Постанова

від 19.05.2021 по справі 624/410/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 624/410/20

провадження № 61-2105св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Рояківка ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Сектор державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року у складі судді Куст Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Кругової С. С., Яцини В. Б.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Рояківка (далі - ПОСП Рояківка ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просило визнати протиправним та скасувати запис про припинення речового права від 16 березня 2020 року №51713412, а саме щодо припинення ПОСП Рояківка Кегичівського району Харківської області права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323184800:08:005:0022, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що 16 березня 2010 року ПОСП Рояківка уклало договір оренди земельної ділянки №42, площею 5,13 га, з ОСОБА_1 , якій ця земельна ділянка належить на підставі державного акту на право власності на землю серії Р2 №775171.

16 липня 2013 року договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

24 січня 2020 року ОСОБА_1 в односторонньому порядку звернулася з листом до Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області про припинення права оренди земельної ділянки.

20 березня 2020 року державним реєстратором Степаненком Д. І. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо припинення ПОСП Рояківка права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323184800:08:005:0022.

Позивач вважав дії орендодавця та державного реєстратора незаконними та такими, що порушують його право орендаря, а запис про припинення права оренди земельної ділянки таким, що підлягає скасуванню, оскільки сторонами визначено момент початку перебігу дії договору після його державної реєстрації., а тому строк припинення дії договору - 16 березня 2023 року.

Посилаючись на те, що орендодавець та державний реєстратор не дотримались вимог закону, внесли запис до державного реєстру про припинення права оренди земельної ділянки ПОСП Рояківка , і відповідно договір був розірваний в односторонньому порядку, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року позовні вимоги ПОСП Рояківка задоволено. Визнано протиправним та скасовано запис про припинення речового права від 16 березня 2020 року №51713412, а саме щодо припинення ПОСП Рояківка Кегичівського району Харківської області права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323184800:08:005:0022, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки строк дії укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки почався саме з моменту його державної реєстрації, що було погоджено сторонами в договорі оренди, протягом тривалого періоду землевласник не заявляв претензій стосовно дати реєстрації договору, а тому на момент пред`явлення позову строк дії договору оренди земельної ділянки не припинив свою дію.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, і десятирічний строк дії укладеного договору оренди земельної ділянки слід обчислювати саме з моменту його державної реєстрації, тобто з 16 липня 2013 року. Враховуючи, що договір укладено строком на десять років, він припинить свою дію 16 липня 2023 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПОСП Рояківка відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 696/1693/15, відповідно до якої державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі, а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. Оскільки позивач не здійснив державну реєстрацію договору оренди землі до 01 січня 2013 року, договір між позивачем та відповідачем не набрав чинності, і, відповідно, позивач не набув прав орендаря за спірним договором оренди.

Відзив до суду касаційної інстанції не поданий

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 624/410/20 з Кегичівського районного суду Харківської області.

У березні 2021 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 травня 2021 року справу № 624/410/20 призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 16 березня 2010 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПОСП Рояківка (орендар) укладено договір оренди землі № 42, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Рояківської сільської ради Кегичівського району Харківської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,13 га, у тому числі ріллі 5,13 га, на підставі державного акту серія Р2 №775171 та має кадастровий номер 6323184800:08:005:0022.

Пунктом 8 вказаного договору визначено строк його дії, а саме 10 років.

Пунктом 45 договору оренди передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Відповідно до акту передачі-прийому земельної ділянки згідно з договором від 16 березня 2010 року, ОСОБА_1 передала, а ПОСП Рояківка в особі директора ОСОБА_2 , прийняв земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Рояківської сільської ради, загальною площею 5,1270 га, (згідно державного акту серія Р2 775171, кадастровий номер 6323184800:08:005:0022).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 6272633 від 16 липня 2013 року, за позивачем 16 липня 2013 року зареєстровано інше речове право: право оренди земельної ділянки.

24 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до директора ПОСП Рояківка з листом про відмову продовжувати договірні відносини з позивачем після припинення строку дії договору оренди землі 16 березня 2020 року та намір самостійно обробляти земельну ділянку, у зв`язку із чим просила після закінчення строку, а саме 17 березня 2020 року, повернути їй земельну ділянку.

Листом № 8 від 03 лютого 2020 року ПОСП Рояківка повідомило ОСОБА_1 , що договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації, яка була проведена 16 липня 2013 року, номер запису про інше речове право 1669070.

24 січня 2020 року орендодавець ОСОБА_1 звернулася до Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації про припинення права оренди земельної ділянки.

20 березня 2020 року державним реєстратором Степаненком Д. І. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо припинення ПОСП Рояківка права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6323184800:08:005:0022, що підтверджується даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, №204859272 від 20 березня 2020 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

На час підписання сторонами договору оренди частина четверта статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

У статті 125 ЗК України було визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною п`ятою статті 126 ЗК України було передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 18 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки має значення не день підписання такого договору, а день вчинення реєстраційних дій. Оскільки день/момент укладення договору оренди земельної ділянки та день/момент набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то днем/моментом укладення договору оренди земельної ділянки є саме дата його державної реєстрації, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зроблено висновок, що: суди попередніх інстанцій установили, що на підставі договору оренди землі від 16 вересня 2010 року позивач передала спірну земельну ділянку в оренду дочірньому сільськогосподарському підприємству строком на 5 років. Цим договором оренди передбачено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. При цьому його пунктом 19 передбачено, що орендар повинен здійснити державну реєстрацію договору у місячний термін. Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації. Такі умови договору відповідають статті 18 Закону України Про оренду землі , чинній на час виникнення спірних правовідносин. З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року відповідач не міг зареєструвати спірний правочин. Разом з тим, проведення 04 грудня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. Отже, оскільки дочірнє сільськогосподарське підприємство не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі .

У справі, яка переглядається, пунктом 45 договору оренди землі № 42 від 16 березня 2010 року сторони погодили, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Установлені судами обставини свідчать, що державна реєстрація цього договору не була здійснена, а проведена 16 липня 2013 року реєстрація речових прав оренди відповідача не змінює обумовлений договором момент укладення зазначеного договору оренди.

Отже, оскільки ПОСП Рояківка не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 чинності не набрав і, відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.

Враховуючи, що договір оренди № 42 від 16 березня 2010 року чинності не набрав, відповідно, права та обов`язки сторін за таким договором не виникли, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для задоволення позову ПОСП Рояківка про визнання протиправним та скасування запису про припинення речового права від 16 березня 2020 року №51713412, а саме щодо припинення ПОСП Рояківка Кегичівського району Харківської області права оренди земельної ділянки.

Схожі висновки викладені упостановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 541/726/17 (провадження № 61-34038св18) та від 09 вересня 2020 року у справі № 500/2838/16-ц (провадження № 61-20801св18).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права .

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів б та в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, з ПОСП Рояківка на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, понесені нею у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 3 153,00 грн, та в суді касаційної інстанції у розмірі 4 204,00 грн, а всього у розмірі 7 357,00 грн.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Рояківка до ОСОБА_1 , Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання протиправним та скасування запису про припинення права оренди земельної ділянки відмовити.

Стягнути з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Рояківка на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 357,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун