Постанова
від 21.12.2020 по справі 723/822/20
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Чернівці

Справа № 723/822/20

Провадження №22-ц/822/855/20

Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Литвинюк І. М.,

суддів: Височанської Н.К., Кулянди М.І.

секретар: Тодоряк Г.Д.

за участю: позивача - ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 , представників відповідача - Паладій О.М., Гринчук С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 07 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сторожинецького центру дитячої та юнацької творчості Сторожинецької міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, головуючий у І-й інстанції - Бужора В.Т.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сторожинецького центру дитячої та юнацької творчості (далі - ЦДЮТ) Сторожинецької міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що наказом від 13 січня 2020 року № 8 К її звільнено з посади методиста декоративно-прикладного та науково-технічного напрямів Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників.

Вказувала на те, що правовою підставою звільнення з займаної посади відповідач зазначив: п.1 ч.1 ст.ст. 40, 44 КЗпП України, Закон України Про відпустки , рішення XXIV сесії Сторожинецької міської Ради VII скликання №291-24/2018 від 22 листопада 2018 року Про оптимізацію штатної чисельності працівників Сторожинецької міської Ради та бюджетних установ, підпорядковані міській раді та рішення сесії XXXVII позачергової сесії VII скликання № 322-37/2019 від 31 жовтня 2019 року Про створення Сторожинецького центру дитячо-юнацької творчості Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області та наказу Сторожинецького центру дитячо-юнацької творчості Сторожинецького району Чернівецької області № 4OC від 05 листопада 2019 року Про ознайомлення трудового колективу Сторожинецького ЦДЮТ з можливим вивільненням штатних одиниць .

Зазначала, що Наказ від 13 січня 2020 року є незаконним, необґрунтованим, таким, що прийнятий з порушенням норм трудового законодавства України, оскільки їй не було запропоновано іншої вакантної посади, не надано переважного права на залишення на роботі, як працівнику з вищою кваліфікацією та продуктивністю праці, тобто з порушенням вимог ст. 42 КЗпП України. Також, в порушення вимог ч.1 ст. 43 КЗпП України, відповідачем не отримано згоду виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, оскільки вона була обрана головою профспілкового комітету.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просила поновити її на роботі на посаді методиста декоративно - прикладного та науково-технічного напрямів Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та нанесену моральну шкоду, яку вона оцінила в 10 000 грн.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 07 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на те, що оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем при її звільненні було порушено вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, відповідно до яких роботодавець про наступне вивільнення працівників персонально попереджає не пізніше ніж за два місяці. Однак жодного персонального попередження вона не отримала та іншої посади позивачу не було запропоновано. Крім того, відповідачем надано Акт від 28 січня 2020 року про відмову від працевлаштування, який складений після її звільнення.

Звільняючи її з посади на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, відповідач не врахував її продуктивну діяльність, не запропонував посаду, яка була наявна у штатному розписі станом на 01 січня 2020 року.

Також посилається на те, що на час звільнення вона була головою профспілкової організації, однак її звільнення відповідачем не погоджувалось з профспілковою організацією та не отримано згоди у відповідності до ч. 5 ст. 43 КЗпП України.

На апеляційну скаргу Сторожинецький ЦДЮТ Сторожинецької міської ради подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відзив мотивований тим, що з трьох посад методиста з гурткової роботи в штатному розписі залишилась лише одна. Переважного права залишення на даній посаді у ОСОБА_1 не могло бути, оскільки на посаді методиста, яка залишена в штаті, працювала і працює ОСОБА_3 , яка на час скорочення перебувала на лікарняному по пологах, а на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-років.

Посада заступника директора Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради не була і на даний час не є вільною.

Як вбачається з протоколу засідання комітету профкому первинної профспілкової організації Сторожинецького ЦДЮТ від 03 липня 2020 року № 3, останнім надано згоду на звільнення з посади методиста Сторожинецького ЦДЮТ у зв`язку із скороченням штату відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади методиста Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради проведено у відповідності до вимог КЗпП України, підстав для її поновлення на роботі немає.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що рішенням Сторожинецької міської ради №322-37/2019 від 31 жовтня 2019 року створено комунальну установу Сторожинецький центр дитячо-юнацької творчості Сторожинецької міської ради, реорганізувавши при цьому Сторожинецький центр дитячої та юнацької творчості, а також Сторожинецький центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді шляхом їх злиття. У результаті реорганізації (шляхом злиття) припинено юридичні особи - Сторожинецький центр дитячої та юнацької творчості Сторожинецької міської ради та Сторожинецький центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді Сторожинецької міської ради. Зобов`язано в.о. директора Сторожинецького Центру дитячо-юнацької творчості Сторожинецької міської ради до 08 листопада 2019 року попередити працівників Сторожинецького центру дитячої та юнацької творчості Сторожинецької міської ради та Сторожинецького центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді Сторожинецької міської ради про наступне вивільнення у зв`язку із припиненням діяльності юридичних осіб в результаті реорганізації (злиття) вказаних юридичних осіб в Сторожинецький центр дитячо-юнацької творчості Сторожинецької міської ради та скорочення штату працівників на підставі п.1 ст.40 та ст.49-2 КЗпП України.

Наказом відділу освіти, молоді та спорту Сторожинецької міської ради №4ос від 05 листопада 2019 року зазначено про ознайомлення трудового колективу Сторожинецького ЦДЮТ з рішенням Сторожинецької міської ради №322-37/2019 від 31 жовтня 2019 року Про створення Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області. Також вказано попередити трудовий колектив Сторожинецького ЦДЮТ про наступне вивільнення штатних одиниць у зв`язку з реорганізацією (шляхом злиття) вищевказаних юридичних осіб.

Як вбачається із зазначеного Наказу, трудовий колектив ознайомлено з рішенням ХХХУІІ позачергової сесії Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 31 жовтня 2019 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням Сторожинецької міської ради №354-38/2019 від 06 жовтня 2019 року вирішено з 02 січня 2020 року затвердити структуру Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради у кількості 28 штатних одиниць, з яких посада методиста -1 штатна одиниця.

Наказом Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради №8 К від 13 січня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади методиста декоративно-прикладного та науково-технічного напрямів Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради з 13 січня 2020 року на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу , суд може поновити ці строки.

Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України , пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов`язки сторін.

Тобто, стаття 234 КЗпП не пов`язує можливість поновлення пропущеного строку звернення із поданням клопотання про поновлення строку на звернення до суду.

Дана норма не передбачає переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність визначається в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України , мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Установлено, що з наказом № 8-к від 13 січня 2010 року про звільнення з посади методиста ОСОБА_1 була ознайомлена 13 січня 2020 року, про що свідчить її підпис та не заперечувалося нею в судовому засіданні. В цей же день їй було видано трудову книжку.

Згідно з поштовим штемпелем на конверті ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом 17 лютого 2020 року, пропустивши визначений статтею 233 КЗпП України строк , який закінчився 14 лютого 2020 року.

Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення від 13 січня 2020 року, поновлення на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у відкритті провадження в адміністративній справі ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з тим, що її позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, перевіривши причини пропуску строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП , колегія суддів враховує, що позивачка вперше звернулася до адміністративного суду з позовом за захистом свого права менше ніж за місяць після ознайомлення з наказом про звільнення та видачі їй трудової книжки, однак 14 лютого 2020 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду їй відмовлено у відкритті провадження у справи. Оскільки пропущений строк звернення до Сторожинецького районного суду Чернівецької області складає 3 дні, тобто є незначним, а причини пропуску строку для звернення до суду із позовом є поважними, такий строк підлягає поновленню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Так, з штатних розписів від 03 вересня 2019 року та від 01 січня 2020 року вбачається, що під час реорганізації (шляхом злиття), яка відбулася в Сторожинецькому ЦДЮТ Сторожинецької міської ради, дійсно мало місце скорочення штату працівників. Зокрема, скорочено кількість штатних одиниць посади методиста з трьох до однієї.

Відповідно до частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Наказу відділу освіти, молоді та спорту Сторожинецької міської ради №4ос від 05 листопада 2019 року в ньому зазначено про ознайомлення трудового колективу Сторожинецького ЦДЮТ з рішенням ХХХУІІ позачергової сесії Сторожинецької міської ради №322-37/2019 від 31 жовтня 2019 року Про створення Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області. Однак персонального попередження позивачки ОСОБА_1 про її вивільнення з посади методиста Сторрожинецького ЦДЮТ матеріали справи не містять.

Згідно з частиною 1 статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Враховуючи, що при вирішенні питання про звільнення позивача ОСОБА_1 вона персонально не попереджалась про таке звільнення, адміністрацією Сторожинецького ЦДЮТ та профспілковою організацією не проводилося порівняння кваліфікації та продуктивності праці методистів цієї ж установи, а відтак звільнення позивача ОСОБА_1 без надання оцінки наявності чи відсутності переважного права на залишення на роботі колегія суддів вважає невмотивованим.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, зазначено, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

У позовній заяві позивачка зазначала, що новим штатним розписом від 01 січня 2020 року підтверджується наявність у Сторожинецькому ЦДЮТ вакантної посади, яка не була їй запропонована, а саме посада заступника директора, на яку Наказом № 35к від 13 січня 2020 року, а саме, в день звільнення позивачки з роботи, було призначено ОСОБА_4 .

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з штатних розписів, посада заступника директора Сторожинецького ЦДЮТ з 02 до 13 січня 2020 року була вільною, що також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, однак позивачці ОСОБА_1 не була запропонована.

З огляду на викладене, безпідставними є доводи відповідача про те, що позивачці були запропоновані всі вакантні посади, які існували в установі з часу попередження та до звільнення ОСОБА_1 з посади методиста. Те, що ОСОБА_1 запропонована посада керівника гуртка Батик , від якої вона категорично відмовилась, не свідчить про виконання відповідачем вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України про виконання роботодавцем обов`язку по працевлаштуванню позивача та ознайомлення його з усіма вакантними посадами (іншою роботою), які існували на день звільнення.

Таким чином, доводи апелянта про те, що їй при звільненні на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України не було в установленому законом порядку запропоновано всі вакантні посади в Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, є обгрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Проте відсутність звернення роботодавця до профспілкової організації з поданням про надання згоди на звільнення не є беззаперечною підставою для визнання такого звільнення незаконним.

Частиною 9 статті 43 КЗпП України передбачено, що якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Отже, законодавець передбачив можливість усунення порушення роботодавцем указаних вимог законодавства під час судового розгляду трудового спору.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 липня 2020року у справі № 760/11864/16 (провадження № 61-8891св19).

Оскільки звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулося без звернення відповідача до профспілкового органу Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради, суд першої інстанції надіслав до профспілкового органу запит щодо отримання згоди або відмови на звільнення ОСОБА_1 ..

З Протоколу засідання комітету профкому первинної профспілкової організації Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради № 3 від 03 липня 2020 року вбачається, що профкомом надано згоду на звільнення з роботи з посади методиста Сторожинецького ЦДЮТ ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно із статтею 252 КЗпП України та статтею 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки.

З огляду на викладене, звільнення голови профспілки при скороченні штату має відбуватися відповідно до загальних вимог законодавства про працю з урахуванням додаткових гарантій, визначених ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

На звільнення голови профспілки власник або уповноважений ним орган зобов`язаний, крім додержання загального порядку, одержати попередню згоду профспілки, членом якої є працівник, а також вищого виборного органу цієї профспілки (профспілкового об`єднання).

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, на запит Чернівецького апеляційного суду Сторожинецькою районною організацією профспілки працівників освіти і науки надано інформацію про те, що 16 грудня 2020 року на засіданні президії Сторожинецької районної організації профспілки працівників освіти і науки розглядалось питання Про надання або ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади методиста відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. За результатами засідання президії прийнято постанову про надання такої згоди.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачка ОСОБА_1 була звільнена з порушенням вимог трудового законодавства, у відповідача дійсно мало місце зміни в організації виробництва і праці, пов`язані із скороченням чисельності та штату працівників, натомість відповідач не дотримався процедури такого звільнення, передбаченої вимогами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 та статті 42 КЗпП України. А тому позовні вимоги позивачки про поновлення її на роботі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вирішуючи позов в частині виплати позивачу середнього заробітку за період з 13 січня 2020 року по 09 грудня 2020 року, апеляційний суд виходить з того, що середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Враховуючи, що порушення прав працівника ОСОБА_1 відбулося в січні 2020 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за листопад і грудень 2019 року.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Розраховуючи середній заробіток з дотриманням вищенаведених вимог законодавства, колегія суддів виходить з того, що сума нарахованого доходу ОСОБА_1 за листопад 2019 року складає 8330,50 грн, та за грудень 2019 року - 8634,78 грн. За період з 13 січня 2020 року по 21 грудня 2020 року кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 238 робочих днів.

Отже, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачки буде таким: сумарна кількість робочих днів, фактично відпрацьованих протягом 2-х місяців (листопад + грудень 2019 року) = 42 робочих дні; середньоденна заробітна плата (8330,50+8634,78):42 = 403,93 грн; сума оплати вимушеного прогулу за період з 13 січня 2020 року по 21 грудня 2020 року складає 403,93*238 = 96 135,34 грн.

З огляду на викладене, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 січня 2020 року по 21 грудня 2020 року у розмірі 96 135,34 грн.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до змісту наведеної норми, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 369/9301/18.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 оцінила розмір завданої їй незаконним звільненням моральної шкоди у 10 000 грн.

Враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин, що протиправними діями відповідача ОСОБА_1 завдані моральні страждання, які полягають у стресі та переживаннях у зв`язку з незаконним звільненням з роботи, тривалість немайнових втрат, колегія суддів вважає, що вимоги позивачки в цій частині підлягають частковому задоволенню і з відповідача на її користь, ураховуючи вимоги розумності та справедливості, слід стягнути 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України однією з підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи положення зазначеної норми процесуального закону, норми матеріального права, фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в частині позовної вимоги про стягнення моральної шкоди за подання апеляційної скарги у розмірі 630, 60 грн.

Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, з Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2 522, 40 грн за подачу позовної заяви та за перегляд справи в суді апеляційної інстанції за позовними вимогами, відповідно до яких позивача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись статтями 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 07 серпня 2020 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Сторожинецького центру дитячої та юнацької творчості Сторожинецької міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді методиста декоративно-прикладного та науково-технічного напрямів Сторожинецького центру дитячої та юнацької творчості Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області з 13 січня 2020 року.

Стягнути з Сторожинецького центру дитячої та юнацької творчості Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області (ЄДРПОУ 21440430, вул. Чернівецька, 8, м. Сторожинець, Чернівецької області) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 96 135 гривень 34 копійки з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Сторожинецького центру дитячої та юнацької творчості Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 5 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Сторожинецького центру дитячої та юнацької творчості Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 630 гривень 60 копійок понесених витрат на сплату судового збору.

Стягнути з Сторожинецького центру дитячої та юнацької творчості Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області на користь держави 2 522 гривні 40 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 22 грудня 2020 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: Н.К. Височанська

М.І. Кулянда

СудЧернівецький апеляційний суд
Дата ухвалення рішення21.12.2020
Оприлюднено24.12.2020
Номер документу93771717
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —723/822/20

Постанова від 21.04.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Ухвала від 14.04.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Ухвала від 04.02.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Синельников Євген Володимирович

Постанова від 21.12.2020

Цивільне

Чернівецький апеляційний суд

Литвинюк І. М.

Постанова від 21.12.2020

Цивільне

Чернівецький апеляційний суд

Литвинюк І. М.

Ухвала від 13.10.2020

Цивільне

Чернівецький апеляційний суд

Литвинюк І. М.

Ухвала від 12.10.2020

Цивільне

Чернівецький апеляційний суд

Литвинюк І. М.

Ухвала від 25.09.2020

Цивільне

Чернівецький апеляційний суд

Литвинюк І. М.

Ухвала від 14.09.2020

Цивільне

Чернівецький апеляційний суд

Литвинюк І. М.

Рішення від 07.08.2020

Цивільне

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Бужора В. Т.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні