Рішення

від 21.12.2020 по справі б-23/75-02 (922/2382/19)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2382/19

Господарський суд Харківської області у складі: судді Усатого В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

та за участю:

від позивача - адвокат Ефременко О.О. (довіреність № 14-192 від 18.05.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КС № 6537/10)

від відповідача - Сивак А.Ю. (довіреність від 10.01.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1359 від 14.11.2005),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" про стягнення коштів ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг у загальній сумі 896 874 548,83 грн, у тому числі:

- основний борг у сумі 600 101 492, 82 грн;

- пеня у сумі 197 503 483,80 грн;

- 3% річних у сумі 27 581 331,45 грн;

- інфляційні втрати у сумі 71 688 240,76 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору за подання цього позову у розмірі 672 350,00 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 2010/1718-ЕЕ постачання природного газу від 29.09.2017 в частині своєчасної оплати за переданий газ.

15.08.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. 19728), в якому заперечує проти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені 197 503 483,80 грн та інфляційних втрат у розмірі 33073,75 грн.

16.09.2019 позивачем подано відповідь (вх. 22037) на відзив, в якому не погоджується з доводами, викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем подано клопотання (вх. 23276 від 30.09.2019), в якому просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення 600 101 492,82 грн основного боргу за договором № 2010/1718-ЕЕ від 29.09.2017.

Клопотання обґрунтовано тим, що ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" згідно із заявою № 01-12/1491 від 26.09.2019 (зареєстрована АТ "НАК Нафтогаз" за вх. № 5515/18-19 від 27.09.2019) здійснило припинення зарахуванням, крім іншого, грошових зобов`язань ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" перед АТ "НАК Нафтогаз України" в сумі 600 101 492,82 грн по сплаті основного боргу за договором № 2010/1718-ЕЕ від 29.09.2017.

Позивачем подані заперечення (вх. 24182 від 09.10.2019) проти закриття провадження у справі, в яких просить відмовити у відповідному клопотанні ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5". Наводить доводи в обґрунтування своєї позиції у справі. Крім того, позивач подав додаткові пояснення (вх. 25115 від 21.10.2019) щодо безпідставності та недоведеності заяви про зарахування.

Ухвалою суду від 24.02.2020 матеріали справи № 922/2382/19 передані за підсудністю до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах провадження у справі № Б-23/75-02 (н.р. Б-7346/2-19) про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5".

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.03.2020, справу передано для розгляду судді Усатому В.О., який розглядає справу про банкрутство АТ "Харківська ТЕЦ-5" № Б-23/75-02.

Ухвалою суду від 13.03.2020 прийнято справу № 922/2382/19 до розгляду в межах справи № Б-23/75-02 про банкрутство АТ "Харківська ТЕЦ-5", призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 27.05.2020 провадження у справі № 922/2382/19 зупинено до розгляду по суті та набрання законної сили рішенням у справі № 922/3707/19 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" до ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 01-12/1491 від 26.09.2019 про припинення зарахування зобов`язань на суму 600 101 492,82 грн.

Ухвалою суду від 09.11.2020 поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 17.11.2020.

16.11.2020 до суду від ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" надійшло клопотання (вх. 26691) про зменшення неустойки (пені).

В клопотанні (вх. 26691 від 16.11.2020) відповідач просить суд зменшити заявлений АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі розмір неустойки (пені) до 9 875 174,19 грн (5% від заявленого). Підставами для зменшення заявленого АТ "НАК "Нафтогаз України" розміру пені вважає наступне. Відповідач заявляє, що оплатив 1 198 973 117,10 грн заборгованості за природний газ поставлений за договором № 2010/1718-ЕЕ від 29.09.2017 ще до звернення позивача з позовною заявою до господарського суду. Наводить остаточні розрахунки за фактично переданий природний газ у відповідні періоди, з прикладами сплачення природного газу, - прострочення у 68, 76, 92 днів вважає незначним простроченням, а отже, на думку заявника, дані строки можуть враховуватися судом як одна з обставин, яка має істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій. Зокрема, на думку заявника, ще однією обставиною, яка має враховуватися судом при вирішенні питання про зменшення заявленої до стягнення суми пені, є те, що відповідач не є кінцевим споживачем газу, купує його для виробництва теплової енергії, а оплата поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію. Зазначає, що виникнення заборгованості ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" перед позивачем у даній справі безпосередньо обумовлена станом розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, на який відповідач не мав впливу. Вважає, що стягнення пені не є основним доходом АТ "НАК "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність. Також, ПрАТ "Харківська ТЕЦ-п" вважає, що оскільки пеня є санкцією за невиконання зобов`язання, то при зменшенні розміру пені, позивач не нестиме значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі. Зрештою, ПрАТ "Харківська ТЕЦ-п" вважає, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем прямих збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором № 2010/1718-ЕЕ від 29.09.2017, зокрема тих, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення

Крім того, 10.11.2020 від ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" надійшла заява (вх. 26690) про відстрочення виконання рішення. В заяві (вх. 26690 від 16.11.2020) відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду до 01.05.2021, зокрема, у зв`язку з наступним. Заявник зазначає, що примусове виконання рішення у справі, може вплинути на дотримання ПрАт "Харківська ТЕЦ-5" належного рівня розрахунків за природний газ згідно з укладеними договорами та може призвести до невидачі постачальником номінацій, припинення газопостачання (транспортування, розподілу природного газу); може зупинити роботу електроустановок відповідача, що, на думку заявника, ставить під загрозу дотримання функцій постачальника допоміжних послуг та функціонування ОЕС України в цілому; унеможливить своєчасну виплату заробітної плати працівникам. На думку відповідача примусове стягнення коштів на виконання рішення може унеможливити своєчасне виконання умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості за природний газ. Посилається на те, що незадовільний стан розрахунків основних споживачів відповідача на ринку електричної енергії та теплопостачання також мають негативний вплив на фінансовий стан відповідача, що ускладнює виконання рішення.

В судовому засіданні 17.11.2020 представник відповідача оголосив зміст заявлених клопотання (вх. 26691 від 16.11.2020) та заяви (вх. 266910 від 16.11.2020), Вважає наявними підстави для надання відстрочки виконання рішення у справі у зв`язку з наявністю обставин, що істотно ускладнюють його виконання виходячи з наведеного в заяві (вх. 26690 від 16.11.2020) та в повному обсязі підтримує заявлене клопотання (26691 від 16.11.2020) про зменшення заявленого АТ "Нафтогаз України" розміру неустойки (пені) до 9 875 174,19 (5% від заявленого).

Також представник ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" звернув увагу, що на даний момент триває підготовче провадження, а отже він наділений правом заявляти такі клопотання та заяви.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідне клопотання та заява були долучені до матеріалів справи. Розгляд клопотання та заяви здійснюватиметься на стадії розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 клопотання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" про зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання рішення прийняті до розгляду. Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.11.2020.

До суду від АТ "НАК Нафтогаз України" надійшли заперечення (вх. 4675 від 23.11.2020) на клопотання про зменшення розміру неустойки та про відстрочення виконання рішення. В запереченнях вважає відсутніми правові підстави для задоволення зазначених клопотань та наводить доводи, в обґрунтування своєї позиції.

Розгляд справи по суті відкладався.

В судовому засіданні 21.12.2020 представник позивача оголосив суду зміст вимог та просив задовольнити позов в повному обсязі. Крім того, навів доводи в обґрунтування заперечень проти задоволення заявлених ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" клопотань про зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення.

Представник відповідача частково заперечував проти задоволення позовних вимог, а саме, в частині заявленої до стягнення неустойки. Зазначив про те, що не визнає заявлені в цій частині вимоги, зауважив на тому, що клопотання про зменшення пені не є свідченням її визнання, однак, на випадок, якщо суд дійде висновку про правомірність нарахування неустойки, тоді просить зменшити її розмір.

Крім того, підтримав клопотання про відстрочення виконання рішення та просить його задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між АТ "НАК Нафтогаз України" та ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" укладено договір № 2010/1718-ЕЕ постачання природного газу.

На виконання умов Договору АТ "НАК "Нафтогаз України" передав у власність ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" природний газ на суму 1 799 074 609,92 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Оскільки ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" здійснював оплату за отриманий газ в порушення взятих на себе за Договором зобов`язань несвоєчасно це мало наслідком виникнення боргу за Договором у розмірі 600 101 492,82 грн.

Наведені обставини зумовили звернення АТ "НАК Нафтогаз України" з позовом у даній справі.

У позові просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 600 101 492,82 грн, окрім того, нараховані та заявлені до стягнення : пеню за неналежне виконання Договору у розмірі 197 503 483,80 грн; втрати від інфляції 71 688 240,76 грн та 3% річних у розмірі 27 581 331,45 грн.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи та правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У пункті 8.1 Договору сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Судом встановлено, що відповідачем не належно виконувались умови договору щодо своєчасного розрахунку, отже відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання. Зважаючи на це, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування 3% річних та втрат від інфляції.

Перевіривши період заявлених до нарахування 3% відсотків річних та інфляційних втрат, суд зазначає про те, що періоди нарахування та розрахунок річних є арифметично правильним та відповідає умовам договору та вимогам закону частково.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині 3% річних у сумі 27581331,45 грн.

Щодо нарахованих та заявлених до стягнення втрат від інфляції, то суд зазначає про наступне.

Судом встановлено, що позивачем не враховано п. 7 "Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін", затверджених наказом Державної статистики України від 01.07.2013 року № 190, згідно яких у публікаціях та офіційних повідомленнях дані щодо індексів споживчих цін наводяться з одним десятковим знаком після коми.

Також, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року № 62-97р., п. 7 "Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін", затверджених наказом Державної статистики України від 01.07.2013 року № 190, в розрахунках, у публікаціях та офіційних повідомленнях дані щодо індексів споживчих цін наводяться з одним десятковим знаком після коми.

Однак, вказані положення позивачем не враховано при розрахунку суми інфляційних втрат, що призвело до безпідставного нарахування інфляційних втрат у розмірі 33073,75 грн, тому позовні вимоги в частині стягнення з ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 71 655 167,01 грн.

Суд звертає увагу, що правильність висновків господарського суду щодо застосування індексу споживчих цін з одним десятковим знаком після коми при визначенні інфляційних втрат підтверджена судом касаційної інстанції у справі № 922/1986/16.

Щодо посилання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" у клопотанні (вх. 23276 від 30.09.2019), в якому просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення 600 101 492,82 грн основного боргу , на те, що ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" згідно із заявою № 01-12/1491 від 26.09.2019 здійснило припинення зарахуванням частини грошових зобов`язань, до яких, крім іншого, увійшла сума основного боргу у розмірі 600101492,82 грн, то судом встановлено те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 22.06.2020 у справі № 922/3707/20 задоволено позов НАК "Нафтогаз України" та визнано недійсним односторонній правочин ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" - заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.09.2019 № 01-12/1491 про припинення зарахування зобов`язань на суму 600101492,82 грн. Рішення набрало законної сили.

З огляду на викладене, вимоги ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5", викладені у клопотанні вх. 23276 від 30.09.2019, не обґрунтовані, а підстави для задоволення клопотання (вх. 23276 від 30.09.2019) відсутні, тому суд відмовляє у його задоволенні.

Розглянувши заявлені вимоги в частині пені, суд зазначає про наступне.

Господарським судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2002 порушено провадження у справі № Б-23/75-02 про банкрутство Державного підприємства "Харківська ТЕЦ-5" (код ЄДРПОУ 05471230) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. В процесі розгляду справи про банкрутство назва боржника змінювалася.

Справу про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" порушено до набрання чинності змін, внесених Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI та постанову про визнання боржника банкрутом на час звернення позивача з позовом у даній справі не прийнято, тому застосуванню підлягає попередня редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону про банкрутство (у відповідній редакції) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань.

Суд зазначає, що частина 4 статті 12 Закону про банкрутство встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов`язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов`язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство (аналогічний висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 по справі № 922/2781/18).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів введений ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року не передбачав його дію тільки щодо конкурсної заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2011 у справі № Б-23/75-02 роз`яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2002 заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеня), заборонено застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) до моменту введення мораторію так і за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію за винятком вимог, передбачених в ч. 6 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, за наявності чинної ухвали суду від 16.12.2002 (якою введено мораторій) та ухвали суду від 28.04.2011 (якою роз`яснено ухвалу) нарахування позивачем пені відповідачу в період дії мораторію є неправомірним.

Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 922/1852/19 у спорі між тими ж сторонами.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як встановлено та зазначено вище, ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2011 у справі № Б-23/75-02 роз`яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2002 заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеня), заборонено застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) до моменту введення мораторію так і за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію за винятком вимог, передбачених в ч. 6 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зазначена ухвала, постановлена у ДАНІЙ КОНКРЕТНІЙ справі, є чинною, не скасована в установленому Законом порядку, а, отже, є обов`язковою до виконання відповідно до вищенаведених приписів Закону.

Крім того, суд зауважує на тому, що у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 922/1852/19 у спорі МІЖ ТИМИ Ж СТОРОНАМИ підтверджено правомірність такого висновку з посиланням та чинну ухвалу Господарського суду Харківської області про роз`яснення.

Отже, суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у складі касаційного господарського суду і у справі, за участю тих самих сторін (між тими ж сторонами).

Розглянувши та надавши оцінку посиланням АТ "НАК "Нафтогаз України" у запереченнях (вх. 4675 від 23.11.2020) на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/3106/18 щодо нарахування та стягнення пені під чаю дії мораторію у справі про банкрутство, суд зазначає по наступне.

Суд зауважує на тому, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 16.09.2020 в АДМІНІСТРАТИВНІЙ справі та стосується вимог про визнання протиправними та скасування вимог ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки), тоді як висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 з розгляду господарської справи і, більше того, за участю тих самих сторін.

Крім того, суд зауважує на тому, що правовідносини у справі № 826/3106/18 (на постанову Великої палати Верховного Суду в якій посилається позивач) не є тотожними з правовідносинами у справі № Б-23/75-02 (922/2387/19). А саме, як встановлено та зазначено вище у цих справах різний суб`єктний склад сторін та різні предмети спору, різні підстави для заявлення та виникнення таких вимог.

Вочевидь, правовідносини в обох справах не є тотожними за суб`єктним, об`єктним і змістовним критеріями.

За висновком Господарського суду Харківської області АТ "НАК "Нафтогаз України" не наведено жодних правових підстав з посиланням на норми ЗАКОНУ, які б дозволяли НЕ виконувати судове рішення (ухвалу суду про введення мораторію та ухвалу суду про її роз`яснення), яке набрало законної сили та не скасовані в установленому законом порядку. Позивачем також не наведено підстав, які б за наявності судових рішень у інших справах між тими ж сторонами за аналогічними договорами, укладеними в ці ж періоди, у стягненні пені за якими відмовлено, дозволяли суду задовольнити такі вимоги у цій справі (922/1851/19; 922/2780/18 та інші).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 197503483,80 грн.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відсутність правових відстав для задоволення вимог в частині стягнення пені, то клопотання відповідача про зменшення її розміру судом не розглядається.

З урахуванням висновку господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем за звернення до суду з позовом у даній справі підлягає розподілу відповідно до статті 129 ГПК України пропорційно задоволених вимог.

Дослідивши матеріали, додані заявником до заяви про надання відстрочки виконання рішення суду, заслухавши пояснення представника боржника, суд встановив наступне.

Звертаючись до господарського суду із відповідною заявою, заявник зазначає наступне: боржник ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" забезпечує виробництво теплової та електричної енергії. У жовтні 2020 року розпочався опалювальний сезон у місті Харкові та Харківській області. Початок та забезпечення належного проведення якого повинен виконати, в тому числі, ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5".

Наведені обставини зумовлюють необхідність створення запасу палива, яким є природний газ, що потребує мобілізації ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" значного обсягу грошових коштів.

Як вважає боржник у разі примусового виконання рішення суду під час опалювального сезону це може створити загрозу для створення відповідного запасу палива та зрив проведення та забезпечення опалювального сезону та його належного рівня.

Натомість, у травні 2021 року опалювальний сезон скінчиться, крім того, боржник отримає розрахунок за надані послуги з теплопостачання, що надасть змогу належним чином та без загроз для роботи підприємства та територіальної громади здійснити виконання судового рішення.

Розглянувши доводи боржника, викладені в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду, судом встановлено наступне.

Постановою Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 33/229-04, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Сулу України від 13.12.2012 № 18-рп/20121; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012'): відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Частиною 4 наведеної статті 331 ГПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2)стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України). Також, суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Так, в силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, надавши оцінку обставинам щодо вини відповідача (боржника), суд зазначає про наступне.

Дійсно, у даній справі, присуджено до стягнення не тільки інфляційні та річні, а й суму основного боргу, однак, як вказує відповідач під час пояснень, наданих в судовому засіданні, та не заперечує позивач на даний час у відповідача відсутня заборгованість за договором на постачання природного газу для власних потреб (для виробництва електричної енергії, який укладався у зв`язку з початком опалювального сезону 2020-2021).

Отже, господарські правовідносини між сторонами у даній справі тривають та відповідач належним чином виконує взяті на себе зобов`язання з договорів, укладених в наступних періодах. Заборгованість заявлена до стягнення у даній справі стосується попереднього періоду. Наведене свідчить про те, що відповідач намагається відновити господарську діяльність та забезпечити належність розрахунків з контрагентами за укладеними ним договорами, в тому числі і з АТ НАК "Нафтогаз".

Натомість, відмова у задоволенні клопотання про відстрочення судового рішення у даній справі може призвести до порушення такого балансу та створити перешкоди намаганням відповідача нормалізувати свою господарську діяльність, а також нормальному забезпеченню виконання зобов`язань за договорами, які діють на даний час, отже, призвести до утворення нових заборгованостей.

За змістом п. 11 Положення № 867 виробник теплової енергії для постачання природного газу повинен, зокрема, виконувати таку умову як досягнення станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівня розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) не нижче 90 відсотків ( у період з 01.10.2019 до 01.05.2021 - не нижче 60 відсотків).

Умови п. 5.1 запропонованих позивачем до укладання договорів постачання природного газу на опалювальний період 2020/2021 рр передбачають обов`язок ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" здійснювати оплату природного газу виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду з остаточним розрахунком до 25го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п. 3.2.3 "Положення про порядок оцінки готовності об`єктів електроенергетики до роботи в осінньо - зимовий період", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 07.07.2006 № 231, для теплових електроцентралей, для яких основним паливом є газ, в якості умови готовності до роботи в ОЗП визначено утворення десятиденного запасу мазуту для забезпечення їх роботи мінімальним складом генеруючого обладнання.

Отже, суд вважає обґрунтованим твердження заявника ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" про необхідність мобілізації ним значної суми грошових коштів для виконання таких задач.

Суд погоджується та вважає правомірними твердження заявника ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" про те, що примусове виконання рішення на початку та в період опалювального сезону може вплинути на дотримання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" належного рівня розрахунків за природний газ, що, в свою чергу, матиме наслідком невидачу постачальником номінацій, припинення газопостачання (транспортування, розподілу природного газу) та поставити під загрозу проведення у місті Харкові та області опалювального сезону 2020-2021 роки.

За висновком суду є безпідставними посилання заявника ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" в якості підстав для відстрочення рішення суду до травня 2021 року на обговорення та можливе введення нових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та інше. Так, ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" вважає та зазначає, що введення нових тарифів дозволить підприємству отримати належні кошти за надання відповідних, які ним будуть спрямовані на виконання рішення суду та погашення присудженої до стягнення заборгованості перед АТ "НАК "Нафтогаз України".

Однак, суд зауважує на тому, що судові рішення не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні прийматись на підставі дійсних обставин та норм чинного законодавства.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, ч. 3 статті 69 Закону України "Про ринок електричної енергії" для забезпечення надійної роботи ОЕС України належної якості електричної енергії функціонує єдиний ринок допоміжних послуг. На ринку допоміжних послуг надаються послуги для забезпечення :

1) регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів підтримки частоти (первинне регулювання); резервів відновлення частоти (вторинне регулювання); резервів заміщення (третинне регулювання);

2) підтримання параметрів надійності та якості електричної енергії в ОЕС України, а саме: послуги з регулювання напруги та реактивної потужності; послуги із забезпечення відновлення функціонування ОЕС України після системних аварій.

На підставі абз. 2 ч. 6 статті 69 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач в якості виробника електричної енергії має обов`язок надавати допоміжні послуги.

Згідно з відомостями офіційного веб-сайту НЕК "Укренерго" робота ОЕС України характеризується дефіцитом забезпечення резервами (пропозиції допоміжних послуг).

Судом враховується те, що примусове виконання на початку опалювального сезону рішення суду у даній справі може призвести до втрати боржником необхідного резерву (ресурсу), розбалансування його систем, зупинення електроустановок, втрати можливості належним чином здійснювати взяті на себе зобов`язання та виконання обов`язків, що поставить під загрозу дотримання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" функцій постачальника допоміжних послуг та нормальне функціонування ОЕС України.

Судом не приймаються як належні обґрунтування підстав для надання відстрочення виконання рішення суду посилання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" на введення постановою НКРЕКП № 766 від 08.04.2020 необґрунтованих цінових обмежень на вартість послуг балансування та негативний вплив таких обмежень на фінансовий стан боржника.

На підставі всього вищевикладеного, суд враховує, що станом на момент звернення із заявою про відстрочення виконання рішення боржник потребує акумуляції значної суми грошових коштів, необхідних йому для організації та належного початку опалювального періоду в місті та області.

Крім того, суд зазначає, що період відстрочення, який просить надати відповідач, не є значним.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду (вх 26690 від 16.11.2020).

Керуючись ст. ст. 129, 169, 195, 207, 233, 237-240, 331 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 699 337 991,28 грн, які складаються з

- 600 101 492,82 грн основного боргу;

- 27 581 331,45 грн - 3% річних;

- 71 655 167,01 грн втрат від інфляції.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 672 350,00грн судового збору за звернення з позовом у справі.

Задовольнити заяву ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" (вх. 26690 від 16.11.2020) про відстрочення виконання рішення.

Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19) 922/282/19 до 01.05.2021.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720);

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки код ЄДРПОУ 05471230)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п. п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "29" грудня 2020 р.

Суддя В.О. Усатий