Ухвала

від 23.12.2020 по справі 400/1849/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 400/1849/20

адміністративне провадження № К/9901/27943/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 400/1849/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Фінансів Новоодеської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

В травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Управління Фінансів Новоодеської районної державної адміністрації (далі - відповідач, Управління), де просила:

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 02.03.2020 №10-ОС Про звільнення ОСОБА_1 ;

поновити позивача на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та господарського забезпечення - головного бухгалтера фінансового управління Новоодеської районної державної адміністрації з 14.04.2020;

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.04.2020 до дня поновлення на роботі;

стягнути з відповідача на користь позивача грошову допомогу при наданні щорічної відпустки в розмірі 9850,00 грн;

стягнути з відповідача на користь позивача не виплачену суму вихідної допомоги при звільненні в розмірі 3886,54 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 02.03.2020 №10-ОС Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено позивача на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та господарського забезпечення - головного бухгалтера фінансового управління Новоодеської районної державної адміністрації з 14.04.2020. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.04.2020 по 22.07.2020 в сумі 36878,14 грн, грошову допомогу при наданні щорічної відпустки в розмірі 9850,00 грн та не виплачену суму вихідної допомоги при звільненні в розмірі 3886,54 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції Управління Фінансів Новоодеської районної державної адміністрації подало апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу Управління Фінансів Новоодеської районної державної адміністрації задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року в частині визнання протиправним та скасування наказу Управління Фінансів Новоодеської районної державної адміністрації від 02 березня 2020 року №10-ОС Про звільнення ОСОБА_1 (пункт 2 резолютивної частини), в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та господарського забезпечення - головного бухгалтера фінансового управління Новоодеської районної державної адміністрації з 14 квітня 2020 року (пункт 3 резолютивної частини), в частини стягнення з Управління Фінансів Новоодеської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 квітня 2020 року по 22 липня 2020 року в сумі 25319,39 грн (пункт 4 резолютивної частини) та в сумі стягнення за один місяць в розмірі 11558,75 грн (пункт 5 резолютивної частини), та в частині звернення рішення до негайного виконання (пункт 9 резолютивної частини) - скасовано. Прийнято в цій частини нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 02 березня 2020 року №10-ОС Про звільнення ОСОБА_1 , поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та господарського забезпечення - головного бухгалтера фінансового управління Новоодеської районної державної адміністрації та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулася до Верхового Суду із касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України .

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року отримано скаржником - 25 листопада 2020 року.

07 грудня 2020 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла заява про усунення недоліків шляхом, визначеним зазначеною ухвалою Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

В уточненій касаційній скарзі скаржник вказує, що підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, зокрема, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 червня 2017 року у справі № 800/431/16 щодо застосування статті 58 Конституції України якою визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Водночас, колегія суддів зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними .

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Так, зі змісту судового рішення у справі № 800/431/16 слідує, що судом надавалася оцінка дотримання процедури звільнення позивача з посади судді, яка визначена Конституцією України, Законом України Про судоустрій і статус суддів та Законом України Про Регламент Верховної Ради України при прийнятті Постанови Про звільнення суддів за № 143З-VIII Верховною Радою України.

Натомість у справі № 400/1849/20 судами надавалася оцінка дотримання процедури припинення державної служби внаслідок скорочення чисельності або штату державних службовців відповідно до положень статті 87 Закону України Про державну службу в редакції до та після 25.09.2019, а також положень статей 40 та 49-2 КЗпП України.

Отже, правовідносини у цій справі та справі № 800/431/16 не є подібними.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 16 листопада 2020 року про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 400/1849/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Фінансів Новоодеської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення коштів - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов