Постанова

від 11.01.2021 по справі 624/410/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року

м. Харків

справа № 624/410/20

провадження № 22-ц/818/440/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Кругової С.С., Яцини В.Б.,

сторони у справі:

позивач - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Рояківка ,

відповідачі - ОСОБА_1 , Сектор державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року, постановлене у складі судді Куст Н.М.,

УСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Рояківка (далі - ПОСП Рояківка ), в особі директора Івера С.І., звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати запис про припинення речового права від 16 березня 2020 року №51713412, а саме щодо припинення ПОСП Рояківка Кегичівського району Харківської області права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323184800:08:005:0022, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 березня 2010 року ПОСП Рояківка уклало договір за №42 оренди земельної ділянки площею 5,13 га з ОСОБА_1 , якій ця земельна ділянка належить на підставі державного акту на право власності на землю серії Р2 №775171. Даний договір 16 липня 2013 року був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. 24 січня 2020 року орендодавець ОСОБА_1 в односторонньому порядку звернулася з листом до Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області про припинення права оренди земельної ділянки. 20 березня 2020 року державним реєстратором Степаненком Д.І. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо припинення ПОСП Рояківка права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323184800:08:005:0022. Позивач вважає дії орендодавця та державного реєстратора незаконними та такими, що порушують його право орендаря, а запис про припинення права оренди земельної ділянки таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що сторонами визначено момент початку перебігу дії договору, а саме після його державної реєстрації. А відповідно строк припинення дії договору - 16 березня 2023 року. Орендодавець та державний реєстратор не додержались вимог закону, внесли запис до державного реєстру про припинення права оренди земельної ділянки ПОСП Рояківка , а відповідно договір був розірваний в односторонньому порядку.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року позовні вимоги ПОСП Рояківка задоволені. Визнано протиправним та скасовано запис про припинення речового права від 16 березня 2020 року №51713412, а саме щодо припинення ПОСП Рояківка Кегичівського району Харківської області права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323184800:08:005:0022, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПОСП Рояківка витрати по сплаті судового збору в розмірі 1051 грн. Стягнуто з Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області на користь ПОСП Рояківка витрати по сплаті судового збору в розмірі 1051 грн.

Рішення мотивоване тим, що строк дії укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки почався з моменту його державної реєстрації, а не з дати його укладання, оскільки при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо початку дії його строку, а саме з моменту його державної реєстрації, також суд взяв до уваги, що протягом тривалого періоду землевласник не заявляв ніяких претензій стосовно дати реєстрації договору. Отже, на момент пред`явлення позову строк дії договору оренди земельної ділянки не припинив свою дію, а тому позовні вимоги ПОСП Рояківка підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, якою просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити; судові витрати покласти на позивача в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що суд не дав належної оцінки змісту договору оренди. а саме домовленості сторін, що земельна ділянка передається в оренду у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом ії приймання-передачі. Однак позивачем було проведено реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового лише 16 липня 2013 року. Суд не взяв до уваги, що в Україні у 2013 році змінилися норми матеріального права щодо державної реєстрації. Саме ці змінені норми матеріального права підлягали застосуванню при вирішенні спору, однак, судом вони не були застосовані. Так, з 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року №1878-УІ Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року відповідач не міг зареєструвати спірний правочин. Разом з тим, проведення 16 липня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. Право оренди землі, яке є об`єктом державної реєстрації, згідно до вимог статей 1, 2, 13, 14 ЗУ Про оренду землі виникає лише при наявності дійсного договору оренди землі. Отже, оскільки позивач не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно, позивач не набув прав орендаря за спірним договором оренди землі, оскільки до 2013 року у Державному реєстрі земель реєструвався саме договір оренди, то після 2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструється право оренди земельної ділянки. При таких обставинах Сектором державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області прийнято правильне та обґрунтоване рішення із врахуванням норм чинного законодавства щодо скасування запису про припинення речового права від 16 березня 2020 року №51713412. Посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеній в Постанові від 23.06.2020 по справі №696/1693/15, апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин вищевказані норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Директором ПОСП Рояківка подано відзив на апеляційну скаргу, яким він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а аргументи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, - надуманими та такими, що суперечать діючому законодавству.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судовим розглядом встановлено, що 16 березня 2010 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПОСП Рояківка (орендар) укладено договір оренди землі №42, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Рояківської сільської ради Кегичівського району Харківської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,13 га, у тому числі ріллі 5,13 га, на підставі державного акту серія Р2 №775171 та має кадастровий номер 6323184800:08:005:0022 (а.с. 8-13)

Пунктом 8 указаного договору визначено строк його дії, а саме 10 років.

Пунктом 45 указаного договору визначено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Відповідно до акту передачі-прийому земельної ділянки згідно з договором від 16.03.2010, ОСОБА_1 передала, а ПОСП Рояківка в особі директора Івера С.І. прийняв земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Рояківської сільської ради, загальною площею 5,1270 га, (згідно державного акту серія Р2 775171, кадастровий номер 6323184800:08:005:0022), 16 березня 2010 року.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, №6272633 від 16.07.2013, договір оренди землі №42, виданий 16 березня 2010 року, зареєстрований 16 липня 2013 року (а.с. 7).

24 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до директора ПОСП Рояківка з листом, в якому повідомляє, що строк дії договору оренди землі №42 від 16.03.2010, укладеного на 10 років та зареєстрованого в державному реєстрі речових прав 16 липня 2013 року, відповідно до п. 38 закінчується 16 березня 2020 року та у зв`язку з тим, що вона не бажає продовжувати договірні відносини та буде обробляти земельну ділянку самостійно, просить після закінчення строку, а саме 17 березня 2020 року повернути їй земельну ділянку (а.с. 14).

Листом від 03 лютого 2020 року №8 за підписом директора ПОСП Рояківка ОСОБА_1 повідомлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (а.с. 15).

24 січня 2020 року орендодавець ОСОБА_1 в односторонньому порядку звернулася з листом до Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації про припинення права оренди земельної ділянки.

20 березня 2020 року державним реєстратором Степаненком Д.І. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо припинення ПОСП Рояківка права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323184800:08:005:0022, що підтверджується даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, №204859272 від 20.03.2020 (а.с. 3).

Висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ПОСП Рояківка в повній мірі відповідають обставинам справи і нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частинами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Згідно із частиною 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині 1 статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини, що виникли між сторонами, регулюються відповідними нормами, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин: ЦК України, Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України Про оренду землі та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На час підписання сторонами договору оренди, 16.03.2010, частина 2 статті 124 ЗК України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 2 статті 125 ЗК України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент укладення сторонами договору оренди земельної ділянки), визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно частини 5 статті 126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України Про оренду землі №161-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно визначення, наданого у статті 13 вказаного Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно частини 1 статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 вказаного Закону обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Статтею 20 Закону №161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, і десятирічний строк дії укладеного договору оренди земельної ділянки слід обчислювати саме з моменту його державної реєстрації, тобто з 16 липня 2013 року. Враховуючи, що договір укладено строком на десять років, він припинить свою дію 16 липня 2023 року.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин, письмова форма в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Такий правий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі №872цс17.

Згідно правового висновку, зробленого у постанові Верховного суду від 18 січня 2017 року у справі №6-2777цс16, строк дії договору земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладання.

Отже, суд першої інстанції вірно відзначив, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17 (провадження №14-338цс19).

Згідно зі статтею 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною 1 статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином законодавчо чітко визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки №42 підписаний сторонами 16.03.2010. У пункті 45 договору сторони погодили, що він набирає чинності, у тому числі, після його державної реєстрації, що відповідає вимогам зазначених вище нормативних актів. Договір підписаний ОСОБА_1 , а отже на момент укладання всі його умови були прийнятними для відповідача і своїм підписом вона засвідчила згоду з ними.

Таким чином, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Конкретні причини, з яких договір пройшов державну реєстрацію лише 16.07.2013, не мають значення для визначення часу, з якого він набрав чинності. Крім того, договір не містить положень щодо покладання виключно на орендаря обов`язку звернутися за державною реєстрацією договору оренди. Відомості про ухилення позивача від державної реєстрації договору раніше, вжиття відповідачем заходів до його самостійної державної реєстрації в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції про недоведеність відповідачем існування об`єктивних обставин, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки, зокрема: чи мав орендодавець можливість контролювати дії орендаря з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, оскільки передача земельної ділянки відбулася у день підписання договору оренди, а державна реєстрація лише через три роки, та чи мав орендодавець підстави розраховувати, що строк дії договору оренди закінчиться саме у 2020 році.

На підставі викладеного суд прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що строк дії договору оренди земельної ділянки почався з моменту його державної реєстрації, а не з дати його укладання, оскільки при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо початку дії його строку, а саме з моменту його державної реєстрації.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі визначений порядок припинення договору оренди землі. Так, договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що договір оренди земельної ділянки припинився 16.03.2020 у зв`язку із закінченням десятирічного терміну, на який він був укладений, згода сторін на розірвання договору відсутня, колегія суддів погоджується з висновком суду, що на момент пред`явлення позову строк дії договору оренди земельної ділянки не припинив свою дію.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ПОСП Рояківка .

Твердження апелянта про те, що з 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року №1878-УІ Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, є помилковими, оскільки зміни до правових норм, які набрали чинності 01.01.2013, не вплинули на правовідносини, що виникли між сторонами, так як договір № 42 був укладений 16.03.2010, і його умовами передбачено, що строк дії договору оренди земельної ділянки почався з моменту його державної реєстрації. На час укладення указаного правочину чинними були норми, застосовані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, а отже саме вони і регулюють правовідносини, що виникли між сторонами. Крім того, зі змісту відзиву на позовну заяву та доводів апеляційної скарги вбачається, що до 01.01.2013 року дережавна реєстрація договору оренди в органах земельних ресурсів не здійснювалась. Враховуючи умови договору, в даному випадку момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору.

У правових висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), на які міститься посилання в постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 136/2211/15-ц (провадження № 61-5839св18), так само йдеться про те, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є день, коли сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору і скріпили його своїми підписами, однак договір набирає чинності в момент його державної реєстрації.

Верховний Суд України також зробив висновок, що строк дії спірного договору оренди земельної ділянки починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані його умови, стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (постанови Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 532/129/16-ц (провадження № 6-2777цс16) та від 07 червня 2017 року у справі № 634/769/15-ц (провадження № 6-872цс17)).

Враховуючи вищевикладене судова колегія приходить до висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог ПОСП Рояківка .

Доводи апеляційної скарги не містять нових засобів доказування, не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Так як апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України та Закону України Про судовий збір , між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 січня 2021 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді С.С.Кругова

В.Б.Яцина