Постанова

від 10.12.2020 по справі 380/1905/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1905/20 пров. № А/857/14100/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Онишкевича Т.В.,

Шевчук С.М.,

секретаря судового засідання Смолинця А.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СВІСС КРОНО на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сподарик Н.І.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 11 год. 44 хв. 01 жовтня 2020 року, повне судове рішення складено 07 жовтня 2020 року, у справі №380/1905/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВІСС КРОНО до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

06.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю СВІСС КРОНО (далі - Товариства) звернулось в суд з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.02.2020 №0000765212, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 195 432,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в бік збільшення в сумі 130 288,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 65 144,00грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.02.2020 № 0000745212, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 306 145,01 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в бік збільшення в сумі 204 096,67грн. та за штрафними санкціями в сумі 102 048,34 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі №380/1905/20 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за взаємовідносинами позивача у досліджуваний період з ПП Світлохім , ТОВ ХСМ-2016 сертифікати якості на продукцію до перевірки не надавались, так як і посвідчення на осіб, які приймали товар. Суд першої інстанції вказав, що підприємство має обов`язок щодо підтвердження задекларованих показників сум ПДВ та витрат в бухгалтерському та податковому обліках первинними бухгалтерськими документами. Суд першої інстанції зазначив, що наведені в акті перевірки висновки, щодо не підтвердження реальності взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами-постачальниками, зроблені за сукупністю обставин, встановлених в ході перевірок, у тому числі, на підставі аналізу наданих до перевірки паперових носіїв за формою первинних документів, договорів, відомчих баз даних та інформації. Суд першої інстанції зазначив, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів, беззаперечно має керуватись належною обачністю, оскільки саме від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що реальність господарських операцій підтверджена поданими первинними документами. Скаржник вказує, що доцільність придбання відповідних хімічних сполук зумовлена характером господарської діяльності Товариства - використовується у виробництві деревостружної плити. Скаржник зазначає, що на підтвердження реальності змін майнового стану платника податків надано інвентаризаційні описи ТМЦ. Скаржник вказує, що придбаний фрезерний станок введений в експлуатацію на Товаристві як основний засіб. Скаржник звертає увагу, що інформація про видачу позивачем посвідчень на працівників для прийому товару від контрагентів міститься безпосередньо в самих документах. Скаржник вказує, що контролюючий орган не зазначав про ненадання документів. Зазначає, що наявність/відсутність сертифікатів якості на придбаний товар не є доказом безтоварності спірних господарських операцій. Вказує, що на дату укладення договорів та здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали усю правосуб`єктність та були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вважає, що судом першої інстанції порушений принцип персоніфікації відповідальності.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю СВІСС КРОНО зареєстровано як юридична особа 08.12.2000 в Кам`янко-Бузькій районній державній адміністрації Львівській області, свідоцтво про державну реєстрацію від 07.12.2000 №14001050004000002, код ЄДРПОУ 31147999, серед видів діяльності - 20.20.0 Виробництво фанери, плит та панелей, шпону.

Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 08.12.2000 за №02-205, станом на 23.01.2020 перебуває на обліку у Львівському управлінні Офісу ВПП ДПС.

З 30.09.2019 по 16.01.2020 посадовими особами Офісу великих платників податків Державної податкової служби проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2019.

За результатами проведеної перевірки складено акт №16/28-10-52-12/31147999 від 23.01.2020, згідно із висновками якого перевіркою встановлено порушення Товариством: - п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135. п.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.201 0№2755-VI (із змінами і доповненнями); п.6, п.7, п.8, п.11 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати (із змінами і доповненнями); Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями); Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 Загальні вимоги до фінансової звітності (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 130 288,00 грн. за 2 кв. 2018 року; - п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.3. п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010№2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 665 138,88 грн., у тому числі за листопад 2016 в сумі 461 042,21 грн., червень 2017 в сумі 144 763,34 грн. та жовтень 2018 в сумі 59 333,33 грн.; - п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), підприємством не складено та не зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, податкову накладну на загальну суму 2 766 253,26 грн. (в тому числі ПДВ 461 042,21 грн.).

На підставі акта перевірки від 23.01.2020 №16/28-10-52-12/31147999 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення: - №0000765212 від 07.02.2020, яким встановлено порушення п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), п.6, п.7, п.8, п.11 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати (із змінами та доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №273 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 Загальні вимоги до фінансової звітності (із змінами та доповненнями), у зв`язку з чим згідно з пп.54.3.2. п.54.3 ст.54, п.58.1. ст.58 Податкового кодексу України ТОВ СВІСС КРОНО збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 195 432,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в бік збільшення в сумі 130 288,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 65 144,00 грн.; - №0000745212 від 07.02.2020, яким встановлено порушення п.189.1. ст.189, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), та застосовано штрафні санкції (нараховано пеню) на підставі п.123.1. статті 123 розділу II Податкового кодексу, у зв`язку з чим згідно з пп. 54.3.2. п.54.3 ста.54, п.58.1. ст.58 Податкового кодексу України ТОВ СВІСС КРОНО збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 997 708,32 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в бік збільшення в сумі 665 138,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 332 569,44 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0000765212 від 07.02.2020 протиправним в цілому, а податкове повідомлення-рішення №0000745212 від 07.02.2020 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 306 145,01 грн. Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування податком на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу.

Пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.99, встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Пунктом 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати встановлено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996 від 16.07.1999, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.2 Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення).

У розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В акті перевірки від 23.01.2020 №16/28-10-52-12/31147999 зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток, встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 на загальну суму 130 287 грн. за 2 квартал 2018 року та перевіркою нарахування податку на додану вартість по декларації за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 встановлено заниження податку на додану вартість всього на загальну суму 665 138,88 грн., у тому числі за листопад 2016 року в сумі 461 042,21 грн., червень 2017 року в сумі 144 763,34 грн., жовтень 2018 в сумі 59 333,33 грн. в результаті допущених, на переконання контролюючого органу, порушень податкового законодавства по господарських операціях з ПП Світлохім щодо поставки товару (хімічних сполук) за грудень 2016 року (ПДВ в сумі 144 763,34грн.), за наслідками отримання Львівським управління ОВПП ДПС Узагальненої податкової Інформації ГУ ДПС у Херсонській області від 07.07.2018 №67/21-22-14-06/33860841 щодо ПП Світлохім за звітні періоди декларування ПДВ березень, квітень, грудень 2016 року, та ТОВ ХСМ-2016 щодо поставки товару (фрезерного верстата) за вересень 2018року (ПДВ в сумі 59333,33грн.), за наслідками отримання Львівським управління ОВПП ДПС Узагальненої податкової інформації ГУ ДПС у Харківській області від 01.04.2019 №324/20-40-14-21/40689483 щодо ТОВ ХСМ-2016 за звітні періоди декларування ПДВ вересень, листопад 2018 року.

Так, згідно з договором поставки товару №4 від 03.01.2014, укладеним між ТзОВ СВІСС КРОНО (Покупець) та ПП Світлохім (код ЄДРПОУ 33860841) (Постачальник), із змінами в редакції додаткової угоди №23 від 04.01.2016 (пролонгація дії договору на 2016 рік), постачальник зобов`язується поставити лабораторне обладнання, хімічну продукцію, покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (п.1.1. договору).

Відповідно до умов вказаного договору відвантаження товару здійснюється на умовах поставки товару СРТ згідно з Правил Інкотермс-2010. Разом з товаром постачальник відправляє наступні оригінали документів: видаткову накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну. Датою поставки товару вважається дата на видатковій накладній на кожну окрему партію.

Товариство оприбуткувало та в подальшому включило до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) ТМЦ (хімічну продукцію) згідно з накладними, виписаними (складеними) ПП Світлохім та прихідними накладними, оформленими Товариством на загальну суму з ПДВ 868 580 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій з вказаним контрагентом Товариство надало для перевірки: видаткові накладні, прихідні накладні, товарно-транспортні накладні, дебетові повідомлення про переказ коштів, платіжне доручення від 28.12.2016.

Зазначені у видаткових накладних за грудень 2016 року, складених ПП Світлохім (код ЄДРПОУ 33860841) ТМЦ (Амоній хлористий (Китай); Сульфат амонію (Імп.) відображено у бухгалтерському обліку проведенням Дт201 Кт631 у сумі 723817,00грн. Дт644 Кт631 у сумі 144 763,34 грн. Дт631 Кт311 у сумі 868 580,00 грн. (201 Сировина і матеріали , 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , 644 Податковий кредит , 311 Поточні рахунки в національній валюті ).

Станом на 31.12.2016 відсутня заборгованість ТОВ СВІСС КРОНО перед постачальником ТМЦ ГІП Світлохім .

Вартість ТМЦ згідно видаткових накладних виписаних (складених) ПП Світлохім включено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в 2016 році у сумі 723 817,00грн. в рядок 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2016 рік.

ТОВ СВІСС КРОНО відобразило суму ПДВ 144 763,30грн. з вартості придбаного товару згідно податкових накладних, що виписані ПП Світлохім , у складі податкового кредиту з ПДВ за грудень 2016 року.

Згідно з договором поставки товару №ПТ-2018/322 від 11.09.2018 укладеного між ТОВ СВІСС КРОНО (Покупець) та ТОВ ХСМ-2016 (Постачальник), Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю фрезерні, токарні верстати, тощо (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар згідно умов договору і своєчасно здійснити оплату.

Додатком №1 від 12.09.2018 до Договору поставки № ПТ-2018/322 від 11.09.2018 сторони обумовили поставку Покупцеві верстата фрезерного б/в загальною вартістю з ПДВ 356 000 грн.

Поставка та придбання вказаного Товару підтверджено долученими до матеріалів справи видатковою накладною від 26.09.2018 №253, прихідною накладною від 26.09.2018, дебетове повідомлення про переказ коштів.

На виконання умов договору ТОВ ХСМ виписало податкову накладну №425 від 25.09.2018 на верстат фрезерний, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі накладних на суму загальну 356000 грн. (ПДВ 59333,33 грн.).

Також Товариством подано договір на перевезення із ФОП ОСОБА_1 від 01.06.2018, акт здачі-прийняття робіт по перевезенню, докази оплати послуг з перевезення та товарно-транспортну накладну.

При цьому, надані Товариством видаткові накладні містять інформацію щодо особи, уповноваженої на отримання відповідного товару, а також документ, яким відповідні повноваження надані.

Таким чином, факт належного документального підтвердження поставки позивачу товару, підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, не мають ознак дефектності. Надані Товариством документи підтверджують зв`язок понесених витрат позивача по придбанню товару з господарською діяльністю.

В свою чергу, відповідачем не ставилися під сумнів обставини щодо достовірності представлених документів та не вказувалось на порушення позивачем порядку оформлення первинних документів та/чи підписання таких неуповноваженими особами.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що відповідно до Узагальненої податкової Інформації ГУ ДПС у Херсонській області від 07.07.2018 №67/21-22-14-06/33860841 щодо ПП Світлохім за звітні періоди декларування ПДВ березень, квітень, грудень 2016 року господарські операції ПП Світлохім з придбання та реалізації товарів/послуг мають ознаки фіктивност. При цьому зазначено, що основний вид діяльності ПП Світлохім - оптова торгівля хімічними продуктами. Постачальники ПП Світлохім у звітних періодах 2016 року реєструють в ЄРПН накладні на реалізацію ПП Світлохім хімічної продукції, зокрема, кислоту азотну та соду кальціновану, однак підприємства-постачальники документують придбання дуже різнобічного товару, окрім того, що був реалізований на адресу ПП Світлохім .

Відповідно до Узагальненої податкової інформації ГУ ДПС у Харківській області від 01.04.2019 №324/20-40-14-21/40689483 щодо ТОВ ХСМ-2016 встановлена відсутність ТОВ ХСМ-2016 за місцем знаходження, під час проведення аналізу можливості виконання господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та реалізації товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям по ланцюгу постачання наявними трудовим ресурсом встановлено неможливість здійснення господарських операцій з контрагентами постачальниками та покупцями за звітний період вересень, листопад 2018 року з урахуванням незначної кількості працівників, специфіки конкретних операцій, які не співвідносяться з наявними трудовим ресурсом для зберігання та постачання товарів (робіт, послуг).

Контролюючим органом зроблено висновок, що наявний пересорт товарів по всьому ланцюгу постачання від постачальників до ПП Світлохім та ТОВ ХСМ-2016 і до ТОВ СВІСС КРОНО .

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженість дій між ними.

Таким чином, висновки про можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону.

Водночас, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку контролюючого органу, діяльності контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій суб`єкта у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Судом апеляційної інстанції також взято до уваги, що спірні господарські операції в судовому порядку недійсними не визнавались, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер, тоді як підтвердження нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, представлені Товариством первинні документи в своїй сукупності підтверджують підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, а також фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Щодо не надання Товариством під час судового розгляду справи сертифікатів, паспортів на ТМЦ, які реалізовані/придбані/використані у т. ч. під час проведення робіт, то суд апеляційної інстанції зауважує, що ці документи не є первинними у розумінні вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому не можуть впливати на реальність господарських операцій Товариства з контрагентами.

Разом з тим, Товариством на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами до матеріалів справи долучені копії: листів-пропозицій, акту зауваження, фото ввезення фрезерного верстата, заявки, рекомендацій по застосуванню (експлуатації) придбаного товару, акта зважування, замовлення, Сертифікату аналізу амонію.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Зазначені обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, давали право Товариству включити ПДВ по спірних господарських операцій до складу податкового кредиту відповідного періоду та формувати витрати, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, враховуючи доктрину належної обачності й обережності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин контролюючим органом в ході проведення перевірки Товариства не наведені та не встановлені докази, які б вказували на невідповідність господарських операцій з придбання товару меті та цілям діяльності Товариства, збитковість таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б підтвердити фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, а також про те, що реалізація вказаних господарських операцій не була обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що викладені в рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до положень статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВІСС КРОНО судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СВІСС КРОНО задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі №380/1905/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю СВІСС КРОНО до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2020 №0000765212, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 195 432,00грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в бік збільшення в сумі 130 288,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 65 144,00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2020 №0000745212, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 306 145,01 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в бік збільшення в сумі 204 096,67грн. та за штрафними санкціями в сумі 102 048,34 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (місцезнаходження: вул.Дегтярівська, 11-Г, м.Київ, 04119, код ЄДРПОУ 43141471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВІСС КРОНО (місцезнаходження: вул.Я.Мудрого, 62, м.Кам`янка-Бузька, Львівська область, 80400, код ЄДРПОУ 31147999) 2 931,48 грн. (дві тисячі дев`ятсот тридцять одну гривню сорок вісім копійок) судового збору за подання позовної заяви, сплаченого відповідно до платіжного доручення №12316 від 04.03.2020, 4 592,18 грн. (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дві гривні вісімнадцять копійок) судового збору за подання позовної заяви, сплаченого відповідно до платіжного доручення №12317 від 04.03.2020 та 11 285,49 грн. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят п`ять гривень сорок дев`ять гривень) судового збору за подання апеляційної скарги, сплаченого відповідно до платіжного доручення №39 від 29.10.2020.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Т. В. Онишкевич С. М. Шевчук Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 21.12.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України