Рішення

від 30.11.2020 по справі 932/16345/19

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 932/16345/19

провадження № 2/179/236/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

за участю

секретаря судового засідання Ахтієвій Р.С.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Державний нотаріус Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Янкова Ірина Володимирівна про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Державний нотаріус Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Янкова Ірина Володимирівна про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач в позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_4 був членом селянського (фермерського) господарства Максименко , код ЄДРПОУ 24427996. Головою фермерського господарства був ОСОБА_5 , який перебував у тісних та дружніх стосунках з ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 являвся власником земельної ділянки площею 6,250 га, розташована на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства , кадастровий номер 1222386800:01:002:0055.

Фактично земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_4 за результатами паювання земель, які перебували у користуванні селянського (фермерського) господарства Максименко ,що було здійснено у відповідності до вимог закону України Про фермерське господарство .

Земельна ділянка постійно перебувала у користуванні СФГ Максименко , ніколи не передавалась іншим фізичним та юридичним особам, та відповідно член фермерського господарства ОСОБА_4 отримував певний прибуток від діяльності фермерського господарства.

ОСОБА_4 постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 , та фактичної самостійної участі в обробітку земельної ділянки не приймав, виробничий сільськогосподарський процес повністю організовувався та проводився засновником та головою СФГ Максименко ОСОБА_5 , який фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 , яка також являється юридичною адресою селянського (фермерського) господарства.

За життя між ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 склалися тісні дружні стосунки, в наслідок чого ОСОБА_6 неодноразово виказував бажання, у випадку своєї смерті, заповідати належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_5 або його сина ОСОБА_2 , мотивуючи своє рішення вдячністю, так як саме ОСОБА_5 , являвся засновником фермерського господарства і завдяки його діям ОСОБА_6 отримав змогу набути у власність земельну ділянку.

Добровільно виражаючи свою волю, 23 березня 2016 року ОСОБА_4 склав заповіт, згідно якого зазначив, що на випадок його смерті розпоряджається належну йому земельну ділянку (для ведення фермерського господарства) заповідає ОСОБА_2 . Вказаний заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Меньшаковою Т.М.

Максименко М.О. є сином голови фермерського господарства Максименко О.М.

Після складання заповіту, разом з оригіналом державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_4 , влітку 2016 року передав його голові фермерського господарства Максименко ОСОБА_5 в с. Котовка Магдалинівського району, де ОСОБА_5 залишив їх на зберігання, не акцентуючи жодної уваги на їх наявності, так як не допускав можливості, що ОСОБА_6 може найближчим часом померти.

Про складений заповіт ОСОБА_4 на адресу безпосередньо ОСОБА_2 не повідомляв, так як фактично з ним не спілкувався.

У зв`язку з відсутністю спілкування ОСОБА_5 не було відомо про факт смерті ОСОБА_4 , і лише в вересні 2019 року йому стало відомо про факт смерті від спільних знайомих.

Саме починаючи з вересня 2019 року, при перевірці документів ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку фермерського господарства, ОСОБА_5 , повідомив сина про наявність складеного на його ім`я заповіту на земельну ділянку, при цьому ОСОБА_5 , в силу відсутності в нього знань в галузі права, вважав, що заповіт своєму синові може передати в будь-який час і він стане підставою для переходу права власності в порядку спадкування.

Дізнавшись від батька в вересні 2019 року інформацію, про складання на його користь ОСОБА_4 заповіту, позивач виявив бажання прийняти спадщину та 11 жовтня 2019 року звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Янкової І.В.

Ознайомившись із змістом заяви про прийняття спадщини та підтвердивши факт чинності заповіту ОСОБА_4 , нотаріусом Янковою І.В. 11.10.2019 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку) стала лише одна причина - подання заяви про прийняття спадщини в термін більше 6-ти місяців з дня смерті ОСОБА_4 . Крім того, за змістом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачем було встановлено, що Третьою Дніпровською державною нотаріальною конторою на ім`я спадкоємця першої черги спадкування за законом 21.12.18 року та 13.08.19 року було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, а саме: на грошові внески з відповідними процентами, автомобіль, житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто державним нотаріусом підтверджено, що свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку на момент складання постанови нікому не видавалось і державна реєстрація переходу праві власності на земельну ділянку не здійснювалася.

Поновити строк на прийняття спадщини в порядку ч. 2 ст. 1272 ЦК України позивач не має можливості, так як ОСОБА_3 не бажає надавати письмову згоду, щодо поновлення ОСОБА_2 строку на прийняття спадщини та взагалі уникає спілкування з позивачем.

Виходячи з наведених обставин, позивач звертається до суду та прохає визначити йому додатковий строк достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини терміном один місяць.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, де вона зазначила, що заперечує проти позову, оскільки позивачеві було відомо про наявність заповіту, тому строк для прийняття спадщини позивачем пропущено з неповажних причин.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву в якій прохала розглянути справу без її участі.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до заповіту від 23 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Меньшаковою Т.М., який зареєстрований в реєстрі за № 95, ОСОБА_4 вказав позивача як спадкоємця земельної ділянки, яка розташована на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 1222386800:01:002:0055 (а. с. 12).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 7).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У відповідності до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Позивач, 11 жовтня 2019 року звернувся до державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Янкової І.В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом (т. 2 а. с. 131).

Постановою нотаріуса від 11 жовтня 2020 року позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини (т. 1 а. с. 135-136).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 34 Закону України Про нотаріат нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину.

На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом (частина друга статті 34 Закону України Про нотаріат ).

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини суд визнав поважними.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_5 , який зазначив, що товаришував з померлим ОСОБА_4 , який виявив бажання скласти заповіт, на підставі якого заповідав належну йому земельну ділянку сину ОСОБА_5 - ОСОБА_2 . Після складення заповіту він не повідомляв сина про його наявність, повідомивши лише у 2019 році, коли дізнався про смерть ОСОБА_7 .

Відповідно до статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктом 1.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття (пункт 3.2 глави 10 розділу II Порядку № 296/5).

Пунктом 3.16 глави 10 розділу II Порядку № 296/5 передбачено, що суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, на нотаріуса покладено обов`язок щодо повідомлення спадкодавця про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Із матеріалів спадкової справи вбачається, що позивача не було повідомлено про відкриття спадщини, наявність на його ім`я заповіту та, відповідно, наявності у нього спадкових прав.

Виходячи з обставин справи, суд вважає, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме, вказані причини були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо подання заяви про прийняття спадщини. Позивач не знав про наявність заповіту, складеного на його користь, тому вказані обставини є поважними причинами пропуску строку подачі заяви. Вказані правові позиції також висловлені в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17 та від 21 вересня 2020 року справі № 130/2517/18.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , визначити додатковий строк один місяць після вступу рішення в законну силу, для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повне рішення складено 10 грудня 2020 року.

Суддя Т.А.Ковальчук