Ухвала

від 24.12.2020 по справі 120/8187/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

24 грудня 2020 р. Справа № 120/8187/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово заяву про забезпечення позову у справі за позовом Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ - 41079632, місцезнаходження: вул. І.Богуна, 59 б, с. Хижинці, Вінницький район, Вінницька область, 23209) до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ - 04329856, ) про визнання протиправним та нечинним рішенням

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позову Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області №23 від 10.12.2020 (2 позачергова сесія 8 скликання) "Про реорганізацію Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області шляхом приєднання до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області".

Одночасно із позовною заявою 22.12.2020 за вх. №44731 представник позивача подав заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом:

- зупинення дії рішення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 23 від 10.12.2020 (2 позачергова сесія 8 скликання) "Про реорганізацію Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області шляхом приєднання до Лука-Мелешківської сільської ради (у новій редакції)";

- заборони Лука-Мелешківській сільській раді Вінницького району Вінницької області, її органам та посадовим особам, Комісії з реорганізації та управління справами Хижинецької сільської ради вчиняти будь-які дії, спрямовані на реорганізацію Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області;

- заборони державному реєстратору Літинської районної державної адміністрації Вінницької області та будь-якому іншому державному реєстратору вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області (код 41079632).

Обґрунтовуючи цю заяву позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням передбачено: реорганізувати Хижинецьку сільську раду Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області шляхом приєднання до Лука-Мелешківської сільської ради; встановити, що орган місцевого самоврядування Лука-Мелешківська сільська рада є правонаступником усього майна, усіх прав та обов`язків органу місцевого самоврядування Хижинецької сільської ради; надати державному реєстратору усі документи, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, ФОП та громадських формувань".

Таким чином, на думку представника позивача, оскаржуваний акт веде до припинення позивача як юридичної особи, що унеможливлює розгляд цієї справи, справедливе її вирішення та ефективний захист порушених прав унаслідок поєднання позивача і відповідача в одній особі.

Представник позивача наголошує, що правомірність рішення про реорганізацію виключається у разі встановлення в судовому порядку неправомірності попередніх дій та актів органів державної влади України, про що йдеться в судових справах: №120/2859/20-а, №640/12396/20, №640/17170/20, №855/31/20.

Зазначено, що реалізація на практиці рішення про реорганізацію Хижинецької сільської ради - зокрема, в частині проведення державної реєстрації реорганізації юридичної особи шляхом її припинення - унеможливить виконання майбутнього рішення суду в даній адміністративній справі в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, на думку позивача, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 року по справі № 826/10936/18.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В матеріалах адміністративного позову, позивач вказує на те, що останній є особою, щодо якої застосовується нормативно-правовий акт місцевого самоврядування, який і оскаржується останнім до суду.

Як на підставу для забезпечення позову, позивач посилається на п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, а саме невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Натомість, аналіз ст. 151 КАС України, виключає можливість застосування до спірного питання п. 1. ч. 2 150 КАС України, оскільки є виключні моменти оскарження нормативно-правового акта.

Так, за ч. 5 ст.151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Положення цієї норми процесуального закону треба розуміти і застосовувати в системному зв`язку із положеннями частини першої статті 264 та інших норм КАС України. Ці норми передбачають види нормативно-правових актів, які піддаються судовому контролю з боку судів адміністративної юрисдикції, і визначають межі цього контролю.

Не вдаючись до вичерпного визначення поняття законності, слід зазначити, що під цим поняттям розуміється режим чи стан суспільства, який характеризується неухильним виконанням, дотриманням всіма учасниками суспільних відносин вимог нормативно-правових актів. Власне, чи відповідають вимогам закону акти органів місцевого самоврядування, є тими спірними правовідносинами, на які поширюється судовий контроль.

Отож, у розумінні частини п`ятої статті 151 КАС України, якщо нормативно-правовий акт, її дія чи бездіяльність у відношенні до конкретної особи відверто, неприховано, очевидно порушує чиєсь право чи інтерес, або, коли із зіставлення змісту акта буде виявлена виразна її протиправність, то за наявності цих підстав процесуальний закон, як виняток, дозволяє через захід забезпечення позову зупинити дію такого нормативно-правого акта.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові 18 грудня 2019 року по справі №ЗП/9901/4/19.

У спорі, що є предметом цієї справи, скаржник просить зупинити не дію індивідуального, а нормативно - правового акта органу місцевого самоврядування, тому у даному випадку необхідно застосовувати п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З огляду на вказане, суддя відхиляє посилання представника позивача, як на підставу для забезпечення позову, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, оскільки передбачений випадок для нормативно-правового акту визначений ч. 5 ст. 151 КАС України.

Визначаючись щодо підстави для забезпечення позову визначеною п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України, а саме очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Коли йдеться про "очевидність" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Крім цього, твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Суд звертає увагу на те, що особливості забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема, наявність ознак протиправності оскаржуваного нормативно-правового акта, може бути виявлена (встановлена) судом виключно на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Оскільки представником позивача в заяві про забезпечення позову не вказано очевидних ознак протиправності рішення, а судом таких не встановлено, застосування заходів забезпечення є недопустимим.

При цьому, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного акта до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Щодо інших заходів забезпечення позову, а саме заборони Лука-Мелешківській сільській раді Вінницького району Вінницької області, її органам та посадовим особам, Комісії з реорганізації та управління справами Хижинецької сільської ради вчиняти будь-які дії, спрямовані на реорганізацію Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області; заборони державному реєстратору Літинської районної державної адміністрації Вінницької області та будь-якому іншому державному реєстратору вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області (код 41079632), то слід вказати на наступне.

Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

На думку суду, такі заходи не можуть бути окремо застосованими у спірному випадку, оскільки дії осіб про заборону яких просить позивач випливають із змісту спірного рішення, в зупинені якого суд цією ухвалою відмовляє з підстав того, що зупинення дії нормативно-правового акта допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Підводячи підсумок вищевикладеному суд враховує, що саме суб`єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За наведених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак у її задоволені слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 150 - 154, 243, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна