Ухвала

від 24.12.2020 по справі 951/1102/20

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 951/1102/20

Справа № 2/951/324/2020

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

24 грудня 2020 року Козівський районний суд Тернопільської області у складі судді Чорного І.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

22 грудня 2020 року до суду надійшла вказана позовна заява.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Всупереч вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не подано всіх доказів, що підтверджують вказані обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги. Так, позивач зазначає, що згоди щодо розподілу майна в добровільному порядку вони з відповідачем не дійшли та останній не бажає оформити на неї 1/2 частину спірної квартири, при цьому доказів на підтвердження вказаних обставин позивач не надала. Водночас у позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову.

У позовній заяві позивачем ОСОБА_1 зазначено ціну позову у розмірі 200000 гривень.

При визначенні ціни позову слід враховувати вимоги ст. 176 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно, визначається вартістю майна, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

Згідно з п.п. 22-26 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Під дійсною вартістю, як зазначено у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Позивачем в позовній заяві зазначено ціну позову - 200000 грн., проте вказана сума не є належним підтвердженням вартості нерухомого майна, оскільки доказів у підтвердження того, що зазначена сума є дійсною (ринковою) вартістю спірного нерухомого майна позивачем не надано.

Слід зазначити, що вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Тож, позивачу необхідно зазначити ціну позову з урахуванням ринкової вартості спірного майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 840 грн. 80 коп. та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10510 грн. 00 коп.

У позовній заяві ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору, у якому просила звільнити від сплати судового збору, посилаючись на те, що вона не отримує доходів та має на утриманні малолітню дитину, яку доглядає сама, будь-які заощадження чи банківські рахунки у неї відсутні. На підтвердження вказаного долучила довідку із Бережанської ДПІ Головного управління ДПС у Тернопільській області.

Дослідивши обґрунтованість заявленого позивачем клопотання, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як роз`яснено в п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах відповідно до статті 8 Закону України Про судовий збір єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ураховуючи те, що додана позивачем до клопотання про звільнення від сплати судового збору довідка щодо відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за період з 01.07.2019 року по 30.09.2020 року, згідно якої за реєстраційним номером ОСОБА_1 відсутня інформація про доходи, не є беззаперечним та єдиним документом, який підтверджує майновий стан позивача. Інших доказів (наприклад, довідка про склад сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо) позивачем не надано.

Оскільки доказів такого майнового стану, що унеможливлює сплату судового збору за подачу позову, ОСОБА_1 не надано, тому клопотання підлягає відхиленню, а судовий збір - сплаті на загальних підставах.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 р., в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У зв`язку з наведеним, відмова позивачу у задоволенні необґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору, як це передбачено законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченного або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

З огляду на те, що у позовній заяві зазначено ціну позову у розмірі 200000 гривень, що доказами не підтверджено, та вочевидь така не відповідає дійсній вартості спірного майна, позивач не зверталася до приватних підприємств, які мають ліцензію, з метою здійснення оцінки майна на яке просить визнати право власності, суд вважає за необхідне попередньо встановити розмір судового збору за подання позову майнового характеру в сумі 2000 грн.

На підтвердження сплати судового збору необхідно надати оригінал квитанції.

При подачі позову до Козівського районного суду Тернопільської області судовий збір підлягає сплаті за наступними реквізитами: отримувач коштів УК у Козівському районі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37822731; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача №UA938999980313191206000019282; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Козівський районний суд Тернопільської області, код ЄДРПОУ 37822731 (суду).

У разі надання позивачем звіту щодо вартості спірного майна, позивач має право сплатити судовий збір, виходячи з розміру нерухомого майна згідно зі звітом суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом пяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищевказане, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху та позивачу надати строк для усунення недоліків шляхом подачі позову, оформленого у відповідності до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, який починає рахуватися з дня отримання позивачем даної ухвали, шляхом подання належним чином оформленої позовної заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.А.Чорний