Ухвала

від 28.12.2020 по справі 923/226/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/226/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Обслуговуючого кооперативу "Човнове товариство "Чайка",

на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Таран С.В., судді - Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.)

від 11.11.2020,

за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого кооперативу "Човнове товариство "Чайка"

про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.12.2020 Обслуговуючий кооператив "Човнове товариство "Чайка" звернувся з касаційною скаргою на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі №923/226/20 до суду касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладе-ного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рі-шення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Дослідивши касаційну скаргу, Верховний Суд встановив, що у касаційній скарзі в частині обґрунтування підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку викладені лише фактичні обставини справи, які встановлені судами попередніх інстанцій та обставини, які були відхилені ними, із зазначенням, що судами були по-рушені норми матеріального і процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі №923/226/20 з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).

При цьому, скаржник посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, проте чітко не визначає, який саме висновок та щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду, не враховано судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного рішення та не зазначає норму права, єдину практику застосування якої необхідно врахувати/сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та не обґрунтовує, в чому полягає непогодження із ним, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень та виконанням вимог процесуального закону.

При цьому, скаржник зазначає, що висновок Верховного суду щодо можливості зміни предмету позову шляхом подання відповіді на відзив на позовну заяву, вважаючи її заявою про зміну предмету позову, у судовій практиці відсутній, як і висновок Верховного Суду щодо можливості виходу суду за межі позовних вимог з власної ініціативи.

Проте, суд зауважує, що скаржнику необхідно надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, а саме зазначити норму права (пункт, абзац, частина тощо) щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи.

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Також касаційна скарга відповідча не відповідає вимогам пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру визначена у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлю-ються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Частиною 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній з 15.12.2017) якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Предметом спору у справі №923/226/20 є визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.08.2020 у справі №923/226/20 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 рішення Господарського суду Херсонської області від 12.08.2020 у справі №923/226/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Човнове товариство "Чайка" від 19.10.2019 щодо виключення ОСОБА_1 зі складу членів кооперативу скасовано, позовні вимоги в цій частині задоволено, в частині розподілу судових витрат - змінено, в решті рішення залишено без змін.

Відповідач в поданій касаційній скарзі просить скасувати вказану постанову та залишити в силі рішення.

Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при подачі цієї касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 204,00 грн = 2 102,00 (1 немайнова вимога) х 200 %).

Проте, Обслуговуючий кооператив "Човнове товариство "Чайка" за платіжним дорученням №91 від 14.12.2020 сплатив лише 4 024,00 грн, тобто на 180 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті у даному випадку.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то у зв`язку з неповною сплатою судового збору, відповідачу необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документу, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 180,00 грн.

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Човнове товариство "Чайка" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 у справі №923/226/20 залишити без руху.

2. Надати Обслуговуючому кооперативу "Човнове товариство "Чайка" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Обслуговуючому кооперативу "Човнове товариство "Чайка", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Л. Стратієнко