Постанова

від 17.12.2020 по справі 120/3557/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3557/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

17 грудня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

секретар судового засідання: Чорнокнижник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 як представника неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як представника (опікуна) дітей з інвалідністю ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 як представника та опікуна людини з інвалідністю ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року (ухвалене у м. Вінниці 23.07.2020 о 17:50, повний текст якого виготовлено 31.07.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , як представника неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та опікуна ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , як представника (опікуна) дітей з інвалідністю ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 як представника та опікуна людини з інвалідністю ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_33 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_34 , ОСОБА_33 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_37 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_74 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_75 , ОСОБА_74 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_76 , ОСОБА_74 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_78 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_79 , ОСОБА_78 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_80 , ОСОБА_78 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 до Вінницької міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунального підприємства "Вінницякартсервіс", Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , як представник неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та опікун ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , як представник (опікун) дітей з інвалідністю ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 як представник та опікун людини з інвалідністю ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 звернулись до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької міської ради, в якому просили суд:

- визнати дії Вінницької міської ради щодо вимоги обов`язкової реєстрації в АСООП; щодо скасування права на пільговий проїзд немешканцям м. Вінниці; щодо обмеження кількості поїздок для пільгових категорій громадян; щодо пропозиції викупати у КП "Вінницякартсервіс" персональні смарт-картки головами ОТГ та компенсувати витрати; щодо примусу пільговиків купувати за свій кошт білет та відшкодування оплати пільговикам за куплений білет відповідним місцевим бюджетом; щодо погрози накладення штрафу пільговикам - громадянам України, які здійснюють пільговий проїзд у міському транспорті м. Вінниці без реєстрації е-квитка; щодо введення тільки безготівкового розрахунку; щодо підняття плати за транспортну послугу при готівковому розрахунку з водієм - протиправними та заборонити вчиняти такі дії;

- скасувати рішення Вінницької міської ради від 27.06.2018 №1254, яким запроваджено автоматизовану систему обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у місті Вінниці та Порядок функціонування та вимоги до автоматизованої системи обліку оплати за проїзд в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у місті Вінниця та системи автоматичного визначення місцезнаходження транспорту незалежно від форм власності, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів та уповноважено КП "Вінницякартсервіс" здійснювати справляння плати за транспортні послуги шляхом продажу електронних квитків та носіїв оплати проїзду (смарт-карт), оформлення персоналізованих карток (муніципальної карти вінничанина) та електронних квитків для пільгових категорій населення;

- зобов`язати Вінницьку міську раду забезпечити громадянам, що мають право на пільговий проїзд, здійснювати це право за раніше встановленою формою - по пред`явленню паперового посвідчення чи купівлі безпосередньо у перевізника КП "Вінницька транспортна компанія" учнівського чи студентського квитка, без реєстрації в АСООП, без отримання смарт-карти та незалежно від місця проживання та/або реєстрації;

- визнати, що громадяни мають право користуватися пільгами, встановленими державою, зокрема пільгою на безоплатний проїзд без делегування права органам місцевого самоврядування, за державний кошт на всій території України;

- визнати, що право позивачів, що не має права на пільги, самому обирати спосіб оплати за транспортну послугу, - готівкою чи безготівково, - належить виключно позивачам;

- зобов`язати Вінницьку міську раду забезпечити громадянам, які через свої релігійні чи інші переконання (зокрема через відмову надати згоду на обробку персональних даних в АСООП) відмовляються від користування АСООП та електронним квитком і не мають права на пільги, - можливість готівкового розрахунку за транспортні послуги безпосередньо з водієм без застосування автоматизованої системи обліку оплати проїзду незалежно від місця проживання та/або реєстрації.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.07.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просили рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.07.2020 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги, з урахування наданих пояснень позивачів та третіх осіб на стороні позивачів, зазначено, що рішенням Вінницької міської ради від 27.06.2018 №1254, яким, окрім іншого, запроваджено автоматизовану систему обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у місті Вінниці, обмежено їх права та свободи, визначені Конституцією України, а також скасовано їх беззаперечне право на пільговий проїзд в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування за посвідченням державного зразка.

Вінницька міська рада не мала повноважень приймати спірне рішення від 27.06.2018 №1254 з огляду на положення Розділу 2, Глави 2, п.п.10-1, 10-2, п. «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , якими такі повноваження належать виконавчим комітетам рад. Однак, суд першої інстанції невірно застосував норми закону «Про автомобільний транспорт» , вказавши, що саме цей закон є спеціальним. У даному законі не встановлені межі повноважень. На відміну від профільного Закону України «Про місцеве самоврядування» .

Пунктом 2 Рішення №1254 ВМР уповноважила КП «Вінницякартсервіс» справляти плату за проїзд, в тому числі, оформленням персоналізованих пільгових е-квитків, чим прямо порушено норми Конституції та навіть Закону №1812-VIII, яким керувалась Вінницька міська рада. Вінницька міська рада не є законодавчим органом, щоб самовільно встановлювати норми та правила, а також змушувати реєструватися в АСООП всупереч ст. 32 Конституції України.

Відповідно до норм Закону №1812-VIII визначено, що пільгові категорії громадян мають право на пільговий проїзд, а у разі запровадження АСООП, - мають оформити е-квиток. Дана норма закону є юридично невизначеною, що призвело до свавілля відповідача на власний розсуд прийняти рішення оформлення пільговий е-квитків комунальним підприємством, повністю скасувавши при цьому державну пільгу. Також, згідно з прикінцевими положеннями Закону №1812-VIII - КМУ мав би розробити Порядок впровадження АСООП та взаємодію органів соцзахисту з органами місцевого самоврядування щодо безоплатного забезпечення пільгових категорій е-квитками. Даний порядок не був прийнятий, не було КМУ розроблений бланк е-квитка, як державного посвідчення. Натомість, Вінницька міська рада допустила свавільно у своєму рішенні уповноважувати комунальне підприємство видавати пільгові е-квитки, як засоби проїзду, а не як пільгові посвідчення. Закон №1812-VIII через категоричність введення норми щодо обов`язковості оформлення е-квитків, попри статтю 32 Конституції України допускає юридичну невизначеність, є неякісним, що призвело до порушення конституційних прав та свобод людини та громадянина, а також до свавілля Вінницької міської ради. Водночас, суд першої інстанції не звернувся з поданням до Верховного Суду для звернення в Конституційний Суд України щодо неконституційності Закону №1812-VIII.

Зазначено, що спірним рішенням також грубо порушено право інших громадян України на пільговий проїзд, так як КП «Вінницякартсервіс» видає свої дисконті картки - пільгову карту вінничанина - лише вінничанам.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що е-квиток - це засіб оплати проїзду, електронний пристрій, а не пільгове електронне посвідчення державного зразка. Приймаючи спірне рішення Вінницька міська рада наділила КП «Вінницякартсервіс» неконституційними повноваженнями оформляти пільгові е-квити, які є по суті дисконтною програмою підприємства, повністю позбавляючи громадян на пільговий проїзд, встановлений державою.

КП "Вінницякартсервіс" пропонує пільговикам всього 30 безкоштовних поїздок на місяць, а сама картка (е-квиток) буде мати термін дії - 5 років, що свідчить про те, що після спливу даного терміну, для того щоб подовжити можливість користуватися пільговим проїздом пільговик за свій кошт змушений буде придбати таке право.

Тобто, приймаючи спірне рішення відповідач нав`язав вінничанам послуги КП «Вінницякартсервіс» , при цьому умови надання таких послуг - неправомірні, бо передбачають по-перше, - скасування гарантії державної пільги, встановлюють обмежену кількість пільгових поїздок, на підставі непроінформованої згоди вінничан, вводять систему спостереження за пасажирами, ведення карти пасажира, а також ведення у системі АСООП стоп-листа.

Особливу увагу звернуто на грубе порушення свободи світогляду людини при примусовому впровадженні електронних новітніх технологій. Так, оформленні вказаного недержавного електронного пристрою для оплати проїзду потрібно надати згоду на обробку своїх персональних даних. Позивачі та треті особи на стороні позивачів є віруючими православної Церкви, мають відмітки в паспортах на право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та право на облік без автоматизованої електронної системи. Право не надавати згоду на обробку персональних даних закріплено імперативним приписом статті 32 Конституції України. Однак, з прийняттям Закону №1812-VIII, яким зобов`язано усім пільговим категоріям оформляти електронні квитки, скасовано права на свободу світогляду, на надання добровільної згоди на обробку персональних даних, на незалежне буття від держави. При цьому, відповідач, скориставшись неякістю та невизначеністю юридичних норм Закону №1812-VIII, вчинив свавілля при впровадженні інвестиційного проекту по запровадженні автоматизованої системи збору плати за проїзд, пряму дискримінацію по відношенню до інших громадян України та до віруючих людей, які в силу свого світогляду та релігійних переконань послідовно відстоюють свою позицію щодо неприпустимості примусу до згоди на обробку персональних даних та на право здійснення обліку по раніше встановленій формі.

Окремо зазначено, що сплатити за проїзд у міському транспорті м. Вінниці - неможливо через свавільні незаконні дії відповідача по скасуванню можливості оплати готівкою. Суд першої інстанції неправомірно послався на карантин та на Постанову КМУ №211, як виправдання скасування готівкового розрахунку.

Відповідач та КП «Вінницякартсервіс» подали відзиви на апеляційну скаргу позивачів в яких вказали на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Вказано, що Вінницька міська рада правомірно та у межах наданих повноважень прийняла рішення від 27.06.2018 за №1254. Аналіз ч.3 ст.4 Закону України «Про міський електричний транспорт» та ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» свідчить, що право на користування транспортними послугами пасажиру у разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду надає зареєстрований електронний квиток та документ для пільгового проїзду. Отже, законодавець передбачив для пільгової категорії населення наявність саме зареєстрованого електронного квитка та документу для пільгового проїзду. Законодавцем не передбачено наявність або зареєстрованого електронного квитка або документу для пільгового проїзду. Тому, Порядок функціонування та вимоги до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці та системи автоматичного визначення місцезнаходження транспорту незалежно від форм власності, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів, що затверджений оскаржуваним рішенням міської ради від 27.06.2018 №1254, повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Також зазначено, що зі змісту позовної заяви не вбачається яким саме чином порушуються права позивачів оскаржуваним рішенням від 27.06.2018 за №1254, а саме: запровадженням автоматизованої систему обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці; затвердженням Порядку функціонування та вимоги до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці та системи автоматичного визначення місцезнаходження транспорту незалежно від форм власності, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; уповноваженням комунального підприємства «Вінницякартсервіс» здійснювати справляння плати за транспортні послуги.

Крім того, зазначено, що спірне рішення прийнято в межах інвестиційного проекту «Впровадження автоматизованої системи збору плати за проїзд в громадському транспорті в м. Вінниця» .

Зазначено про безпідставність тверджень позивачів, що їх позбавляють права на безкоштовний проїзд у громадському транспорті, адже таке право захищене ст.38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» , п.4 ч.6 ст.13 Закону України "Про охорону дитинства", Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» . Фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах, здійснюється за рахунок місцевих бюджетів відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України. Тобто, питання щодо забезпечення реалізації визначеного законодавством права для окремих категорій громадян на пільговий проїзд та ефективного контролю за використанням бюджетних коштів на здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд, законодавчо урегульоване.

Посилання позивачів не те, що Закон №1812-VIII не є якісним та конституційним, спростовуються тим, що вказаний закон є чинним і не визнаний Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України або іншим нормативно-правовим актам. Позивачі не звертались до суду першої інстанції з клопотанням про зупинення розгляду справи і звернення з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність (Конституції законів та інших нормативно-правових актів.

Решта учасників справи не подали відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

Позивачі та треті особи на стороні позивачів, які з`явились для участі у судовому засіданні, апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники відповідача та третіх осіб на стороні відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Решта учасників справи в судове засідання не з`явились, повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень учасників процесу, що з`явилися в судове засідання, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що рішенням Вінницької міської ради від 27.01.2014 за №1579 створено комунальне підприємство «Вінницякартсервіс» та затверджено його статут.

Відповідно до статуту КП «Вінницякартсервіс» створене з метою реалізації інвестиційного проекту впровадження у місті Вінниці автоматизованої системи збору плати за проїзд в громадському транспорті, здійснення ефективного менеджменту та підтримки зазначеної системи, задоволення потреб фізичних, юридичних осіб шляхом систематичного здійснення фінансової, виробничої, комерційної та іншої господарської діяльності з метою одержання прибутку (доходу) в порядку та засобами, які не суперечать чинному законодавству України.

30.09.2016 для реалізації інвестиційного проекту «Впровадження автоматизованої системи збору плати за проїзд в громадському транспорті в м. Вінниця» загальною інвестиційною вартістю 9,0 млн. євро в 2016 році Вінницькою міською радою прийнято рішення №394 «Про надання дозволу комунальному підприємству «Вінницякартсервіс» на укладання кредитного договору з Європейським банком реконструкції та розвитку під гарантію Вінницької міської ради» .

Наказом Міністерства фінансів України від 04.11.2016 №924 «Про погодження Обсягу та умов надання місцевої гарантії Вінницькою міською радою у 2016 році» погоджено обсяг та умови надання місцевої гарантії Вінницькою міською радою у 2016 році для забезпечення виконання боргових зобов`язань по кредитному договору, який укладено між КП «Вінницякартсервіс» та Європейським банком реконструкції та розвитку, з метою реалізації проекту «Впровадження автоматизованої системи збору плати за проїзд в громадському транспорті в м. Вінниця» .

Між Вінницькою міською радою та Європейським банком реконструкції та розвитку 25.11.2016 року укладено договір гарантії, відшкодування та підтримки. Місцеву гарантію надано на суму кредиту - 8000,0 тис. євро терміном на 13 років.

Європейським банком реконструкції та розвитку залучено технічну допомогу фондів ЄС у вигляді оплати послуг міжнародних експертів - компанії Mott MacDonald (Великобританія) та консорціуму у складі компаній « Civitta» (Литва), « ROM Transportation Engineering» (Ізраїль), «Саєнко Харенко» (Україна).

Спільно з Європейським банком реконструкції та розвитку протягом 2017- 2018 років було проведено двоетапний міжнародний тендер на залучення підрядника проекту «Впровадження автоматизованої системи збору плати за проїзд в громадському транспорті» , в якому приймали участь 109 компаній з 17 країн світу.

10 травня 2018 року між КП «Вінницякартсервіс» та Mikroelektronika spol s r.o укладено контракт загальною вартістю 5 531 866,00 євро терміном на 5 років з можливістю подальшої пролонгації та збільшення кількості обладнання у разі зміни складу транспортного парку.

17.01.2017 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті« №1812-VIII.

У зв`язку із прийняттям Закону №1812-VIII з метою підвищення ефективної роботи міського електричного та автомобільного транспорту загального користування у м. Вінниці, а також з огляду на положення частини 9 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", частини 4 статті 8 Закону України "Про міський електричний транспорт", 27.06.2018 Вінницькою міською радою прийнято рішення №1254 "Про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці" (Рішення №1254).

Згідно із пунктом 1 рішення №1254, Вінницька міська рада вирішила впровадити автоматизовану систему обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці незалежно від форм власності в рамках реалізації проекту "Впровадження автоматизованої системи збору плати за проїзд в громадському транспорті в м. Вінниця".

Пунктом 2 рішення №1254 затверджено Порядок функціонування та вимоги до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці та системи автоматичного визначення місцезнаходження транспорту незалежно від форм власності, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів відповідно до додатку.

Пунктом 3 оскаржуваного рішення уповноважено комунальне підприємство "Вінницякартсервіс" здійснювати справляння плати за транспортні послуги (безпосередньо, а також із залученням агентів та суб-агентів) шляхом продажу електронних квитків та носіїв оплати проїзду, оформлення персоналізованих карток (Муніципальної карти вінничанина) та електронних квитків для пільгових категорій населення через центри обслуговування користувачів, третіх осіб агентів, веб-портали та мобільні додатки.

У відповідності до Розділу І Порядку функціонування та вимоги до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці та системи автоматичного визначення місцезнаходження транспорту незалежно від форм власності, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів (далі - Порядок), автоматизована система обліку оплати проїзду або АСООП це програмнотехнічний комплекс, призначений для здійснення обліку наданих транспортних послуг за допомогою електронного квитка.

В Розділі 4 Порядку, визначено наступні види проїзних документів:

- Електронний квиток - проїзний документ встановленої форми, запис у базі даних АСООП інформації щодо типу транспортного засобу, маршруту, номеру пристрою АСООП, дати, часу та вартості наданої транспортної послуги, який після його реєстрації в АСООП дає право пасажиру на одержання транспортних послуг (п. 4.1);

- Квиток - проїзний документ у паперовій формі, який може бути придбаний лише у транспортному засобі, і надає пасажиру право на користування транспортною послугою у цьому транспортному засобі з моменту його придбання, але за умови руху в одному напрямку (п. 4.2).

При цьому, у відповідності до п. 5.1 та п. 5.2 Розділу 5 Порядку, носієм електронного квитка може бути:

- Неперсоналізована картка у формі безконтактної смарткартки, яка відповідає стандарту ISO 14443, яка є носієм електронного квитка та яка не містить жодної інформації про пасажира. Можлива візуальна інформація: номер картки, зона дії картки, QR-код штрихкод, телефон центру підтримки, адреса Веб-порталу, інше;

- Персоналізована картка (Муніципальна карта вінничанина) у формі безконтактної смарткартки, яка відповідає стандарту ISO 14443, яка містить персональні дані пасажира (в тому числі нанесені на неї у графічному вигляді), і може використовуватися як носій електронного квитка та для інших послуг муніципалітету. Можлива візуальна інформація: назва категорії користувача для якої призначена карта, ПІБ особи, яка отримала картку, фото, номер картки, зона дії картки, QR-код, штрих-код, телефон центру підтримки, адреса Веб-порталу, інше.

На думку позивачів, прийнявши рішення №1254 Вінницька міська рада фактично обмежила їх право на пільговий проїзд в міському електричному та автомобільному транспорті за пільговим посвідченням державного зразка, а їх неодноразові звернення до відповідача та до КП "Вінницякартсервіс" щодо збереження раніше встановленої форми оплати проїзду не дали жодного результату.

Вважаючи рішення Вінницької міської ради №1254 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачі звернулись до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в межах спірних правовідносин, оскаржуваними рішенням та діями відповідача не порушено прав позивачів та третіх осіб.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

07.05.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті" №1812-VIII (Закон №1812-VIII).

Відповідно до п.2 та п.3 Розділу І Закону №1812-VIII внесено зміни до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" та статті 1 Закону України "Про міський електричний транспорт" доповнивши їх з урахуванням алфавітного порядку термінами такого змісту:

- "автоматизована система обліку оплати проїзду - програмно-технічний комплекс, призначений для здійснення обліку наданих транспортних послуг за допомогою електронного квитка";

- "електронний квиток - проїзний документ встановленої форми, який після реєстрації в автоматизованій системі обліку оплати проїзду дає право пасажиру на одержання транспортних послуг";

- "квиток - проїзний документ встановленої форми, який надає право пасажиру на одержання транспортних послуг".

Згідно ч.9 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" (тут і надалі - в редакції Закону №1812-VIII), органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону України "Про міський електричний транспорт" (тут і надалі - в редакції Закону №1812-VIII), органи місцевого самоврядування запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду, встановлюють порядок її функціонування, а також форми носіїв, види, порядок обігу та реєстрації проїзних документів, визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Згідно ч.17 ст.35 Закону України "Про автомобільний транспорт" правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування. Вони визначають порядок проїзду і його оплати, права та обов`язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Аналогічний зміст також має норма ч. 8 ст. 4 Закону України "Про міський електричний транспорт".

Проаналізувавши вказані положення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з прийняттям Закону №1812-VIII, органам місцевого самоврядування фактично делеговано повноваження щодо запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, встановлення порядку її функціонування, а також форми носіїв, видів, порядку обігу та реєстрації проїзних документів, визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду. До того ж, зміни, внесені Законом №1812-VIII уповноважують органи місцевого самоврядування визначати порядок проїзду і його оплати, права та обов`язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Керуючись положеннями ч.9 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та ч. 4 ст. 8 Закону України "Про міський електричний транспорт", Вінницькою міською радою прийнято спірне рішення №1254 від 27.06.2018.

Обґрунтовуючи протиправність рішення Вінницького міської ради №1254 від 27.06.2018, позивачі зазначають, що відповідач не мав повноважень на прийняття такого рішення, адже у відповідності до п.п. 10-1, 10-2 п."а" ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" такі повноваження делеговані виконавчим комітетам відповідної міської чи/або селищної ради.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; органи самоорганізації населення.

Положеннями ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Таким чином, в розумінні Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська рада та виконавчі органи сільської, селищної, міської ради є окремими суб`єктами системи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. п. 10-1 та 10-2 п. "а" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать прийняття рішення про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності та визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду; встановлення порядку функціонування та вимог до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності, а також видів, форм носіїв, порядку обігу та реєстрації проїзних документів.

Разом з цим, відповідно до наведених положень Закону України "Про автомобільний транспорт" та Закону України "Про міський електричний транспорт" повноваження щодо запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, встановлення порядку її функціонування, делеговано саме органами місцевого самоврядування.

При цьому, органом місцевого самоврядування в даному випадку є саме Вінницька міська рада, а виконавчий комітет Вінницької міської ради є лише її виконавчим органом.

Таким чином, існує колізія між положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якими визначено, що запровадження АСООП відноситься до повноважень виконавчого комітету ради та положеннями Законів України "Про автомобільний транспорт" та "Про міський електричний транспорт", якими делеговано такі повноваження саме органу місцевого самоврядування, яким є Вінницька міська рада.

Разом із цим, згідно преамбул Законів України "Про автомобільний транспорт" та "Про міський електричний транспорт", вони визначають правові, організаційні та соціально-економічні засади функціонування автомобільного та міського електричного транспорту загального користування на ринку транспортних послуг, тобто є спеціальними нормативно-правовими актами по відношенню до спірних правовідносин, які пов`язанні із запровадженням автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування у м. Вінниці.

Водночас, згідно преамбули Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", він визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною. Таким чином, у разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Аналогічні висновки Верховний Суд висловив у постанові від 29.01.2019 у справі №807/257/14.

Про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях також і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03, п. 15 рішення у справі "Баранкевич проти Росії" №10519/03 тощо).

З урахуванням наведеного, у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, якими в даному випадку є Закон України "Про автомобільний транспорт" та Закон України "Про міський електричний транспорт".

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що Конституційний Суд України в рішенні від 03.10.1997 №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Вказані положення Законів України "Про автомобільний транспорт" та "Про міський електричний транспорт" з урахуванням змін, внесених Законом №1812-VIII, набули чинності пізніше, за п. п. 10-1 та 10-2 п. "а" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що також свідчить на користь висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме положень Закону України "Про автомобільний транспорт" та Закону України "Про міський електричний транспорт", якими делеговано повноваження щодо запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, встановлення порядку її функціонування саме органами місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Вінницька міська рада.

Також суд враховує, що положеннями ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ч.2 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами ч.2 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Враховуючи наведене у сукупності, апеляційний суд вважає, що відповідач при прийняті оскаржуваного рішення діяв у межах своїх повноважень, адже такі повноваження делеговані Вінницькій міській раді положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" та Закону України "Про міський електричний транспорт", які підлягають до застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо доводів позивачів про те, що Закон №1812-VIII є неякісним та неконституційним, а запровадження АСООП фактично скасовує їх право на пільговий проїзд в міському електричному та автомобільному транспорті та, як наслідок, порушує їх права, визначені статтями 3, 8, 21-24, 27-29, 31, 32, 34, 35, 46, 64 Конституції України та статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, апеляційний суд зазначає наступне.

За приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про Конституційний Суд України" вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, віднесено до повноважень Конституційного Суду України.

Необхідно зауважити, що Закон №1812-VIII станом на час розгляду даної справи є чинним та неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався.

Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно ч.4 ст.7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в ході судового розгляду даної справи, судом не встановлено обставин, які б свідчили про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ч.4 ст.7 КАС України.

Згідно ч.2 ст.38-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції Закону №1812-VIII), особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Таким чином, необхідність отримання електронного квитка громадянам, які мають право на пільговий проїзд (в даному випадку особам з інвалідністю), прямо визначена положеннями Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а не встановлюється оскаржуваним у даній справі рішенням.

Відповідні положення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, оскаржуване у даній справі рішення жодним чином не обмежує прав пільгових категорій населення на пільговий проїзд в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування, адже передбачає можливість отримання електронного квитка на безоплатній основі.

Крім того, оскаржуване рішення та затвердженим ним Порядок не містять жодних обмежень щодо кількості поїздок за електронним квитком для пільгових категорій населення, а тому твердження позивачів щодо даної обставини є безпідставними.

До того ж, затверджений оскаржуваним рішенням Порядок, передбачає можливість оформлення неперсоналізованої картки у формі безконтактної смарткартки, яка є носієм електронного квитка, та яка не містить жодної інформації про пасажира. Тому, не є обґрунтованими доводи позивачів про те, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення багато віруючих людей, які в свій час відмовились від ідентифікаційного номеру особи і мають відмітку в паспорті, не бажають реєструватися в АСООП, будуть позбавлені права на безоплатний проїзд у громадському транспорті.

Також апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірним рішенням відповідач правомірно уповноважив КП "Вінницякартсервіс" на видачу та оформлення пільгових електронних квитків.

Згідно ч. 9 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що органи місцевого самоврядування, окрім іншого, визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Аналогічні за змістом положення також відображені в ч. 4 ст. 8 Закону України "Про міський електричний транспорт".

Пунктом 3 оскаржуваного рішення відповідач уповноважив КП "Вінницякартсервіс" здійснювати справляння плати за транспортні послуги шляхом продажу електронних квитків та носіїв оплати проїзду, оформлення персоналізованих карток (Муніципальної карти вінничанина) та електронних квитків для пільгових категорій населення.

Із запровадженням АСООП, порядок справляння плати за проїзд в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування включає в себе наступні етапи:

- придбання одного із видів проїзного документа (електронного квитка), крім пільгових категорій громадян, які мають право на отримання такого документа на безоплатній основі;

- реєстрацію електронного квитка на картці методом піднесення картки до валідатора під час посадки в транспортний засіб.

Наведений алгоритм дій фактично свідчить про те, що справляння плати за проїзд в міському електричному та автомобільному транспорті загального користування фактично відбувається в момент оформлення та придбання проїзного документа (електронного квитка).

З огляду на викладене, оскаржуване в даній справі рішення, в частині уповноваження КП "Вінницякартсервіс" здійснювати справляння плати за транспортні послуги шляхом продажу електронних квитків та носіїв оплати проїзду, оформлення персоналізованих карток (Муніципальної карти вінничанина) та електронних квитків для пільгових категорій населення, в повній мірі відповідає вимогам Закону України "Про автомобільний транспорт" та Закону України "Про міський електричний транспорт".

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання позивачів на те, що оформлення та видачу електронних квитків для пільгових категорій населення мають здійснювати органи соціального захисту населення, адже підпунктом 1 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №1812-VIII, Кабінету Міністрів України доручено лише розробити та затвердити порядок взаємодії органів місцевого самоврядування та органів соціального захисту населення щодо обов`язковості забезпечення осіб, яким законом надано право пільгового проїзду, електронними квитками на безоплатній основі.

З урахуванням наведеного у сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення №1254 від 27.06.2018 прийняте Вінницькою міською раду на виконання положень ч.9 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та ч.4 ст.8 Закону України "Про міський електричний транспорт" та з огляду на зміни, внесенні до даних нормативно-правових актів, Законом №1812-VIII, підстави для скасування вказаного рішення відсутні, що виключає можливість задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №1254 від 27.06.2018.

Усі послідуючі дії Вінницької міської ради, спрямовані на запровадження АСООП, є такими, що вчинені на виконання рішення №1254 від 27.06.2018, а тому похідними від вимог щодо скасування рішення №1254 від 27.06.2018 є заявлені позивачами вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо вимоги обов`язкової реєстрації в АСООП; щодо скасування права на пільговий проїзд немешканцям м. Вінниці; щодо обмеження кількості поїздок для пільгових категорій громадян; щодо пропозиції викупати у КП "Вінницякартсервіс" персональні смарт-картки головами ОТГ та компенсувати витрати; щодо примусу пільговиків купувати за свій кошт білет та відшкодування оплати пільговикам за куплений білет відповідним місцевим бюджетом; щодо погрози накладення штрафу пільговикам - громадянам України, які здійснюють пільговий проїзд у міському транспорті м. Вінниці без реєстрації е-квитка; щодо плану введення тільки безготівкового розрахунку; щодо підняття плати за транспортну послугу при готівковому розрахунку з водієм.

До того ж, твердження позивачів про протиправність дій відповідача щодо скасування права на пільговий проїзд немешканцям м. Вінниці; щодо обмеження кількості поїздок для пільгових категорій громадян; щодо примусу пільговиків купувати за свій кошт білет та відшкодування оплати пільговикам за куплений білет відповідним місцевим бюджетом; щодо погрози накладення штрафу пільговикам - громадянам України, які здійснюють пільговий проїзд у міському транспорті м. Вінниці без реєстрації е-квитка; щодо плану введення тільки безготівкового розрахунку; щодо підняття плати за транспортну послугу при готівковому розрахунку з водієм, в даному випадку не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи, адже як уже було встановлено судом вище, жодних положень, які б свідчили про скасування пільгового проїзду, обмеження кількості поїздок для пільгових категорій громадян, примусу пільговиків купувати за свій кошт білет, ані оскаржуване рішення, ані затверджений ним Порядок не містять.

Крім того, судом не встановлено, а позивачами не доведено наявності доказів, які б підтверджували вчинення Вінницькою міською радою дій щодо накладення штрафу пільговикам - громадянам України, які здійснюють пільговий проїзд у міському транспорті м. Вінниці без реєстрації е-квитка, введення тільки безготівкового розрахунку чи/або підняття плати за транспортну послугу при готівковому розрахунку з водієм.

Звернення відповідача із пропозицією викупати у КП "Вінницякартсервіс" персональні смарт-картки головами ОТГ не може свідчити про вчинення ним будь-яких протиправних дій, адже такий порядок жодним чином не знайшов свою реалізацію ані в оскаржуваному, ані в будь-якому іншому рішенні відповідача. Тому, такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання того, що громадяни мають право користуватися пільгами, встановленими державою, зокрема пільгою на безоплатний проїзд без делегування права органам місцевого самоврядування, за державний кошт на всій території України, а також, що право позивача, що не має права на пільги, самому обирати спосіб оплати за транспортну послугу, - готівкою чи безготівково, - належить виключно споживачу, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно положень ч.2 ст.38-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції Закону №1812-VIII), у разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Відповідні зміни щодо необхідності отримання електронного квитка в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, також були внесені в інші нормативно-правові акти, що визначають правовий статус інших соціальних груп населення, які мають пільги щодо проїзду в пасажирському міському транспорті.

Таким чином, необхідність оформлення пільговим категоріям громадян електронного квитка, який видається на безоплатній основі, прямо визначена Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Відповідні положення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались.

Пунктом 4.2 Розділу 4 Порядку, затвердженим рішенням Вінницької міської ради №1254 від 27.06.2018, визначено такий вид проїзного документа як квиток у паперовій формі, який може бути придбаний лише у транспортному засобі, і надає пасажиру право на користування транспортною послугою у цьому транспортному засобі з моменту його придбання, але за умови руху в одному напрямку.

Отже, із прийняттям Вінницькою міською радою рішення №1254 від 27.06.2018, в осіб, які не мають право на пільговий проїзд, не виникло жодних перешкод в придбані проїзного документа у паперовій формі безпосередньо у транспортному засобі.

Разом з цим, наявне на сьогодні обмеження щодо придбання проїзних документів в міському електричному та автомобільному транспорті за готівку, пов`язане із карантином, запровадженим на усій території України.

Так, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 встановлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин. У подальшому строк дії карантину продовжувався відповідними Постановами Кабінету Міністрів України.

Водночас, рішення, яким обмежено придбання проїзних документів в міському електричному та автомобільному транспорті за готівку, у зв`язку із карантином, запровадженим на усій території України, не є предметом оскарження в межах даної справи.

Оскільки необхідність оформлення пільговим категоріям громадян електронного квитка, який видається на безоплатній основі, прямо визначена Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а оскаржуваним рішенням збережено можливість придбання проїзних документів за готівку, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у цій частині.

Аналогічним чином також не підлягають задоволенню вимоги позивачів щодо зобов`язання відповідача забезпечити громадянам, які через свої релігійні чи інші переконання відмовляються від користування АСООП та електронним квитком і не мають права на пільги, можливість готівкового розрахунку за транспортні послуги безпосередньо з водієм без застосування автоматизованої системи обліку оплати проїзду незалежно від місця проживання та/або реєстрації, адже таке право осіб збережено Порядком, затвердженим рішенням Вінницької міської ради №1254 від 27.06.2018, та може бути реалізоване шляхом придбання квитка у паперовій формі.

До того ж, Порядок, затверджений рішенням Вінницької міської ради №1254 від 27.06.2018, передбачає можливість оформлення неперсоналізованої картки у формі безконтактної смарткартки, яка є носієм електронного квитка, та яка не містить жодної інформації про пасажира.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що за сталою практикою Європейський суд з прав людини для того, щоб обмеження реалізації будь якого права було правомірним, необхідним є дотримання певних умов, сукупність яких є відомою під назвою "трискладовий тест". Тобто, з`ясовуючи, чи було правомірним втручання держави у конкретне право, необхідно перевірити дотримання трискладового тесту, який включає в себе наступні умови: по-перше, чи була можливість обмеження реалізації права передбачена законом; по-друге, чи є легітимною мета такого обмеження і, по-третє, чи є таке обмеження необхідним у демократичному суспільстві.

Здійснюючи перевірку спірного рішення Вінницької міської ради №1254 від 27.06.2018 на предмет дотримання вказаних умов, апеляційний суд зважає на наступне.

Можливість прийняття вказаного рішення передбачена законом, відповідно, дотримується умова законності.

Для правомірності втручання у право людини необхідно, щоб можливість такого втручання була не лише передбачена законом, а й здійснювалось задля досягнення легітимної мети, якою завжди є захист певних цінностей. Суд вважає, що мета прийняття вказаного рішення є легітимною, адже обмеження реалізації права на пільговий проїзд умовою щодо користування АСООП та електронним квитком відповідає меті, для досягнення якої запроваджено АСООП та електронний квиток, а саме для оптимізації обліку наданих транспортних послуг, у тому числі, забезпечення належного відшкодування відповідачем транспортним компаніям вартості перевезень пільгових категорій населення.

Також суд вважає, що відповідно до принципу зв`язаності держави правом сутність обмежень прав людини полягає у забезпеченні легітимного втручання держави у приватну автономію індивіда з метою забезпечення загального блага.

Варто зауважити, що кожен день громадським транспортом у місті Вінниці користуються десятки тисяч людей, які жодним чином не заперечують проти користування АСООП та електронним квитком, а тому позиція позивачів у даній справі не узгоджується із загальним благом .

Наведений висновок узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, яка викладена у пунктах 85, 136 рішення ЄСПЛ у справі Релігійна громада Свідки Єгови м. Москви проти Російської Федерації у яких суд прямо зазначив, що у держави, без сумніву, є інтерес у захисті та охороні життя та здоров`я своїх громадян… в певних випадках ці інтереси мають пріоритет відносно права громадян на самовизначення… держава має право в певних випадках зобов`язати громадян пройти медичні процедури з метою усунення загрози завдання шкоди здоров`ю населення… . Тобто, право особи на самовизначення закінчується там, де починаються інтереси держави у захисті життя та здоров`я всього населення.

При апеляційному розгляді даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України , Проніна проти України та Серявін та інші проти України : принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії .

З огляду на наведене апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам апеляційної скарги та сторін. При цьому, суд зауважує, що це жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 як представника неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як представника (опікуна) дітей з інвалідністю ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 як представника та опікуна людини з інвалідністю ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 грудня 2020 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.