Постанова

від 21.04.2021 по справі 723/822/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 723/822/20

провадження № 61-1357св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сторожинецький центр дитячої та юнацької творчості Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Сторожинецького центру дитячої та юнацької творчості Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області на постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Кулянди М. І.,від 21 грудня 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до Сторожинецького центру дитячої та юнацької творчості (далі - ЦДЮТ) Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що наказом Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради від 13 січня 2020 року № 8 К її звільнено з посади методиста декоративно-прикладного та науково-технічного напрямів Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку із скороченням штату працівників.

ОСОБА_1 вказувала на те, що наказ про її звільнення від 13 січня 2020 року є незаконним, необґрунтованим, таким, що прийнятий з порушенням норм трудового законодавства України, оскільки їй не було запропоновано іншої вакантної посади, не надано переважного права на залишення на роботі, як працівнику з вищою кваліфікацією та продуктивністю праці, тобто з порушенням вимог статті 42 КЗпП України. Також позивачка посилалася на те, що в порушення вимог частини першої статті 43 КЗпП України відповідачем не отримано згоду виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, оскільки вона була обрана головою профспілкового комітету.

З урахуванням зазначеного, а також уточнених позовних вимог, позивачка просила позов задовольнити, поновити її на роботі на посаді методиста декоративно-прикладного та науково-технічного напрямів Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також завдану моральну шкоду, яку вона оцінила в 10 тис. грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області, у складі судді Бужори В. Т., від 07 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади методиста Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради проведено у відповідності до вимог трудового законодавства, а підстави для її поновлення на роботі у зв`язку із неправомірним звільненням відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 07 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді методиста декоративно-прикладного

та науково-технічного напрямів Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області з 13 січня

2020 року.

Стягнуто з Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 96 135, 34 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1

5 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачка вперше звернулася до адміністративного суду із позовом за захистом свого права менше ніж за місяць після ознайомлення з наказом про її звільнення та видачі їй трудової книжки, однак 14 лютого 2020 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду їй відмовлено у відкритті провадження у справі. Оскільки пропущений позивачкою строк звернення до Сторожинецького районного суду Чернівецької області складає три дні, тобто є незначним, а причини пропуску строку для звернення до суду із позовом є поважними, такий строк підлягає поновленню.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що звільнення позивачки відбулося у порушення вимог трудового законодавства, оскільки при вирішенні питання про її звільнення вона персонально не попереджалась про таке звільнення, адміністрацією Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради та профспілковою організацією не проводилося порівняння кваліфікації та продуктивності праці методистів цієї ж установи, а відтак звільнення ОСОБА_1 без надання оцінки наявності чи відсутності переважного права на залишення на роботі є невмотивованим. Доводи позивачки про те, що їй при звільненні не було в установленому законом порядку запропоновано всі вакантні посади визнано обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження.

Враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин, а також те, що протиправними діями відповідача ОСОБА_1 завдані моральні страждання, які полягають у стресі та переживаннях у зв`язку з незаконним звільненням з роботи, тривалість немайнових втрат, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивачки в частині стягнення відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і з відповідача на її користь, ураховуючи вимоги розумності та справедливості, слід стягнути 5 тис. грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

20 січня 2021 року до Верховного Суду Сторожинецький ЦДЮТ Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 грудня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши,

що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 295/4116/18 (провадження № 61-480св19) (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що при вирішенні спору судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 233 КЗпП України. Апеляційний суд з власної ініціативи при відсутності поважних підстав для поновлення строку та за відсутності відповідного клопотання про поновлення строку з боку позивача не застосував положення статті 233 КЗпП України. Позивачем пропущено місячний строк звернення до суду із цим позовом. Звернення до адміністративного суду із вказаним позовом за правилами адміністративного судочинства з порушеннями правил підсудності (юрисдикції) не являється поважною причиною пропуску строку, а є неналежним способом захисту своїх прав.

Відповідач також посилається на те, що в матеріалах справи є наказ № 4 ос від 05 листопада 2019 року, відповідно до якого позивачку особисто ознайомлено з наказом про її наступне вивільнення, про що свідчить її підпис про ознайомлення. Із трьох посад методиста з гурткової роботи у штатному розписі залишилася лише одна. У позивачки не могло бути переважного права на зайняття посади методиста, оскільки у трудових відносинах із відповідачем на момент скорочення перебувала працівниця, яка знаходилася на лікарняному по пологах та на момент розгляду справи перебувала у декретній відпустці, а тому вона не могла бути звільнена із займаної посади методиста в силу вимог трудового законодавства. Позивачці було запропоновано усі вільні та наявні посади у роботодавця, від яких вона відмовилася. При вирішенні спору апеляційним судом не враховано, що у випадку, якщо працівник не підходить за досвідом роботи на керівну посаду, роботодавець не зобов`язаний пропонувати таку посаду працівнику. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 не підходила за досвідом роботи на посаду заступника директора Сторожинецького ЦДЮТ, їй таку посаду запропоновано не було.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Сторожинецького центру дитячої та юнацької творчості Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що висновки апеляційного суду щодо її незаконного звільнення є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують. Роботодавцем було порушено визначену трудовим законодавством процедуру звільнення позивачки із займаної посади, не запропоновано усіх вакантних посад, не було персонально повідомлено позивачку про наступне вивільнення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Сторожинецької міської ради Чернівецької області № 322-37/2019 від 31 жовтня 2019 року створено комунальну установу Сторожинецький центр дитячо-юнацької творчості Сторожинецької міської ради, реорганізовано при цьому Сторожинецький центр дитячої та юнацької творчості, а також Сторожинецький центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді шляхом їх злиття.

У результаті реорганізації (шляхом злиття) припинено юридичні особи: Сторожинецький центр дитячої та юнацької творчості Сторожинецької міської ради та Сторожинецький центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді Сторожинецької міської ради. Зобов`язано в. о. директора Сторожинецького центру дитячо-юнацької творчості Сторожинецької міської ради до 08 листопада 2019 року попередити працівників Сторожинецького центру дитячої та юнацької творчості Сторожинецької міської ради та Сторожинецького центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді Сторожинецької міської ради про наступне вивільнення у зв`язку із припиненням діяльності юридичних осіб в результаті реорганізації (злиття) вказаних юридичних осіб в Сторожинецький центр дитячо-юнацької творчості Сторожинецької міської ради та скорочення штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 та статті 49-2 КЗпП України.

В наказі відділу освіти, молоді та спорту Сторожинецької міської ради № 4ос від 05 листопада 2019 року зазначено про ознайомлення трудового колективу Сторожинецького ЦДЮТ з рішенням Сторожинецької міської ради № 322-37/2019 від 31 жовтня 2019 року Про створення Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області. Також вказано про попередження трудового колективу Сторожинецького ЦДЮТ про наступне вивільнення штатних одиниць у зв`язку з реорганізацією (шляхом злиття) вищевказаних юридичних осіб.

Згідно змісту зазначеного наказу, трудовий колектив ознайомлено з рішенням ХХХVІІ позачергової сесії Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 31 жовтня 2019 року.

Рішенням Сторожинецької міської ради № 354-38/2019 від 06 грудня 2019 року вирішено з 02 січня 2020 року затвердити структуру Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради у кількості 28 штатних одиниць, з яких посада методиста - 1 штатна одиниця.

Факт скорочення штату працівників, зокрема штатних одиниць посади методиста з трьох до однієї, підтверджується штатними розписами Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради від 03 вересня 2019 року та від 01 січня 2020 року.

Наказом Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради № 8 К від 13 січня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади методиста декоративно-прикладного та науково-технічного напрямів Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради з 13 січня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Також встановлено, що штатним розписом від 01 січня 2020 року підтверджується наявність у Сторожинецькому ЦДЮТ Сторожинецької міської радивакантної посади, яка не була запропонована ОСОБА_1 , а саме посади заступника директора, на яку наказом Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської радивід 13 січня 2020 року № 35к (в день звільнення позивачки з роботи) було призначено ОСОБА_2 в порядку переведення з посади методиста туристично-краєзнавчого напряму Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради з 14 січня 2020 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 32 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Вимогами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-491цс15, власник вважається таким, що належно виконав вимоги пункту 1 частини першої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Згідно роз`яснень, які містяться у пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верхового Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року № 9, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку, що при звільненні позивачки відповідачем було порушено положення статті 49-2 КЗпП України та не запропоновано позивачці наявну в установі вакантну посаду заступника директора Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради , яка з 02 по 13 січня 2020 року була вільною та на яку було призначено за переведенням у день звільнення позивачки (13 січня 2020 року) ОСОБА_2 в порядку переведення з посади методиста туристично-краєзнавчого напряму Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради.

Враховуючи те, що на зазначену посаду було прийнято в порядку переведення особу, яка займала посаду методиста Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради (яка є рівнозначною посаді, яку займала позивачка до звільнення), доводи касаційної скарги про те, що позивачка не підходила за досвідом роботи на посаду заступника директора Сторожинецького ЦДЮТ, а тому їй таку посаду не було запропоновано, є необґрунтованими.

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 зазначено, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Із урахуванням зазначеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачці не були запропоновані всі вакантні посади, які існували в комунальній установі з часу попередження її про наступне звільнення та до звільнення її з посади методиста, а та обставина, що ОСОБА_1 була запропонована посада керівника гуртка Батик , від якої вона відмовилась, не доводить факту повного й належного виконання відповідачем вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Щодо доводів касаційної скарги відносно пропуску позивачкою строку на звернення до суду із цим позовом слід зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновитиці строки.

Норми КЗпП України не містять вичерпного переліку причин, які можна вважати поважними при пропуску строку звернення до суду, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Тобто, поважність причин означає, що працівник не ставився безвідповідально до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали об`єктивні причини.

Поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які зобов`язують оточуючих, органи державної влади та інших суб`єктів, з урахуванням норм моралі, виявити повагу та поблажливість до працівника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з наказом Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради № 8-к від 13 січня 2020 року про звільнення з посади методиста ОСОБА_1 була ознайомлена 13 січня 2020 року, однак до суду із цим позовом звернулася 17 лютого 2020 року, пропустивши на три дні визначений статтею 233 КЗпП України строк .

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що ОСОБА_1 зверталася до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Сторожинецького ЦДЮТ Сторожинецької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення від 13 січня 2020 року, поновлення на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено у зв`язку з тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи зазначені обставини, надавши належну оцінку причинам пропуску строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, апеляційний суд, врахувавши незначний пропуск (три дні) строку на звернення до суду із цим позовом, вчинення у місячний термін дій щодо захисту трудових прав у судовому порядку, дійшов об`єктивного, за встановлених у цій справі обставин, висновку, що причина пропуску позивачкою строку для звернення до суду із позовом є поважною, та такий строк підлягає поновленню.

Касаційна скарга не містить доводів щодо правильності розрахунку судом апеляційної інстанції розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також щодо визначення відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 тис. грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов загалом обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Висновки апеляційного суду за встановлених у цій справі обставин не суперечать висновкам, висловленим у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 295/4116/18, на яку посилався заявник у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України ).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 , 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сторожинецького центру дитячої та юнацької творчості Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 грудня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович