Рішення

від 10.12.2020 по справі 902/314/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2020Справа № 902/314/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Коломійця Володимира Васильовича

до 1) Вінницької обласної державної адміністрації,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода"

про скасування розпорядження та визнання недійсним договору оренди

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Гончар О.І.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Коломієць Володимир Васильович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницької обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 30.03.2017 № 230;

- визнати недійсним договір оренди водного об`єкта № 523183000 від 05.10.2017 року укладений між Вінницькою обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації № 230 від 30.03.2017 року було надано в оренду ТОВ Агрофірма "Злагода" земельну ділянку водного фонду загальною площею 145,7714 га, терміном на 20 років, на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району, за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб. На підставі вказаного розпорядження між Вінницькою обласною державною адміністрацією та ТОВ Агрофірма "Злагода" укладено договір оренди водного об`єкта № 523183000 від 05.10.20177 за яким відповідачу-2 надано в оренду об`єкт для рибогосподарських потреб водосховище Новоживотівське площею 145,7714 га, кадастровий номер № 0523183000:02:001:0001, розташовані в межах Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, р. Роська, що є притокою р. Рось. Однак, за твердженнями позивача, зазначене розпорядження та укладений договір є незаконними та підлягають скасуванню та визнанню недійсними, оскільки проект відведення земельної ділянки водного фонду не був затвержений, земельна ділянка не була сформована, а договір укладений без проведення земельних торгів.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/314/20. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.06.2020.

22.06.2020 до Господарського суду Вінницької області надійшли письмові пояснення позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Також, 22.06.2020 року до Господарського суду Вінницької області від відповідача-2 (ТОВ "Агрофірма "Злагода") надійшла заява, в якій останній просить суд позовну заяву Фізичної особи-підприємця Коломійця Володимира Васильовича до Вінницької обласної державної адміністрації та до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" про визнання протиправним та скасування розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від № 230 від 30.03.2017 року та визнання недійсним договору оренди водного об`єкта № 523183000 від 05.10.2017 року передати на розгляд до Господарського суду м. Києва.

23.06.2020 року до Господарського суду Вінницької області від відповідача-1 (Вінницької обласної державної адміністрації) надійшло клопотання про передачу справи № 902/314/20 за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 справу № 902/314/20 за позовом Фізичної особи-підприємця Коломійця Володимира Васильовича до Вінницької обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" про визнання протиправним та скасування розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від № 230 від 30.03.2017 року та визнання недійсним договору оренди водного об`єкта № 523183000 від 05.10.2017 року - передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

22.07.2020 матеріали справи № 902/314/20 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями передані на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 прийнято справу № 902/314/20 до свого провадження. Розгляд справи № 902/314/20 здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.08.2020.

18.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовна заява Фізичної особи-підприємця Коломійця Володимира Васильовича не містить жодного обгрунтування щодо порушеного права позивача спірним розпорядженням та договором.

Також, 18.08.2020 відповідач-1 через відділ автоматизованого документообігу суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, відповідач-1, зокрема зазначає, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі № 910/15667/16 було розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" та надано в оренду земельну ділянку водного фонду загальною площею 145,7714 га, з орендною платою в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, терміном на 20 років, на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району, за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб.

19.08.2020 до суду надійшло клопотання відповідача-1 (надіслане на електронну пошту суду) про розгляд справи без участі представника, в якому відповідач-1 зазначає, що представник Вінницької обласної державної адміністрації з 25.08.2020 по 13.09.2020 перебуватиме у відпустці, у зв`язку з чим просить суд розгляд справи здійснити за відсутності представника відповідача-1 на підставі наявних у матеріалах справи документів.

Також, 19.08.2020 до суду надійшло клопотання відповідача-1 (надіслане на електронну пошту суду) про закриття провадження у справі, відповідно до якого, на думку відповідача-1 даний спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом спору є рішення органу державної влади прийняте при здійсненні владних управлінських функцій, у зв`язку з чим просить суд закрити провадження у даній справі.

У судовому засіданні 27.08.2020, розглянувши клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 08.10.2020).

Також, у судовому засіданні 27.08.2020 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 08.10.2020.

04.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що земельні ділянки про які йдеться в рішенні Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі № 910/15667/16 і земельна ділянка, яка передана в оренду оскаржуваним розпорядженням є різними об`єктами, відтак, обставини встановлені у рішенні не можуть бути прийняті судом до розгляду.

07.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" надійшла заява, в якій відповідач-2 просить суд розгляд справи здійснити за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 зобов`язано Вінницьку обласну державну адміністрацію у строк до 05.11.2020 надати суду належним чином засвідчену копію технічної документації щодо земельної ділянки водного фонду загальною площею 145, 7714 га, з кадастровим номером: 0523183000:02:001:0001 розташованої на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, яка стала підставою для винесення розпорядження № 230 від 30.03.2017 "Про укладення договору оренди водного об`єкта". Зокрема, підготовче засідання відкладено на 05.11.2020.

30.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Вінницької обласної державної адміністрації надійшла заява про долучення документів на виконання вимог ухвали суду від 08.10.2020.

04.11.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Вінницької обласної державної адміністрації надійшло клопотання, в якому відповідач-1 просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача-1 за наявними в матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 05.11.2020 представник позивача надав клопотання про витребування інформації, в якому він просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" засвідчену копію рішення про реорганізацію Оратівського міжгоспррибгоспу; інформацію, на якій підставі ТОВ Агрофірма Злагода належала гідротехнічна споруда за адресою: Вінницька обл., Оратівський р.,с/рада Новоживотівська, Басейнове урочище, до державної реєстрації права власності на неї; інформацію, на якій підставі ТОВ Агрофірма Злагода набуло право власності на гідротехнічну споруду за адресою: Вінницька обл., Оратівський р.,с/рада Новоживотівська, Басейнове урочище.

Розглянувши подане позивачем клопотання про витребування інформації, яке фактично є клопотанням про витребування доказів, суд відмовив у його задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 05.11.2020).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 902/314/20 призначено на 10.12.2020.

У цьому судовому засіданні представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача-1 у судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак у поданому до суду клопотанні 04.11.2020 просив здійснювати розгляд справи без участі представника Вінницької обласної державної адміністрації за наявними в матеріалах справи документами.

Приймаючи до уваги, що представники позивача та відповідача-1 були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників позивача та відповідача-2 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 30.03.2017 № 230 Про укладення договору оренди водного об`єкта враховуючи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.06.2016 за № 16811593 та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" земельну ділянку водного фонду загальною площею 145,7714 га, з орендною платою в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, терміном на 20 років, на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району, за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб.

05.10.2017 року між Вінницькою обласною державною адміністрацією (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Злагода (далі - орендар) укладено договір оренди водного об`єкта №523183000, відповідно до якого, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування об`єкт для рибогосподарських потреб водосховище Новоживотівське площею 128,4646 га, розташоване за межами населеного пункту в межах Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, р. Роська, що є правою притокою р. Рось (басейн р. Дніпро).

Відповідно до п. 2 договору, об`єктом оренди за цим договором є:

- вода (водний простір) водного об`єкта 1404,412 тим. м3; 128,4646 га.;

- земельна ділянка під водним об`єктом 128,4646 га.,

- низинні заболочені землі 15,0009 га, сіножаті 2,3059 га, кадастровий номер земельної ділянки: 0523183000:02:001:0001.

Рибогосподарська технологічна водойма надається в оренду з урахуванням вимог Закону України Про аквакультуру .

Згідно п. 4 договору, об`єкт оренди передається разом з гідроспорудою.

У відповідності до п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 305 730 гривень 00 коп.

Договір укладено на 20 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У такому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору. До листа-повідомлення про поновлення договору орендар додає проект додаткової угоди (п. 8 договору).

Відповідно до п. 9. Договору, орендна плата вноситься орендарем: за воду (водний простір) у розмірі 52244 грн. 60 коп. в рік; за земельну ділянку за місцем її розташування у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі у сумі 99171 грн. 90 коп. в рік.

Пунктом 10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за водний об`єкт здійснюється відповідно до Методики визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти, що затверджується Мінприроди; рибогосподарську технологічну водойму - відповідно до Методики визначення розміру плати за використання на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми, що затверджується Мінагрополітики; земельну ділянку - з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, шо визначаються Держземагентством за формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 р. № 1724 "Деякі питання оренди земель", що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди водного об`єкта чи продовження його дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.06.2016 за № 16811593 на яку посилається відповідач-1 в оскаржуваному розпорядженні, як підставу для укладення договору з відповідачем-2 (власником гідротехнічної споруди), без проведення аукціону не підтверджує розташування гідротехнічної споруди на земельній ділянці водного фонду загальною площею 145,7714 га, оскільки відсутня прив`язка споруди до будь-якої земельної ділянки.

Крім того, позивач зазначає, що укладення оскаржуваного договору оренди без проведення земельних торгів порушує права позивача, оскільки він мав намір прийняти участь у земельних торгах для отримання права оренди земельної ділянки.

Також, позивач зазначає, що за відсутності затвердженого проекту відведення земельної ділянки водного фонду така земельна ділянка не сформована, а тому нормативно-грошова оцінка та розмір орендної плати в оскаржуваному договорі є необгрунтованими.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положенням статті 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до вказаного Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції України Закон України Про місцеві державні адміністрації визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Пунктом 1 ст. 2 Закону України Про місцеві державні адміністрації встановлено, що місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують виконання Конституції, законів України, актів Президента

України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;

Статтею 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України Про місцеві державні адміністрації , місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

Частиною 1 ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що місцева державна адміністрація, зокрема розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 2 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Так, розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 30.03.2017 № 230 Про укладення договору оренди водного об`єкта , враховуючи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.06.2016 за № 16811593 та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" земельну ділянку водного фонду загальною площею 145,7714 га, з орендною платою в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, терміном на 20 років, на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району, за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб.

Згідно п. 2 оскаржуваного розпорядження, Департамент агропромислового розвитку облдержадміністрації зобов`язано вжити заходів щодо розробки паспорта водного об`єкта та його погодження, укласти договір оренди водного об`єкта з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Злагода , загальною площею 145.7714 га, з кадастровим номером 0523183000:02:001:0001 на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району, з річною орендною платою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, терміном на 20 років для рибогосподарських потреб, після виготовлення та погодження паспорта водного об`єкта; здійснити заходи з державної реєстрації за державою права власності на земельну ділянку, зазначену в підпункті 2 пункту 2 цього розпорядження.

Відповідно до ст. 5 Водного кодексу України, до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об`єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Суд зазначає, що Новоживотівське водосховище є водним об`єктом на руслі річки Рось притоки річки Рось басейну річки Дніпро, а тому в силу положень ст. 5 Водного кодексу України Новоживотівське водосховище відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація, зокрема розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Статтею 17 Закону України Про тваринний світ передбачено, що спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Відповідно до ч.3 ст. 79 Земельного кодексу, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водний об`єкт це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); водосховище штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України, використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Таким чином, системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про можливість використання водосховища для рибогосподарських потреб лише за наявності права на земельну ділянку водного фонду, або ж у разі надання відповідного погодження її власником чи постійним користувачем.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала справа № 802/973/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОратівАгроІнвест" до Вінницької обласної державної адміністрації, треті особи: Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Вінницькій області та ТОВ "Агрофірма "Злагода" про визнання протиправним та скасування розпорядження №230 від 30.03.2017 "Про укладення договору оренди водного об`єкта".

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2017 у справі № 802/973/17-а у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОратівАгроІнвест" відмовлено повністю.

Зокрема, під час розгляду справи № 802/973/17-а судом встановлено:

- ТОВ Агрофірма "Злагода", є правонаступником Оратівського міжгосприбгоспу безперервно, починаючи з 10 січня 1992 року (з дати реєстрації Оратівського міжгосприбгоспу) здійснює господарську діяльність по риборозведенню та рибальству на водних об`єктах, які розташовані за межами населеного пункту на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, а саме двох водних об`єктів на руслі річки Роськи притоки річки Рось басейну річки Дніпро;

- правонаступництво реорганізованого Оратівського міжрибгоспу підтверджується п.п. 1.1. статуту ТОВ Агрофірма Злагода де вказано, що останній є правонаступником реорганізованого Оратівського міжрибгоспу;

- до матеріалів справи № 802/973/17-а долучена копія Водогосподарського паспорту Новоживотівського водосховища, розробленого Українським державним головним проектно - вишукувальним та науково - дослідним інститутом "Укргипроводхоз" в 1985 році та погодженого Мінводгоспом УРСР 09.12.1986і. У водогосподарському паспорті Новоживотівського водосховища на ст.5 в розділі 1 із назвою Коротка пояснююча записка підтверджується така обставина, як відомча належність гідровузла - Оратівському міжколгосприбгоспу с. Новоживотів, а на сторінці 8 водогосподарського паспорту Новоживотівського водосховища в Розділі V із назвою Характеристика гідротехнічних споруд також підтверджується наявність глухих дамб та водоскиду, а також, що споруди гідровузла належать Оратівському міжколгосприбгоспу.

Крім того, судом під час розгляду справи № 802/973/17-а встановлено, що з метою реалізації повноважень облдержадміністрації, передбачених статтею 51 Водного кодексу України, статтями 122, 124, 134-139 Земельного кодексу України, щодо розпорядження землями та водними об`єктами, обласна державна адміністрація розпорядженням голови облдержадміністрації від 09.11.2015 року №700 "Про затвердження переліку земельних ділянок водного фонду разом з водними об`єктами, право оренди яких може бути реалізовано на земельних торгах, для рибогосподарських потреб" затвердила перелік земельних ділянок водного фонду разом з водним об`єктом, право оренди яких може бути реалізовано на земельних торгах, для рибосподарських потреб. До даного переліку увійшла земельна ділянка водного фонду, яка надається в оренду ТОВ Агрофірма Злагода оскаржуваним розпорядженням. Вказана земельна ділянка водного фонду, що розташована на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району, у згаданому переліку зазначалась площею 137 га, так як відомості про площу вносились на підставі заяв громадян, бажаючих взяти участь у земельних торгах та поданих викопіювань з плану землекористування сільської ради і тому була орієнтовною.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до Вінницької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі №910/15667/16 позов ТОВ Агрофірма "Злагода" до Вінницької обласної державної адміністрації задоволено. Скасовано розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації №700 від 09.11.2015 року із назвою розпорядження "Про затвердження переліку земельних ділянок водного фонду разом з водними об`єктами, право оренди яких може бути реалізовано на земельних торгах, для рибогосподарських потреб" в частині включення до цього переліку за порядковим номером 6 та 7 земельних ділянок водного фонду разом з водними об`єктами за межами населеного пункту с. Новоживотів.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва, під час розгляду господарської справи №910/15667/16 встановлено, що в переліку земельних ділянок водного фонду разом з водними об`єктами, право оренди яких може бути реалізовано на земельних торгах, для рибогосподарських потреб, затвердженому Розпорядженням голови Вінницької обласної державної адміністрації № 700 від 09.11.15р. значиться, землі водного фонду, загальна площа 137 Га. та землі водного фонду - 30,4562 Га.

Наразі на території Новоживотівської сільської ради існує земельна ділянка водного фонду (кадастровий номер - 0523183000:02:001:0001), площею 145,7714 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб (місцезнаходження Вінницька область, Оратівський район, Новоживотівська сільська рада), в тому числі під ставками - 128,4646 га, низинні заболочені землі - 15,0009 га, сіножаті - 0,5376 га, 0,2503 га, 0,2935 гата 1,2245 га.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Злагода , яке є правонаступником Оратівського міжгосприбгоспу безперервно, починаючи з 10 січня 1992 року (з дати реєстрації Оратівського міжгосприбгоспу) здійснює господарську діяльність по риборозведенню та рибальству на водних об`єктах, які розташовані за межами населеного пункту на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, а саме двох водних об`єктів на руслі річки Роськи притоки річки Рось басейну річки Дніпро.

Також, рішенням підтверджено, що у водогосподарському паспорті Новоживотівського водосховища на ст.5 в розділі 1 із назвою Коротка пояснююча записка підтверджується така обставина, як відомча належність гідровузла - Оратівському міжколгосприбгоспу с. Новоживотів, а на сторінці 8 водогосподарського паспорту Новоживотівського водосховища в Розділі V. із назвою Характеристика гідротехнічних споруд також підтверджується наявність глухих дамб та водоскиду, а також, що споруди гідровузла належать Оратівському міжколгосприбгоспу.

Споруди гідровузла Новоживотівського водосховища, а саме водоскид продовжують належати ТОВ Агрофірма Злагода , як правонаступнику реорганізованого Оратівського міжрибгоспу.

Земельна ділянка, як слідує із обставин справи, установлених в рішенні Господарського суду міста Києва у справі №910/15667/16, загальною площею 145,7714 га з кадастровим номером 0523183000:02:001:0001 була вже сформованою, що підтверджувалось витягом з Державного земельного кадастру.

Відтак, господарський суд міста Києва у справі №910/15667/16 дійшов до висновку про те, що переважне право орендаря, яке намагається захистити ТОВ Агрофірма "Злагода" відповідно до статті 3 ЦК України, буде порушене, зокрема, через включення Вінницькою обласною державною адміністрацією до Переліку земельних ділянок водного фонду разом з водними об`єктами, право оренди яких може бути реалізовано на земельних торгах, для рибогосподарських потреб земельних ділянок водного фонду разом з водними об`єктами за межами населеного пункту с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області, площею 30, 4562 га та 137 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, не надавши ТОВ Агрофірма Злагода реалізувати переважне право.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Таким чином, факти, встановлені у постанові Вінницького окружного адміністративного суду від 28.08.2017 у справі № 802/973/17-а та у рішенні Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі №910/15667/16, які набрали законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.

Згідно ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Перелік підстав, за наявності яких земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) визначено частиною 2 зазначеної статті, до яких, серед іншого, віднесено: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб та поновлення договорів оренди.

Суд зазначає, що вищенаведеними судовими рішеннями встановлено факт того, що споруди гідровузла Новоживотівського водосховища, продовжують належати ТОВ Агрофірма Злагода , як правонаступнику реорганізованого Оратівського міжрибгоспу, що також підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності не нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, якою підтверджується право приватної власності ТОВ Агрофірма Злагода на гідротехнічну споруду, розташовану за адресою: Вінницька обл., Оратівський р-н, с/рада. Новоживотівська.

Відтак, твердження позивача щодо наявності порушення в процедурі укладення договору оренди без проведення земельних торгів є безпідставними, оскільки факт належності ТОВ Агрофірма Злагода гідротехнічних захисних споруд встановлений в рішенні Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі №910/15667/16, яке набрало законної сили.

Крім того, як вбачається з обставин справи, встановлених в рішенні Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі №910/15667/16 земельна ділянка загальною площею 145,7714 га з кадастровим номером 0523183000:02:001:0001 вже була сформованою, що підтверджувалось витягом з Державного земельного кадастру, а тому посилання позивача на несформованість земельної ділянки, як на одну з підстав скасування розпорядження є необгрунтованим.

Тож, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 у справі №910/15667/16 відповідачем-1 було розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Злагода , та у відповідності (як вказано в преамбулі розпорядження) до статей 17, 79-1, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статті 51 Водного кодексу України, враховуючи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07 жовтня 2016 року за №16811593, надано в оренду ТОВ Агрофірма Злагода земельну ділянку водного фонду загальною площею 145,7714 га, з орендною платою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, терміном на 20 років, на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району, за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб.

Отже, встановленими вище обставинами підтверджується правомірність прийняття Вінницькою обласною державною адміністрацією розпорядження від 30.03.2017 № 230 Про укладення договору оренди водного об`єкта .

Суд зазначає, що обґрунтованих підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації позивачем не наведено, обставин щодо порушення норм законодавства внаслідок прийняття Вінницькою обласною державною адміністрацією оспорюваного розпорядження матеріалами справи не підтверджено.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 30.03.2017 № 230 Про укладення договору оренди водного об`єкта є правомірним та таким, що винесене у відповідності до норм чинного законодавства, в межах компетенції на підставі повноважень, встановлених чинним на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди водного об`єкта № 523183000 від 05.10.2017 року, укладеного між Вінницькою обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода", суд відзначає наступне.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як встановлено судом вище, розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 30.03.2017 № 230 Про укладення договору оренди водного об`єкта , враховуючи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.06.2016 за № 16811593 та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" земельну ділянку водного фонду загальною площею 145,7714 га, з орендною платою в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, терміном на 20 років, на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району, за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб.

На виконання вказаного розпорядження, 05.10.2017 року між Вінницькою обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Злагода укладено договір оренди водного об`єкта №523183000, відповідно до якого, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування об`єкт для рибогосподарських потреб водосховище Новоживотівське площею 128,4646 га, розташоване за межами населеного пункту в межах Новожитівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, р. Роська, що є правою притокою р. Рось (басейн р. Дніпро).

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте, матеріали справи не містять доказів недотримання відповідачем-1 та відповідачем-2 під час укладення оспорюваного правочину вимог ст. 203 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача стосовно того, що орендна плата у розмірі 3 % річних від нормативно грошової оцінки земельної ділянки є необгрунтованою, оскільки позивачем не зазначено в чому саме полягає необгрунтованість такого розміру орендної плати та його невідповідність приписам законодавства.

Так, за змістом частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною 1 п. 289.1 ст.289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами.

Так, згідно п. 5 оспорюваного договору було визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка становить 3305730 гривень 00 коп.

Відповідно до п. 9. договору сторонами було погоджено розмір орендної плати.

При цьому, пунктом 10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за водний об`єкт здійснюється відповідно до Методики визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти, що затверджується Мінприроди; рибогосподарську технологічну водойму - відповідно до Методики визначення розміру плати за використання на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми, що затверджується Мінагрополітики; земельну ділянку - з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, шо визначаються Держземагентством за формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 р. № 1724 "Деякі питання оренди земель", що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди водного об`єкта чи продовження його дії.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що обставини, які б свідчили про порушення відповідачем-1 приписів чинного законодавства під час прийняття спірного розпорядження, як підставу для укладення договору оренди водного об`єкту судом не встановлено, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позивачем позову та відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди водного об`єкта № 523183000 від 05.10.2017 року, укладеного між Вінницькою обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода".

Отже, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Коломійця Володимира Васильовича до Вінницької обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" про скасування розпорядження та визнання недійсним договору оренди не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 21.12.2020

Суддя С. О. Щербаков