Постанова

від 22.12.2020 по справі 201/5561/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 201/5561/17

провадження № 61-46165 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ;

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Істейтглобал , товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Правовий Альянс ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Істейтглобал (далі - ТОВ Істейтглобал ), товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Правовий Альянс (далі - ТОВ ЮК Правовий Альянс ), про визнання недійсним кредитного договору, визнання припиненими договорів поруки та іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 20 березня 2011 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ТОВ Істейтглобал укладено кредитний договір, за умовами якого ТОВ Істейтглобал отримало від банка кредитні кошти у розмірі 32 900 000 грн з кінцевим терміном повернення до 19 березня 2041 року.

Вказував, що зобов`язання позичальника за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки від 19 грудня 2012 року № КП461-Г-П, укладеним між ТОВ ЮК Правовий Альянс та ПАТ КБ ПриватБанк , власником якого та єдиним засновником є він, згідно з яким поручитель взяв на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями позичальника.

Крім того, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 19 грудня 2012 року між ТОВ ЮК Правовий Альянс та ПАТ КБ ПриватБанк укладено договір іпотеки (майнової поруки ) № КП 461-Г-ДИ4, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного у цьому договорі. Іпотекою за цим договором забезпечені боргові зобов`язання позичальника, що випливають з кредитного договору.

Вважає, що при укладанні договору банк ввів позичальника в оману, включили низку незаконних і несправедливих умов, які призвели до негативних наслідків, що є підставою для визнання його недійсним.

Також зазначав, що банк уклав з позичальником додаткові угоди до кредитного договору: від 01 січня 2012 року № 7, від 05 січня 2012 року № 8, від 19 грудня 2012 року № 9, від 10 січня 2012 року № 10, від 11 січня 2012 року № 11 та договір про внесення змін до кредитного договору від 25 липня 2016 року. Передбачені вказаними угодами зміни до кредитного договору значно збільшують обсяг відповідальності поручителя за кредитним зобов`язанням, такі зміни відбулась без згоди поручителя та без внесення відповідних змін до договору поруки, що є підставою для припинення договору поруки відповідно до частини першої статті 559 ЦК України, а також договору іпотеки.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним кредитний договір від 20 березня 2011 року № КП461-Г, укладений між ПАТ КБ ПриватБанк та ТОВ Істейтглобал ; визнати припиненими договори поруки 19 грудня 2012 року № КП461-Г-П та іпотеки (майнової поруки) від 19 грудня 2012 року № КП461-Г-Д4, укладені між ТОВ ЮК Правовий Альянс ПАТ КБ ПриватБанк .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року у складі судді Антонюка О. А. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано припиненими (припинено правовідносини) за договором іпотеки (майнової поруки) від 19 грудня 2012 року № КП 461-Г-ДИ4 та договором поруки від 19 грудня 2012 року № КП461-Г-П2, укладеними між ТОВ ЮК Правовий Альянс ПАТ КБ ПриватБанк .

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено того, що на момент укладення кредитного договору банком, як стороною цього правочину, введено позичальника в оману щодо обставин, які впливають на вчинення ним вказаного правочину, тому правові підстави для визнання кредитного договору недійсним відсутні.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині визнання припиненими договорів поруки та іпотеки (майнової поруки), суд першої інстанції виходив з того, у результаті укладених між банком та позичальником додаткових угод до кредитного договору без згоди поручителя збільшився обсяг відповідальності останнього за кредитним зобов`язанням, що відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України є підставоюдля припинення зобов`язань за договором поруки та договором іпотеки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ ПриватБанк задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зі змісту позовних вимог убачається, що ОСОБА_1 оскаржує правочини, укладені між юридичними особами: ПАТ КБ ПриватБанк та ТОВ ЮК Правовий Альянс , а свої вимоги обґрунтовує порушенням цими договорами його корпоративних прав, як власника та єдиного учасника ТОВ ЮК Правовий Альянс , та прав самого товариства. Отже правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є корпоративними, а тому справа за позовом ОСОБА_1 підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 201/5561/17 із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що спір у цій справі виникає із корпоративних правовідносин. Зазначав, що будь-яких спорів між юридичною особою ТОВ ЮК Правовий Альянс , засновником якого він є, та його учасниками, а також спорів між засновниками товариства не існує. Предметом розгляду у цій справі є цивільно-правові правовідносини, пов`язані з виконанням договорів майнової поруки та поруки, укладених ТОВ ЮК Правовий Альянс з банком, а тому будь-які правочини, укладені товариством, також стосуються його інтересів, прав та обов`язків. Таким чином апеляційним судом безпідставно скасовано законне та обгрунтовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року АТ КБ ПриватБанк подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що судом апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції постановив законну та обґрунтовану постанову про закриття провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що 20 березня 2011 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ТОВ Істейтглобал укладено кредитний договір, за умовами якого ТОВ Істейтглобал отримало від банка кредитні кошти у розмірі 32 900 000 грн з кінцевим терміном повернення до 19 березня 2041 року (а. с. 64-69).

Зобов`язання позичальника за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки від 19 грудня 2012 року № КП461-Г-П, укладеним між ТОВ ЮК Правовий Альянс та ПАТ КБ ПриватБанк , згідно з яким поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати за зобов`язаннями позичальника (а. с. 6-7).

Крім того, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 19 грудня 2012 року між ТОВ ЮК Правовий Альянс та ПАТ КБ ПриватБанк укладено договір іпотеки (майнової поруки ) № КП 461-Г-ДИ4, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного у цьому договорі. Іпотекою за цим договором забезпечені боргові зобов`язання позичальника, що випливають із кредитного договору (а. с. 81-85).

Відповідно до протоколу № 11/04/2018 загальних зборів учасників ТОВ ЮК Правовий Альянс від 11 квітня 2018 року, ОСОБА_1 володіє 99,995 % голосів, а ОСОБА_2 володіє 0,005 % голосів (а. с. 192-194).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16 липня 2018 року до переліку засновників (учасників) юридичної особи ТОВ ЮК Правовий Альянс входять ОСОБА_1 з розміром внеску до статутного фонду - 2 740 336 грн та ОСОБА_2 з розміром внеску до статутного фонду - 137 грн (а. с. 195-198).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до положень статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову ОСОБА_1 ), які кореспондуються з приписами статті 19 цього Кодексу (у чинній редакції), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо порядок їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час подання позову), згідно з пунктами 1, 4 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув; між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (частина перша статті 20 ГПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року).

Аналізуючи норми права, можна зробити висновок, що на час звернення з позовом до суду у ГПК України були чітко передбачені категорії віднесення до числа корпоративних спорів, які підлягали розгляду за правилами господарського судочинства.

За положеннями частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Як установлено в частинах першій, третій статті 167 ГК України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно зі статтею 10 Закону України Про господарські товариства (далі - Закон, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасники мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 11 цього Закону учасники товариства зобов`язані: а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; б) виконувати свої зобов`язання перед товариством, в тому числі і пов`язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; г) нести інші обов`язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

У статті 50 Закону зазначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до статті 51 цього Закону установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно протоколу № 11/04/2018 загальних зборів учасників ТОВ ЮК Правовий Альянс від 11 квітня 2018 року, ОСОБА_1 володіє 99,995 % голосів, а ОСОБА_2 володіє 0,005 % голосів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16 липня 2018 року до переліку засновників (учасників) юридичної особи ТОВ ЮК Правовий Альянс входять ОСОБА_1 з розміром внеску до статутного фонду - 2 740 336 грн та ОСОБА_2 з розміром внеску до статутного фонду - 137 грн.

Отже, оскільки позивач має частку у статутному фонді товариства, оскаржує правочини, укладені між юридичними особами: ПАТ КБ ПриватБанк та ТОВ ЮК Правовий Альянс , обґрунтовуючи свої вимоги порушенням цими договорами своїх корпоративних прав, як власника товариства ТОВ ЮК Правовий Альянс , а також прав самого товариства, спір належить до юрисдикції господарських судів.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції, з урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права, обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є корпоративними, а тому справа за позовом ОСОБА_1 підлягає розгляду за правилами господарського судочинстваз огляду на склад сторін справи.

Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 911/3494/16 (провадження № 12-44гс18), від 18 грудня 2018 року у справі № 911/1437/17 (провадження № 12-226гс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 331/2533/17 (провадження № 14-315цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 756/10182/16-ц (провадження № 14-528цс18), від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264гс18), підстав відступити від яких не встановлено.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович