Постанова

від 19.11.2020 по справі 910/3825/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2020 р. Справа№ 910/3825/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

секретар судового засідання Нікітенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Гера Р.Ю.;

від відповідачів: 1. не з`явились; 2. адвокат Побережник А.О. ;

3. адвокат Побережник А.О.; 4. керівник Отцевич Є.Ю. ;

5. адвокат Посохов В.С.; від третьої особи: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 (повний текст складено та підписано 23.07.2020)

у справі № 910/3825/20 (суддя Спичак О.М.)

за позовом ОСОБА_3

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага Інвест ЛТД"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська консультаційна група"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба охорони ЦСБ"

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий Ріал"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни

про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сага Інвест ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська консультаційна група", Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба охорони ЦСБ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий Ріал" про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації про визнання недійсними результатів публічних торгів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення внаслідок укладення оспорюваного правочину прав та законних інтересів позивача як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос", частка якого складає 100% статутного капіталу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/3825/20 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду ОСОБА_3 звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить відстрочити ОСОБА_3 строк на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги - до прийняття судового рішення за апеляційною скаргою, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/3825/20 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 .

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом неправильно встановлені обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого зроблено помилкові висновки, зокрема, на спростування висновку господарського суду першої інстанції про те, що позивач не був учасником першого відповідача - продавця за оспорюваним договором, на момент укладення такого договору, скаржник зазначає про те, що він набув права власності на частку в розмірі 100% першого відповідача, на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 01.03.2019 з ОСОБА_4 , а на момент укладення спірного договору, перший відповідач був власником зазначеного об`єкту нерухомого майна. Реєстраційні дії, що відображають державну реєстрацію переходу права власності на частку у статутному капіталі першого відповідача, були скасовані на підставі Наказу Міністерства юстиції України № 1730/5 від 10.06.2019.

Скаржник вказує на те, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, а при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Скаржник зазначає, що наказ Міністерства юстиції України № 1730/5 від 10.06.2019 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та рішення у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно" рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2020 у справі № 640/12435/19 було визнано протиправним та скасовано.

Крім того, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 910/7790/19, рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019, а також постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у цій справі було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Таким чином, обставини, визначені в оскаржуваному рішенні, як преюдиційні - вважатись такими не можуть та підлягають окремому дослідженню.

Скаржник на спростування висновків про те, що права та інтереси позивача оскаржуваним договором не порушуються, оскільки позивач не є стороною договору, вказує на те, що укладення Товариством договору купівлі-продажу, на підставі якого відчужується, фактично, єдиний актив Товариства, без згоди учасника, який на момент вчинення такого правочину володіє часткою у розмірі 100%, у будь-якому випадку стосується корпоративних прав та інтересів позивача як майнових, так і немайнових, а саме прав на участь в управлінні господарським товариством, на одержання частини прибутку (дивідендів) товариства, на отримання коштів при виході з товариства в розмірі вартості частки в майні товариства, а також права на частину активів у випадку ліквідації товариства. Також скаржник вказує на те, що він, як власник корпоративних прав з часткою 100%, не надавав згоди та не вчиняв жодних дій на відчуження нерухомого майна, тому договір було укладено неправомірно та він підлягає скасуванню.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/3825/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/3825/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржником протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунено недоліки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/3825/20 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 05.11.2020.

16.10.2020 від четвертого відповідача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому четвертий відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги, вказав на те, що відповідно до відомостей ЄДР, як на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу, так і на теперішній час, єдиним учасником першого відповідача з часткою 100% статутного капіталу товариства, а також особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, виступає не ОСОБА_3 , а ОСОБА_5 , що було належним чином перевірено приватним нотаріусом, яка посвідчувала вказаний договір. Позивачем не доведено факту виникнення у нього права власності та права участі у товаристві на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2019, укладеного з ОСОБА_4 . На момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу в ЄДР були відсутні будь-які відомості та чинні записи щодо належності позивачу будь-якої частки у статутному капіталі першого відповідача, відтак дана особа не може вважатись такою, у якої існували корпоративні права в даному товаристві. Такі відомості у ЄДР відсутні і на теперішній час. Посилання скаржника на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2020 у справі № 640/12435/19, є безпідставним, оскільки вказане рішення суду ніколи не набирало законної сили, та було скасоване постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 у справі № 640/12435/19.

Також четвертий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 та від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, та вказує на те, що з огляду на наведені правові висновки, навіть якщо б позивач дійсно був учасником першого відповідача, він все одно не мав права звертатись з позовом про оскарження договору купівлі-продажу, вчиненого товариством, оскільки в такому випадку його корпоративні права не можуть вважатись порушеними. Таким чином, не будучи ані стороною оскаржуваного договору купівлі-продажу, ані заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчинення такого договору, позивач не мав права звертатись до суду з позовом про визнання даного договору недійсним. Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Юайпі ЛТД" було ліквідовано та припинено, як юридичну особу 19.03.2019, тобто на момент укладення договору купівлі-продажу від 11.09.2019 це товариство ніяк не могло виступати орендарем земельних ділянок. При посвідченні оспорюваного договору приватний нотаріус Петріцька А.П. отримала всю передбачену законодавством інформацію, як про належність предмету договору продавцю, так і наявність повноважень у особи, що діє від імені продавці, на підписання договору, шляхом безпосереднього доступу до відповідних реєстрів, про що прямо вказано в договорі, всі документи, що вимагаються законодавством України, нотаріусу були надані, таким чином, при укладенні оспорюваного договору всі вимоги законодавства, що регулюють порядок відчуження об`єктів нерухомості, були повністю дотримані, що виключає можливість визнання такого договору недійсним.

Також 16.10.2020 від першого відповідача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому перший відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги та зазначив про те, що на момент укладення оскаржуваного правочину єдиним учасником та керівником першого відповідача був ОСОБА_5 - особа, яка володіє корпоративними правами товариства та є керівником товариства з 2013 року, а власником об`єкта нерухомого майна, що виступав предметом оскаржуваного договору був перший відповідач. Перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що на момент винесення 14.07.2020 оскаржуваного судового рішення у справі № 910/3825/20 місцевий господарський суд міг та повинен був приймати до уваги обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 910/7790/19, таким чином, судове рішення у справі № 910/3825/20 приймалось з урахуванням вимог ГПК України та на підставі чинних судових рішень у справі № 910/7790/19 та наказу Мінюсту № 1730/5 від 10.06.2019. Оскаржувані правочини можуть порушувати права та інтереси виключно товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, але не корпоративні права його учасника. Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (ст. 239 ЦК України), таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи. Натомість позивачем не доведено факт наявності у нього статусу учасника першого відповідача на момент оскаржуваного правочину, факт порушення прав позивача, в результаті укладення спірного правочину та факт невідповідності оскаржуваного правочину вимогам чинного законодавства.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду, у зв`язку із перебуванням судді Ткаченко Б.О., з 03.11.2020, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/3825/20.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/3825/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Сулім В.В.

Відповідно до частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 прийнято справу № 910/3825/20 до провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Сулім В.В.

На підставі ст.ст. 216, 270 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/3825/20 до 19.11.2020.

10.12.2020 від першого відповідача через відділ канцелярії суду надійшли додаткові письмові пояснення, у яких зазначено про те, що 15.09.2020 в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 916/1731/18 та від 13.01.2020 у справі № 910/10734 було повернуто на розгляд Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду відповідні справи, передані з подібних мотивів і вказано, що в постановах від 8 і 15 жовтня 2019 у справах № 916/2084/17 та № 905/2559/17, відповідно, та від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 за позовами учасників товариств про визнання недійсними договорів, укладених товариствами, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договори, укладені посадовою особою товариства без передбаченої статутом згоди загальних зборів, не порушують прав та інтересів учасників такого товариства, оскільки: згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права; за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється; підписання генеральним директором оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки генеральний директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників. Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно та вже неодноразово висловлювала в подібних правовідносинах правові позиції щодо змісту прав та законних інтересів учасників господарського товариства, у тому числі й тих, частка яких у статутному капіталі становить 50% та способів їх належного та ефективного захисту, підстав для звернення до суду учасника товариства з позовом в інтересах самого товариства (у порядку статті 54 ГПК України), наслідків вчинення правочину органом юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідності уникати зайвого втручання в питання внутрішньої діяльності товариств, які вирішуються зборами учасників товариства.

Представник позивача у судовому засіданні 19.11.2020, підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/3825/20 скасувати, вимоги апеляційної скарги задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні 19.11.2020 просили рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/3825/20 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення, з підстав, викладених, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос" (перший відповідач, продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська консультаційна група" (третій відповідач, покупець 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Сага Інвест ЛТД" (другий відповідач, покупець 2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Кий Ріал" (п`ятий відповідач, покупець 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба охорони ЦСБ" (четвертий відповідач, покупець 4) укладено договір купівлі-продажу, за умовами п. 1.1 якого продавець продає (передає у власність), а покупці купують (приймають у власність) наступне нерухоме майно: офісний комплекс, літера "А", загальною площею 1471,2 кв.м, розташований за адресою: місто Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, буд.9, у відповідних частках:

- покупець 1 купує (приймає у власність) 3/10 (три десятих) частки нерухомого майна;

- покупець 2 купує (приймає у власність) 3/10 (три десятих) частки нерухомого майна;

- покупець 3 купує (приймає у власність) 1/5 (одну п`яту) частку нерухомого майна;

- покупець 3 купує (приймає у власність) 1/5 (одну п`яту) частку нерухомого майна;

Згідно п.1.2 договору купівлі-продажу від 10.09.2019 відчужуваний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею 0,1326 га, кадастровий номер 8000000000:85:379:0001 та на земельній ділянці площею 0,3233 га, кадастровий номер 8000000000:85:379:0004.

У п.1.3 договору від 11.09.2019 вказано, що нерухоме майно належить продавцю на праві приватної власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2012, що набрало законної сили 10.12.2012 справа №5011-32/10471-2012. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2013, номер запису про право власності 1524822; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 96990580000, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 5774587 від 05.07.2013.

Відповідно до п.2.1 договору від 11.09.2019 ціна нерухомого майна, що купується покупцями за цим договором, становить - 1 409 451 грн. без податку на додану вартість.

Право власності на об`єкт нерухомого майна, вказаний в п. 1.1 цього договору, підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, виникає з моменту такої реєстрації відповідно до ст.ст. 334, 182 Цивільного кодексу України (п. 4.1 договору від 11.09.2019).

У п.3.1 договору вказано, що цей договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту його підписання сторонами і нотаріального посвідчення.

Договір підписано представниками всіх сторін, скріплено печатками юридичних осіб, а також посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А.П.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається із позовної заяви, позивач посилається на порушення внаслідок укладення оспорюваного правочину прав та законних інтересів позивача, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос", частка якого складає 100% статутного капіталу.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.09.2019 (дата укладання спірного договору) єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос" був ОСОБА_5 .

Доказів про те, що станом на 11.09.2019 (дата укладання спірного договору) директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос" був ОСОБА_3 , позивачем не надано.

Відсутні, зокрема, і докази повідомлення позивачем контролюючих органів про зміну керівника: відомості про те, що ТОВ здійснило зміну директора, які направляються до Державної податкової інспекції, Пенсійного фонду та органів статистики.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/7790/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігейт Пропертіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос". Позивач у межах справи просив:

1) визнати недійсним правочин щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" у розмірі 100%, що у грошовому виразі складає 10075000 грн., оформлений договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 29.11.2018 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 29.11.2018, укладеними між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;

2) визнати недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", оформлені рішенням №19/2 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 19.02.2019;

3) визнати недійсним правочин щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" у розмірі 100%, що у грошовому виразі складає 10075000 грн., оформлений договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" №1/03/2019 від 01.03.2019 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 01.03.2019, укладеними між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

4) визнати недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", оформлені рішенням №01/03/19 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 01.03.2019;

5) визнати недійсною редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", затверджену рішенням №01/03/19 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 01.03.2019;

6) визнати недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", оформлені рішенням №02-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 02.05.2019;

7) визнати недійсною редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ПІКБЛЕНК", затверджену рішенням №02-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія КРАТОС" від 02.05.2019;

8) визнати недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", оформлені рішенням №22-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКБЛЕНК" від 22.05.2019;

9) визнати недійсною редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ПІКБЛЕНК", затверджену рішенням №22-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКБЛЕНК" від 22.05.2019;

10) визнати недійсним правочин щодо переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС" права власності на незавершений будівництвом офісний комплекс (друга черга), загальною площею 20299,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 97000780000), оформлений актом приймання-передачі активів згідно розподільчого балансу від 22.05.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі № 910/7790/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020, позов задоволено повністю: визнано недійсним правочин щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" у розмірі 100%, що у грошовому виразі складає 10075000 грн, оформлений договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 29.11.2018 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 29.11.2018, укладеними між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; визнано недійсними рішення вищого органу управління ТОВ "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", оформлені рішенням № 19/2 учасника ТОВ "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 19.02.2019; визнано недійсним правочин щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" у розмірі 100%, що у грошовому виразі складає 10075000 грн, оформлений договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" №1/03/2019 від 01.03.2019 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 01.03.2019, укладеними між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; визнано недійсними рішення вищого органу управління ТОВ "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС, оформлені рішенням № 01/03/19 учасника ТОВ "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 01.03.2019; визнано недійсною редакцію Статуту ТОВ "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", затверджену рішенням №01/03/19 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 01.03.2019; визнано недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", оформлені рішенням №02-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" від 02.05.2019; визнано недійсною редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКБЛЕНК", затверджену рішенням №02-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія КРАТОС " від 02.05.2019; визнано недійсними рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", оформлені рішенням №22-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКБЛЕНК" від 22.05.2019; визнано недійсною редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКБЛЕНК", затверджену рішенням № 22-05/19 одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІКБЛЕНК" від 22.05.2019; визнано недійсним правочин щодо переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГЕЙТ ПРОПЕРТІС" права власності на незавершений будівництвом офісний комплекс (друга черга), загальною площею 20299,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 9, оформлений актом приймання-передачі активів згідно розподільчого балансу від 22.05.2019.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.08.2020 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 910/7790/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вказана обставина не є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/3825/20, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

При цьому звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. У свою чергу судам належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 902/841/15).

В обґрунтування порушення прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином, позивач посилався на порушення внаслідок укладення оспорюваного правочину прав та законних інтересів позивача як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос", частка якого складає 100% статутного капіталу.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (тут і далі по тексту - у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (частина 1 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

За змістом частини 1 статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру, який згідно з частиною 1 цієї статті відкритий для загального ознайомлення, вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зміни установчих документів юридичної особи підлягають обов`язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" перелік засновників (учасників) юридичної особи відноситься до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

У статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначений статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 18 цього Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вже зазначалось, як вбачається із матеріалів справи, згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.09.2019 (дата укладання спірного договору) єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос" був ОСОБА_5 .

Доказів про те, що станом на 11.09.2019 (дата укладання спірного договору) директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос" був ОСОБА_3 , позивачем не надано.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем не доведено порушення корпоративних прав позивача спірним правочином з огляду на таке.

Згідно зі статтями 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно зі статтею 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають.

Аналогічні висновки Верховного Суду містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (рішення у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20.05.1998; рішення у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30, від 18.10.2005; рішення у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 30, від 21.12.2017).

За спірним договором, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос" та іншою юридичною особою, права та обов`язки за цим правочином набуваються самим Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос" як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків учасників господарського товариства (цьому випадку Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія Кратос") укладенням такого договору ніяк не змінюються. Позивач у такому випадку не є стороною спірного правочину.

Укладенням спірного договору могли бути порушені права самого Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос", а не позивача як учасника цього товариства, оскільки нерухоме майно вибуло з власності саме Товариства, а не позивача. Відповідно відчуження нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос" за спірним правочином свідчить про порушення майнових прав та інтересів самого Товариства, а не корпоративних прав його учасників.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що позивач, який вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок вчинення товариством правочинів щодо передачі у власність іншим особам майна, не позбавлений права у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення таких правочинів та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення вчиненими правочинами прав та законних інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі пункту 12 частини першої статті 20, статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначені висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

Враховуючи відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає необхідності надавати оцінку дійсності спірного договору, у зв`язку з чим не бере до уваги посилання позивача у апеляційній скарзі на неправильне застосування судами першої інстанції норм матеріального права, а також висновки Верховного Суду України та Верховного Суду про застосування цих норм, викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 639/3980/16-ц, від 13.06.2018 у справі № 644/2494/16-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-640цс17, від 18.01.2017 у справі № 554/410/15ц та від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 904/3282/16.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у висновку від 04.06.2019 № 9310, який в тому числі ґрунтується на висновках експерта за результатами почеркознавчої експертизи (яким підтверджено підробку документів), Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України рекомендувала Міністерству юстиції України задовольнити скаргу представника єдиного учасника першого відповідача - ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Кратос" п. ОСОБА_5 та скасувати всі рішення державних реєстраторів, які призвели до вибуття з власності ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Кратос" нерухомого майна та, в подальшому, Міністерством юстиції України було прийнято Наказ від 10.06.2019 № 1730/3 "Про скасування реєстраційних дій у ЄДР та рішення у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно".

Твердження скаржника про те, що наказ Міністерства юстиції України від 10.06.2019 № 1730/52019 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та рішення у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно" рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2020 у справі № 640/12435/19 було визнано протиправним та скасовано, не може бути прийнято апеляційним господарським судом, оскільки зазначене рішення Окружного адміністративного суду м. Києва було прийнято 22.07.2020, тобто після прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/3825/20. Натомість постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Кратос" та Міністерства юстиції України задоволені повністю. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2020 скасовано. Провадження у справі закрито.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/3825/20 було прийняте з урахуванням вимог ГПК України та на підставі чинних судових рішень у справі № 910/7790/19 та наказу Міністерства юстиції України від 10.06.2019 № 1730/5.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, право власності на об`єкт незавершеного будівництва було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Кратос" та підтверджувалось належним правовстановлюючим документом, а саме рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі №5011-32/10471-2012, яке набрало законної сили 10.12.2012, відповідно до резолютивної частини якого в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАйПі Лтд" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" в розмірі 46 625 815,00 грн., яка складається із сум простроченої заборгованості за процентами в сумі 24 154 730,31 грн. та заборгованості за кредитом в сумі 22 471 084,69 грн. за Додатковою угодою № 2-1 від 30.11.2007 до Генерального договору про здійснення кредитування № 18/107-К, звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з Іпотечним договором від 05.11.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М. Ф., зареєстрованим в реєстрі за № 3333, а саме: майновий комплекс - склади, загальною площею 1801,90 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 22 та складається з: А - склад (нежилі приміщення 1-го поверху) загальною площею 1122,80 кв.м, Б - склад загальною площею 72,50 кв.м, В - склад загальною площею 56, 70 кв. м., Д - склад загальною площею 549,90 кв.м; майновий комплекс, загальною площею 360,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 22 та складається з: А - контора гаража 2 поверх (приміщення №3) загальною площею 119,10 кв.м, Е - контрольна будка загальною площею 9, 70 кв. м., З - гараж загальною площею 73,60 кв.м, Ж - прибудова до майстерні (бокс), склад-комора загальною площею 158,20 кв.м; нежилий будинок літера А, загальною площею 603,80 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9; предмет іпотеки згідно з Іпотечним договором від 30.11.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрованим в реєстрі за № 1732, а саме: офісний комплекс, загальною площею 1471,20 кв.м, який розташований в м. Києві по вул. Набережно - Хрещатицька, буд. 9 (літера "А"); майнові права на незавершений будівництвом офісний комплекс (друга черга), загальною площею 20 299,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9, що будується на земельній ділянці площею 0,3233 га (кадастровий номер 8000000000:85:379:0004), розташованій за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9, та земельній ділянці площею 0,1326 га (кадастровий номер 8000000000:85:379:0001), розташованій за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9, на підставі застережень про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС", 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 2/10, корп. 14, код ЄДРПОУ 36799623. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "КРАТОС" право власності на майновий комплекс - склади, загальною площею 1801,90 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 22 та складається з: А - склад (нежилі приміщення 1-го поверху) загальною площею 1122,80 кв.м, Б - склад загальною площею 72,50 кв.м, В - склад загальною площею 56,70 кв.м, Д - склад загальною площею 549, 90 кв. м. - загальною вартістю 9 009 595,00 грн.; майновий комплекс, загальною площею 360,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 22 та складається з: А - контора гаража 2 поверх (приміщення № 3) загальною площею 119,10 кв.м, Е - контрольна будка загальною площею 9, 70 кв.м, З - гараж загальною площею 73, 60 кв.м, Ж - прибудова до майстерні (бокс), склад-комора загальною площею 158,20 кв.м, загальною вартістю 1 821 030,00 грн.; нежилий будинок літера А, загальною площею 603, 80 кв. м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9, загальною вартісістю 3 049 190,00 грн.; офісний комплекс, загальною площею 1471,20 кв.м, який розташований в м. Києві по вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9 (літера "А"), ринковою вартістю 11 488 000,00 грн.; майнові права на незавершений будівництвом офісний комплекс (друга черга), загальною площею 20 299,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9, що будується на земельній ділянці площею 0,3233 га (кадастровий номер 8000000000:85:379:0004), розташованій за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 9, та земельній ділянці площею 0,1326 га (кадастровий номер 8000000000:85:379:0001), розташованій за адресою: м. Київ, вул. Набережно- Хрещатицька, буд. 9, ринковою вартістю 21 258 000,00 грн.

Вказане судове рішення було залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012, Вищого господарського суду України від 09.04.2013 та Верховного Суду України від 19.08.2014 (провадження №3-43гс14).

Крім того, як вбачається із даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ "ЮАЙПІ ЛТД" (код ЄДРПОУ 25194502) було ліквідовано та припинено, як юридичну особу 19.03.2019, тобто на момент укладення договору купівлі-продажу від 11.09.2019 це Товариство не могло бути орендарем зазначених вище земельних ділянок.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у вирішенні питання порушення прав учасника товариства внаслідок укладання останнім певного правочину та наявності права на його оскарження суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на таке.

Відповідно до ст. 167 ГК України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг узяти участі у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.

Частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуваються самим товариством як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього товариства укладенням товариством договору ніяк не змінюється

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Укладання договору з іншою особою з порушенням норм чинного законодавства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16 та постанові від 04.02.2020р. Верховного Суду по справі №9101935/19. В ухвалах від 17.12.2019 у справі № 916/1731/18 та від 13.01.2020 у справі №910/10734/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в зазначених постановах.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30; рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини).

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав вважати порушеними внаслідок укладання 11.09.2019 між відповідачами договору купівлі-продажу, прав та законних інтересів позивача, а враховуючи відсутність порушення оспорюваним договором від 11.09.2019 прав та інтересів ОСОБА_3 , колегія суддів також погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що це є самостійною підставою для відмови у позові, у зв`язку із чим необхідність надавати оцінку законності оспорюваного правочину відсутня.

Отже, позивачем, заявляючи вимогу про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації, не доведено факту наявності у нього статусу учасника першого відповідача на момент оскаржуваного правочину, як не доведено факту порушення прав оскаржуваним правочином та невідповідності оскаржуваного правочину вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у справі № 910/3825/20 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене вище.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/3825/20.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79, 269 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - ОСОБА_3 , згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/3825/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/3825/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на ОСОБА_3 .

4. Справу № 910/3825/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова підписана 28.12.2020 у зв`язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун