Постанова

від 24.11.2020 по справі 638/17158/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Харків

справа №638/17158/17

провадження № 22-ц/818/2609/20

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Тиск Плюс ,

третя особа: Восьма Харківська державна нотаріальна контора

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Тиск Плюс , третя особа: Восьма Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину у спільному майні подружжя, включення частини майна до спадщини

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Тиск Плюс

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2020 року у складі судді Шишкіна О.В. , -

в с т а н о в и в :

13 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Тиск Плюс , в якому просив визнати, що на підставі того, що ОСОБА_3 на час його смерті належала 1/2 частина спільного сумісного майна від долі, що зареєстрована на його дружину ОСОБА_2 , що є в розмірі 14,5% в статутному фонді та майні, що належить ТОВ Центр сертифікації Тиск плюс , цю Ѕ частини від 14,5% долі його дружини ОСОБА_2 в статутному фонді та долю в майні цього товариства, яка приходиться на половину долі в 14,5% ТОВ Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС потрібно включити до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя від долі у розмірі 14,5 %, що зареєстрована на дружину померлого ОСОБА_2 у статутному фонді та майні Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС . Включено до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , що помер11 квітня 2016 року, 1/2 частину від долі у розмірі 14,5 %, що зареєстрована на дружину померлого ОСОБА_2 у статутному фонді та майні Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Тиск Плюс . Стягнуто з ОСОБА_2 , ТОВ Центр сертифікації Тиск Плюс судові витрати у розмірі 1280,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ТОВ Центр сертифікації Тиск Плюс , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Зазначають, що висновок суду щодо включення до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 частини долі у статутному фонді ТОВ Центр сертифікації Тиск Плюс , суперечить судовій практиці щодо зміни правового режиму майна подружжя у випадку передачі його одним із подружжя до статутного капіталу юридичної особи, а саме правовим позиціям Верховного суду України, викладених у постановах від 03.07.2013 по справі № 6-61цс13, від 02.10.2013 по справі № 6-79цс13, від 03.06.2015 по справі №6-38цс15, Верховного суду у постанові від 13.03.2019 по справі № 756/10797/15-ц,від 07.05.2019 по справі № 490/1408/15-ц, від 08.05.2019 по справі № 683/886/16-ц, від 10.07.2019 по справі № 613/1521/14-ц, відповідно до яких господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками як внесок до статутного капіталу, а інший з подружжя набуває тільки право вимоги виплати певних сум у разі поділу майна подружжя: половину розміру внеску до статутного капіталу товариства, який було зроблено одним із подружжя, а не на майно товариства пропорційно відповідній частці.

Також вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з матеріалів справи убачається, що частка відповідача ОСОБА_2 у статутному фонді ТОВ Центр сертифікації Тиск Плюс була внесена за рахунок її особистих коштів, а не за рахунок спільних коштів подружжя. Сам по собі факт придбання майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.06.2015 по справі № 6-38цс15, від 01.07.2017 по справі № 6-399-цс17,

Також судом не застосовано до спірних правовідносин приписи ст. 57 СК України, яка визначає перелік видів особистої приватної власності одного із подружжя та підстави її набуття.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, рішення суду відповідає рішенню Конституційного суду України від 19 .09 .2012 року (справа № 17-рп / 2012) , в якому визначено, що: Статутний капітал, і майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності .

Також вказує, що доводи апеляційної скарги щодо матеріального становища померлого ОСОБА_3 , та того, що він знаходився на утриманні відповідача ОСОБА_2 не спростовують висновок суду та не доведені належними доказами.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тому за померлим ОСОБА_3 слід визнати право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя від долі у розмірі 14,5 %, що зареєстрована на дружину померлого ОСОБА_2 у статутному фонді та майні Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Тиск Плюс , та включити зазначене майно до складу спадщини.

Такий висновок суду не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 ( т. 1 а.с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 ( т. 1 а.с. 15).

Позивач ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом від 06.06.2000 року(т.1а.с 9) та за заповітом від 22.02.2013 року щодо квартири, яка не є предметом спору ( т. 1 а.с. 10).

Також спадкоємцем за законом на обов`язкову частку є ОСОБА_4 , яка є вдовою спадкодавця та перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі з 11.06.1993 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 ( т. 1 а.с. 18).

Згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Тиск Плюс від 24.01.2013 учасниками цього ТОВ є, зокрема, ОСОБА_2 - 3403 грн. 50 коп., що складає 14,5% від розміру статутного капіталі ( т 1 а.с. 192).

Крім того, судом установлено, що 25.01.2013 року за рішенням Загальних зборів товариства ОСОБА_2 призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Тиск Плюс та прийнято новим учасником товариства, у зв`язку із чим було збільшено розмір статутного капіталу на суму 3403,50 грн. Також було перерозподілено частки у статутному капіталі товариства, у зв`язку із чим було внесено зміни до установчих документів товариства та проведено їх державну реєстрацію.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилами статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 62 СК України).

Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у статтях 63, 65 СК України.

З матеріалів справи убачається , що померлий ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 11.06.1993 року.

Згідно п. 7.1 Статуту ТОВ Центр сертифікації Тиск Плюс від 24.01.2013 учасниками цього ТОВ є зокрема ОСОБА_2 - 3403 грн. 50 коп., що складає 14,5% від розміру статутного капіталі ( т.1 а.с. 192 ).

За змістом статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України Про господарські товариства власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув , та безпідставно визнав за померлим ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину спільного майна подружжя від долі у розмірі 14,5 %, що зареєстрована на дружину померлого ОСОБА_2 у статутному фонді та майні Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації ТИСК ПЛЮС та включив зазначену частку до складу спадщини.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та ТОВ Центр сертифікації Тиск Плюс спростовують висновок суду першої інстанції

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що частка ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ Центр сертифікації Тиск Плюс не підлягає поділу, як спільне сумісне майно подружжя.

Вимог про виплату половини вартості внесеного майна або отриманого від діяльності товариства доходу, позивачем заявлено не було.

Враховуючи положення статті 1218 ЦК України, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вклад ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ Центр сертифікації Тиск Плюс не входив до складу спадщини, після померлого ОСОБА_3 що є підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141, п. п. б , в ч. 1 ст. 382 ЦПК України судовий збір сплачений за розгляд справи у суді першої інстанції покладаються на позивача, а судовий збір у розмірі 3 840 гри., сплачений відповідачами за перегляд справі у суді апеляційної інстанції підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ Центр сертифікації Тиск Плюс та ОСОБА_2 по 1920 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. І ст.374, п.п.2,3,4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Тиск Плюс - задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2020 року скасувати і ухвалити нове, яким у задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір, сплачений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації Тиск Плюс (код ЄДРПОУ 33118891) судовий збір, сплачений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова