Ухвала

від 21.12.2020 по справі 398/3074/20

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/3074/20

провадження №: 1-кс/398/824/20

УХВАЛА

Іменем України

"21" грудня 2020 р.

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в місті Олександрії скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Олександрійського РВП Олександрійського ВП ГУНП України в Кіровоградській області у кримінальному правопорушенні №120201203000000237 від 15.05.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області звернувся ОСОБА_3 зі скаргою на постанову слідчого СВ Олександрійського РВП Олександрійського ВП ГУНП України в Кіровоградській області у кримінальному правопорушенні №120201203000000237 від 15.05.2020 року, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову від 16.11.2020 року про відмову в залученні ОСОБА_3 як потерпілого в кримінальному провадженні №120201203000000237, зобов`язати старшого слідчого СВ Олександрійського РВП Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 негайно розглянути та залучити у якості потерпілого на підставі заяви про залучення ОСОБА_3 як потерпілого в кримінальному провадженні №120201203000000237 від 02.10.2020 року.

Скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова слідчого є незаконною, оскільки слідчим зроблено висновок, що на момент подачі заяви про самовільне використання земельної ділянки з кадастровим номером 3520383700:02:000:9025 площею 50 га йому не завдано ні моральної, ні фізичної та майнової шкоди у зв`язку з чим підстави для визнання його потерпілим у вказаному кримінально провадження відсутні.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя встановив наступне.

15.05.2020 року до ЄРДР внесено відомості №120201203000000237 про скоєння злочину передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та дані відомості внесено за заявою ОСОБА_3 .

Відповідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно п. 5 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, прокурора про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Норми ч. 2 ст. 55 КПК України вказують, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Зі змісту наведеної норми Закону випливає, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдана шкода, повинна після початку кримінального провадження звернутися саме з заявою про залучення її до провадження як потерпілого, про що зазначити у відповідній заяві та обґрунтувати завдану їй шкоду, при цьому слідчий вправі винести постанову про відмову у визнанні потерпілим лише за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про кримінальне правопорушення подана особою, якій не завдано шкоди.

При цьому законодавець передбачає тільки одну підставу відмови у визнанні потерпілим, це наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано ні моральної, ні фізичної, ні матеріальної шкоди.

Слід зазначити, що в основі набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактична (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальна (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого). Перевірка, розгляд та вирішення такої заяви законом не передбачаються, тому статусу потерпілого особа набуває автоматично за наявності вказаних вище умов.

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. У разі коли особа не подавала відповідної заяви і була визнана потерпілим слідчим, прокурором або судом, права і обов`язки потерпілого виникають у неї з моменту надання згоди на таке визнання.

Згідно положень ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Таким чином, правовою підставою для винесення слідчим постанови про відмову у визнанні потерпілим є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій статті 55 КПК.

У відповідності до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

У той же час, в порушення вимог ст. 55, 110 КПК України слідчим у постанові не наведено жодної очевидної, підтвердженої матеріалами провадження, підстави відмови у визнанні потерпілим.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Рішення слідчого (детектива), прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК).

Заявник зазначає, що слідчий СВ Олександрійського РВП Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області у своїй постанові не навів жодного доказу належного дослідження наявності чи відсутності матеріальної шкоди.

Так, процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.

У п. 4 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, які містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017 зазначено, що процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди.

З наданих до суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що основним аргументом слідчого при прийнятті рішення про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12020120300000237 від 15.05.2020 року є те, що відсутні об`єктивні та достатні дані, які б свідчили про завдання ОСОБА_3 шкоди.

На думку слідчого судді вимога щодо вмотивованості постанови про відмову у визнанні потерпілим передбачає не лише аналіз змісту заяви про визнання потерпілим, а дослідження всіх доказів, наданих на її підтвердження, та їх подальшу перевірку. Отже, слідчий у межах кримінального провадження, в якому заявляється відповідне клопотання, має процесуальну можливість вчинити слідчі (розшукові) дії та інші процесуальні дії, спрямовані на перевірку викладених фактів. Таким чином, у слідчого СВ Олександрійського РВП Олександрійського ВП ГУНПв Кіровоградській області на момент прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 було достатньо процесуальних можливостей перевірити надані ним докази, що ним не було вчинено. Так, слідчим не проведено допиту ОСОБА_3 , який міг надати інформацію, необхідну для вирішення питання про наявність завданої йому шкоди у межах кримінального провадження №12020120300000237 від 15.05.2020 року, та вчинити інші дії, спрямовані на встановлення обставин справи, які б вказували на наявність чи відсутність у ОСОБА_3 статусу потерпілої особи.

Слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим було лише проаналізовано зміст заяви про залучення до провадження як потерпілого від 02.10.2020 року, однак не вжито заходів для належної перевірки викладених у ній фактів, що вплинуло на прийняття рішення про відмову без належної мотивації. Як наслідок вимоги скарги щодо скасування постанови слідчого від 16.11.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12020120300000237 від 15.05.2020 року підлягають задоволенню.

Разом з тим, вимоги щодо зобов`язання слідчого негайно розглянути та залучити ОСОБА_3 до кримінального провадження №12020120300000237 від 15.05.2020 року у якості потерпілого задоволенню не підлягають. Такі процесуальні рішення приймаються виключно слідчим чи прокурором у кримінальному провадженні, а тому не перебувають в межах компетенції слідчого судді ( ст. 40 КПК України).

Керуючись ст. 55, 110, 303, 305, 306, 307, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Скасувати постанову слідчого Олександрійського РВП Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 про відмову в задоволенні клопотання про визнання потерпілим у кримінальному провадженні від 16.11.2020 року.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: ОСОБА_5 НЕРОДА