Постанова

від 18.11.2020 по справі 357/9259/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 357/9259/17

провадження №61-16444св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури,

відповідачі: Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне територіальне управління юстиції у Київській області;

третя особа -Білоцерківська районна рада Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2018 року в складі судді Цуранова А. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року в складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області звернувся до суду з позовом до Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання недійсними рішення Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, рішень державного реєстратора, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та витребування з незаконного володіння земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що рішення Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 02 жовтня 2015 року № 57-663 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність прийнято з порушенням вимог законодавства, оскільки земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту с. Шкарівка, у адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та відносяться до земель державної форми власності, тобто повноважень на передачу земельних ділянок у власність у зазначеного органу не було.

Вказував, що рішення Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, на підставі яких здійснено записи про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, слід вважати недійсними.

Ураховуючи наведене, перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури просив суд: визнати недійсним рішення Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 02 жовтня 2015 року № 57-663 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність , яким надано ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у власність земельні ділянки площею 0,0300 га кожна (кадастровий номер: 3220489500:02:021:0859, 3220489500:02:021:0858, 3220489500:02:021:0861 відповідно) для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ; визнати недійсними рішення Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області за індексними номерами 27865612, 27864085, 28098980 на підставі яких здійснено записи 12966942, 12966849, 13141440 про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220489500:02:021:0859, 3220489500:02:021:0858, 3220489500:02:021:0861, скасувавши записи 12966942, 12966849, 13141440 про державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь держави в особі Головного управлінням Держгеокадастру у Київській області земельні ділянки площею 0,0300 га кожна з кадастровим номером 3220489500:02:021:0859, 3220489500:02:021:0858, 3220489500:02:021:0861, які розташовані в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, за адресою: АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2018 року у задоволенні позову першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурор не довів факту місцезнаходження спірних земельних ділянок загальною площею 0,0900 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та передані у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , (кадастрові номери 3220489500:02:021:0859, 5220489500:02:021:0858, 3220489500:02:021:0861) за межами території с. Шкарівка Шкаріської сільської ради. У той час, як Головне управління Держгеокадастру у Київській області, в інтересах якого виступає позивач, зокрема листом від 08 серпня 2018 року № Я-1523/1-2704/6-18, погоджується, що вказані земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту села Шкарівка Білоцерківського району Київської області.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірні земельні ділянки знаходяться у межах с. Шкарівка, а тому відсутні підстави для визнання недійсними оскаржуваних позивачем рішень та витребування спірного майна з володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду , заступник прокурора Київської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов прокурора задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належно не встановили обставин справи, надали неправильну оцінку наявним у справі доказам, які, на думку заявника, підтверджують, що спірні земельні ділянки знаходяться поза межами с. Шкарівка, тому Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області не мала право розпоряджатися ними.

Вважає, що оскаржувані судові рішення не є належно обґрунтованими, оскільки судами не надано оцінки всім доводами, на які посилалися сторони.

Зазначає, що межі с. Шкарівка відповідно до прийнятого рішення Білоцерківської районної ради від 21 травня 1999 року не могли бути збільшені (змінені) за відсутності законодавчих підстав для цього та в порушення процедури такої зміни, установленої чинним на той час земельним законодавством (статтею 65, пунктом 4 частини першої статті 100, пункту 2 частини першої статті 102 ЗК України 1990 року), не винесені в натурі на не внесені до державного земельного кадастру, отже, посадові особи Шкарівської сільської ради вийшли за межі своїх повноважень та надали у приватну власність не землі населеного пункту, а землі державної форми власності, якими вони не мали права розпоряджатися.

Посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-805цс16, відповідно до якої земельна ділянка може перебувати у комунальній власності, тобто належати територіальній громаді, лише з дати затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в інтересах та від імені яких діє ОСОБА_5 , подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому вказують, що її доводи є безпідставними, не спростовують висновків судів, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому просять касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у складі судді Сердюка В. В. відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М., справу призначено до розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10 вересня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 02 жовтня 2015 року № 57-663 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність:

- ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,03 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,03 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,03 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

Рішенням Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 30 грудня 2015 року № 2-25 затверджено:

- ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, кадастровий номер: 3220489500:02:021:0859 площею 0,0300 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 та передано земельну ділянку у власність;

- ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, кадастровий номер: 3220489500:02:021:0858 площею 0,0300 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_4 та передано земельну ділянку у власність;

- ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, кадастровий номер: 3220489500:02:021:0861 площею 0,0300 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_5 та передано земельну ділянку у власність.

Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області:

- 19 січня 2016 року за індексним номером 12966942 здійснено запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:02:021:0859, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,03 га за ОСОБА_2 ;

- 19 січня 2016 року за індексним номером 12966849 здійснено запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:02:021:0858, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,03 га за ОСОБА_4 ;

- 05 лютого 2016 року за індексним номером 13141440 здійснено запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:02:021:0861, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,03 га за ОСОБА_3 .

Згідно з листом Міськрайонного управління Держгеокадастру у м. Білій Церкві та Білоцерківському районі від 12 червня 2017 року № 274/121-17 у відповідь на запит Білоцерківської міської прокуратури щодо спірних земельних ділянок надано відповідь, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220489500:02:021:0858, 3220489500:02:021:0859, 3220489500:02:021:0821 розташовані за межами населеного пункту - села Шкарівка. При цьому у листі відсутня інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:02:021:0861.

Міськрайонне управління Держгеокадастру у м. Білій Церкві та Білоцерківському районі у листі від 22 червня 2018 року № 170151-18 на заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначило, що посадова особа Міськрайонного управління Держгеокадастру у м. Білій Церкві та Білоцерківському районі при підготовці довідки від 12 червня 2017 року № 274/121-17, де вказано, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220489500:02:021:0858, 3220489500:02:021:0859, 3220489500:02:021:0821 розташовані за межами населеного пункту села Шкарівка, керувалась формуванням Шкарівської сільської ради, що затверджено рішенням Білоцерківської районної ради 5 сесії 22 скликання від 05 березня 1995 року Про затвердження проектів формування територій і встановлення меж сільських рад і населених пунктів , в якому не відображені зміни згідно рішення Білоцерківської районної ради від 21 травня 1999 року № 06-101 Про внесення змін по проекту формування територій меж Шкарівської сільської ради . З посиланням на лист Державного підприємства Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 25 квітня 2018 року № 01/02-05/329 зазначено, що спірні земельні ділянки знаходяться у межах с. Шкарівка (том 1, а. с. 216).

Відповідно до клопотання Державної інспекції сільського господарства в Київській області про вжиття заходів прокурорського реагування від 24 жовтня 2016 року № 04-12/19 на адресу Прокуратури Київської області Державною інспекцією сільського господарства в Київській області з посиланням на інформацію Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області (лист від 11 серпня 2016 року № 6-1005-99.3-913/2-16) проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок відсутні. За результатами розгляду інформації (матеріалів), наданої Шкарівською сільською радою (лист від 06 вересня 2016 року № 02-14-327), генерального плану с. Шкарівка, затвердженого рішенням Шкарівської сільської ради Білоцерківського району від 11 грудня 2014 року, цільове призначення спірних земельних ділянок не відповідає вимогам генерального плану с. Шкарівка. Територія, на якій розташовані земельні ділянки, знаходиться поза межами с .Шкарівка. Станом на дату клопотання проект землеустрою щодо зміни меж с. Шкарівка перебуває на погодженні відповідних служб. До Шкарівської сільської ради направлено клопотання про приведення у відповідність із законодавством прийнятих Шкарівською сільською радою рішень від 02 жовтня 2015 року № 57-663 та від 30 грудня 2015 року № 2-25 (том 1 а. с. 21-23).

Згідно з даних викопіювання із публічної кадастрової карти, наданого листом ПрАТ Обрій від 19 червня 2017 року № 20 на запит Білоцерківської місцевої прокуратури, земельні ділянки розташовані поза межами с. Шкарівка.

З висновків управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області від 28 грудня 2015 року № 06-17/1675, № 06-17/1676, № 06-17/1677 слідує, що управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області погоджує проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , що розроблені на підставі рішення Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 02 жовтня 2015 року № 57-663 та вважає за можливе відведення земельних ділянок у власність.

З огляду на лист ДП Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 25 квітня 2018 року №01/02-05/329 спірні земельні ділянки відповідно до рішення шостої сесії 23 скликання Білоцерківської районної ради Київської області від 21 травня 1999 року Про внесення змін до проекту формування території меж Шкарівської сільської ради , Плану із проекту формування території меж Шкарівської сільської Ради народних депутатів, викопіювання з чергового кадастрового плану в межах Білоцерківського району, знаходяться у межах населеного пункту с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області (том 1 а. с. 130).

Відповідно до даних акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, від 26 червня 2018 року № 401-ДК/306/АП/09/01/-18 щодо спірних земельних ділянок, складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Київський області, встановлено, що такі розташовані у межах населеного пункту с. Шкарівка (том 1 а. с. 219).

Головне управління Держгеокадастру у Київській області, в інтересах якого прокуратура звернулась із цим позовом, листом від 08 серпня 2018 року № Я-1523/1-2704/6-18 повідомило, що спірні земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника прокурора Київської області задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною другою цієї статті встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до вимог Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності (далі - Закон № 5245-VI), який набрав чинності з 01 січня 2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VI визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VI визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Згідно з пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VI у разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, визначення меж земель державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням меж населених пунктів, зазначених у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12 , частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази, встановивши, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту - с. Шкарівка, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно вказав, що Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області мала право розпоряджатися цими земельними ділянками, дійшовши обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області.

Доводи касаційної скарги прокурора про те, що спірні земельні ділянки знаходяться поза межами с. Шкарівка, тому Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області не мала право розпоряджатися ними, є необґрунтованими та спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Зокрема, суди взяли до уваги акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26 червня 2018 року № 401-ДК/306/АП/09/01/-18 щодо спірних земельних ділянок, складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Київський області, а також повідомлення цього органу про те, що спірні земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області.

Крім того, слід звернути увагу на те, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави саме в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області, яке погоджується та підтверджує знаходження спірних земельних ділянок у межах населеного пункту с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області.

Прокурор вказаних тверджень не спростував та не довів зворотного, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги з посиланням на висновки Верховного Суду України у постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-805цс16 про те, що з положення пункту а частини другої статті 83 ЗК України можна зробити висновок, що виключно з дати затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села, земельна ділянка може перебувати в комунальній власності, тобто належати відповідній територіальній громаді, не спростовують правильність оскаржуваних судових рішень.

Судами було встановлено, що відповідно до рішення шостої сесії 23 скликання Білоцерківської районної ради Київської області від 21 травня 1999 року Про внесення змін до проекту формування території меж Шкарівської сільської ради вирішено: вилучити із земель агрофірми Білоцерківська земельні ділянки та передати їх до земель запасу Шкарівської сільської ради під індивідуальне житлове будівництво та розширення особистих підсобних господарств загальною площею 24,1 га; включити в межі населеного пункту села Шкарівка земельні ділянки загальною площею 42 га під індивідуальне житлове будівництво та розширення особистих підсобних господарств; прийняти загальну площу населеного пункту села Шкарівка 424,7 га; районному відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни в земельно-облікові документи та до проекту формування території Шкарівської сільської ради.

Апеляційний суд обґрунтовано відхилив твердження прокурора про те, що належним доказом у цій справі є рішення п`ятої сесії двадцять другого скликання від 05 вересня 1995 року Білоцерківської районної ради народних депутатів Про затвердження проектів формування територій і встановлення меж сільських рад і населених пунктів , оскільки матеріали справи не містять відомостей про скасування або визнання недійсним у встановленому законом порядку рішення шостої сесії 23 скликання Білоцерківської районної ради Київської області від 21 травня 1999 року.

Тобто, дослідивши та надавши правову оцінку всім поданим сторонами доказам, суди попередніх інстанцій встановили, що спірні земельні ділянки, на час передачі їх у приватну власність, знаходилися в межах с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області, а тому Шкарівська сільська рада мала право ними розпоряджатися.

Доводи заявника про те, що судами була надана перевага одним доказам над іншими, не заслуговують на увагу, оскільки суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи, належно встановили всі обставини справи, дослідили та надали правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам.

Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі Проніна проти України ).

Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на те, що суди попередніх інстанцій не забезпечили належного дослідження обставин справи та не відповіли на всі аргументи позовної заяви, тому їх судові рішення не можна вважати обґрунтованими, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення правильного по суті, законного та обґрунтованого судового рішення.

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні прокурором норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк