Постанова

від 03.12.2020 по справі 466/7825/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/7825/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/811/2346/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 29

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Мікуш Ю.Р.,

за участі секретаря: Сеньків Х.І.,

з участю представника ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери - Жбадинського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 травня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Росан-Цінні Папери до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з участю третьої особи ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з участю третьої особи ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину, в якому з урахуванням заяви про збільнення розміру позовних вимог від 11 липня 2018 року просили застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Росан-Цінні Папери грошову суму в розмірі 146 452,74грн., інфляційні втрати в розмірі 166 681,21 грн., 3 % річних в розмірі 17 406,00 грн., що в сумі дорівнює 184 087,21 гривень (т.1 а.с.3-7; 217-218).

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20 травня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Росан-Цінні Папери до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину - задоволено.

Застосовано наслідки недійсності правочину та стягнуто, солідарно, з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , Шевченківський районний суд м. Львова, ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Росан-Цінні Папери (код ЄДРПОУ 22335534, р/р № НОМЕР_3 у ПАТ ВіЕс БАНК , м. Львів, МФО 325213, місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул. Пасічна, 135) грошову суму в розмірі 146 452,74 грн., інфляційні втрати в розмірі 166 681,21 грн., 3 % річних в розмірі 17 406,00 грн., а всього - 184 087,21 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі вісімдесят сім гривень двадцять одну коп.).

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Росан-Цінні Папери (код ЄДРПОУ 22335534, р/р № НОМЕР_3 у ПАТ ВіЕс БАНК , м. Львів, МФО 325213, місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул. Пасічна, 135) судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 4958,10 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень десять коп.) та витрати за надання юридичних послуг в розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) гривень, а всього - 34 958 грн. 10 коп., у рівних частинах з кожного (по 17 479 грн.05 коп.).

Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що із вказаним судовим рішенням не погоджується, вважає його таким, що ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що вимоги до неї є безпідставними, оскільки вона не була стороною недійсного договору та жодних коштів від позивача не отримувала, відповідно і підстави стягувати з неї будь-які кошти відсутні. Вимога про застосування наслідків недійсного правочину може бути пред`явлена виключно стороні цього правочину.

Оскаржуване судове рішення не містить жодного покликання та обґрунтування, чому суд дійшов висновку про солідарне стягнення грошових коштів з відповідачів.

Крім цього, не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо строку позовної давності. Зазначає, що до правовідносин пов`язаних із застосуванням реституції (застосуванням наслідків недійсності правочину), встановлена загальна позовна давність тривалістю три роки. Договір комісії, що був укладений між позивачем та ОСОБА_2 визнано недійсним, рішення суду з даного приводу вступило в законну силі 06 грудня 2012 року.

Вважає, що строк позовної давності щодо заявлених вимог про застосування наслідків недійсного правочину, розпочав відлік із 06 грудня 2012 року та закінчився 06 грудня 2015 року. Натомість, як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду лише у вересні 2016 року, тобто із пропуском строку позовної давності більше ніж на 10 місяців. Про вказані обставини вона зазначала у письмовій заяві, яка була подана до суду першої інстанції. Окрім цього, звертає увагу на необґрунтований розмір судових витрат.

Просить оскаржуване рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 травня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Росан-Цінні Папери до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з участю третьої особи ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину - скасувати, постановивши нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

26 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство Росан-Цінні Папери подали до суду відзив на апеляційну скаргу. Просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 20 травня 2019 року без змін.

Постановою Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 20 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки такий розпочав відлік з 06 грудня 2012 року та закінчився 06 грудня 2015 року. Натомість позивач звернувся з позовом лише у вересні 2016 року.

Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року постанову Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У постанові Верховний Суд зазначив, що постанова апеляційного суду не містить правових висновків про момент обізнаності товариства про порушення його права або про особу, яка його порушила.

Крім того, дійшовши висновку про те, що договір комісії не створює для ОСОБА_1 жодних обов`язків, оскільки такий договір було укладено не в інтересах сім`ї, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову через пропуск строку позовної давності, тобто фактично відмовив із двох підстав та не врахував, що відмова в задоволенні позову через пропуск строку позовної давності можлива лише до обґрунтованого позову.

Крім цього, скасовуючи рішення суду першої інстанції в повному обсязі та відмовляючи в задоволенні позовних вимог і до ОСОБА_2 , апеляційний суд, залишив поза увагою той факт, що з апеляційною скаргою у даній справі зверталась лише

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з апеляційною скаргою не звертався та не уповноважував на це третіх осіб, у тому числі ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.5 ст.411 ЦПУ україни висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції призначався на 15 жовтня 2020 року та 03 грудня 2020 року.

15 жовтня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що її представник ОСОБА_4 перебуває на самоізоляції.

Зазначене клопотання було задоволено, розгляд справи відкладено на 03 грудня 2020 року.

В судове засідання на 03 грудня 2020 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 а також представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи колегія суддів вважає за необхідне проводити розгляд справи без участі представника відповідачів по справі.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом та матеріалами справи встановлено, що між ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери та ОСОБА_2 був укладений Договір комісії на продаж цінних паперів №111201-01 від 02 грудня 2011року, за умовами якого ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери , як Комісіонер, зобов`язувалось за рахунок та в інтересах ОСОБА_2 , як Комітента, здійснити посередницькі послуги з продажу цінних паперів, а саме: 697 394 штук простих іменних акцій ВАТ Бродирембуд загальною вартістю 146452, 74 грн. (т.1 а.с.8).

На виконання вказаного договору між ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №5-111202-02 від 02 грудня 2011 року, за яким ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери , як Продавець, за рахунок та в інтересах ОСОБА_2 зобов`язувалось передати у власність ОСОБА_3 , як Покупця, цінні папери, а саме: 697394 штук простих іменних акцій ВАТ Бродирембуд загальною вартістю 146452,74 грн. (т.1 а.с.10).

Вищенаведені Договори були виконані в повному обсязі та сторони одна до одної претензій не мали, що підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт від 02 грудня 2011 року до Договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-111202-01 від 02 грудня 2011 року (т.1 а.с.9) та Актом прийому-передачі виконаних робіт від 02 грудня 2011 року до Договору комісії на продаж цінних паперів №Б-111202-02 від 02 грудня 2011 року (т.1 а.с.11).

Відповідач ОСОБА_2 , в результаті виконання умов Договору комісії на продаж цінних паперів №111201-01 від 02 грудня 2011 року та Договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-111202-02 від 02 грудня 2011 року, за продані цінні папери отримав грошову суму в розмірі 146 452,74 грн. Факт отримання вказаної грошової суми ОСОБА_2 підтверджується Видатковим касовим ордером від 02.12.2011 року (т.1 а.с.12).

Як вбачається із рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 вересня 2012 року у справі №1328/1609/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери про визнання договорів недійсними - визнано недійсним Договір комісії на продаж цінних паперів №Б-111202-01 від 02 грудня 2011року, укладений між ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери та ОСОБА_2 та визнано недійсним Договір купівлі-продажу акцій ВАТ Бродирембуд , укладений між ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери та ОСОБА_3 02 грудня 2011 року у зв`язку із ненаданням згоди на укладення правочинів іншим з подружжя, а саме ОСОБА_1 (т.1 а.с.13-14). Вказане рішення залишене без змін апеляційною та касаційною інстанцією, та набрало законної сили 06 грудня 2012 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Статтею 1012 ЦК України, визначено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Крім того, відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 6 листопада 2009 року: За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину . Згідно із п. 10 Постанови реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Згідно ч.1 ст.509 ІІК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому частинами 2 та 3 вказаної статті, визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу та має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з визнанням недійсним Договору комісії на продаж цінних паперів від 02 грудня 2011року, укладеного між ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери та ОСОБА_2 , а також зверненням ОСОБА_3 до Товариства з позовною заявою про застосування наслідків недійсності пов`язаного договору, у відповідачів виникло грошове зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємство Росан-Цінні Папери щодо повернення на його користь грошових коштів, які були отримані у спільну сумісну власність відповідачів за визнаним недійсним Договором комісії, на підставі до ст. 216 Цивільного Кодексу України.

За змістом статті 625 ЦПК України, інфляційні та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування неповернутими ним грошовими коштами, належними до сплати.

Отже індекс інфляції, три проценти річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України), підлягають сплаті з моменту звернення зацікавленої сторони з позовом до боржника до моменту фактичного повернення боргу.

Як вірно встановив суд першої інстанції, початком прострочення грошового зобов`язання відповідачами є 25 липня 2014 року, тобто дата, коли ОСОБА_3 було розпочато реституцію окремо за кожним договором, визнаним недійсним, після скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 16 січня 2013року, яким було роз`яснено порядок виконання рішення суду про визнання зазначених договорів недійсними(т.1 а.с.201), відповідно до якої реституція повинна була здійснюватися безпосередньо між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , без участі ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери , у зв`язку з чим у Товариства виникли обов`язки повернути грошову суму у розмірі 146 452,74 грн. ОСОБА_3 а також право вимагати повернення цієї грошової суми у відповідачів.

Оскільки на дату подання цієї заяви грошове зобов`язання відповідачами не виконане, інфляційні втрати та 3 % річних обраховуються включно до 10 липня 2018 року.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, шляхом застосування наслідків недійсності правочину та стягнення, солідарно, з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Росан-Цінні Папери грошової суми в розмірі 146 452,74 гривень, інфляційні втрати в розмірі 166 681,21 гривень, 3 % річних в розмірі 17406,00 гривень а всього - 330 539,95 гривень.

Розрахунок позивача, відповідає вимогам закону та не спростований відповідачами.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була стороною договору, визнаного недійсним, жодних коштів Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Роман-Цінні Папери не отримувала є безпідставними.

Встановлено, що саме ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання недійсними правочинів, у зв`язку з відсутністю її згоди на укладення таких та розпорядженням майном, що перебувало у їх спільній власності.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на момент отримання відповідної грошової суми за договором, перебували у шлюбі, а відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Тому вимога повернення грошової суми обґрунтовано звернена до обох членів подружжя на підставі ст.50 СК України, оскільки можна вважати, що предметом спору є спільні обов`язки відповідачів.

Доводи апеляційної скарги стосовно безпідставного не застосування судом першої інстанції строку позовної давності не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами довідалася та могла довідатися у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 81 діючого ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2014 року ОСОБА_3 звернувся з позовною заявою до ТОВ Підприємство Росан-Цінні Папери про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу акцій та стягнення коштів в розмірі 146 452,74 гривень (справа №464/1716/14).

За наслідками розгляду справи 24 квітня 2017 року Апеляційним судом Львівської області було прийнято рішення застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу акцій ВАТ Бродирембуд від 02 грудня 2011 року та стягнути з ТОВ Підприємство Росан-Цінні Папери на користь ОСОБА_3 146 452,74 грн.

Згідно постанови Верховного Суду від 13 червня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 24 квітня 2017 року у частині вирішення позову ОСОБА_3 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Росан-Цінні Папери трьох відсотків річних та інфляційних втрат скасувати, позов у цій частини задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Росан-Цінні Папери на користь ОСОБА_3 3 % річних за період прострочення виконання зобов`язання з 23 січня 2013 року по 23 січня 2016 року у розмірі 13 180 грн 74 коп., інфляційні втрати за період з 23 січня 2013 року по 30 квітня 2016 року у розмірі 142 169 грн 72 коп.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відлік строку позовної давності слід рахувати з 25 липня 2014 року, саме в момент подання ОСОБА_3 позову до ТОВ Підприємство Росан-Цінні Папери про застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу акцій та стягнення коштів в розмірі 146 452,74 гривень.

Слід зазначити, що правова природа договору комісії, питання про застосування наслідків якого вирішувалося у даному провадженні, обумовлює необхідність укладення іншого договору на виконання договору комісії, а також наявність комісіонера, який виконує роль посередника між Комітентом та третьою особою і який не є набувачем майна внаслідок укладення таких договорів.

У даному випадку роль посередника виконувало ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери , а набувачем майна за договором комісії на продаж цінних паперів та договором купівлі-продажу цінних паперів,які визнані недійними, були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2012 року у справі №1328/1609/12 про визнання зазначених договорів недійсними набрало законної сили 06 грудня 2012 року.

Шевченківський районний суд м. Львова у своїй Ухвалі від 16 січня 2013 року (справа №1328/1609/2012) роз`яснив порядок виконання рішення суду про визнання зазначених договорів недійсними, а саме.... Сторони повинні добровільно здійснити реституцію по даним угодам, у випадку, якщо сторони добровільно не виконають дане рішення суду, судовий виконавець зобов`язаний привести сторони в попередній стан та винести відповідні виконавчі документи (зокрема, виконавче розпорядження), за яким реєстроутримувач цінних паперів - ТзОВ Росан Довіра-Реєстратор повинен внести до системи реєстру записів про перехід права власності на цінні папери - акції ВАТ Бродирембуд в кількості 697394 штук, які були відчужені згідно договорів від 02 грудня 2011 року на ім`я ОСОБА_2 , в свою чергу стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 146452,74 гривень, отримані ним за договором від 02 грудня 2011 року .

Таким чином, зважаючи на винесення Ухвали Шевченківським районним судом м. Львова від 16 січня 2013 року, розпочалась реституція одразу за двома договорами визнаними недійсними, а сам факт визнання пов`язаних між собою договорів недійсними створював правові наслідки виключно для набувачів майна, але не для посередника - ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери .

Тобто, саме набувачі майна повинні були повернути один одному майно, отримане внаслідок укладення договорів за участю реєстроутримувача - ТзОВ Росан-Довіра-Реєстратор , не маючи при цьому жодних претензій до ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери .

Проте, ухвала Шевченківським районним судом м. Львова від 16 січня 2013 року, була скасована 19 квітня 2014 року Апеляційним судом Львівської області.

Після чого 25 липня 2014 року ОСОБА_3 звернувся з позовною заявою до ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери про застосування наслідків недійсності договорів купівлі-продажу акцій та стягнення коштів в сумі 146 452,74 гривень, розпочавши при цьому реституцію окремо за кожним договором, визнаним недійсним, порушивши при цьому права позивача у даній справі.

Тому, як вірно встановлено судом першої інстанції, саме з 25 липня 2014 року порушуються права позивача у даній справі.

З позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з ТзОВ Підприємство Роман-Цінні Папери звернулися 07 вересня 2016 року, тобто в межах строку позовної давності.

Враховуючи, що в цьому випадку підлягає встановленню саме обізнаність про порушення права на підставі належних та допустимих доказів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у застосуванні строку позовної давності за заявою ОСОБА_1 .

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо визначення розміру судових витрат, які підлягають до стягнення є частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору ( п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази:

1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо);

2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо);

3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);

4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу стороною позивача надано договір 01/04-04/18 юр про надання юридичних послуг від 04 квітня 2018 року, укладений між ТзОВ Підприємство Росан -цінні папери та ТзОВ Кодекс Інк .

Згідно п. 3.1 вказаного договору за надання послуг, передбачених п. 2.1 договору замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 600 грн без ПДВ за одну годину, що в загальному складає 30 000 грн. без ПДВ. (Т. 2 а.с.17 зворот)

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до роз`яснення в п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно ч. 1 акту прийняття виконаних робіт від 18 липня 2018 року Виконавцем належним чином та у повній відповідності до умов Договору виконано роботи Замовнику шляхом:

1.1. Надання усних консультацій щодо порядку участі Замовника в цивільному процесі;

1.2. Надання усних консультацій щодо порядку застосування заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а саме стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних простроченої суми;

1.3.Підготовки проектів документів, пов`язаних з участю Замовника в цивільному провадженні (цивільна справа № 466/7825/16-ц):

- Заяви про збільшення позовних вимог у цивільному процесі №57 від 10 липня 2018 року;

- Заперечення на Клопотання про застосування строків позовної давності від №41 04.05.2018

- Відповіді на Відзив від №40 02.05.2018 року.

2. Претензій щодо якості та/або кількості наданих послуг у Замовника до Виконавця немає.

3. Кількість годин, затрачених виконавцем на виконання робіт / надання послуг Замовнику Загальна вартість наданих послуг складає 30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень нуль копійок) ПДВ. (Т. 2, а.с. 18).

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту укладення договору 01/04-04/18 юр про надання юридичних послуг від 04 квітня 2018 року в матеріалах справи від імені ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери міститься відповідь на відзив (Т. 1 ,а.с. 189-190), заперечення на клопотання (а.с. 199), заява про збільшення позовних вимог ( Т. 1 а.с. 217-218) , клопотання про приєднання доказів (Т.2 а.с. 14-16), клопотання про відкладення розгляду (Т.2 а.а. 41-42), заява про забезпечення позову (Т. 2 а.с. 34-36),відзив на апеляційну скаргу (Т.2 а.с. 119-123), касаційна скарга (Т. 2 а.с. 147-151), всі вищезгадані документи від імені ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери підписані генеральним директором ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери . Крім цього в матеріалах справи містяться додаткові пояснення підписані представником ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери - адвокатом Жбадинським В.О. (Т. 2 а.с. 191-202),

Також з матеріалів справи вбачається, що представник ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери - Ардель Н.Є двічі брала участь в судових засіданнях по справі -11 липня 2018 року та 23 жовтня 2018 року, тривалістю 14 хв. та 3 хв. відповідно (Т. 1 а.с. 244-245, Т. 2 а.с. 11), представник ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери Жбадинський В.О. також примав участь у двох судових засіданнях в суді апеляційної інстанції по вказаній справі 15 жовтня 2020 року ( тривалістю 2 хв (Т.2, а.с. 191) та 03 грудня 2020 року під час ухвалення Львівським апеляційним судом даної постанови.

Враховуючи вищенаведене, при визначенні суми відшкодування колегія суддів виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

З огляду на наведе, апеляційний суд вважає обґрунтованим стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери витрати за надання правничої допомоги в сумі 10 000 гривень.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи незаведене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 20 травня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судових витрат та витрат на правничу допомогу - змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 4958 гривень та витрати за надання правничої допомоги в сумі 10 000 гривень, разом 14958 гривень - по 7479 гривень з кожного.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 20 травня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судових витрат та витрат на правничу допомогу - змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТзОВ Підприємство Росан-Цінні Папери судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 4958 гривень та витрати за надання правничої допомоги в сумі 10 000 гривень, разом 14958 гривень - по 7479 гривень з кожного.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 грудня 2020 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Приколота Т.І.

Мікуш Ю.Р.