Постанова

від 16.02.2021 по справі 120/8187/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8187/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Совгира Д. І.

16 лютого 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Франовської К.С. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року (повний текст складено в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протмправним та нечинним нормативно-правового акта,

В С Т А Н О В И В :

Хижинецька сільська рада Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області звернулась з позовом до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та нечинним рішення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області №23 від 10.12.2020 (2 позачергова сесія 8 скликання) "Про реорганізацію Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області шляхом приєднання до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області".

Одночасно із позовною заявою 22.12.2020 представник позивача подав заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом:

- зупинення дії рішення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 23 від 10.12.2020 (2 позачергова сесія 8 скликання) "Про реорганізацію Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області шляхом приєднання до Лука-Мелешківської сільської ради (у новій редакції)";

- заборони Лука-Мелешківській сільській раді Вінницького району Вінницької області, її органам та посадовим особам, Комісії з реорганізації та управління справами Хижинецької сільської ради вчиняти будь-які дії, спрямовані на реорганізацію Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області;

- заборони державному реєстратору Літинської районної державної адміністрації Вінницької області та будь-якому іншому державному реєстратору вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області (код 41079632).

Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням передбачено: реорганізувати Хижинецьку сільську раду Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області шляхом приєднання до Лука-Мелешківської сільської ради; встановити, що орган місцевого самоврядування Лука-Мелешківська сільська рада є правонаступником усього майна, усіх прав та обов`язків органу місцевого самоврядування Хижинецької сільської ради; надати державному реєстратору усі документи, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, ФОП та громадських формувань".

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.12.2020 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити рішення, яким забезпечити позов. Апелянт вказав, що реалізація на практиці рішення про реорганізацію Хижинецької сільської ради, зокрема, в частині проведення державної реєстрації реорганізації юридичної особи шляхом її припинення, унеможливить подальшу участь позивача у всіх судових справах, що ведуться ним.

28.01.2021 представником Лука-Мелешківської сільської ради було подано клопотання про повернення апеляційної скарги, та подано документи, з яких слідує, що Хижинецька сільська рада знаходиться в стані припинення.

Суд апеляційної інстанції вважає вказане клопотання є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до ч. 5 ст. 303 КАС України до закінчення апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї повністю або частково, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині.

Оскільки апеляційну скаргу було подано представником Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області Говором Д.І., то лише він, або інший уповноважений представник вказаного органу мають право відкликати подану скаргу

Знаходження юридичної особи в стані припинення не є підставами вважати дану юридичну особу ліквідованою або реорганізованою, тобто процес є триваючим та не завершеним. До того ж, у разі закінчення процесу припинення визначається правонаступник юридичної особи, який має усі права, які мав попередник. У даному випадку у суду, не має підстав вважати, що Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області є правонаступником Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області та має право від її імені подавати або відкликати раніше подані заяви, скарги, клопотання тощо.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції зазначив, що такі заходи не можуть бути окремо застосованими у спірному випадку, оскільки дії осіб про заборону яких просить позивач випливають із змісту спірного рішення, в зупинені якого суд цією ухвалою відмовляє з підстав того, що зупинення дії нормативно-правового акта допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 року по справі № 826/10936/18.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Позивач вказує на те, що останній є особою, щодо якої застосовується нормативно-правовий акт місцевого самоврядування, який і оскаржується останнім до суду.

Як на підставу для забезпечення позову, позивач посилається на п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, а саме невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Натомість, аналіз ст. 151 КАС України, виключає можливість застосування до спірного питання п. 1. ч. 2 150 КАС України, оскільки є виключні моменти оскарження нормативно-правового акта.

Так, за ч. 5 ст.151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Положення цієї норми процесуального закону треба розуміти і застосовувати в системному зв`язку із положеннями частини першої статті 264 та інших норм КАС України. Ці норми передбачають види нормативно-правових актів, які піддаються судовому контролю з боку судів адміністративної юрисдикції, і визначають межі цього контролю.

Не вдаючись до вичерпного визначення поняття законності, слід зазначити, що під цим поняттям розуміється режим чи стан суспільства, який характеризується неухильним виконанням, дотриманням всіма учасниками суспільних відносин вимог нормативно-правових актів. Власне, чи відповідають вимогам закону акти органів місцевого самоврядування, є тими спірними правовідносинами, на які поширюється судовий контроль.

Отож, у розумінні частини п`ятої статті 151 КАС України, якщо нормативно-правовий акт, її дія чи бездіяльність у відношенні до конкретної особи відверто, неприховано, очевидно порушує чиєсь право чи інтерес, або, коли із зіставлення змісту акта буде виявлена виразна її протиправність, то за наявності цих підстав процесуальний закон, як виняток, дозволяє через захід забезпечення позову зупинити дію такого нормативно-правого акта.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові 18 грудня 2019 року по справі №ЗП/9901/4/19.

У спорі, що є предметом цієї справи, скаржник просить зупинити не дію індивідуального, а нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування, тому у даному випадку необхідно застосовувати п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, судом першої інстанції правомірно відхилено посилання представника позивача, як на підставу для забезпечення позову, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, оскільки передбачений випадок для нормативно-правового акту визначений ч. 5 ст. 151 КАС України.

Визначаючись щодо підстави для забезпечення позову визначеною п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України, а саме очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Коли йдеться про "очевидність" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Крім цього, твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Суд звертає увагу на те, що особливості забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема, наявність ознак протиправності оскаржуваного нормативно-правового акта, може бути виявлена (встановлена) судом виключно на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Оскільки представником позивача в заяві про забезпечення позову не вказано очевидних ознак протиправності рішення, а судом таких не встановлено, застосування заходів забезпечення є недопустимим.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зроблено висновок, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного акта до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Таким чином, проаналізувавши подане позивачем клопотання про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи позивача є такими, що не підтверджуються існуванням обставин, передбачених частиною 1 статті 150 КАС України, за яких може бути застосовано забезпечення позову, оскільки, позивачем у клопотанні про забезпечення позову не наведено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, а також не зазначено підстав для висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача. Посилання на ймовірні дії відповідача не підтверджені фактичними обставинами справи.

Також заявником не доведено той факт, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів по забезпеченню позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, та не надано жодного доказу на доведення таких обставин та підстав.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Оцінюючи в сукупності наведене, приймаючи до уваги характер розглядуваного спору, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в забезпеченні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Франовська К.С. Матохнюк Д.Б.