Постанова

від 22.12.2020 по справі 910/7529/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. Справа№ 910/7529/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Дідиченко М.А.

Андрієнка В.В.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Шульга К.В.

відповідача - Білицький А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елінвар"

на рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2020 р. (повне рішення складено 23.09.2020 р.)

у справі № 910/7529/20 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Спец Мастер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елінвар"

про стягнення заборгованості у розмірі 1750937,33 грн

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Спец Мастер" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елінвар" про стягнення заборгованості за договором субпідряду № 20/05-19 від 20.05.2019 р. у загальному розмірі 1750937,33 грн, з яких: 1589668,50 грн основного боргу, 119963,51 грн пені, 17460,29 грн 3% річних та 23845,03 грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що всупереч умов укладеного договору, відповідач оплатив ці роботи частково, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.09.2020 р. у справі № 910/7529/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Спец Мастер" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елінвар" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази письмового повідомлення відповідача про фактичне завершення виконаних робіт, які передбачені п. 5.4 укладеного договору, відтак у нього відсутні правові підстави для остаточної оплати виконаних позивачем робіт.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 910/7529/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 910/7529/20 залишено без руху на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 260 ГПК України.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5084/20 від 02.12.2020 р. у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7529/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 910/7529/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Дідиченко М.А., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7529/20 та призначено її до розгляду на 21.12.2020 р.

На електронну поштову адресу суду 21.12.2020 р. представником відповідача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи доказів, а саме заяви свідка ОСОБА_1 , а також клопотання про відкладення розгляду справи. У судовому засіданні 21.12.2020 р. відмовлено у задоволенні вищевказаних клопотань.

Також у судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про витребування оригіналів актів виконаних робіт та про долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.12.2020 р.

Апеляційний суд прийшов до висновку стосовно відмови у задоволенні клопотання про витребування оригіналів актів виконаних робіт та про задоволення клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.12.2020 р.

Мотиви відмови та задоволення заявлених клопотань представника відповідача викладені в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 р.

Після розгляду вищевказаних клопотань представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Елінвар" заявлено відвід суддів Буравльова С.І., Андрієнка В.В. та Дідиченко М.А. у справі № 910/7529/20.

Відвід мотивовано наявністю сумнівів у неупередженості суддів Буравльова С.І., Андрієнка В.В. та Дідиченко М.А. у розгляді даної справи, наявністю права подати заяву про відвід на підставі статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а також недотриманням судом статті 2 ГПК України. Тому, відповідач зазначив, що дана колегія суддів підлягає відводу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 р. було визнано необґрунтованим заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Елінвар" відвід колегії суддів Буравльова С.І., Андрієнка В.В. та Дідиченко М.А. у справі № 910/7529/20 та відмовлено у задоволенні заяви про відвід колегії суддів.

Після цього суд на підставі ст. 270 ГПК України розпочав розгляд апеляційної скарги по суті. Під час надання пояснень представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Спец Мастер" по суті апеляційної скарги представник відповідача заявив клопотання про оголошення технічної перерви у судовому засіданні з метою узгодження позиції з клієнтом щодо подальших процесуальних дій. Проте, суд відмовив у задоволенні вищевказаного клопотання, оскільки колегія суддів розпочала розгляд апеляційної скарги.

Головуючий запитав представника відповідача, чи бажає він надати пояснення по суті апеляційної скарги. Представник відповідача зазначив, що суд не повідомив його про перехід до стадії розгляду апеляційної скарги по суті, а також заявив усне клопотання про видачу повного тексту ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про відвід колегії суддів.

У подальшому представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Елінвар" заявив іще один відвід даній колегії суддів, мотивований тим, що його позбавлено права ознайомитися з ухвалою про відмову у задоволенні заяви про відвід колегії суддів, а натомість судом здійснено перехід до стадії розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 р. було визнано необґрунтованим заявлений (повторно) Товариством з обмеженою відповідальністю "Елінвар" відвід суддів Буравльова С.І., Андрієнка В.В. та Дідиченко М.А. у справі № 910/7529/20 та відмовлено (повторно) у задоволенні вказаної заяви.

Також у судовому засіданні 21.12.2020 р. було задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву до 22.12.2020 р.

У призначеному засіданні суду 22.12.2020 р. представником відповідача подано клопотання про повернення справи на стадію підготовчого провадження, до якого також додано клопотання про зупинення провадження у справі та про призначення судової експертизи.

За змістом ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених главою 1 розділу 4 ГПК України. Главою 10 розділу 3 ГПК України передбачено, що підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Порядок розгляду апеляційної скарги передбачений ст. 270 ГПК України.

Враховуючи те, що в апеляційній інстанції не передбачена стадія підготовчого засідання та в свою чергу не передбачено порядку повернення справи на стадію підготовчого засідання, клопотання відповідача про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження не підлягає задоволенню.

Також до вказаного вище клопотання відповідачем долучено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у кримінальному провадженні № 12020105100002143 від 11.11.2020 р. та клопотання про призначення судової експертизи.

Розглянувши вказані клопотання у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про залишення вказаних клопотань без розгляду, враховуючи наступне.

За ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як передбачено з ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи вищенаведені положення процесуального законодавства, апеляційний суд зазначає, що заявник не надав доказів неможливості подання до суду першої інстанції клопотання про призначення у справі експертизи та клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у кримінальному провадженні № 12020105100002143 від 11.11.2020 р. з причин, які об`єктивно не залежали від Товариства з обмеженою відповідальністю Елінвар .

Крім цього, як вбачається зі змісту клопотання відповідача про призначення у справі експертизи, останнім не наведено підстави проведення експертизи, її виду, питання, з яких експерт має надати суду висновок, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Отже, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у кримінальному провадженні № 12020105100002143 від 11.11.2020 р. та клопотання про призначення судової експертизи слід залишити без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

З приводу поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів звертає увагу заявника, що відповідно до ч. ч. 11-13 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Натомість, представник відповідача з`явився у призначене судове засідання. Надаючи пояснення з приводу поданого клопотання, представник відповідача зазначив, що необхідність відкладення розгляду справи обумовлена його участю у слідчих діях.

Разом з цим, як було зазначено вище, підставами для відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції є лише неявка у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

При цьому, суд також і не визнавав обов`язковою явку у призначене судове засідання представників учасників справи, що відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів не вбачає жодних правових підстав для відкладення розгляду даної скарги.

Також у судовому засіданні 22.12.2020 р. представником відповідача вкотре заявлено відвід колегії суддів Буравльова С.І., Андрієнка В.В. та Дідиченко М.А. у справі № 910/7529/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 р. було визнано поданий представником відповідача відвід зловживанням процесуальними правами на підставі ст. 43 ГПК України та залишено заяву про відвід складу суду без розгляду.

Після нарадчої кімнати з приводу зазначеного відводу представник відповідача не з`явився в судове засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

20.05.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елінвар" (далі - генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Спец Мастер" (далі - субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 20/05-19 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору субпідрядник зобов`язується власними силами виконати ремонтні роботи в приміщеннях терапевтичного корпусу лікарні Державної наукової установи "Центр інноваційних медичних технологій НАН України за адресою: м. Київ, Вознесенський узвіз, 22-А", а генеральний підрядник зобов`язується належним чином прийняти виконані роботи згідно з умовами договору та оплатити їх.

Об`єм робіт визначається в кошторисі, що є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1.3 договору генеральний підрядник зобов`язаний оплатити роботи субпідрядника згідно з умовами договору.

У відповідності до умов п. п. 3.3, 3.4 договору оплата фактично виконаних робіт здійснюється щомісячно до 20 числа на підставі наданого субпідрядником до 15 числа кожного місяця проміжного акта виконаних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт. Остаточна оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання актів здачі-приймання робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт.

За п. п. 4.1, 4.3 договору субпідрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом п`яти робочих днів з моменту підписання договору. Підрядник вважається таким, що виконав свої зобов`язання по договору в момент підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт згідно з умовами договору.

Відповідно до п. п. 5.4, 5.5 договору після фактичного завершення виконання робіт субпідрядник письмово повідомляє про це генерального підрядника. Протягом 3-х робочих днів з моменту повідомлення сторони підписують акт передачі-приймання виконаних робіт. Генеральний підрядник має право відмовити в прийнятті виконаних робіт в разі виявлення суттєвих недоліків щодо якості та обсягу виконаних субпідрядником робіт. В даному випадку сторони складають дефектний акт із зауваженнями щодо якості та строками усунення недоліків.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, у тому числі гарантійних зобов`язань субпідрядника згідно договору.

На виконання умов укладеного договору позивач виконав підрядних робіт на загальну суму 12255768,30 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання виконаних робіт, а саме:

- акт надання послуг б/н від 19.07.2019 р. на суму 1167401,76 грн;

- акт надання послуг № 2 від 16.08.2019 р. на суму 2643739,54 грн;

- акт надання послуг № 16 від 16.09.2019 р. на суму 271854,00 грн;

- акт надання послуг № 13 від 16.09.2019 р. на суму 271854,00 грн;

- акт надання послуг № 14 від 17.09.2019 р. на суму 3811250,50 грн;

- акт надання послуг № 15 від 03.01.2010 р. на загальну суму 4089668,50 грн.

Відповідач здійснив оплату виконаних робіт на загальну суму 10666099,80 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за період 19 - 24 червня 2019 року, 16 - 23 липня 2019 року, 15 - 29 серпня 2019 року, 19 - 25 вересня 2019 року, 7 - 18 жовтня 2019 року, 21 - 27 листопада 2019 року та 2 грудня 2019 року.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав у повному обсязі взяті на себе договірні зобов`язання щодо вчасної оплати за виконані підрядні роботи за укладеним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 1589668,50 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У відповідності до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору позивач виконав підрядних робіт на загальну суму 12255768,30 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання виконаних робіт, в той час як відповідач оплатив виконані роботи лише частково на суму 10666099,80 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором субпідряду № 20/05-19 від 20.05.2019 р. у розмірі 1589668,50 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати виконаних робіт є таким, що настав.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1589668,50 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази письмового повідомлення відповідача про фактичне завершення виконаних позивачем робіт, які передбачені п. 5.4 укладеного договору, відтак у нього відсутні правові підстави для остаточної оплати виконаних позивачем робіт, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Пунктами 5.4, 5.5 договору сторони передбачили, що після фактичного завершення виконання робіт субпідрядник письмово повідомляє про це генерального підрядника. Протягом 3-х робочих днів з моменту повідомлення сторони підписують акт передачі-приймання виконаних робіт. Генеральний підрядник має право відмовити в прийнятті виконаних робіт в разі виявлення суттєвих недоліків щодо якості та обсягу виконаних субпідрядником робіт. В даному випадку сторони складають дефектний акт із зауваженнями щодо якості та строками усунення недоліків.

Як було встановлено вище, акти приймання виконаних робіт були підписані обома сторонами без жодних зауважень зі сторони відповідача.

Крім цього, відсутність письмового повідомлення відповідача про фактичне завершення виконаних робіт не завадило відповідачу підписати вказані акти та здійснити часткову оплату за виконані роботи, а також відсутність письмового повідомлення не є підставою для неоплати виконаних позивачем підрядних робіт.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 119963,51 грн пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що за прострочення строків оплати згідно умов договору генеральний підрядник зобов`язаний сплатити на користь субпідрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 119963,51 грн пені підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, розмір її перевірений судом, є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Також, за неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 17460,29 грн 3% річних та 23845,03 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індекса інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нараховані позивачем 17460,29 грн 3% річних та 23845,03 грн інфляційних втрат є арифметично правильними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 50000,00 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

В підтвердження відповідної вимоги позивач надав суду:

- копію договору № 210/юр про надання правничих послуг та відповідального зберігання документів від 30.04.2020 р.;

- копію акту № 25/05 надання адвокатських (юридичних) послуг від 25.05.2020 р.;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2999 від 21.06.2007 р., видана Шульзі К.В.;

- платіжне доручення № 591 від 01.07.2020 р. на суму 8000,00 грн;

- платіжне доручення № 590 від 01.07.2020 р. на суму 3000,00 грн;

- платіжне доручення № 597 від 29.07.2020 р. на суму 3000,00 грн;

- платіжне доручення № 601 від 07.09.2020 р. на суму 3000,00 грн.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Так, позивач сплатив на користь Адвокатської компанії Паритет грошові кошти в сумі 17000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, про які зазначено вище.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також враховуючи надані позивачем докази понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення вимоги позивача та стягнення з відповідача вартості витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 17000,00 грн.

За ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2020 р. у справі № 910/7529/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Елінвар" задоволенню не підлягає.

Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведене вище.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елінвар" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.09.2020 р. у справі № 910/7529/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Елінвар".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 24.12.2020 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді М.А. Дідиченко

В.В.Андрієнко