Ухвала

від 23.12.2020 по справі 357/10226/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10226/19

2-з/357/186/20

У Х В А Л А

іменем України

"23" грудня 2020 р. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Орєхова О. І.

за участі секретаря - Сокур О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2019 року перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в інтересах Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Земельний горизонт , товариство з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат про скасування реєстрації та витребування земельних ділянок, в якому останній просив суд:

1.Скасувати рішення реєстратора Дещук А.С. про реєстрацію права власності:

- № 44507451 від 10.12.2018 на земельну ділянку 3220410500:05:023:0001 площею 44,483 га на території м. Узин Білоцерківського району Київської області;

- № 44506033 від 10.12.2018 на земельну ділянку 3220410500:05:006:0022 площею 29,3443 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області;

- № 44507160 від 10.12.2018 на земельну ділянку 3220410500:05:005:0016 площею 17,7824 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області;

- № 44508965 від 10.12.2018 на земельну ділянку 3220410500:05:006:0026 площею 8,4846 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області;

- № 44508115 від 10.12.2018 на земельну ділянку 3220410500:05:005:0018 площею 4,3899 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області.

2. Витребувати на користь Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради із власності ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001 площею 44,483 га, 3220410500:05:006:0022 площею 29,3443 га, 3220410500:05:005:0016 площею 17,784 га, 3220410500:05:006:0026 площею 8,4846 га, 3220410500:05:005:0018 4,3899 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області.

Ухвалою судді від 21 жовтня 2019 року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15 січня 2020 року підготовче засідання по справі було закрито, призначено справу до судового розгляду на 24 лютого 2020 року о 15 год. 30 хв. Судові засідання по справі неодноразово відкладались з різних причин.

Ухвалою суду від 02 грудня 2020 року первісного відповідача ОСОБА_1 було замінено на належного відповідача ОСОБА_3 та відкладено судове засідання на 14 січня 2021 року о 14 год. 00 хв.

18 грудня 2020 року на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради про забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії, зокрема відчуження, поділ або об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001 площею 44,483 га, 3220410500:05:006:0022 площею 29,3443 га, 3220410500:05:005:0016 площею 17,784 га, 3220410500:05:006:0026 площею 8,4846 га, 3220410500:05:005:0018 площею 4,3899 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду зазначена заява була передана на розгляд судді Орєхову О.І. 21 грудня 2020 року.

Заява про забезпечення позову обґрунтована, виходячи з наступного.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001 площею 44,483 га, 3220410500:05:006:0022 площею 29,3443 га. 3220410500:05:005:0016 площею 17,784 га, 3220410500:05:006:0026 площею 8,4846 га, 3220410500:05:005:0018 площею 4,3899 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області вибули зі спільної власності територіальної громади м. Узин у приватну власність без жодних рішень Узинської міської ради.

Так, відповідно до державного акту на право постійного користування землею № 000494 від 14.02.1997, який видано на підставі рішення виконкому Узинської міської ради народних депутатів від 10.09.1996 № 86 та зареєстровано в Книзі записів державних акті на право постійного користування землею за № 64, право постійного користування спірними земельними ділянками належало АТВТ Узинський цукровий комбінат ( ГДВ Узинський цукровий комбінат ).

Встановлено, що рішенням реєстратора комунального підприємства Реєстрація нерухомості Дещук Алли Сергіївни № 4450851 15 від 10.12.2018 право власності на вищезазначені земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_4 .

Цього ж дня право власності на вищезазначені земельні ділянки на підставі актів прийому-передачі перейшло від ОСОБА_2 до ТОВ Земельний горизонт (ЄДРПОУ 42719467).

В подальшому, на підставі договорів купівлі - продажу №№ 162, 166, 170. 160, 152 від 11.02.2019 право власності на земельні ділянки набув ОСОБА_1 .

Наказом директора КП Реєстрація нерухомості від 26.10.2018 ОСОБА_5 звільнена на підставі п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, що свідчить про відсутність підстав здійснення реєстраційних дій останньою.

Крім того, згідно з інформацією КП Реєстрація нерухомості № 105 від 27.08.2019, реєстраційні справи по спірним земельними ділянкам у КП Реєстрація нерухомості відсутні та відсутня інформація про передачу вказаних реєстраційних справ до реєстраційної служби за місцезнаходженням майна.

Згідно з інформацією Управління адміністративних послуг та державної реєстрації Білоцерківської районної державної адміністрації № 122/05/17 від 19.08.2019 реєстраційні справи по земельним ділянкам з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001, 3220410500:05:006:0022, 3220410500:05:005:0016, 3220410500:05:006:0026, 3220410500:05:005:0018 до Управління не надходили.

Окрім того, відповідно до Розділу 1 поземельних книг на вищезазначені земельні ділянки від 17.08.2015 спірні земельні ділянки відносяться до комунальної власності.

Згідно інформації, що міститься у заяві голови постійної комісії Узинської міської ради ОСОБА_6 , вищезазначені земельні ділянки, до моменту їх незаконного вибуття на підставі підроблених документів перебували у комунальній власності територіальної громади м. Узин, а рішення про передачу у приватну власність Узинською міською радою не приймалися.

Таким чином, незаконним набуттям ОСОБА_4 права власності на спірні земельні ділянки порушено інтереси територіальної громади, адже з комунальної власності протиправно вибули земельні ділянки, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні.

У ході судового розгляду встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що спірні у даній справі земельні ділянки з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001 площею 44,483 га, 3220410500:05:006:0022 площею 29,3443 га, 3220410500:05:005:0016 площею 17,784 га, 3220410500:05:006:0026 площею 8, 4846 га, 3220410500:05:005:0018 площею 4,3899 га, які розташовані на території м. Узин Білоцерківського району Київської області, на підставі договорів купівлі продажу №№ 1439, 1441, 1447, 1438, 1443 від 23.07.2019 ОСОБА_1 , який є відповідачем по справі, відчужені на користь ОСОБА_3 .

Державна реєстрація вказаного права відбулася 26.12.2019, що відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, і є моментом набуття права власності ОСОБА_3 .

Однак, ні ОСОБА_1 у своєму відзиві на позовну заяву від 20.02.2020 року, ні представник ОСОБА_1 , який вперше з`явився у судове засідання 09.07.2020 року, не повідомили про факт укладення договору купівлі-продажу спірних земельних ділянок між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частина 6 ст.23 Закону України Про прокуратуру передбачає право прокурора під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до ч. З, 4, 5 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду і позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Вважає, що дії ОСОБА_1 по відчуженню спірних земельних ділянок ОСОБА_3 та приховування вказаного факту під час судового розгляду, спрямовані на ускладнення захисту та поновлення порушених інтересів територіальної громади.

Вважає, що забезпечення позову необхідно тому, що відповідач може відчужити вказані земельні ділянки, в цьому випадку захист прав, свобод та інтересів позивачів по справі стане неможливим без вжиття додаткових заходів.

Просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та заборони вчиняти будь-які дії, зокрема відчуження, поділ, об`єднання спірних земельних ділянок, що розташовані на території м. Узин Білоцерківського району Київської області.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, приходить до висновку, що така заява підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначив, що згідно ч.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) .

Відповідно до п.4 вказаної постанови, суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідальності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Крім того, правова позиція Верховного Суду України підтверджує необхідність при застосуванні такого способу забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно конкретизувати його дію, тобто вказувати саме про заборону на відчуження, що повинно виключити можливість обмеження права користування нерухомим майном у повному обсязі.

Тим самим застосування такого арешту у вигляді заборони на відчуження стосуватиметься конкретного нерухомого майна і поширюватиметься не лише на відповідача, а й усіх причетних до його можливого відчуження суб`єктів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З наданих до суду матеріалів, вбачається, що між позивачем та відповідачем дійсно існує спір щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001 площею 44,483 га, 3220410500:05:006:0022 площею 29,3443 га, 3220410500:05:005:0016 площею 17,784 га, 3220410500:05:006:0026 площею 8,4846 га, 3220410500:05:005:0018 площею 4,3899 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області

Судом встановлено, що заявлений позивачем такий вид заходів забезпечення позову як накладення арешту на земельні ділянки, передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи. Таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, можна вважати співмірним із заявленими вимогами.

Необхідність обрання такого виду забезпечення позову як накладення арешту на земельні ділянки є обґрунтованою, оскільки порушено права позивача, і звернення з заявою про забезпечення позову здійснено з метою його захисту. Відповідач має реальну можливість розпорядження земельним ділянками на власний розсуд до ухвалення рішення у справі, може вчиняти дії щодо їх поділу та об`єднання, а за певних умов і відчуження іншим особам.

Отже, невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на земельні ділянки, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту, а саме шляхом встановлення заборони відчуження спірних земельних ділянок є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо необхідно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Враховуючи вищевикладене, у частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, зокрема відчуження, поділ або об`єднання земельних ділянок - заява задоволенню не підлягає, оскільки накладення арешту на нерухоме майно (земельні ділянки) вже є перешкодою для вчинення будь-яких дій, зокрема відчуження, поділ або об`єднання земельних ділянок.

Такий вид забезпечення позову, як накладення арешту, а саме встановлення заборони на відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001 площею 44,483 га, 3220410500:05:006:0022 площею 29,3443 га, 3220410500:05:005:0016 площею 17,784 га, 3220410500:05:006:0026 площею 8,4846 га, 3220410500:05:005:0018 площею 4,3899 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області, суд вважає, що буде достатнім для ефективного захисту прав Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Як передбачено ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов`язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб`єктами самостійно.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 353-354 ЦПК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради про забезпечення позову, - задовольнити частково.

Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом встановлення заборони на відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001 площею 44,483 га, 3220410500:05:006:0022 площею 29,3443 га, 3220410500:05:005:0016 площею 17,784 га, 3220410500:05:006:0026 площею 8,4846 га, 3220410500:05:005:0018 площею 4,3899 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3 .

В частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо вказаних земельних ділянок - відмовити.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов