Постанова

від 10.03.2021 по справі 925/504/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2021 р. Справа № 925/504/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Владимиренко С.В.

Поляк О.І.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Нива"

на рішення господарського суду Черкаської області від 03.11.2020 р. (повний текст складено 21.12.2020 р.)

у справі № 925/504/19 (суддя - Довгань К.І.)

за позовом приватного підприємства "Росток-Агро.Х"

до приватного сільськогосподарського підприємства "Нива"

про стягнення 258 207,88 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Росток-Агро.Х" (далі - ПП "Росток-Агро.Х") звернулось до господарського суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" (далі - ПСП "Нива") про стягнення 258 207,88 грн., з яких:

- 67 700,20 грн. боргу, 32 534,98 грн. пені, 3 010,40 грн. 3 % річних, 9 478,00 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу № 1 від 16.01.2017 р.;

- 82 830,00 грн. боргу, 45 007,41 грн. пені, 4 316,23 грн. 3 % річних, 13 330,66 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу № 19 від 24.05.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем та змонтованого ним обладнання за договорами № 1 від 16.01.2017 р., № 19 від 24.05.2017 р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.11.2020 р. у справі № 925/504/19 позов задоволено: стягнуто з ПСП "Нива" на користь ПП "Росток-Агро.Х" 67 700,20 грн. боргу, 32 534,98 грн. пені, 3 010,40 грн. 3 % річних, 9 478,00 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу від 16.01.2017 р.; 82 830,00 грн. боргу, 45 007,41 грн. пені, 4 316,23 грн. 3 % річних, 13 330,66 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу № 19 від 24.05.2017 р., а також 3 864,03 грн. судового збору за подання позову та 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що в порушення умов договорів № 1 від 16.01.2017 р., № 19 від 24.05.2017 р. прийняте відповідачем від позивача у власність обладнання та вартість здійснених позивачем монтажних робіт в повному обсязі не оплачені, тож право позивача на отримання плати у визначеному договором розмірі є порушеним. Врахувавши, що відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних, інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та арифметичну вірність цих вимог. Також на відповідача покладені понесені позивачем судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПСП "Нива" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що надані позивачем на доведення позовних вимог видаткові накладні та акти здачі-приймання робіт не підтверджують передачі відповідачу у власність обладнання та виконання робіт по його монтажу за вказаними договорами, оскільки у видаткових накладних та актах приймання-передачі посилання на укладені між сторонами договори відсутні. Позивач також не надав доказів повідомлення ним покупця про поставку обладнання, з огляду на перевищення 30-ти денного строку та всіх рахунків на оплату.

За твердженнями скаржника, частина поставленого товару не відповідала умовам договорів, тому позивач направив на адресу відповідача гарантійного листа, згідно з яким визнавав цю обставину і у зв`язку з цим погоджувався із зменшенням належної до сплати суми на вартість обладнання, яке не відповідало умовам договорів. Утім суд першої інстанції на це належної уваги не звернув.

Не погоджуючись із висновками суду щодо стягнення пені, апелянт зазначав на не застосування судом першої інстанції правил про позовну давність щодо пені та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідач також заперечував заявлений до стягнення розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу, вказуючи на відсутність без детального опису фактично наданих адвокатом правничих послуг і не співмірність їх розміру із складністю справи та обсягом наданих послуг.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Поляк О.І., відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 24.02.2021 р. та доручено господарському суду Черкаської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

10.02.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про вступ у справу як представника.

Оскільки станом на час подання заяви функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не забезпечено, то відповідно до п. 17.3 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.

15.02.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

15.02.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 р. задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., оголошено перерву до 10.03.2021 р. та доручено господарському суду Черкаської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

05.03.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у задоволення якого відмовлено з огляду на його подання з порушенням встановленого ч. 2 ст. 197 ГПК України терміну.

05.03.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2021 р., у зв`язку з перебуванням суддів Пономаренка Є.Ю. та Дідиченко М.А. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Владимиренко С.В.

У судовому засіданні, що відбулось 10.03.2021 р., відповідач вказував на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату та місце розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази долучені до матеріалів справи, заслухавши пояснення відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що 16.01.2017 р. між ПП "Росток-Агро.Х" (постачальник) та ПСП "Нива" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1 (далі - договір № 1), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю товар: обладнання молокопроводу на 200 голів у кількості 1-єї штуки і здійснити його монтаж, а також поставити резервуар для охолодження молока, б/в на 6 500,00 л, який укомплектований холодильним агрегатом у кількості 1-єї штуки та здійснити його монтаж, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити обладнання та роботи з монтажу.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору № 1 ціна товару та вартість монтажних робіт зазначені в додатку № 1 до договору. Загальна ціна за договором складає 995 002,00 грн. та складається з:

- 340 000,00 грн. без ПДВ резервуар для охолодження молока б/в 6 500,00 л укомплектований холодильним агрегатом;

- 8 333,33 грн. без ПДВ монтаж резервуара для охолодження молока б/в 6500,00 л.;

- 432 751,50 грн. без ПДВ молокопровід 200 голів;

- 48 083,50 грн. без ПДВ монтаж молокопроводу;

- 165 833,67 грн. ПДВ від загальної суми договору.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору № 1 покупець перераховує передплату у розмірі 20 % загальної суми договору на протязі 3-ох банківських днів з дня виставлення постачальником рахунку-фактури. Оплату у розмірі 50 % загальної суми договору покупець перераховує в день поставки товару та початку виконання робіт. 30 % загальної суми договору покупець перераховує на протязі 60-ти календарних днів експлуатації з моменту підписання акту виконаних робіт.

Згідно пункту 4.1 договору № 1 строк поставки товару 30-ть робочих днів з моменту передоплати. У разі якщо строки поставки товару перевищують вищевказаний строк постачальник зобов`язаний повідомити про це покупця та вказати строк поставки окремо у додатку до договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2017 р., чи до моменту остаточного виконання обома сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.6 договору).

Сторонами підписано специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору № 1) згідно якої ціна складає 995 002,00 грн. з ПДВ.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору № 1 постачальником поставлено та здійснено монтаж обладнання. Передача у власність обладнання та його монтаж підтверджуються видатковими накладними № РН-0000162 від 11.04.2017 р. на суму 200 000,40 грн., № РН-0000245 від 19.07.2017 р. на суму 727 301,40 грн.; актом № ОУ-0000021 від 01.08.2017 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) монтажу молокопровода та резервуара для охолодження молока на суму 67 700,20 грн., підписаними сторонами договору та скріплені печатками підприємств.

З матеріалів справи випливає, що відповідач згідно меморіального ордеру № 162/100363 від 07.06.2017 р. здійснив часткову оплату за договором № 1 на суму 727 301,40 грн.

24.05.2017 р. між ПП "Росток-Агро.Х" (постачальник) та ПСП "Нива" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 19 (далі - договір № 19), за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупцю товар - обладнання молокопроводу на 200 голів у кількості 1-єї штуки та охолоджувач молока, б/в на 3 000,00 л укомплектований холодильним агрегатом у кількості 1-єї штуки та здійснити монтаж обладнання, а покупець зобов`язався поставлений товар, а також виконані монтажні роботи прийняти і оплатити їх.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору № 19 ціна товару та вартість монтажних робіт зазначені в додатку № 1 до договору. Загальна ціна за договором складає 848 100,00 грн. та складається з:

- вартості охолоджувача молока б/в, 3 000,00 л, укомплектованого холодильним агрегатом, у розмірі 165 000,00 грн. без ПДВ;

- вартості монтажу резервуара для охолодження молока б/в 3000,00 л у розмірі 16 500,00 грн. без ПДВ;

- вартості молокопроводу на 200 голів, у розмірі 472 725,00 грн. без ПДВ;

- вартості робіт з монтажу молокопроводу, у розмірі 52 525,00 грн. без ПДВ;

- 141 350,00 грн. становить розмір ПДВ від загальної суми договору.

За умовами пунктів 3.1, 3.2 договору № 19 покупець перераховує передплату у розмірі 20 % загальної суми договору на протязі 3-ох банківських днів з дня виготовлення постачальником рахунку-фактури. Оплату у розмірі 80 % загальної суми договору покупець перераховує в строк до 30.06.2017 р.

Згідно пункту 4.1 договору № 19 строк поставки товару 30-ть робочих днів з моменту передплати. У разі якщо строки поставки товару перевищують вищевказаний строк постачальник зобов`язаний повідомити про це покупця, а також вказати строк поставки окремо у додатку до договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2017 р., чи до моменту остаточного виконання обома сторонами своїх зобов`язань (пункт 9.6 договору).

Сторонами підписано специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору № 19) згідно якої ціна складає 848 100,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору № 19 постачальником поставлено та здійснено монтаж обладнання, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000366 від 02.11.2017 р. на суму 765 270,00 грн. та актом № ОУ-0000033 від 02.11.2017 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) монтажу молокопровода та охолоджувача молока з агрегатом на суму 82 830,00 грн., підписаними сторонами договору та скріплені їх печатками.

Покупцем частково здійснено оплату у безготівковому порядку за договором № 19 на суму 765 270,00 грн., що випливає з платіжного доручення № 5336 від 15.06.2017 р. на суму 184 381,40 грн. та меморіального ордеру № 162/100363 від 26.06.2017 р. на суму 580 888,60 грн.

15.06.2018 р. постачальник звернувся до покупця з претензіями №№ 3, 4 щодо оплати заборгованості за договорами №№ 1, 19.

Враховуючи, що відповідачем у добровільному порядку не здійснено оплату за договорами у повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду з позовом про примусове стягнення існуючої заборгованості, а також сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

З аналізу вказаних правочинів випливає, що між сторонами виникли правовідносини з договорів поставки, які додатково містять елементи договору надання послуг в частині здійснення монтажу обладнання. Тобто, правовідносини підпадають під регулювання загальних положень про договір купівлі-продажу та підряду.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за договорами поставлено та здійснено монтаж обладнання відповідачу на загальну суму 1 843 102,00 грн., що підтверджується двосторонніми видатковими накладними та актами, які підписані відповідачем та скріплені його печаткою без зауважень, а також здійснено часткову оплату за договорами згідно платіжних документів, в яких покупцем здійснено посилання на договори як на підставу платежу.

Разом з тим відповідачем не здійснено належних позивачу платежів у розмірі 67 700,20 грн. за договором № 1 та 82 830,00 грн. за договором № 19.

Заперечуючи проти вимог позивача про виникнення у нього права на отримання плати за поставлене обладнання та плати за виконані роботи по їх монтажу відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції послався на гарантійний лист від 22.12.2017 р., направлений позивачем, з якого випливало, що позивач визнає ту обставину, що передане відповідачу обладнання не відповідало умовам договору, тож належні до сплати відповідачем суми щодо вартості товару підлягали зменшенню.

Позивач, стверджуючи, що поданий відповідачем гарантійний лист є підробленим, і заперечуючи доводи про те, що поставлений ним товар є неякісним, просив суд призначити судово-почеркознавчу експертизу, зазначаючи, що навіть візуально текст наданого відповідачем гарантійного листа відрізнявся від оригіналу гарантійного листа, який знаходився у позивача і був виправлений відповідачем.

Ці доводи позивача знайшли підтвердження у ході проведеної комісійної комплексної судової експертизи гарантійного листа, наданого відповідачем.

Згідно з висновком експертів за результатами проведення комісійної комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи № 356, 597-599/20-23 від 29.05.2020 р. експертами установлено, що:

- текст пункту 3 та пункту 4 наданого на дослідження гарантійного листа від 22.12.2017 р. додрукований до решти друкованого тексту гарантійного листа від 22.12.2017 р., тобто в першопочатковий зміст наданого на дослідження гарантійного листа від 22.12.2017 р. внесено зміни шляхом монтажу - додруковування тексту пункту 3 та пункту 4;

- підпис від імені Курінної О. О. в графі "Директор ПП "Росток-Агро.Х" гарантійного листа від 22.12.2017 р. виконаний рукописно, пишучим приладом без будь-якої попередньої технічної підготовки і технічних засобів;

- підпис від імені директора ПП "Росток-Агро.Х" Курінною О.О. у гарантійному листі від 22.12.2017 р. (наданого представником відповідача) виконаний Курінною О.О.;

- відтиск печатки в гарантійному листі від 22.12.2017 р. нанесений печаткою ПП "Росток-Агро.Х", зразки якої надані на експертизу".

Згідно з ч. 1 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта відповідає установленим статтею 98 ГПК України вимогам до висновку, тож має доказову силу і підлягає оцінці на рівні з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 ГПК України.

Отже, висновком експерта спростовуються твердження відповідача про те, що позивач визнавав факт передачі обладнання, яке не відповідало письмовим домовленостям сторін, і внаслідок цього ціна поставленого і прийнятого відповідачем обладнання підлягала зменшенню.

Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Частиною 1 статті 678 ЦК України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару (ч. 2 ст. 678 ЦК України).

Як вбачається з гарантійного листа позивача, продавець гарантував заміну ущільнювачів для охолоджувача, тож недоліки товару не є істотними, і товар не підлягав заміні.

Доводи апелянта з приводу того, що відсутність у видаткових накладних та актах приймання-передачі робіт з монтажу обладнання посилань на номери та дати укладених договорів означає, що передача обладнання та його монтаж здійснено позивачем на виконання інших зобов`язань, спростовуються платіжними дорученнями, які містять посилання на договори.

З огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази оплати наявної на день розгляду спору заборгованості покупця перед продавцем, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову щодо стягнення заборгованості на заявлену суму (150 530,20 грн.), яку у відповідності до розділу 3 договорів відповідач повинен був оплатити за договором № 1 - до 30.09.2017 р. (включно), а за договором № 19 - до 30.06.2017 р. (включно).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 3 010,40 грн 3 % річних з 01.10.2017 р. - 25.03.2019 р. (541 день прострочення) та 9 478,00 грн. інфляційних втрат з жовтня 2017 року по лютий 2019 року за договором № 1 та 4 316,23 грн. 3 % річних з 01.07.2017 р. - 26.03.2019 р. (634 дня прострочення) та 13 330,63 грн. інфляційних втрат з липня 2017 року по лютий 2019 року за договором № 19.

Нормами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем суми є такими, що ґрунтуються на умовах укладених між сторонами договорів та нормах законодавства України, тож позов в цій частині правомірно задоволено судом першої інстанції.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача 32 534,98 грн. пені за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 01.10.2017 р. - 15.03.2019 р. за договором № 1 та 45 007,41 грн. пені за період з 01.07.2017 р. - 15.03.2019 р. за договором № 19, то судова колегія враховує положення ч. 1 статті 230 ГК України.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 8.2 договорів за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Однак під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач вказував про сплив строку спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені (а.с. 72 том 1), що не було враховано судом під час розгляду даного спору.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Так, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 32 534,98 грн. пені за період з 01.10.2017 р. по 15.03.2019 р. за договором № 1 та 45 007,41 грн. пені за період з 01.07.2017 р. по 15.03.2019 р. за договором № 19, а з позовом до суду першої інстанції звернувся 04.04.2019 р. (відповідно відмітки суду), тобто з пропуском встановленого законом строку спеціальної позовної давності на вимоги про стягнення пені і причин пропущення цього строку позивачем не наведено, що, в свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Цих обставин суд першої інстанції не врахував і постановив рішення, яке не відповідає критеріям законності щодо судового рішення.

Відповідно частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлене, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позову щодо стягнення пені .

Що стосується розподілу судових витрат, понесених сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 3 статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами 3-6 статті 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Доказів неспівмірності розміру відшкодування із складністю справи та наданими послугами відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на доведення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. надав суду першої інстанції наступні документи:

- договір на надання юридичних послуг № 18/02/19 від 18.02.2019 р., укладений з ФОП Ліфлянчик С.І. за умовами якого адвокат надає юридичні послуги щодо складання, оформлення та подання позовної заяви; представлення інтересів в судових засідання при розгляді позову та надає інші юридичні послуги; вартість послуг складає 15 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 927 від 20.03.2019 р. на суму 15 000,00 грн.;

- довіреність від 02.04.2019 р.;

- свідоцтво ДП № 3368 від 08.06.2017 р.

Відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції не заперечений розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а отже заявлені витрати на відшкодування адвокатських послуг є доведеними належними доказами і підлягають пропорційному відшкодуванню на користь позивача.

Також пропорційному стягненню з відповідача підлягають понесені позивачем витрати на проведення експертизи у даній справі, які сплачені згідно платіжного доручення № 4810 від 22.04.2020 р. у сумі 14 382,72 грн.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на відповідача щодо відшкодування позивачу 2 703,62 грн. судового збору за подання позову; 10 063,45 грн. за проведення експертизи у справі; 10 495,35 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції, а на позивача - 1 740,61 грн. судового збору за подання відповідачем апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" на рішення господарського суду Черкаської області від 03.11.2020 р. у справі № 925/504/19 частково задовольнити.

Рішення господарського суду Черкаської області від 03.11.2020 р. у справі № 925/504/19 скасувати в частині задоволених вимог про стягнення пені 77 542,39 грн. та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позову щодо стягнення пені.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги приватного підприємства "Росток-Агро.Х" задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського товариства "Нива" (19926, с. Лукашівка, Чорнобаївський район, Черкаська область; ЄДРПОУ 03793478) на користь приватного підприємства "Росток-Агро.Х" (49000, вул. Березинська, буд. 80, офіс 4, м. Дніпро; ЄДРПОУ 36442262)

67 700,20 грн. боргу, 3 010,40 грн. 3 % річних, 9 478,00 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу № 1 від 16.01.2017 р.;

82 830,00 грн. боргу, 4 316,23 грн. 3 % річних, 13 330,66 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу № 19 від 24.05.2017 р.;

2 703,62 грн. судового збору за подання позову;

10 063,45 грн. за проведення експертизи у справі;

10 495,35 грн. витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції.

В решті позову відмовити".

Стягнути з приватного підприємства "Росток-Агро.Х" (49000, вул. Березинська, 80, офіс 4, м. Дніпро; ЄДРПОУ 36442262) на користь приватного сільськогосподарського товариства "Нива" (19926, с. Лукашівка, Чорнобаївський район, Черкаська область; ЄДРПОУ 03793478) 1 740,61 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Матеріали справи № 925/504/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.04.2021 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.В. Владимиренко

О.І. Поляк