Ухвала

від 23.12.2020 по справі 182/6056/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3592/20 Справа № 182/6056/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в режимівідеоконференції,в м.Дніпрі апеляційнускаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалуНікопольського міськрайонного судуДніпропетровської області від 02 листопада 2020 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.м.т. Чунський, Іркутської області, Російської Федерації, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, який має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

- 27.12.2001 року вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 01.06.2004 року умовно-достроково з не відбутою частиною покарання 11 місяців 19 днів;

- 22.03.2007 року вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 19.03.2011 року по відбуттю строку покарання;

- 05.06.2014 року вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі від відбування якого на підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком 3 роки;

- 02.05.2015 року вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 10 місяців позбавлення волі, звільнений 27.02.2018 року умовно-достроково на 9 місяців 22 дні;

обвинуваченого увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.185,ч.3ст.185,ч.2ст.186,ч.2ст.289КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Вказаною ухвалою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 31 грудня 2020 року.

Рішення суду обґрунтовано тим, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання; продовжувати злочинну діяльність - вчиняти кримінальні правопорушення аналогічні тим, в яких він обвинувачуються; впливати на потерпілих. Також суд першої інстанції врахував репутацію обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, не має постійного місця роботи та законних джерел доходів, що може стати причиною вчинення ОСОБА_8 нових злочинів, остільки це є єдиним джерелом заробітку. Крім того, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні нових злочинів в той час, коли у провадженні суду вже знаходились кримінальні провадження по його обвинуваченню, по яким йому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, умови якого ним були порушені.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 просить ухвалу скасувати та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

На його думку, при постановлені оскаржуваної ухвали судом не було дотримано вимог кримінально процесуального закону, остільки суд в ухвалі не наводить жодного доказу на підтвердження зазначених ризиків.

Вважає, що судом не було взято до уваги, про наявність у обвинуваченого ОСОБА_8 міцних соціальних зв`язків, а саме: він проживає сумісно зі своєю дружиною, на його утриманні знаходиться малолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позиція учасників апеляційного перегляду.

В апеляційному суді адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 та останній підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Прокурор в апеляційному суді просив рішення залишити без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши головуючого, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали контрольного провадження, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Суд І інстанції, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 331 КПК України, повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе відповідно до глави 18 КПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 183 КПК України , тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, суд першої інстанції повинен дослідити обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та встановити обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою, або продовження.

Так, судом І інстанції встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують на період розгляду кримінального провадження та ОСОБА_11 може: переховуватись від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання, остільки обвинувачується у вчинення тяжкого злочину; продовжувати злочинну діяльність - вчиняти кримінальні правопорушення аналогічні тим, в яких він обвинувачується; впливати на потерпілих.

Колегія суддів, вважає, що суд вірно врахував репутацію обвинуваченого, які раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, та не має законних джерел доходів, що може стати причиною вчинення ОСОБА_8 нових злочинів, так як це є єдиним джерелом його заробітку.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи адвоката щодо можливості обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, остільки ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні нових злочинів в той час, як у провадженні суду першої інстанції вже знаходились кримінальні провадження за його обвинуваченням, за яким йому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, умови якого ними були порушені. Тому вказане, з огляду на інтереси суспільства, також потребує продовження строків тримання під вартою обвинуваченого.

Тому, слідчий суддя розглянувши питання щодо можливості застосування стосовно ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, обгрунтовано не знайшов таких підстав, оскільки інші запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого, врахувавши при цьому, що суспільний інтерес незважаючи на презумцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Висновок суду не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

За таких обставин висновки суду І інстанції про необхідність продовження стосовно ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є правильними та відповідають вимогам ст. 183 КПК України.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу адвоката слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2020 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4