Ухвала

від 31.12.2020 по справі 953/21847/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/21847/20

н/п 2-з/953/259/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" грудня 2020 р. Київський районнийсудм. Харкова у складі: судді Божко В.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі №953/21847/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання права особистої приватної власності, поділ спільного сумісного майна подружжя, припинення права власності, зняття арешту з майна, -

встановив:

30.12.2020 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивач просить:

1. Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , придбане в період шлюбу майно, а саме 64/100 частки квартири

АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , в порядку розподілу майна подружжя право власності 36/100 частки квартири

АДРЕСА_3 . Припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , на 18/100 частки квартири

АДРЕСА_4 . Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , в порядку поділу майна подружжя право власності на наступне майно: 1) Ноутбук DELL Inspiron, 2) Ноутбук Dell Latitude, 3) Ноутбук Acer Aspire, 4) Пральна машина Indesit BTW, 5) Холодильник LG GC, 6) Чайник 2 шт. Siemens tw, 7) Кофеварка Gaggia Naviglio, 8) Телевізор Philips 65, 9) Фотоапарат Canon EOS, 10) мікрохвильова піч Smeg MOE25X, на загальну суму 180 000 грн.

5. Зарахувати зустрічні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 90000 грн. 00 коп.

6. Зняти арешт та виключити з опису квартири АДРЕСА_5 , накладений постановою державного виконавця Київського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ (м. Харків) Гордійчук В.С. від 04.12.2020 про арешт майна, його опис, заборону користування виконавчому провадженні ВП№63099398

Разом з позовом позивач надала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:

1.Заборонити державному виконавцю Київського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ (м. Харків) вчиняти дії з продажу арештованого майна (ВП 63099398) квартиру

АДРЕСА_2 .Зупинити продаж арештованого майна, а саме квартири

АДРЕСА_3 .Зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 643/15583/18 виданого 11.09.2020 року Московським районним судом м.Харкова (виконавче провадження №63099398 відкрито Київським ВДВС у м.Харкові СМУМЮ (м.Харків).

В обґрунтування поданої заяви зазначає, щоу зареєстрованому шлюбі позивач та відповідач перебувають з 09.08.1995 року. 14 лютого 2011 року Відповідачем за частину особистих коштів позивача та частину спільних коштів подружжя було придбано за 352 000 грн. двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , загальна площа якої складає 44,80 кв.м., в тому числі, житлова 26,00 кв.м., що підтверджується нотаріально посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Колісник Ю.О. договором купівлі-продажу квартири від 14.02.2011 року, зареєстрованого за №77. Згідно з Витягом про державну реєстрацію, виданого 09.03.2011 року КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації , вказана квартира зареєстрована на праві власності за відповідачем ОСОБА_2 . Разом з тим, вказана квартира була придбана за частину грошових коштів, які належали особисто позивачу, та за частину грошових коштів, які належали позивачу та відповідачу як подружжю, тобто на праві спільної сумісної власності. Відповідно до п. 3 ч.1, ч. 7 ст. 57 СК України сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. При цьому, 09.11.2010 року позивач за 226 860 грн. продала вказану квартиру АДРЕСА_6 , яку вона отримала в спадщину. Таким чином, грошові кошти в сумі 226 860 грн. є її особистими грошовими коштами, які отримані 09.11.210 від продажу успадкованої нею квартири, а тому сам по собі факт перебування в шлюбі в цей період не свідчить про те, що ці кошти належали їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності. І вже через три місяці (14.02.2011 року) після продажу позивачем вказаної квартири ( АДРЕСА_6 ) нею та відповідачем була куплена квартира АДРЕСА_5 , за 352 000 грн. Тобто, спірна квартира була придбана Відповідачем за рахунок грошових коштів у розмірі 226 860 грн., які належали особисто позивачу, а решта вартості квартири в розмірі 125 140 грн. ( НОМЕР_3 ) була покрита за рахунок спільних коштів подружжя. Таким чином, частка квартири АДРЕСА_5 , яка була придбана за її особисті кошти, а саме 64/100 частки - є особистою приватною власністю дружини (позивачки), тому не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Тому на 64/100 частки вказаної квартири має бути визнано право особистої приватної власності. Інша частка спірної квартири, а саме 36/100 частки, тобто решта вартості квартири в розмірі 125 140 грн. була покрита за рахунок наших спільних коштів як подружжя, тобто 36/100 частки є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Враховуючи рівність часток чоловіка та дружини при поділі майна подружжя, то частка квартири позивачки (від 36/100 частки, яка є об`єктом спільної сумісної власності) складає 18/100 частки, а інша 18/100 частка належать Відповідачу. При цьому, в ході спільного проживання сторонами було також нажите майно (побутова техніка, електроніка тощо), які Відповідач після уходу з сім`ї забрав собі, тому половину вартість цих речей, Відповідач має компенсувати позивачу, тому з урахуванням цього предметом спору є квартира в цілому, на яку позивачка прошу визнати право власності. Однак, вказана квартира без згоди позивача може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду по цій справі, оскільки буде реалізована на електронних торгах в ході виконавчого провадження ВП№63099398 з виконання виконавчого листа №643/15583/18 виданого 11.09.2020 Московським районним судом м. Харкова.

Суд, дослідивши подану заяву, прийшов до наступного висновку.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсновиник спір та існуєреальна загроза невиконання чи утрудненнявиконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.5,6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується,в тому числі: забороною вчиняти певні дії; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_5 , яка була набута позивачем та відповідачем в період шлюбу - є предметом спору.

При цьому, позивачка, посилаючись на відповідні докази, стверджує, що частка квартири АДРЕСА_5 , яка була придбана за її особисті кошти, а саме 64/100 частки (226860/352000 = 0,64 або 64/100) - є її особистою приватною власністю дружини, тому вказана частка взагалі не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Тому на 64/100 частки вказаної квартири має бути визнано за нею право особистої приватної власності. При цьому, 36/100 частки квартири є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і враховуючи рівність часток чоловіка та дружини при поділі майна подружжя, то частка квартири позивачки (від 36/100 частки, яка є об`єктом спільної сумісної власності) складає 18/100 частки, а інша 18/100 частка належать Відповідачу. Отже, позивачка посилається на те, що фактично їй належить 82/100 частки квартири. Також позивачка посилається на те, що в ході спільного проживання сторонами було також нажите майно (побутова техніка, електроніка тощо), які відповідач після уходу з сім`ї забрав собі, тому половину вартість цих речей, відповідач має компенсувати позивачу, тому з урахуванням цього предметом спору є квартира в цілому, на яку позивачка прошу визнати право власності.

Також позивачкою долучено до матеріалів справи постанову державного виконавця Київського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ (м. Харків) від 04.12.2020, згідно з якою в ході примусового виконання виконавчого провадження ВП№63099398 з виконання виконавчого листа №643/15583/18 виданого 11.09.2020 Московським районним судом м. Харкова про конфіскацію майна, яке належить ОСОБА_2 , було описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_5 .

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з того, що між сторонами дійсно виник спір з приводу нерухомого майна, частину якого позивач вважає особистою власністю дружини, і в кінцевому рахунку просить визнати право власності фактично на всю спірну квартиру, беручи до уваги також ризики, що спірне майно може бути реалізоване в процесі виконавчого провадження, що зробить неможливим виконання судового рішення щодо визнання права власності за позивачем на вказану квартиру, то необхідним є вжиття вказаних заходів забезпечення позову в частині заборони державному виконавцю Київського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ (м. Харків) вчиняти дії з продажу арештованого майна (ВП 63099398), а саме квартири АДРЕСА_5 , та в частині зупинення продажу арештованої вказаної квартири. Невжиття таких заходів забезпечення позову може зробити неможливим чи утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

В іншій частині задоволення заяви суд відмовляє з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Разом з тим, предметом спору у цій справі не є оскарження виконавчого документа, а саме виконавчого листа №643/15583/18 виданого 11.09.2020 Московським районним судом м. Харкова про конфіскацію майна, яке належить ОСОБА_2 ; позивачка не є боржником у вказаному виконавчому провадженні, а нею подано позовом про визнання права власності на спірну квартиру. З огляду на це, підстави для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №643/15583/18 виданого 11.09.2020 року Московським районним судом м.Харкова (виконавче провадження №63099398) не є співмірним та взаємопов`язаним з предметом спору у цій цивільній справі, тому задоволенню в цій частині не підлягає.

Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. ст.149-153,260 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити державному виконавцю Київського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ (м. Харків), який здійснює примусове виконання (ВП 63099398) виконавчого листа №643/15583/18 виданого 11.09.2020 Московським районним судом м. Харкова, вчиняти дії щодо відчуження в тому числі, продажу, арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_5 .

Зупинити дії щодо відчуження, в тому числі, продажу, арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_5 .

В іншій частині задоволення заяви відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи .

Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів.

Дані стягувача: Держава.

Дані боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя - В.В.Божко