Ухвала

від 01.02.2021 по справі 910/7529/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/7529/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Елінвар"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020

у справі № 910/7529/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Спец Мастер"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Елінвар"

про стягнення заборгованості у розмірі 1 750 937,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2021 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) товариство з обмеженою відповідальністю "Елінвар" (далі - ТОВ "Елінвар") звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 910/7529/20, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За результатами розгляду матеріалів цієї скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, у касаційній скарзі на судове рішення процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень та вказувати, яка норма матеріального та процесуального права неправильно застосована чи порушена судами в оскаржуваних судових рішеннях; посилання на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначати: постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; належне обґрунтування доводів касаційної скарги, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - у разі оскарження судових рішень з підстави відсутності такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах; конкретно зазначати обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права - у разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України .

Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається на скаржника.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що касаційна скарга хоч і містить посилання на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, цитування пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, проте її зміст не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки скаржник, зробивши по тексту касаційної скарги у низці випадків витяги з постанов Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 922/509/17, від 16.12.2019 у справі № 916/1731/17, від 05.03.2020 у справі № 925/460/17 чітко не визначив, який саме висновок щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду, не враховано судом апеляційної інстанції у цій справі при винесенні оскаржуваного рішення та не зазначив, який саме висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання і не обґрунтував, в чому полягає непогодження із ним; посилання скаржника, на зазначені вище постанови не формують чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України, а суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті. Водночас скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального права, проте не наводить обґрунтування підстав передбачених частиною другою статті 287 ГПК України.

Суд, перевіривши наведені скаржником доводи касаційної скарги, зазначає, що вони не відповідають вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки не містять конкретних підстав з належним обґрунтуванням для касаційного оскарження зазначених судових рішень.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "Елінвар" залишається без руху із наданням скаржникові строку для приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно конкретизувати неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, з одночасним обґрунтуванням цих підстав з урахуванням вищезазначених вимог процесуального закону.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу ТОВ "Елінвар" на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.

Щодо клопотання скаржника про зупинення виконання оскарженого рішення суду.

Відповідно до статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відтак клопотання про зупинення виконання оскарженого рішення суду має бути залишено без вирішення з огляду на залишення касаційної скарги без руху та буде розглянуто Судом після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Елінвар" на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 910/7529/20 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Елінвар" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Елінвар", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Колос