3/579 задоволено позов Об'єднання співвласників багатоквартирного  будинку «Інженер»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрком»про виселення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2007р. у справі №3/579 Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2007р.  №3/579 залишено без змін.

Проте, незважаючи на рішення суду, відповідач продовжував користуватись орендованим приміщенням.

Як вбачається термін дії Договору сплив 31 жовтня 2006 року, проте відповідач безпідставно користується орендованим приміщенням починаючи з 1 листопада по 25 квітня включно.

З огляду на викладене та керуючись ст. 785 Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної орендної плати, за 5 місяців та 25 днів користування, в розмірі 97 066,66 грн.

16 червня 2007 року Відповідачем було звільнено спірне приміщення.

В ході розгляду справи позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної орендної плати за 6 місяців та 16 днів червня, в розмірі 125 354,00 грн.

В процесі розгляду справи позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог в якій було зазначено наступне.

10.08.2007р. позивачем було направлено відповідачу письмову вимогу про сплату неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення.

Під час написання вимоги позивачем був проведений перерахунок неустойки, яка підлягає сплаті з урахуванням повних семі місяців (з 01 грудня 2006 року по 31 травня 2007 року) та шістнадцяти днів червня 2007 року, що становить 125 354,00 грн.

11 липня 2007 року відповідачем було перераховано на користь відповідача 10 000, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.

Таким чином, залишок суми неустойки, яку просить стягнути позивач становить 115 354,66 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме в частині суми в розмірі 62 677 грн.33 коп., що складає орендну плату за користування спірним приміщенням.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Посилання позивача, на те, що останнім здійснювались орендні платежі, за користування приміщенням, які в свою чергу не були прийняті з боку позивача, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з умов Договору, останнім не було передбачено обов'язку орендаря щодо сплати орендних платежів, за фактичне користування приміщенням,  після закінчення терміну дії Договору.

Отже, позивач не мав правових підстав, щодо прийняття вказаних орендних платежів, в зв'язку з тим, що термін Договору закінчився, та орендні правовідносини з приводу користування  нежитловим приміщенням за адресою бул. Дружби Народів, 9, припинилися.

Як свідчать матеріали справи, після припинення договору відповідач не виконав свого обов'язку щодо фактичного звільнення приміщення за адресою бул. Дружби Народів, 9, та звільнив останнє лише 16 червня 2007 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання звільнених приміщень від 16.06.2007р..

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за Договором  зобов'язання, щодо своєчасного повернення орендодавцеві вказаного нежитлового приміщення.  

Враховуючи те, що зазначена норма цивільного законодавства (с. 785 ЦК України)  прямо передбачає відповідальність наймача у вигляді сплати неустойки у певному розмірі за невиконання обов'язку повернення речі після припинення договору найму, суд вважає вимоги позивача  обґрунтованими та такими, що піддягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процессуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду належні докази на спростування викладеного в позові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 115 354,00 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на   відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 626, 629, 759, 785  Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юрком»(01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 9; фактична адреса: 01042, м. Київ бул. Дружби Народів, 7, кв. 84, код ЄДРПОУ 25404081, р/р 26007284749001 в КРУ КБ «Приватбанк», МФО 321842) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інженер»(01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 9, код ЄДРПОУ 21701416, п/р 26009026433681, в Печерському відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) 115 354, 66 грн. (сто п'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні 66 коп.) –неустойки в розмірі подвійної орендної плати, 1253,55 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят три гривні 55 коп.) -  державного мита, 118 грн. 00 коп.  (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

         4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                           М.Є. Літвінова