Постанова

від 23.12.2020 по справі 332/306/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.12.2020 Справа № 332/306/20

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 332/306/20Головуючий у 1-й інстанції Жупанова І.Б. Повний текст ухвали складено 21.09.2020 року. Пр. № 22-ц/807/3422/20Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кримської О.М., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу будинку фіктивним (недійсним)

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.в.м.с. 2-6), в якому просив:

- визнати договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , посвідчений 04.05.2018 року приватним нотаріусом Гармашовим Г.М. зареєстрований в реєстрі за № 1002 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - недійсним (фіктивним);

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 40931015 від 04.05.2018 12:03:50, приватний нотаріус Гармашов Г.М., Запорізький міський нотаріальний округ, Запорізька область.

У вересні 2020 року позивач звернувся до суду із вищезазначеною заявою про забезпечення позову (а.в.м.с. 46-47) шляхом накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 04.05.2018 року приватним нотаріусом Гармашовим Г.М. за реєстровий в реєстрі за № 1002.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 зазначав, що вжиття таких заходів необхідно у зв`язку з тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_3 зобов`язався у випадку його невиконання переоформити на позивача право власності на будинок АДРЕСА_1 . В подальшому для уникнення виконання зобов`язання за договором позики та неможливості стягнення боргу за рахунок належного ОСОБА_3 майна, останній уклав фіктивний договір купівлі-продажу вищевказаного майна, визнання якого недійсним і є предметом позову, тому невжиття заходів забезпечення позову унеможливить та ускладнить виконання рішення в частині скасування (припинення) права власності.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Жупанову І.Б. (а.в.м.с. 35, 36).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2020 року (а.в.м.с. 57-59) заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цій справі задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1537445723101, який на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М. за №1002 04.05.2018 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №40931015 від 04.05.2018, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.в.м.с. 65-73) просив ухвалу суду першої інстанції у цій справі скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цій справі відмовити.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.в.м.с. 75).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 26 жовтня 2020 року (а.в.м.с. 76).

В автоматизованому порядку у цій справі суддею Кримською О.М. замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку із тривалою хворобою останньої (а.в.м.с. 78-79).

Ухвалою апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду (а.в.м.с. 80), з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 18 суддів замість 40 суддів за штатом).

Позивач ОСОБА_2 подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 у цій справі (а.в.м.с. 95-97).

Інший відповідач ОСОБА_3 не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У судове засідання 23 грудня 2020 року повідомлені апеляційним судом з додержанням вимог ЦПК України про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.в.м.с. 84-94, 98, 101-103), у тому числі відповідач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Грекова Д.В., що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, всі учасники цієї не з`явились, окрім представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Грекова Д.В. (а.в.м.с. 106-109), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

Позивач ОСОБА_2 подав апеляційному суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.в.м.с. 104-105).

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суду ухвалив: заяву позивача задовольнити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутністю представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Грекова Д.В. (а.в.м.с. 106-109).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Грекова Д.В., перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши виділені матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. п. 1,3 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали, постанови.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову у цій справі, керувався ст. 149-151, 153, 157, 258- 261, 353 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності останньої.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з додержанням вимог закону, є правильною та законною.

Так, суд першої інстанції при вирішенні процесуального питання про забезпечення позову позивача у цій справі правильного виходив із такого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно із ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції із матеріалів позовної заяви, предметом позову ОСОБА_2 є визнання договору купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 що був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.в.м.с. 11-16) - недійсним (фіктивним).

В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказував, що між ним та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_4 зобов`язався у випадку його невиконання переоформити на позивача право власності на будинок АДРЕСА_1 (договори позики № 1 та № 2 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 а.с. 17-20, розписка ОСОБА_4 а.в.м.с. 21).

Водночас, як встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2020 року, яке набрало законної сили 07.08.2020 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено у повному обсязі, на користь позивача стягнута заборгованість за договором позики №1 від 10.02.2016 року та договором позики №2 від 20.02.2017 року в розмірі 564152,31 грн. (а.в.м.с. 48-54).

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.09.2020 року право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 (а.в.м.с. 55-56).

Згідно із п. 4 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 N 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, суд першої інстанції правильно вважав, що вжиття заходів забезпечення позову відповідно до заяви ОСОБА_2 не порушить інтересів та законних прав інших осіб.

Станом на час розгляду судом першої інстанції заяви про забезпечення позову були відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява позивача про забезпечення позову у цій справі підлягає повному задоволенню.

За змістом ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є безпідставними, не ґрунтуються на законі та належних, допустимих доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

При вищевикладених обставинах, судом першої інстанції було правильно встановлено, що вказаний будинок є предметом спору у цій справі, крім того, існує загроза відчуження цього будинку відповідачем ОСОБА_1 на користь будь-якої третьої особи у будь-який час, та, відповідно, існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у цій справі; тому, застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на спірний будинок в порядку забезпечення позову позивача судом першої інстанції у цій справі, лише на час розгляду цієї справи судом , є необхідним та співмірним із вищезазначеними позовними вимогами позивача у цій справі, не може порушувати і не порушує прав відповідачів, у тому числі відповідача ОСОБА_1 , за яким станом на час постановлення оскаржуємої ухвали суду першої інстанції зареєстровано право власності на вказаний будинок.

Належні, допустимі докази протилежного у виділених матеріалах цієї справи відсутні.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема відповідачем ОСОБА_1 та його представником апеляційному суду не надані.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміни.

Крім того, встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду було сплачено судовий збір (а.в.м.с. 73).

Однак, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача ОСОБА_2 будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї скарги апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-368, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 28.12.2020 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кримська О.М.Подліянова Г.С.