Рішення

від 03.11.2020 по справі 925/504/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року

м. Черкаси справа № 925/504/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: позивача - Ліфлянчик С.І. адвокат, відповідача - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу приватного підприємства "Росток - Агро.Х" до приватного сільськогосподарського товариства "Нива" про стягнення 258298,75 грн.,

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2019 р. до Господарського суду Черкаської області з Господарського суду Дніпропетровської області за територіальною підсудністю надійшла позовна заява приватного підприємства "Росток - Агро.Х" до приватного сільськогосподарського товариства "Нива" про стягнення з відповідача на користь позивача:

1) 112 814, 68 грн. за неналежне виконання грошових зобов`язань по договору купівлі - продажу від 16.01.2017 за №1, з яких:

- 67000,20 грн. основний борг;

- 32534,98 грн. пеня;

- 3010,40 грн. 3% річних;

- 9478,00 грн. інфляційні збитки;

2) 145 484, 07 грн. за неналежне виконання грошових зобов`язань по договору купівлі - продажу від 24.05.2017 №19, з яких:

- 82830,00 грн. основний борг;

- 45007,41 грн. пеня;

- 4316,23 грн. 3% річних;

- 13330,66 грн. інфляційні збитки;

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе грошові зобов`язання щодо оплати вартості придбаного та отриманого товару по Договорам купівлі-продажу.

Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов заявлені вимоги не визнав вважаючи їх необґрунтованими посилаючись на те, що надані позивачем документи не підтверджують поставку товару та виконання робіт саме по вище вказаним договорам купівлі-продажу.

Відповідач вказав, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, а надані лише копії документів з назвами "акт здачі-приймання" та "видаткова накладна" без документів, підтверджуючих отримання товару саме по вказаним вище договорам. Також, на думку відповідача, документи, додані до позовної заяви, не відповідають вимогам Порядку засвідчення копій документів визначених пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погодився і просив суд заявлені вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 20.03.2020 у справі була призначалась судова почеркознавча експертиза, провадження у справі було зупинене.

Після надходження матеріалів справи з експертної установи ухвалою суду від 07.08.2020 провадження у справі було поновлено і призначено підготовче засідання на 03 вересня 2020 р.

Ухвалою суду від 03.09.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 год. 00 хв. 03 листопада 2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, 29.10.2020 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи після завершення карантину через недопущення розповсюдження короновірусу COVID-19.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти заявленого клопотання вважаючи доводи відповідач безпідставними.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши заявлене відповідачем клопотання, вважає його таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

На підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

А тому, враховуючи тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів відзначає, що з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд) суд першої інстанції мав право на розгляд поданої заяви про виправлення помилок в наказі під час карантину.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 05.05.2020 у справі № 911/1634/19, від 15.05.2020 у справі № 17/32.

В той же час, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено права або обов`язку суду призначати судове засідання в режимі відеоконференції з власної ініціативи без подання відповідного клопотання сторони.

Відтак, твердження відповідача, викладені ним у клопотанні, судом відхиляються.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Суд, вислухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2017 між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №1 (далі - Договір №1), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов`язався поставити та передати у власність Покупцю (відповідачу) Товар, що у своїй сукупності складає обладнання Молокопроводу на 200 голів у кількості 1 (однієї) штуки і здійснити його монтаж, та Резервуар для охолодження молока, б/в на 6500 л укомплектований холодильним агрегатом у кількості (однієї) штуки та здійснити його монтаж, а Покупець (відповідач) зобов`язався поставлений Товар та виконані монтажні роботи прийняти та оплатити їх на умовах цього Договору.

Відповідно до Специфікації №1 (Додатку №1 до Договору №1) ціна складала 995 002, 00 грн., в т.ч. ПДВ.

Розділом 3 цього Договору сторони визначили порядок розрахунків та умови оплати.

За умовами пунктів 3.1. - п.3.3. Договору №1, Покупець перераховує передплату у розмірі 20% загальної суми Договору на протязі трьох банківських днів з дня виготовлення Постачальником рахунку-фактури.

Оплату у розмірі 50% загальної суми Договору Покупець перераховує в день поставки Товару та початку виконання робіт. 30% загальної суми Договору Покупець перераховує на протязі 60-ти календарних днів експлуатації з моменту підписання Акту виконаних робіт.

Згідно п.4.1. Договору №1, строк поставки Товару - 30 робочих днів з моменту передоплати.

Відповідно до п.9.6. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання, скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2017, чи до моменту остаточного виконання обома Сторонами своїх зобов`язань.

Факт належного виконання позивачем договірних зобов`язань по Договору №1 підтверджується, дослідженими в судовому засіданні:

- видатковими накладними № РН -0000162 від 11.04.2017, № РН-0000245 від 19.07.2017;

- Актом № ОУ-0000021 здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаним повноважними особами та скріплений печатками підприємств.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий ним Товар згідно видаткових накладних № РН -0000162 від 11.04.2017 та № РН-0000245 від 19.07.2017.

За здійснення монтажу резервуара для охолодження молока та молокопроводу відповідно до складеного сторонами Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000021 грошові кошти в сумі 67700,20 грн (в т.ч. ПДВ) відповідач позивачу не перерахував.

По Договору № 1 борг відповідача становив 67 700,20 грн.

П.8.2 Договору №1 сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату за цим договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

За несвоєчасну оплату за цим Договором позивач відповідачу за період з 14.09.2017 по 15.03.2019 нарахував пеню в сумі 32 534,98 грн.

15.06.2018 позивач направляв відповідачу Претензію за № 3 про оплату боргу та неустойки за порушення умов Договору №1. Зазначена Претензія відповідачем залишена без відповідного реагування.

Також, позивач в порядку ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу за період з жовтня 2017 р. по березень місяць 2019 р. - 3010,40 грн. 3 % річних та 9478,00 грн. втрат внаслідок інфляції.

24.05.2017 між позивачем та відповідачем був укладений аналогічний договір купівлі-продажу №19 (далі - Договір №19), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов`язався поставити та передати у власність Покупцю (відповідачу) Товар, що у своїй сукупності складає обладнання Молокопроводу на 200 голів у кількості 1 (однієї) штуки і здійснити його монтаж, та Резервуар для охолодження молока, б/в на 3000 л укомплектований холодильним агрегатом у кількості (однієї) штуки та здійснити його монтаж, а Покупець (відповідач) зобов`язався поставлений Товар та виконані монтажні роботи прийняти та оплатити їх на умовах цього Договору.

Відповідно до Специфікації №1 (Додатку №1 до Договору №19) ціна складала 8481000, 00 грн., в т.ч. ПДВ.

Розділом 3 цього Договору сторони визначили порядок розрахунків та умови оплати.

За умовами пунктів 3.1. - п.3.2. Договору №19, Покупець перераховує передплату у розмірі 20% загальної суми Договору на протязі трьох банківських днів з дня виготовлення Постачальником рахунку-фактури.

Оплату у розмірі 80% загальної суми Договору Покупець перераховує в строк до 30.06.2017.

Згідно п.4.1. Договору №19, строк поставки Товару - 30 робочих днів з моменту передоплати.

Відповідно до п.9.6. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання, скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2017, чи до моменту остаточного виконання обома Сторонами своїх зобов`язань.

Факт належного виконання позивачем договірних зобов`язань по Договору №19 підтверджується, дослідженими в судовому засіданні:

- видатковою накладною № РН -0000366 від 02.11.2017;

- Актом № ОУ-0000033 здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаним повноважними особами та скріплений печатками підприємств.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий ним Товар згідно видаткової накладної № РН -0000366 від 02.11.2017.

За здійснення монтажу охолоджувача молока з агрегатом та молокопроводу відповідно до складеного сторонами Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000033 грошові кошти в сумі 82830,00 грн (в т.ч. ПДВ) відповідач позивачу не перерахував.

По Договору № 19 борг відповідача становив 82 830,00 грн.

П.8.2 Договору №19 сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату за цим договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

За несвоєчасну оплату за цим Договором позивач відповідачу за період з 26.05.2017 по 15.03.2019 нарахував пеню в сумі 45007,41 грн.

15.06.2018 позивач направляв відповідачу Претензію за № 4 про оплату боргу та неустойки за порушення умов Договору №19. Зазначена Претензія відповідачем залишена без відповідного реагування.

Також, позивач в порядку ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу за період з липня 2017 р. по лютий місяць 2019 р. - 4316,23 грн. 3 % річних та 13330,63 грн. втрат внаслідок інфляції.

За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Ч.1 ст.181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ч.1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 655, 692, 712 ЦК України містять такі положення.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Під час розгляду справи відповідач надав суду для приєднання до матеріалів справи Гарантійний лист позивача щодо поставленого відповідачу Товару неналежної якості та зменшення вартості цього товару в рахунок часткової оплати виконаних монтажних робіт по вказаним Договорам.

Позивач, вважаючи, що поданий відповідачем оригінал Гарантійного листа є підроблений, просив суд призначити судово-почеркознавчу експертизу, оскільки візуально текст листа відрізнявся від оригіналу Гарантійного листа, який знаходився у позивача.

Судом була призначена судова експертиза, проведення якої було доручено Черкаському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої судом були поставлені такі запитання:

- Чи виготовлено копію гарантійного листа (наданого представником відповідача) шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?

- Чи вчинено підпис від імені директора Приватного підприємства "Росток-Агро.Х" Курінною О.О. у гарантійному листі від 22.12.2019 (наданого представником відповідача) тією особою від імені якої він зазначений (Курінна О.О. ) чи іншою особою?

- Чи нанесено відтиск печатки в даному документі (гарантійний лист від 22.12.2019 - примірник відповідача) наданою керівником печаткою ПП "Росток - Агро.Х"?

30.03.2020 від експертної установи до суду надійшов Висновок експертів за результатами проведення комісійної комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи № 356, 597-599/20-23 від 29.05.2020, в якому містяться такі висновки:

"1.Текст пункту 3 та пункту 4 наданого на дослідження гарантійного листа від 22.12.2017 додрукований до решти друкованого тексту Гарантійного листа від 22.12.2017, тобто в першопочатковий зміст наданого на дослідження гарантійного листа від 22.12.2017 внесено зміни шляхом монтажу - додруковування тексту пункту 3 та пункту 4.

2.Підпис від імені Курінної О. О. в графі "Директор ПП "РОСТОК-АГРО.Х" гарантійного листа від 22.12.2017 виконаний рукописно, пишучим приладом без будь-якої попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

3.Підпис від іменні директора Приватного підприємства "РОСТОК-АГРО.Х" Курінною О.О. у гарантійному листі від 22.12.2017 (наданого представником відповідача) виконаний Курінною О. О.

4. Відтиск печатки в гарантійному листі від 22.12.2017 нанесений печаткою ПП "РОСТОК-АГРО.Х", зразки якої надані на експертизу."

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладених договорів купівлі-продажу № 1 від 16.01.2017 та № 19 від 24.05.2017. Свої зобов`язання за цими Договорами позивач виконав належним чином та передав відповідачу Товар, що підтверджується видатковими накладними та Актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), підписані та скріплені печатками сторін.

Факт виконання позивачем належним чином договірних зобов`язань по вищевказаних Договорах підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи.

Твердження відповідача про те, що за Договором №1 та Договором №19 господарські відносини між сторонами не здійснювались, оскільки копії документів, надані позивачем, не містять посилань на ці Договори, суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Суд вважає, що підставою для оплати видаткових накладних та Актів здачі-прийняття були рахунки-фактури № СФ-0000369 від 17.05.2017 та № СФ-0000390 від 24.05.2017.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої договірні зобов`язання виконав, а саме: здійснив поставку Товару і виконав монтаж цього Товару згідно умов зазначених Договорів. Відповідач лише частково сплатив суми, визначені цими Договорами, що підтверджується меморіальним ордером № 162/10063 від 07.06.2017 та платіжним дорученням № 5336 від 15.06.2017, в яких містяться посилання щодо призначення платежу - це реквізити відповідних Договорів.

Суд вважає, що часткова оплата відповідачем за Товар по зазначеним Договорам є підтвердженням того, що господарські відносини між сторонами здійснювались, оскільки на всіх вище вказаних документах містяться підписи повноважних осіб і їх печатки.

За приписами ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відтак, сумніви щодо виникнення між сторонами господарських відносин за Договором №1 і Договором №19 у суду відсутні.

Таким чином, борг відповідача за Договором №1 складає 67 700,20 грн., а за Договором №19 борг становить 82830,00 грн.

Згідно ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів.

За приписами ст.104 ГПК висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до вимог ст.73 та ст.104 ГПК України, суд бере до уваги та приймає Висновок експертів за результатами проведення комісійної комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи № 356, 597-599/20-23 від 29.05.2020 (далі - Висновок експертів).

Суд вважає, що Висновок експертів відповідає формальним вимогам, містить детальне дослідження та етапи дослідження. Судом не виявлено жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи його суперечливість.

Отже, факт того, що в першопочатковий зміст наданого на дослідження Гарантійного листа від 22.12.2017 були внесені зміни шляхом монтажу - додруковування тексту пункту 3 та пункту 4, є доведеним і спростовує твердження відповідача щодо справжності поданого останнім в якості доказу зменшення позивачем вартості поставленого обладнання по Договорам № 1 і № 19.

За неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань згідно п.8.2 Договору №1 позивачем за період з 14.09.2017 по 15.03.2019 нарахована відповідачу пеня в сумі 32 534,98 грн.

По Договору № 19 за неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань згідно п.8.2 за період з 26.05.2017 по 15.03.2019 позивачем нарахована пеня в розмірі 45 007,41 грн.

Вказаний пункт Договорів узгоджується із положеннями ст. ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд вважає, що розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог ст. 232 ГК України.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу відповідно положень ч.2 ст.625 ЦК України нараховано господарські санкції:

- по Договору № 1 за період з жовтня 2017 р. по березень 2019 - 3010,40 грн 3% річних та 9478,00 грн. втрат внаслідок інфляції;

- по Договору № 19 за період з липня 2017 р. по березень 2019 - 4316,23 грн 3% річних та 13330,63 грн. втрат внаслідок інфляції;

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та втрат внаслідок інфляції відповідають умовам вказаних Договорів та приписам ч.2 ст.625 ЦК України, розрахунок позивача є вірним та обґрунтованим.

З огляду на вище викладені обставини справи і приписи законодавства суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення.

З відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені останнім судові витрати на оплату судового збору.

Крім того, заявляючи позов, позивач подав до суду розрахунок судових витрат, в тому числі понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

В якості доказів понесених витрат позивач надав суду:

- договір на надання юридичних послуг від 18.02.2019 № 18/02/19 із фіксованою сумою вартості послуг;

- платіжне доручення від 20.03.2019 № 927 на суму 15000 грн.

Частиною 1 статті ст. 16 ГПК України, встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з ч. 2 названої статті, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 п. 1).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Суд вважає, що позивачем доведено належними і допустимими доказами понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, які необхідно стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського товариства "Нива" (код ЄДРПОУ: 03793478; с.Лукашівка, Чорнобаївський район, Черкаська область, 19926) на користь приватного підприємства "Росток - Агро.Х" (код ЄДРПОУ: 36442262; вул.Березинська,80, офіс 4, м.Дніпро, 49000):

1) 112 814, 68 грн. за неналежне виконання грошових зобов`язань по договору купівлі - продажу від 16.01.2017 за №1, з яких:

- 67 700,20 грн. (шістдесят сім тисяч сімсот грн. 20 коп.) основний борг;

- 32 534,98 грн. (тридцять дві тисячі п`ятсот тридцять чотири грн. 98 коп.) пеня;

- 3 010,40 грн. (три тисячі десять грн. 40 коп.) 3% річних;

- 9 478,00 грн. (дев`ять тисяч чотириста сімдесят вісім грн) інфляційні збитки;

2) 145 484, 07 грн. за неналежне виконання грошових зобов`язань по договору купівлі - продажу від 24.05.2017 №19, з яких:

- 82 830,00 грн. (вісімдесят дві тисячі вісімсот тридцять грн) основний борг;

- 45 007,41 грн. (сорок п`ять тисяч сім грн. 41 коп.) пеня;

- 4 316,23 грн. (чотири тисячі триста шістнадцять грн. 23 коп.) 3% річних;

- 13 330,66 грн. (тринадцять тисяч триста тридцять грн. 66 коп.) інфляційні збитки,

а також 3 864,03 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят чотири грн. 03 коп.) витрат на сплату судового збору а 15 000 грн. (п`ятнадцять тисяч грн.) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.12.2020.

Суддя К.І. Довгань