Постанова

від 23.12.2020 по справі 716/829/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року м. Чернівці

справа № 716/829/19

провадження №22-ц/822/1068/20

Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Височанської Н.К.,

суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.

секретар Скрипка С.В.

за участю: представника товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Фармінг Буковина Сторонянського О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Фармінг Буковина про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Стрільця Я.С.,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Фармінг Буковина (далі - ТОВ Мрія Фармінг Буковина ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилалася на те, що 02 січня 2009 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма імені Суворова (далі ТОВ Агрофірма ім. Суворова ) було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7321589500:01:001:0049, строком на 7 років.

Не бажаючи продовжувати строк дії договору оренди вказаної земельної ділянки, 25 серпня 2016 року вона надіслала орендарю повідомлення про закінчення договору оренди земельної ділянки. Проте після закінчення строку дії договору оренди, орендар продовжує користуватися належною їй земельною ділянкою.

20 серпня 2018 року на зборах землевласників вона дізналася від представників ТОВ Агрофірма ім. Суворова про існування договору оренди її земельної ділянки, укладеного між нею та товариством у 2015 році, про укладення якого їй взагалі нічого не було відомо. Більше того, переглянувши даний договір, вона побачила, що підпис у ньому не відповідає її дійсному підпису та є очевидно підробленим.

З огляду на викладене просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7321589500:01:001:0049, від 05 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма ім. Суворова .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність волевиявлення позивача на укладення договору оренди не є підставою для визнання такого договору недійсним, а може бути підставою для висновку щодо відсутності факту укладання такого договору, що вбачається із змісту ст.ст.638, 639 ЦК України.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку, а тому ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення такої ділянки.

Проаналізувавши вищезазначені правові положення та обставини справи суд прийшов до висновку, що в даному випадку позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки остання за умови доведення відсутності факту укладання спірного договору оренди землі не позбавлена права звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні належним їй майном та скасування державної реєстрації.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7321589500:01:001:0049, від 05 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма ім. Суворова .

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 особисто не підписувала договір оренди землі, повноваження на це в установленому законом порядку іншій особі не надавала, що свідчило б про відсутність волі орендодавця на його укладення, а тому є наявні правові підстави для визнання договору недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції посилається на правову позицію Верховного Суду у справі 358/815/17 від 19.08.2020 року, в якій зазначено, що ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки, а тому вважає, що суд першої інстанції мав можливість та підстави застосувати наведений висновок та прийняти аналогічне рішення.

Посилаючись на висновок Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі 145/2047/16-ц вважає, що суд може застосувати не встановлений спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Тобто, вважає, що якщо суд дійде висновку про неефективний спосіб захисту, він може вийти за межі позовних вимог та ухвалити справедливе рішення, тим самим захистити порушені права заявника.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Мрія Фармінг Буковина просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , у зв`язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2,14 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №7321589500:01:001:0049, що розташована на території Шубранецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, що підтверджується актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №174678 від 04 червня 2007 року (а.с.17).

02 січня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма ім. Суворова , було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 7 років. Вказаний договір оренди землі був зареєстрований 10.09.2009 року у Центрі ДЗК в Чернівецькій області за №040981300116.

Не бажаючи продовжувати строк дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 25 серпня 2016 року засобами поштового зв`язку направила орендарю лист-повідомлення про закінчення договору оренди земельної ділянки, в якому повідомила про припинення дії спірного договору у зв`язку із закінченням строку оренди та про необхідність повернути їй земельну ділянку за актом приймання-передачі земельної ділянки після завершення дії договору у стані, придатному для її подальшого використання (а.с.18 зворот).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вищевказаний лист був отриманий 30.08.2016 уповноваженою особою на одержання внутрішнього рекомендованого листа, адресованого директору ТОВ Агрофірма ім. Суворова (а.с.19 зворот).

20 серпня 2018 року на зборах землевласників ОСОБА_1 дізналася від представників ТОВ Агрофірма ім. Суворова про існування договору оренди її земельної ділянки, укладеного між нею та ТОВ Агрофірма ім. Суворова у 2015 році, про укладення якого їй взагалі нічого не було відомо і підпис у вказаному договорі їй не належить.

Так, згідно з договором оренди землі від 05 вересня 2015 року земельна ділянка площею 2,14 га, що належить ОСОБА_1 , строком на 7 років передана в оренду ТОВ Агрофірма ім. Суворова , правонаступником якого є ТОВ Мрія Фармінг Буковина . Договір завірений підписами, які містяться під зазначеними в договорі реквізитами сторін (а.с.20-21).

Право оренди вказаної земельної ділянки за ТОВ Агрофірма ім. Суворова було зареєстроване державним реєстратором Комунального підприємства Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації 13 серпня 2016 року, номер запису: 30927950 (а.с.21 зворот).

За умовами договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шубранецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області.

Згідно п.20 договору оренди землі земельна ділянка вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Згідно п. 43 договору оренди землі, спірний договір є укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, застосовані норми права

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти (частина перша, друга статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі (частина друга статті 792 ЦК України).

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. При цьому, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зроблено висновок, що за частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено .

Відповідно до статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати невстановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернулася з вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, посилаюсь на те, що цей договір не підписувала, умови його не погоджувала, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як власнику цієї земельної ділянки.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, за якими спірний договір позивач не підписувала та істотних умов цього договору не погоджувала.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на тому, що вона не укладала договір оренди, користування належною їй земельною ділянкою відповідачем без договірних відносин є незаконним. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Тому, ефективним способом захисту права позивача є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, а не визнання такого правочину недійсним, як обґрунтовано позов.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах Великої Палати від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (п.71), від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (п.96), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (п.81), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (п.97).

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2020 року.

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: І.Н. Лисак

І.Б. Перепелюк