Постанова

від 21.12.2020 по справі 922/1935/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р. Справа № 922/1935/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Перікової К.В..,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача-1 - не з`явився

від відповідача-2 - Кривуц О.Ю., довіреність №988 від 17.07.2020 свідоцтво № 871 від 26.02.1999

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 , Харківська область, Ізюмський район, с. Діброва, (вх.№2731 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2020 у справі №922/1935/20 (суддя Жигалкін І.П., повний текст складено 28.09.2020)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м.Київ,

до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укренергострой", м. Харків,

2-го відповідача Фізичної особи ОСОБА_1 , Харківська область, Ізюмський район, с. Діброва,

про стягнення 3841501,72 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укренергострой" та Фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість за договором б/н від 24.07.2013 в розмірі 3841501,72 грн, з яких: 500 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 1 131 745,68 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 196 003,98 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором; 13 752,06 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.09.2020р. у справі №922/1935/20 позов задоволено частково та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Укренергострой» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" 1 047 666,67 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 095 331,10 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 500,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 47152,47 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Фізична особа ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить частково змінити рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2020 у справі №922/1935/20, виключивши повністю солідарну відповідальність 2-го відповідача за зобов`язаннями 1-го відповідача та скасувати всі стягнення з нього.

Апеляційну скаргу обґрунтовує наступними доводами:

- позивачем не заявлялася вимога до поручителя шляхом пред`явлення позову до суду ні протягом 6-ти місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (як то передбачено частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України, в редакції на день укладення спірного договору поруки від 14.11.2014), ні протягом 3-х років від дня настання строку виконання основного зобов`язання (як то передбачено частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України, в редакції від 14.06.2016). Отже позов у даній справі до другого подано поза межами строків для заявлення вимог кредитором, зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України, а відтак порука другого відповідача за договором поруки від 14.11.2014 припинилася і вимоги позивача не підлягають задоволенню;

- після подання до суду позову і отримання рішення у справі 922/4154/15 щодо стягнення основної заборгованості по кредиту, позивач втратив право на нарахування процентів по кредиту, оскільки право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. При цьому, інтереси позивача надалі забезпечуються лише частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання;

- оскільки позивачем не зазначено у своїх розрахунках штрафних санкцій певних цифрових значень початку та закінчення строків проведених розрахунків таких санкцій у днях, тижнях, роках, тощо, то неможливо ані їх перевірити, ані взагалі встановити їх наявність. Відтак, посилання місцевого господарського суду на те, що ці розрахунки були перевірені, не відповідає дійсним обставин справи, та не ґрунтуються на наявних по справі доказах;

- позивачем не надано основного документу - "Умов та правила надання банківських послуг", чинних на час підписання договору поруки, та інших доказів, які покладені в правове обґрунтування його вимог і на яких повинне ґрунтуватися оспорюване рішення. При цьому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 74 ГПК України, позивач повинен був надати суду першої інстанції "Умови та правила надання банківських послуг", чинних на час підписання договору поруки від 14.11.2014. Проте, позивач надав місцевому господарському суду лише "Умови та правила надання банківських послуг" без дати та без номеру, підписів, печаток та жодних інших реквізитів. Враховуючи дану обставину, неможливо зробити висновок щодо цих Правил, а саме, коли вони вступили у дію, чи був з ними ознайомлений поручитель, та чи є це справжні Правила, затверджені позивачем;

- другий відповідач, як поручитель, не відповідає за зобов`язаннями, щодо яких він не був належним чином ознайомлений позивачем, та не давав на них згоди. При цьому, виходячи з приписів законодавства (частини 2 статті 553, частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України), обсяг відповідальності поручителя, відноситься до істотних умов договору поруки, тоді як другий відповідач не приймав на себе обов`язків, які зазначені як правові підстави позовних вимог;

- господарським судом Харківської області в рамках справи № 922/4154/15 вже розглядався спір щодо правовідносин, з яких виник спір у справі №922/1935/20, При цьому, рішенням Господарським судом Харківської області від 24.09.2015 у справі №922/4154/15 (яке набрало чинності 09.10.2015) суд повністю задовольнив вимоги позивача, та стягнув з ТОВ "НПП Укренергострой" на користь ПАТ КБ "Приват Банк" 500 000,00 грн заборгованості за кредитом, 84079,01 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 50336,44 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 13252,06 грн заборгованості по комісії за користування кредитом за договором № б/н від 24 липня 2013 року та 12953,35 грн судового збору. Виходячи з вищенаведеного, той самий позивач звернувся до одного з тих самих відповідачів з тотожними вимогами лише з різницею у розмірах стягуваних суми. При цьому, дослідити та надати оцінку розміру пені та інших штрафних санкцій, які стягнуті за даним рішенням, є неможливим через не зазначення позивачем при поданні позову у справі №922/1935/20 дат та термінів нарахування штрафних санкцій по простроченим заборгованостям, проте зі змісту як рішення Господарським судом Харківської області від 24.09.2015 у справі №922/4154/15, так і рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2020 у справі №922/1935/20 з очевидністю вбачається, що суд в оскаржуваному у справі №922/1935/20 рішенні повторно стягнув з відповідача заборгованість по комісії за користування кредитом, що є недопустимим, так як є подвійною відповідальністю та порушує основні засади судочинства.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2020 у справі №922/1935/20 та призначено її до розгляду на 24.11.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 за клопотанням представника Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" розгляд справи відкладено на 08.12.2020.

Судове засідання 08.12.2020 судове засідання не відбулось у зв`язку із знаходженням на лікарняному судді -доповідача по справі.

08.12.2020 Східним апеляційним господарським судом було надіслано учасникам справи повідомлення, у якому зазначено про перенесення судового засідання, що було відкладено на 08.12.2020 на 10:15 год. ухвалою суду від 24.11.2020 у справі №922/1935/20. Також зазначено, що у зв`язку з відсутністю правових підстав, визначених частиною 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, для передачі справи для повторного автоматизованого розподілу, про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи буде повідомлено пізніше шляхом винесення відповідної ухвали.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2020 повідомлено сторін про призначення справи № 922/1935/20 до розгляду на 21.12.2020.

Представник другого відповідача в судових засіданнях 24.11.2020 та 21.12.2020 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№10940 від 11.11.2020) проти її доводів заперечував, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що в договорі поруки від 14.11.2014 встановлений строк дії даного договору - 15 років, а тому трирічний строк для пред`явлення позову, встановлений частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу в редакції від 14.06.2016, як і шестимісячний строк, встановлений цією ж нормою, але в попередній редакції - від 06.11.2014, до правовідносин у справі №922/1935/20 не застосовується .

Також зазначає, що звернення ПАТ КБ ПриватБанк до суду із позовом у справі №922/4154/15 не є пред`явленням вимоги про дострокове повернення коштів за кредитним договором згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, так як банком було заявлено позовну вимогу про сплату простроченої заборгованості, а не поточної.

Окрім цього, стверджує, що в договорі поруки від 14.11.2014 чітко встановлено обов`язки поручителя по наданню поруки за виконання основними боржником - першим відповідачем зобов`язань за угодою-1 та угодою-2. При чому, на думку позивача, всі істотні умови договору поруки прописані в самому договорі і додаткового відсилання до Умов та правил надання банківських послуг за послугою Кредитний ліміт (що на момент підписання договору поруки були передбачені в пункті 3.2.1) не потребують.

Представники позивача та першого відповідача в судове засідання 21.12.2020 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання був повідомлені належним чином, що підтверджується штампом на зворотному боці ухвали апеляційного господарського суду від 11.12.2020.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 21.12.2020 судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача-2 в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників сторін.

За таких підстав, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників зазначених учасників справи відповідно до частини 1 статті 202 та статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі і відзивах доводи, заслухавши представника другого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "НПП Укренергострой", клієнтом, було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (заява) у ПАТ КБ ПриватБанк , відповідно до умов якої приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» , Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 24 липня 2013 року.

Відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг» .

Згідно пункту 3.18.1.16 умов визначено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до пункту 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта.

Згідно пункту 3.18.1.3. Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до пункту 3.18.1.8.Умов - проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Згідно пункту 3.181.6. Умов - ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до розділу 3.18.4 Умов - затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Згідно пункту 3.18.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого «Умовами", змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3.18.5.1. «Умов та правил надання банківських послуг» при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.18.2.2.2., 3.18.4.1, 3.18.4.2., 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8., 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого пунктами 3.18.2.2., 3.18.4.4, 3.18.4.5., 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 3.18.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

14.11.2014 між ОСОБА_1 , поручителем, та Публічним акціонерним товариством ПриватБанк , кредитором, було укладено договір поруки №POR1415947931128, за умовами пункту 1.1. якого предметом даного договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "НПП Укренергострой", боржником, зобов`язань за угодами - приєднання до :

1.1.1. розділу 3.2.1. Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.1, Угоди 1 - 0% (нуль) річних;

- за період користування кредитом згідно п. З.2.1.4.1.2. Угоди 1 - 36% (тридцять шість) річних;

- за період користування кредитом згідно п. З.2.1.4.1.З. Угоди 1 - 56% (п`ятдесят шість) річних;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань ;

в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць .

г) кредиту в розмірі 500000,00 грн (п`ятисот тисяч гривень ноль копійок ).

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

1.1.1 до розділу 3.2.2. Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг Угода 2 , по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 Угоди 2 - 36% (тридцять шість) річних;

- за період користування кредитом у разі прострочки згідно п. 3.2.2.2 Угоди 2 - 56% (п`ятдесят шість) річних;

- винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності до порядку та строки, зазначені у Угоді 2 ;

- кредиту в розмірі 500 000,00 грн;

Якщо під час виконання Угоди 2 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 2 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

У пункті 1.2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" зверталося до господарського суду Харківської області в рамках справи № 922/4154/15 із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укрнргострой" про стягнення з відповідача 500000,00 грн заборгованості за кредитом, 84079,01 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 50336,44 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором № б/н від 24 липня 2013 року та 13252,06 грн заборгованості по комісії за користування кредитом за договором № б/н від 24 липня 2013 року.

За результатами розгляду даної справи рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2015 у справі № 922/4154/15 повністю задоволено вимоги позивача, та стягнуто з ТОВ "НПП Укренергострой" на користь ПАТ КБ "Приват Банк" 500000,00 грн. заборгованості за кредитом, 84079,01 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 50336,44 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 13252,06 грн заборгованості по комісії за користування кредитом за договором № б/н від 24 липня 2013 року та 12953,35 грн судового збору. Зазначене судове рішення не було оскаржене та на момент подання позову у даній справі №922/1935/20 набрало законної сили.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що він свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши ТОВ "НПП Укренергострой" кредитний ліміт в розмірі 500000,00 грн, проте ТОВ "НПП Укренергострой" свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконував. У зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 3841501,72 грн., яка складається із наступних вимог:

- 500 000,00 грн - заборгованість за кредитом;

-1131 745,68 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 13752,06 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 2196003,98 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором.

В подальшому позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог (вх.№21516 від 17.09.2020), в якій він просив зменшити суму, що підлягає стягненню з першого відповідача до 3 143 497,77 грн, посилаючись на те, що рішенням господарського судом Харківської області від 24.09.2015 у справі №922/4154/15 з першого відповідача вже було стягнуто частину заборгованості на загальну суму 647 667,51 грн., а тому, як вважає позивач, за урахуванням стягнутої за даним рішенням суми з відповідача в рамках справи №922/1935/20 підлягає стягненню 3 143 497,77 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції зауважує, що заява про зменшення позовних вимог (вх.№21516 від 17.09.2020) не підлягає прийняттю судом, зважаючи на наступне:

- зазначена заява за своєю правовою природою є не тільки заявою про зменшення позовних вимог, а і заявою про зміну предмету позову, оскільки зазначеною заявою Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" фактично відмовилось від стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 500 000,00 грн.;

- ч.ч.2, 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі;

- із змісту протоколу судового засідання Господарського суду Харківської області від 21.07.2020 вбачається, що суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.08.2020 о 12:45 годині. В протоколі судового засідання місцевого господарського суду від 18.08.2020 зазначено, що суд перейшов до розгляду справи по суті;

- зважаючи на вищевикладене, заява про зменшення позовних вимог (вх.№21516 від 17.09.2020) подана після закінчення підготовчого засідання, що свідчить про пропуск Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" строку на її подання.

За таких обставин, апеляційний господарський суд переглядає оскаржуване рішення суду першої інстанції із врахуванням первісно заявлених Акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" позовних вимог.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що першим відповідачем у встановлений строк своїх обов`язків за договором не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню. При цьому, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що він є обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, з урахуванням рішення суду від 24.09.2015 по справі №922/4154/15 у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення пені є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також господарський суд першої інстанції зазначив, що укладення між позивачем та другим відповідачем договору поруки №POR1415947931128 від 14.11.2014, підтверджує твердження позивача щодо наявності солідарного обов`язку відповідачів сплати заборгованість за договором банківського обслуговування від 24.07.2013.

Проте, колегія суддів не може погодитися із зазначеним висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

За змістом ст. ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України правомірність і обґрунтованість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) застосованого способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

Сутність розглянутого місцевим судом спору полягала у спонуканні відповідачів до солідарного примусового виконання порушених (несплачених та прострочених у виконанні) зобов`язань за кредитом, наданим позивачем в межах договору банківського обслуговування від 24.07.2013 (враховуючи договір поруки № POR1415947931128 від 14.11.2014).

Приймаючи до уваги, що взаємовідносини позивача та першого відповідача в означеному випадку виникли на підставі підписання 24.07.2013 заяви про відкриття поточного рахунку, яка передбачає обов`язок Банку з обслуговування кредитного ліміту Клієнта при наявності вільних грошових ресурсів, правовідносини сторін регулюються як положеннями Цивільного кодексу України відносно договору банківського рахунку, так і положеннями відносно кредитного договору.

Викладене зумовлює часткове погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких вирішувалось питання відносно розглядуваного спору.

Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного правочину (підписання Відповідачем 1 заяви про відкриття поточного рахунку в Акціонерному товариству Комерційний Банк «Приватбанк» ), апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким правочином кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 означеного Кодексу). Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержанням письмової форми договору зумовлює його нікчемність (ст.1055 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судова колегія зазначає, що «Умови та правила надання банківських послуг» /Тарифи Банку, які разом із заявою про відкриття поточного рахунку складають договір банківського обслуговування від 24.07.2013, та містять умови про сплату відсотків, комісії за користування кредитними коштами, відповідальність за несвоєчасне погашення кредиту, та до яких, підписавши заяву приєднався Відповідач 1, не можна розцінювати як частину такого договору, укладеного між сторонами 24.07.2013 шляхом підписання заяви, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Апеляційний суд також зауважує, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України як договору приєднання, оскільки договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Проте, «Умови та правила надання банківських послуг» /Тарифи Банку, розміщені на офіційному сайті Позивача, неодноразово змінювалися останнім з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із позовною заявою. Таким чином, враховуючи відсутність підтверджень про конкретні запропоновані Відповідачу 1 «Умови та правила банківських послуг» / Тарифи банку, відсутність в заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наявні в матеріалах справи надані банком такі Умови/Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем 1 договору банківського обслуговування, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими до матеріалів справи «Умовами та правилами надання банківських послуг» /Тарифами Банку ознайомився Відповідач 1, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання Відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів, пені та комісії, та, що саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку мають здійснюватися нарахування цих платежів.

Відтак, недоведений факт підписання Відповідачем 1 »Умов та правил надання банківських послуг» , які встановлюють умови кредитування, дає підстави стверджувати про недотримання у їх відношенні вимог ст.1055 Цивільного кодексу України щодо письмової форми договору.

Місцевим судом безпідставно встановлено, що надані до матеріалів справи «Умови та правила надання банківських послуг» /Тарифи банку є складовою частиною договору банківського обслуговування від 24.07.2013, у зв`язку з чим суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність кредитних правовідносин.

Апеляційний суд зазначає, що дійсно, хоча укладений між сторонами договір банківського обслуговування від 24.07.2013 у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), однак, в розглядуваному випадку згідно ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України до означених правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства про позику, що, враховуючи неповернення в порушення вимог ст.1049 Цивільного кодексу України Відповідачем 1 фактично отриманих та використаних коштів в добровільному порядку Акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» (свідчить про неналежне (із допущеним простроченням) виконання Відповідачем 1 такого грошового зобов`язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України), останній вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми коштів.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Разом з тим, в даному випадку у Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" відсутні правові підстави для стягнення з боржника позиченої суми коштів (тіла кредиту), враховуючи наступне.

Так, із матеріалів справи вбачається, що раніше Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" вже зверталось із позовом до ТОВ "НПП Укрнргострой" про стягнення з останнього 500 000,00 грн заборгованості за кредитом, 84079,01 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 50336,44 грн пені та 13252,06 грн заборгованості по комісії за користування кредитом за тим самим договором № б/н від 24 липня 2013 року, який є підставою позову в даній справі.

Вищевказану позовну заяву було прийнято Господарським судом Харківської області та порушено провадження у справі №922/4154/15 відповідною ухвалою суду від 16.07.2015.

За результатами розгляду даної справи рішенням Господарського суду Харківської області від 24.09.2015 у справі №922/4154/15 суд повністю задовольнив вимоги позивача, та стягнув з ТОВ "НПП Укренергострой" на користь ПАТ КБ "Приват Банк" 500000,00 грн заборгованості за кредитом, 84079,01 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 50336,44 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 13252,06 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом за договором № б/н від 24 липня 2013 року та 12953,35 грн судового збору. Зазначене судове рішення не було оскаржене та є таким, що набрало законної сили.

Отже, вищевказаним рішенням суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укренергострой" на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" було стягнуто, в тому числі, заборгованість за кредитом в розмірі 500 000 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором № б/н від 24 липня 2013 року, який є підставою позову в даній справі №922/1935/20.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укренергострой" про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 500 000 грн. є безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

При цьому, враховуючи те, що »Умови та правила надання банківських послуг» не є складовою частиною договору банківського обслуговування від 24.07.2013, приймаючи до уваги те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП Укренергострой" не надавало своєї згоди на сплату Акціонерному товариству Комерційний Банк "ПриватБанк" процентів, пені та комісії, а між сторонами відсутні кредитні правовідносини, судова колегія апеляційної інстанції зазначає про відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача 1 заборгованості по процентам в сумі 1131745,68 грн., пені в сумі 2 196 003,98 грн. та комісії за користування кредитом в сумі 13 752,06 грн.

Разом із тим, відсутність кредитних правовідносин між Позивачем та Відповідачем 1 зумовлює й відсутність правовідносин поруки за договором №POR1415947931128 від 14.11.2014, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством ПриватБанк (договір поруки вважається неукладеним), адже за змістом ст.553 Цивільного кодексу України для виникнення правовідносин поруки є необхідним існування саме того основного зобов`язання, яке поручитель погодився забезпечувати.

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги те, що договір поруки №POR1415947931128 від 14.11.2014 є неукладеним, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в розмірі 500 000 грн., заборгованості по процентам в сумі 1 131 745,68 грн., пені в сумі 2 196 003,98 грн. та комісії за користування кредитом в сумі 13 752,06 грн.

Також судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив частково змінити рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2020 у справі №922/1935/20, виключивши повністю солідарну відповідальність Відповідача 2 за зобов`язаннями Відповідача 1 та скасувати всі стягнення з нього.

За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, ч.4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що відповідно до принципуnovit curia ( суд знає закони ) неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

При цьому, суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово акцентувала увагу на тому, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а перегляд оскаржуваного судового рішення в частині вимог до поручителя є неможливим без надання потрібної кваліфікації спірних правовідносин щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укренергострой", апеляційним господарським судом було здійснено перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції в повному обсязі.

Доводи апелянти частково знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення позову про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укренергострой" та ОСОБА_1 1 047 666,67 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 095 331,10 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 500,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 47152,47 грн судового збору.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, невірно застосував норми матеріального права, а тому зазначене рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 129, статтею 269, пунктом 2 статті 275, пунктами 1, 2, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.09.2020 у справі №922/1935/20 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) 70728,72 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.12.2020.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко