Постанова

від 11.01.2021 по справі 909/443/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2021 р. Справа №909/443/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

без виклику сторін.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО ВЕСТ ФУДС , м. Івано-Франківськ б/н від 23.09.2020

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2020 (суддя Максимів Т.В.)

у справі № 909/443/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ліндстрем , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО ВЕСТ ФУДС , м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 28163,11 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ліндстрем звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО ВЕСТ ФУДС про стягнення заборгованості в сумі 28163,11 гривень, з яких 24311,88 грн основний борг, 3423,96 грн пеня та 428,15 грн 3% річних.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачем не виконано умови договору №1311 від 12.03.2019 в частині оплати коштів за надані позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 24 311,88 грн, на які позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 3423,96 грн та 3% річних в сумі 428,15 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2020 позов задоволено частково. Стягнено з відповідача на користь позивача 24311,88 грн основного боргу, 3012,94 грн пені, 428,15 грн 3% річних та 2071,32 грн судового збору. В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 411,02 грн відмовлено. Судовий збір в сумі 30,68 грн покладено на позивача.

Рішення суду обґрунтоване тим, що позивачем доведено перед судом факт надання відповідачеві послуг згідно умов договору, про що свідчать підписані позивачем акти виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки, які надсилались (скеровувались) належним чином на юридичну адресу відповідача.

Щодо часткового задоволення позовних вимог в частині пені, рішення суду мотивоване тим, що перевіривши нараховану позивачем пеню відповідно до п. 9.7 договору, строк настання обов`язку по оплаті наданих послуг за виставленими позивачем рахунками № 131972, № 134450, № 137016 та № 140056, суд застосував норму ч.6 ст.232 ГК України для нарахування пені та розрахував суму пені, яка становить 3012,94 грн та належить до стягнення з відповідача. В частині вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 23.09.2019 по 26.05.2020, суд перевіривши розрахунок, дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

ТОВ ЕКО ВЕСТ ФУДС подано апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення місцевого господарського суду скасувати та відмовити в позові в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано жодних доказів фактичного надання послуг згідно договору №1311 від 12.03.2019, заявка замовника - лист примірки між сторонами не оформлялась; наданий позивачем до позовної заяви акт приймання-передачі одягу не стосується цього договору і є спірним документом.

Апелянт стверджує, що зазначені позивачем акти наданих послуг не можуть бути належним доказом у справі, оскільки не підписані відповідачем, і фактично містять інформацію викладену позивачем в односторонньому порядку.

Крім того, апелянт не погоджується з позицією суду першої інстанції, про суб`єктивну поведінку відповідача в частині неотримання останнім кореспонденції, надісланої позивачем на адресу, яка зазначена у договорі та є юридичною адресою відповідача, оскільки вважає, що жодного підтвердження про відмову в отриманні відповідачем листів від позивача не надано. Крім того, апелянт не несе відповідальності за дії пошти, тому твердження суду про суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу, є абсолютно не встановленою і не підтвердженою.

Разом з тим, на думку апелянта, реєстрація податкової накладної позивачем не може бути доказом фактичного надання послуг.

ТОВ Ліндстрем у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2020 у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач вводить суд в оману, що позивачем не було надано жодних послуг, оскільки такі твердження апелянта спростовуються надісланими належним чином на юридичну адресу і на електронну адресу разом з претензіями, рахунки та акти, які підписані позивачем. Оскільки, відповідач жодних зауважень до наданих послуг не надав у визначений п. 9.6 договору строк, такі послуги вважаються наданими у повному обсязі, за принципом мовчазної згоди, відтак заборгованість є безспірною і підлягає стягненню з відповідача.

Щодо передання позивачем одягу відповідачу свідчить акт приймання-передачі одягу в користування, який підписаний у двосторонньому порядку. Разом з тим, витребувані судом податкові накладні на суму наданих послуг також підтверджують факт наданих послуг. При цьому, відповідач не надав суду жодного іншого договору укладеного із позивачем, а тому, твердження апелянта про те, що акт приймання-передачі одягу не стосується договору № 1311 від 12.03.2019 і позивачем жодних послуг не було надано є надуманим та необґрунтованим.

Апелянтом в процесі розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції 05.11.2020 подано також клопотання вх. № 01-05/3158/20 про призначення почеркознавчої експертизи, яке обґрунтоване тим, що судом першої інстанції розгляд справи проводився в порядку письмового провадження без повідомлення сторони у справі, а тому, відповідач не встиг подати клопотання про призначення почеркознавчої експертизи до прийняття рішення суду першої інстанції.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що предметом спору у справі є стягнення боргу на підставі договору про надання послуг з обслуговування наданого в користування робочого одягу та акту приймання-передачі одягу в користування, однак акт приймання-передачі, на який покликається позивач, відповідач не визнає та стверджує, що такий акт останнім не підписувався, одягу не отримував, а підписи на договорі та вказаному акті є різними. Відтак апелянтом для проведення почеркознавчої експертизи додано до клопотання оригінали зразків документів з підписами ОСОБА_1

05.11.2020 апелянтом подано суду клопотання вх. № 01-04/6469/20 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, яке обґрунтоване тим, що в даній справі існує складність, оскільки справа потребує детального розгляду спору по суті щодо встановлення дійсності та законності акту приймання - передачі одягу та фактичного надання послуг, оскільки апелянтом з метою встановлення відповідності та справжності підпису директора апелянта подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Апелянтом також подано суду апеляційної інстанції низку пояснень щодо виконання умов договору, в яких апелянт стверджує, що позивач не надав суду документів, які б вказували на факт замовлення послуги та подальше її виконання позивачем, що позбавляє відповідача згідно інструкції права у разі виявлення недоліків у наданні послуг застосування процедури, передбаченої Законом України Про захист прав споживачів .

Також у поясненнях апелянт зазначає, що п. 1.2 договору є дискримінаційним з огляду на норми конвенції від 03.09.1953 року про захист прав людини та основоположних свобод, які передбачають забезпечення прав і свобод юридичної особи без дискримінації за будь-якою ознакою. Крім цього, такий пункт договору дискримінує та обмежує відповідача з огляду на норму ст. 42 Конституції України у вільному виборі підприємницької діяльності.

У поясненнях апелянт стверджує, що у спірному договорі приховано фактичне здійснення відповідачем продажу майна, а саме у п. 11.2 договору присутні ознаки договору купівлі-продажу майна.

Позивачем на клопотання апелянта про призначення почеркознавчої експертизи подано заперечення, в якому позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що апелянтом пропущено строк на подання такого клопотання, оскільки апелянтом при поданні відзиву на позовну заяву, у запереченні на відповідь на відзив під час розгляду справи в суді першої інстанції не було подано такого клопотання та жодних сумнівів щодо справжності підпису директора відповідача на акті приймання-передачі одягу та необхідності проведення експертизи не заявлялось.

Щодо клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження позивач теж заперечує, покликаючись на п. 1 ст. 270 ГПК України та зазначаючи, що дії відповідача спрямовані на затягування розгляду справи, та ухилення останнім від виконання свого обов`язку перед позивачем.

Позивачем подано клопотання вх. № 01-04/7443/20 від 15.12.2020 про стягнення 7150,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування чого до клопотання додає копію додаткової угоди № 7 до договору про надання професійної правничої допомоги № 11/2019 від 12.11.2020 та копію рахунку № 26/11 від 26.11.2020.

Розгляд заяв та клопотань сторін.

Щодо клопотання апелянта про призначення почеркознавчої експертизи (вх.№ЗАГС 01-05/3158/20 від 05.11.2020), судова колегія зазначає таке.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження у даній справі та розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику стороні, був обізнаний про строк визначений судом першої інстанції на подачу заяв по суті справи протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, з наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, яке адресоване відповідачу (м. Івано-Франківськ, вул. Польова, 14) вбачається, що останній отримав ухвалу суду 09.06.2020, та подав у тридцятиденний термін відзив на позовну заяву.

Однак, як встановлено судом, жодних сумнівів щодо справжності підпису директора відповідача на акті приймання-передачі одягу та необхідності проведення експертизи відповідачем висловлено не було ні у відзиві, ні у запереченнях на відповідь на відзив під час розгляду справи в суді першої інстанції. Більше того, відповідач не висловлює таких сумнівів і у апеляційній скарзі, яка подана до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 4 статті 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті .

Пунктом 3 ст. 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В даному випадку, твердження апелянта про те, що він не був повідомлений, оскільки судом першої інстанції справа розглядалась в порядку письмового провадження без повідомлення стороні у справі, та відповідач не встиг подати клопотання про призначення почеркознавчої експертизи до прийняття рішення суду першої інстанції, судова колегія вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, клопотання про проведення експертизи мало бути заявлено відповідачем в суді першої інстанції, заперечення щодо справжності підпису мали бути висловлені у відзиві.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно ч.2 ст.207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що клопотання про призначення експертизи подано поза межами строків, встановлених ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення клопотання апелянта про призначення експертизи без розгляду.

Щодо клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх.№ ЗАГС 01-04/6469/20 від 05.11.2020), судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Як вбачається з аналізу наведеної норми права, питання про розгляд справи з чи без повідомлення учасників у справі належить до дискреційних повноважень суду.

Враховуючи вищезазначене та те, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 28 163,11 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також те, що в справі наявні всі необхідні докази для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції ухвалою від 26.10.2020 відмовив апелянту у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, яке було заявлене у апеляційній скарзі.

За викладених обставин, подане апелянтом клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх.№ ЗАГС 01-04/6469/20 від 05.11.2020), необхідно залишити без розгляду.

Інших клопотань, заяв в порядкуст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 12.03.2019 між ТОВ Ліндстрем (виконавець за договором) та ТОВ Еко Вест Фудз (замовник за договором) було укладено договір № 1311 про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу (далі - договір).

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний сторонами їх підписи засвідчені печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.2,3.1, 4.2, 9.1, 9.4 - 9.7, 9.9, 11.1, 12.3 вищезазначеного договору виконавець надає замовнику в тимчасове оплатне користування робочий одяг (далі - одяг), який належить виконавцю на праві власності, виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг доставки, прання і ремонту, а також заміни зношеного одягу, який використовувався за його прямим призначенням (далі - послуги).

Виконавець має виключне право здійснювати прання та обслуговування наданого одягу.

Одяг надається на підставі заявки замовника - листа примірки (додаток 1). Всі зміни в кількості наданих одиниць одягу оформлюються на підставі письмової заявки з підписом відповідальної особи та печаткою.

Підставою для розрахунків за цим договором є загальна кількість предметів одягу, які виконавець надав у користування замовнику.

Виконавець зобов`язався надавати замовнику послуги, критерії якості яких узгоджуються сторонами і зазначені в додатку 6 до цього договору.

Замовник забезпечує передачу використаного одягу для обміну на чистий одяг в узгодженому місці та в узгоджений день тижня, а також можливість вільного доступу до одягу для його обміну. Виконавець забирає використаний одяг для обслуговування один раз на тиждень.

Сума оплати за цим договором визначається кількістю наданого в користування одягу та ціною його обслуговування, що вказана в додатку 2.

Ціни не включають в себе податок на додану вартість та інші збори податкового характеру. Рахунки надаються замовнику після кожних 28 днів надання послуг. Періодичність виставляння рахунків складає чотири (4) тижні. Виставлені рахунки відсилаються засобами електронного зв`язку на електронну адресу особи замовника відповідальної за оплату наданих послуг. Разом із рахунком замовнику направляються податкова накладна та акт виконаних робіт, який підтверджує надання послуг за цим договором. Сторони визнають, що акти складені в електронному вигляді та підписані електронними цифровими підписами є первинними документами, які підтверджують факт надання послуг за договором.

Послуги вважаються наданими в повному обсязі та без зауважень, якщо протягом 2-х тижнів з моменту відправлення рахунку, податкової накладної та акта, що підтверджує надання послуг, замовник не пред`явив жодних письмових претензій щодо якості наданих послуг.

Оплата за надані послуги здійснюється замовником в гривнях шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Термін оплати наданих послуг - 14 днів із дати виставлення рахунку.

У випадку порушення строків оплати послуг виконавець має право отримати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Договір діє з моменту його підписання .

Сторони домовились, що виконавець має право розірвати договір у разі, якщо замовник не оплачує рахунки у встановлений термін. В такому випадку виконавець має право вимагати від замовника компенсацію у сумі, яка дорівнює сумі вартості послуг за цим договором за останні дванадцять (12) місяців.

У додатку 2 до договору сторони погодили ціну та інші виплати за обслуговування наданого в користування робочого одягу.

За твердженням позивача, ним на виконання умов договору та згідно акта приймання - передачі від 18.09.2019, передано в тимчасове користування відповідачу одяг в кількості 132 штуки та у період з вересня 2019 по грудень 2019 надано послуги з його обслуговування на суму 24311,88 грн, що підтверджується наступними рахунками на оплату та актами надання послуг, а саме: № 131972 від 09.09.2019 на суму 8132,44 грн; № 134450 від 07.10.2019 на суму 7418,34 грн; № 137016 від 04.11.2019 на суму 5624,23 грн; № 140056 від 02.12.2019 на суму 3136,87 грн.

ТОВ Ліндстрем вказує, що вказані вище рахунки на оплату та акти неодноразово надсилались на електронну адресу ТОВ Еко Вест Фудс , простою кореспонденцією, а також як додатки до направлених на адресу ТОВ Еко Вест Фудс претензій.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується звернення ТОВ Ліндстрем до ТОВ Еко Вест Фудс із претензією вих. № П-364 від 15.01.2020 на суму 24311,88 грн та повідомленням вих.№П-364 про дострокове розірвання договору на підставі п. 12.3 договору, згідно яких позивач вимагав сплати заборгованості за договором (докази направлення вказаних відправлень містяться у матеріалах справи).

В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов`язання не виконав, надані послуги не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 24311,88 грн, на яку позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.9.9 договору за прострочення виконання грошового зобов`язання нарахував відповідачу 428,15 грн - 3 % річних та 342396 грн - пені.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509, ч. 1 ст. 626, ч.1 ст. 628 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч.2 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на вищевикладені умови договору, підставою для розрахунків за договором є загальна кількість предметів одягу, які виконавець надав у користування замовнику; виконавець разом із рахунком направляє замовнику податкову накладну та акт надання послуг, який підтверджує надання послуг за цим договором.

Судом встановлено, що рахунки на оплату та акти надання послуг на загальну суму 24311,88 грн направлялись відповідачу за його юридичною адресою, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями опису вкладення у цінний лист, накладної від 16.01.2020 та інформацією з офіційного сайту ПАТ Укрпошта .

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою позивач з додержанням вимог поштового зв`язку надсилав за адресою, зазначеною відповідачем під час укладення договору, не може вважатися поважною причиною невиконання зобов`язання за цим договором, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт неотримання кореспонденції вказує на суб`єктивну і неправильну поведінку сторони, оскільки, сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою позивач, з додержанням передбачених умов договору оренди, надсилав рахунки, акти та претензії за вказаною у договорі та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою, та яка повернулася відправнику у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну і неправильну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Як було вказано вище, за умовами пункту 9.6 договору послуги вважаються наданими в повному обсязі та без зауважень, якщо протягом 2 тижнів (чотирнадцяти календарних днів) з моменту відправлення рахунку, податкової накладної та акту, що підтверджує надання послуг, замовник не пред`явив жодних письмових претензій щодо якості наданих послуг.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідача зауважень до якості наданих позивачем послуг, їх кількості, обсягу або наявності ненаданих позивачем послуг.

Всупереч п.9.6 договору, відповідач в порядку п.п. 3.2, 4.3 договору не висував позивачу будь-яких претензій щодо затримки здійснення доставки одягу, виявлення невідповідності одягу тощо.

А отже, враховуючи вищевикладене, в силу положень пункту 9.6 договору, послуги за договором на загальну суму 24311,88 грн вважаються наданими позивачем та прийнятими відповідачем.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, відповідно до інформації наданої Головним управління ДПС у м. Києві, позивачем було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, а саме: №2075 від 09.09.19, №2134 від 07.10.19, №2235 від 04.11.19 та №2327 від 02.12.19 (копії квитанцій про реєстрацію вказаних податкових накладних містяться у матеріалах справи), які складено позивачем за результатами надання відповідачу послуг, в яких відображено вартість наданих ТОВ Ліндстрем послуг.

Згідно з п.п. 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та ЗУ Про електронні довірчі послуги .

Таким чином, відповідач мав доступ до зареєстрованих позивачем податкових накладних, а також змогу включити суму ПДВ до податкового кредиту.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом (вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 817/537/17).

З підстав, зазначених вище, суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження надання послуг за договором.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача основна сума боргу 24311,88 грн є обґрунтована, підтверджена та підлягає до задоволення.

Щодо нарахованих позивачем трьох відсотків річних та пені необхідно зазначити наступне.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак перевіривши правильність розрахунку пені, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про стягнення пені з відповідача у розмірі 3 012,94 грн з огляду на ч.6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунок 3 % річних здійснено правильно.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що до стягнення підлягає сума 3% річних у розмірі 428,15 грн.

Щодо тверджень апелянта, які викладені у поясненні вх. № 01-04/7338/20), що у спірному договорі приховано фактичне здійснення відповідачем продажу майна, а саме у п. 11.2 договору присутні ознаки договору купівлі-продажу майна, судова колегія вважає безпідставними, з огляду на те, що вказаний договір в силу принципу свободи договору був підписаний сторонами, є чинним, а також те, що вищенаведені покликання скаржника не впливають на правомірність рішення суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Щодо подано 15.12.2020 позивачем клопотання вх. № 01-04/7443/20 про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 7150,00 грн за надання професійної правничої допомоги, необхідно зазначити наступне.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Судовою колегією встановлено, що позивачем в підтвердження заявлених витрат за надану правничу допомогу до клопотання додано додаткову угоду № 7 до договору № 11/2019 про надання професійної правничої допомоги та рахунок № 25/11 від 25.11.2020, однак, самого договору № 11/2019 про надання професійної правничої допомоги та акту виконаних робіт (наданих послуг) до клопотання не додано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання вх. № 01-04/7443/20 про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 7150,00 грн за надання професійної правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2020 у справі № 909/443/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

3. Відмовити у задоволенні клопотання ТОВ Ліндстрем , м. Київ про стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець