Постанова

від 12.01.2021 по справі 350/1588/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 350/1588/19

Провадження № 22-ц/4808/22/21

Головуючий у 1 інстанції Калиній Г. В.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.,

суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О.,

секретаря Капущак С.В.,

за участю апелянта ОСОБА_1 ,

представника апелянта адвоката Дуткевича М.В.,

представника відповідача Ясінець І.М.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Родікова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду від 29 липня 2020 року у складі судді Калиній Г.В., ухвалене в селищі Рожнятів, у справі за позовом ОСОБА_1 до Берлогівської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки і піклування Рожнятівської РДА в особі Служби у справах дітей Рожнятівської РДА про визнання недійсними та скасування рішень виконкому Берлогівської сільської ради та ордера на право отримання житлового приміщення, та за зустрічним позовом Берлогівської сільської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 та орган опіки і піклування Рожнятівської РДА про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом,

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Берлогівської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: орган опіки і піклування Рожнятівської РДА в особі Служби у справах дітей Рожнятівської РДА про визнання недійсними та скасування рішень виконкому Берлогівської сільської ради та ордера на право отримання житлового приміщення.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона є матір`ю чотирьох дітей, з якими зареєстрована у своїх родичів по АДРЕСА_1 . У цьому будинку ще зареєстровані та фактично проживають 8 осіб, а тому не було можливості проживати.

Рішенням виконкому Берлогівської сільської ради № 14 від 12.05.2009 року на неї та трьох її малолітніх дітей була виділена однокімнатна квартира, житловою площею 18 кв.м. (в дійсності 15 кв.м.) в будинку АДРЕСА_2 . На підставі цього рішення 21.05.2009 року позивачці видано ордер на вселення у дане житлове приміщення під № 1.

Виділена сільрадою квартира не була придатна для проживання без виконання ремонтних робіт, оскільки протікав дах, прогнила підлога, не було входу у квартиру.

Маючи на утриманні трьох малолітніх дітей, позивачка не мала фінансових можливостей провести ремонт даної квартири. Однак, внесла у квартиру речі, вклала пластикові вікна, облаштувала стяжку у кімнатах та викопала криницю, зробила часткове переобладнання квартири, заготовила дошку на ремонт підлоги та даху.

Після народження четвертої дитини у 2012 році ОСОБА_1 подала у Берлогівську сільську раду заяву на збільшення житлової площі за рахунок житлової кімнати площею 15 кв.м., суміжної з її коридором, яка звільнилася у зв`язку зі смертю особи, що там проживала.

Рішенням виконкому Берлогівської сільської ради № 12 від 09.04.2013 року позивачці виділено житлову площу 15 кв.м., та допоміжну площу 9,9 кв.м. у вказаному будинку, а також видано ще один ордер без дати, але з посиланням на рішення виконкому сільської ради від 09.04.2013 року № 12.

На підставі ордера ОСОБА_1 вселилась в цю кімнату, проте в ній також слід було робити ремонт. У зв`язку з відсутністю коштів, не змогла зробити повний ремонт цієї кімнати, однак внесла туди два дивани, тумбочки, морозильну камеру та в ній ночувала.

Фактично сім`ї надано житло, в якому без проведення капітального ремонту неможливо проживати, станом на 2013 рік вартість таких робіт становила 66 463 гривень.

Через відсутність власного житла та неможливість проживати у наданій квартирі без ремонту, позивач змушена була разом з дітьми тимчасово проживати у селищі Брошнів-Осада.

З метою приватизації квартири у селі Берлоги ОСОБА_1 неодноразово зверталася до сільського голови погодити документи на приватизацію. Проте голова відмовилася підписувати документи, а також відмовляється зареєструвати її на проживання у квартирі АДРЕСА_3 , мотивуючи тим, що квартира не приватизована.

Весною 2019 року ОСОБА_1 звернулася до сільського голови з проханням надати їй ще одну суміжну з її помешканням нежилу кімнату (кухню), яка стояла у резерві сільської ради і ніким не використовувалася. Сільський голова підтвердила, що ця кімната була у резерві для бабці, яка раніше там жила, але переселилась в інше помешкання і вже померла. Одночасно остання повідомила, що раніше виділена їй житлова кімната площею 15 кв.м. вже передана її сусідові по будинку ОСОБА_2 у зв`язку зі збільшенням його сім`ї.

Позивачка зазначала, що до народження другої дитини у ОСОБА_2 вже була приватизована квартира загальною площею 55,3 кв.м., в той час як для позивачки та трьох її дітей у 2009 році була виділена житлова кімната площею 15 кв.м., а після народження четвертої дитини була виділена житлова кімната площею 15 кв.м. та допоміжна площа 9,9 кв.м. Отже, загальна площа виділеного їй житла складає 39,9 кв.м. ОСОБА_1 вважає, що існує явна неспіврозмірність кількості членів їх сімей відносно кількості виділеної житлової площі.

Крім того, під час розгляду даної справи, позивачці стало відомо про рішення виконкому Берлогівської сільської № 28 від 16.08.2019 року, яким внесено зміни у рішення виконкому Берлогівської сільської ради № 12 від 09.04.2013 року. Відповідно до цього рішення, їй надано додатково кухню орієнтовною площею 11,8 кв.м., коридор та кладову орієнтовною площею 9,9 кв.м., частину господарської споруди орієнтовною площею 30 кв.м. та погріб. Пунктом 1.1 цього рішення її зобов`язано відремонтувати дах, так як він аварійний та протікає, чим наносить шкоду сусіду по квартирі. У пункті 2 зазначено, що кімнату в комунальному будинку у АДРЕСА_4 площею 15,54 кв.м. залишити за сільською радою.

З врахуванням того, що житлова кімната площею 15 кв.м. була передана їй на підставі рішення виконкому № 12 від 09.04.2013 року, а потім ще раз ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому № 20 від 11.09.2018 року, їй не зрозуміло, яка житлова кімната площею 15,54 кв.м. залишається за сільською радою у відповідності до рішення виконкому № 28 від 16.08.2019 року.

Позивачка зазначила, що вона особисто не писала заяву про перегляд рішення № 12 від 09.04.2013 року, це рішення по суті скасовує передачу їй у користування житлової кімнати площею 15 кв.м., тим більше, що на цю кімнату у неї є ордер, який не визнаний у встановленому законом порядку недійсним і не анульований. Щодо ОСОБА_2 , то на двох його дітей вже була виділена у два рази більша житлова площа.

Посилаючись на вказане, збільшивши позовні вимоги (а.с. 58, 127-129), ОСОБА_1 просила:

- визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Берлогівської сільської ради від 11.09.2018 року № 20 про виділення ОСОБА_2 кімнати житловою площею 15,54 кв.м. в будинку АДРЕСА_5 ;

- визнати недійсним та скасувати ордер № 4 серії БС від 18.09.2018 року, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Берлогівської сільської ради від 11.09.2018 року № 20, на приміщення житловою площею 15,54 кв.м., яке складається з 1 кімнати, в якості поширення житлової площі квартири АДРЕСА_6 ;

- визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Берлогівської сільської ради від 16.08.2019 року № 28 Про внесення змін у рішення виконкому № 12 від 09.04.2013 року Про розгляд заяв громадян .

У січні 2020 року Берлогівська сільська рада звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 , а фактично проживає в смт. Брошнів-Осада. Ні ОСОБА_1 , ні її діти не проживають та ніколи не проживали в квартирі АДРЕСА_3 , тому їх слід визнати такими, що втратили право на користування даним житловим приміщенням.

РішеннямРожнятівського районного суду від 29 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічного позову Берлогівської сільської ради відмовлено .

Додатковим рішеннямРожнятівського районного суду від 05.08.2020 року стягнуто з Берлогівської сільської ради в дохід держави 2 102 грн. судового збору.

ОСОБА_1 на рішення суду в частині відмови у задоволенні її позову подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.04.1985 року Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК України , якщо особа вселилась у квартиру по ордеру у випадках, зазначених у ст. 59 ЖК, він підлягає визнанню недійсним з наслідками, передбаченими ст. 117 ЖК України. Водночас ордер, виданий ОСОБА_1 на кімнату площею 15 кв.м. не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Апелянтка вказує, що вселилась у кімнату площею 15 кв.м. на підставі ордеру, занесла туди свої особисті речі, які стоять у вказаній кімнаті і досі, тому у сільради не було законних підстав видавати ордер на цю кімнату ОСОБА_2 .

Суд не врахував, що станом на 11.09.2018 року, коли ОСОБА_2 передавалась ця кімната за рішенням виконавчого комітету та видавався ордер, то спірне житлове приміщення перебувало у юридичному та фактичному користуванні ОСОБА_1 .

Крім того, спірна кімната не має прямого сполучення із квартирою АДРЕСА_7 ОСОБА_2 . Для цього необхідно здійснювати отвір у несучій стіні. Натомість у апелянтки до цієї кімнати вже є захід з коридору.

Поза увагою суду також залишився той факт, що рішенням Берлогівської сільської ради від 16.08.2019 року № 28 про внесення змін у рішення виконкому Берлогівської сільської ради № 12 від 09.04.2013 року про виділення ОСОБА_1 житлової площі 15 кв.м. та допоміжної площі 9,9 кв.м. перевищено повноваження органом місцевого самоврядування, оскільки позбавлено апелянтку та дітей права на користування житловою кімнатою, що здійснюється лише в судовому порядку.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні її позовних вимог.

У засіданні апеляційного суду апелянт та її представник вимоги скарги підтримали в повному обсязі, просили скаргу задоволити.

Представник Новицької ОТГ - Ясінець І.М. скаргу не визнала, просила її відхилити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник скаргу не визнали, просили відмовити в її задоволенні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає наведеним критеріям виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 12 від 09.04.2013 року, яким ОСОБА_1 виділено житлову площу 15 кв.м. та допоміжну площу 9,9 кв.м. і господарську будівлю загальною площею 30 кв.м. по АДРЕСА_8 , кімната площею 15,54 кв.м. залишена за сільською радою. В зазначене рішення рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 28 від 16.08.2019 року внесено зміни, з метою усунення технічної помилки у зазначенні площі кімнати, яку виділено ОСОБА_1 . За своєю суттю, оскаржуване рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 28 від 16.08.2019 року жодним чином не зменшує та не змінює фактичний розмір житлової площі, що була додатково виділена позивачці у 2013 році. Крім того, в пункт 2, яким спірну житлову кімнату залишено за сільською радою, цим рішенням не змінювався. Отже, залишивши ще в 2013 році спірну кімнату в комунальній власності, сільська рада діяла в межах своїх повноважень, передаючи її у 2018 році ОСОБА_2 .

Крім того, суд зазначив, що сім`я ОСОБА_2 складається з чотирьох осіб, і на даний час ОСОБА_2 лише частково реалізовано право на приватизацію житла. Отже, твердження позивачки-відповідачки про те, що ОСОБА_2 не зможе набути у власність (приватизувати) спірну кімнату є помилковим. Відтак передаючи ОСОБА_2 для розширення житлової площі кімнату площею 15,54 кв.м. сільська рада діяла в межах своїх повноважень, тому підстав для визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 20 від 11.09.2018 року та виданого на підставі цього рішення ордера немає.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову Берлогівської сільської ради суд з посиланням на ст.ст. 71, 72 ЖК України вказав, що представник сільради не надав суду будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачка-відповідачка не проживає у спірному житлі без поважних причин понад шість місяців. Більше того, сільський голова та свідки - члени виконкому, підтвердили, що спірне житло потребує капітального ремонту і в ньому неможливо проживати. Крім того, неможливість проживання у спірному житлі у зв`язку з незадовільним санітарно-технічним станом підтверджується дослідженими судом актами обстеження матеріально-побутових умов проживання, складеними сільською радою та службою у справах дітей Рожнятівської РДА.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення суду не оскаржується, а тому у відповідності до ст. 367 ЦПК України законність і обґрунтованість його апеляційним судом не перевіряється.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку в частині позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та враховує таке.

Зокрема, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а.с. 6-9).

За даними довідки Берлогівської сільської ради № 467 від 04.09.2019 року ОСОБА_1 разом з дітьми зареєстрована у АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 14 від 12.05.2009 року виділено житлову площу сім`ї ОСОБА_1 , на утриманні якої перебувало троє дітей, у зв`язку з відсутністю житлової площі в сім`ї, яка перебувала на першочерговому квартирному обліку у виконкомі сільської ради як одинока і багатодітна мати, що підтверджується копією вказаного рішення виконкому (а. с. 11).

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради 21.05.2009 року сім`ї ОСОБА_1 у складі заявниці та трьох її дітей виданий ордер на житлове приміщення № 1 серії БС на право отримання житлового приміщення площею 18 кв.м., яке складається з однієї кімнати в квартирі комунальної власності за адресою АДРЕСА_9 (а. с. 12).

Рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради від 10.01.2012 року №3 надано дозвіл ОСОБА_2 оформити право власності в цілому на двокімнатну квартиру загальною площею 56,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , що підтверджується витягом з рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради від 10.01.2012 року № 3 (а.с. 65).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.02.2012 року та витягу про державну реєстрацію прав № 33269613 від 23.02.2012 року ОСОБА_2 є власником житлової квартири АДРЕСА_11 , яка складається з двох кімнат, кухні та коридору, що підтверджується копією технічного паспорта, виготовленого станом на 31.12.2012 року. Загальна площа 55,3 кв.м., житлова площа 35,7 кв.м. (а.с. 47, 48, 49, 50).

Рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 12 від 09.04.2013 року Про розгляд заяв громадян виділено ОСОБА_1 житлову площу 15 кв.м. та допоміжну площу 9,9 кв.м. і господарську будівлю загальною площею 30 кв.м. по АДРЕСА_8 . Пунктом 2 цього рішення одну кімнату в комунальному будинку в АДРЕСА_4 площею 15,54 кв.м. залишено за сільською радою (а. с. 13).

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради Лишман М.В. у складі заявниці та чотирьох її дітей виданий ордер на житлове приміщення № 3 серії БС на право отримання житлового приміщення площею 15 кв.м., яке складається з однієї кімнати (поширення житлової площі) за адресою АДРЕСА_9 (а. с. 14).

Рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 20 від 11.08.2018 року Про розгляд заяв громадян виділено ОСОБА_2 кімнату в будинку по АДРЕСА_4 , житловою площею 15,54 кв.м. у зв`язку із збільшенням сім`ї, що підтверджується копією вказаного рішення виконкому та копією заяви ОСОБА_2 (а. с. 17, 18).

Рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 28 від 16.08.2019 року Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 12 від 09.04.2013 року Про розгляд заяв громадян відповідно до ст. 30 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні та у зв`язку з допущеними помилками вирішено внести зміни у рішення виконкому Берлогівської сільської ради № 12 від 09.04.2013 року .

Відповідно до цього рішення ОСОБА_1 надано додатково кімнату (кухню) орієнтовною площею 11,8 кв.м., коридор та кладову орієнтовною площею 9,9 кв.м., частину господарської споруди орієнтовною площею 30 кв.м. та погріб. Пунктом 1.1 зобов`язано ОСОБА_1 відремонтувати дах, так як він аварійний та протікає, що спричиняє обвал штукатурки та стель і наносить шкоду сусіду по квартирі. Пунктом 2 зазначено, що кімнату в комунальному будинку у АДРЕСА_4 площею 15,54 кв.м. залишено за сільською радою (а. с. 145).

Встановлено, що 16.08.2019 року ОСОБА_1 зверталась до Берлогівської сільської ради із заявою, в якій просила не вносити зміни у рішення виконкому Берлогівської сільської ради № 12 від 09.04.2013 року, однак рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 27 від 16.08.2019 року у задоволенні заяви відмовлено (а. с. 140, 141).

На підставі рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 20 від 11.08.2018 року ОСОБА_2 (склад сім`ї - 4 особи) видано ордер № 4 серія БС на право отримання житлового приміщення житловою площею 15,54 кв.м., яке складається з 1 кімнати з метою поширення житлової площі, за адресою: АДРЕСА_8 (а.с.46).

Як вбачається з листа Рожнятівської РДА від 05.08.2019 року на звернення ОСОБА_1 , адресоване на урядову гарячу лінію , з приводу відмови сільського голови погодити технічну документацію для виготовлення технічного паспорта з метою приватизації квартири Рожнятівська РДА надала письмову відповідь, про те, що відповідно до листа Берлогівської сільської ради від 01.08.2019 року № 341, рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 14 від 21.05.2009 року заявниці було надано квартиру загальною площею 45,24 кв.м. У 2013 році рішенням виконавчого комітету додатково виділено ще 20 кв.м. площі. Загальна площа квартири становить 65,24 кв.м. При обмірах на виготовлення технічного паспорта квартири була включена кімната, яка заявниці не надавалась і відповідно не входила у загальну площу квартири . У зв`язку з цим технічна документація не була погоджена сільським головою, що підтверджується копією листа (а. с. 20).

Як пояснила суду сільський голова Берлогівської сільської ради у листі від 21.10.2019 року № 455 щодо надання житлової кімнати ОСОБА_1 площею 15 кв.м. у 2013 році та житлової кімнати ОСОБА_2 площею 15.54 кв.м. у 2018 році, то сільською радою розкомплектовано однокімнатну квартиру та надано по одній кімнаті двом громадянам. Однак пізніше стало відомо з ОБТІ, що квартира не підлягає розподілу (а.с.38).

Згідно довідки КП Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро № 6/01-15/1 від 15.10.2019 року для збільшення загальної та житлової площі однієї із квартир у комунальному житловому будинку АДРЕСА_5 можливо при необхідності провести реконструкцію даного будинку в межах існуючого будівельного об`єму одноповерхової будівлі без ослаблення несучої здатності внутрішніх несучих цегляних стін, для чого необхідно виготовити проектну документацію, що підтверджується довідкою, виданою КП ГПВАПБ (а. с. 39).

Як вбачається з акта обстеження комунальної квартири від 25.03.2013 року, комунальна квартира АДРЕСА_12 , згідно рішення виконавчого комітету Берлогіської сільської ради від 12.05.2009 року № 14 виділена одинокій багатодітній матері ОСОБА_1 складається з двох житлових кімнат, кухні, кладової і коридору. Вказана квартира знаходиться у незадовільному стані і потребує капітального ремонту, що підтверджується копією Акту (а. с. 45).

З витребуваної апеляційним судом копії інвентарної справи будинку АДРЕСА_5 , вбачається, що станом на 2006 рік будинок складається з 3 квартир:

квартира АДРЕСА_7 має загальну площу 36,9 м.кв. та складається з житлової кімнати площею 15,2 м.кв., кухні, комори та коридору.

квартира АДРЕСА_13 загальною площею 36 м.кв. складається з житлової кімнати площею 14,8 м.кв. коридору, комори та кухні ,

квартира № 3 загальною площею 55,3 м.кв., складається з двох житлових кімнат площею 20,1 м.кв. та 15,6 м.кв., комори, кухні та коридору.

При цьому, як вбачається зі схеми розміщення житлових та нежитлових приміщень, кімнати у квартирі АДРЕСА_13 , які сільська рада виділила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , мають площу 11 м.кв. та 14.8 м.кв.

Житлова кімната площею 15 м.кв. чи 15,54 м.кв. на схемі відсутня.

На запитання суду представник ОТГ, пояснила, що сільська рада при наданні кімнат ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювали обмір звичайними рулетками, що може давати таку різницю.

Разом з тим, з огляду на зміст наведеної схеми, суд приходить до висновку, що кімната з квартири АДРЕСА_14 (номер даної квартири 2 вказано тільки у журналі внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень інвентарної справи), щодо якої виник спір, фактично має площу 14,8 м.кв.

Щодо доводів апелянта про порушення її права внаслідок виділення відповідачу ОСОБА_2 кімнати з квартири АДРЕСА_13 площею 15 м.кв., яка належить їй на підставі ордеру, то вони не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Зокрема, як вбачається з рішення виконкому Берлогівської сільської ради від 09.04.2013 року № 12 ОСОБА_7 було виділено житлову площу 15 м.кв. та допоміжну площу 9,9 м.кв. і господарську будівлю загальною площею 30 м.кв. по АДРЕСА_8 .

Пунктом 2 цього рішення, вирішено одну кімнату у комунальному будинку в АДРЕСА_4 площею 15,54 м.кв. залишити за сільською радою.

На підставі даного рішення ОСОБА_1 було видано ордер на вселення.

Проте рішенням виконавчого комітету Берлогівської сільської ради № 28 від 16.08.2019 року Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Берлогівської сільської ради №12 від 09.04.2013 року Про розгляд заяв громадян у зв`язку з допущеними помилками вирішено внести зміни у рішення виконкому Берлогівської сільської ради № 12 від 09.04.2013 року.

Вирішено надати ОСОБА_1 додатково: кімнату (кухню) орієнтовною площею 11,8 кв.м., коридор та кладову орієнтовною площею 9,9 кв.м., частину господарської споруди орієнтовною площею 30 кв.м. та погріб.

Пунктом 1.2 рішення зобов`язано ОСОБА_1 відремонтувати дах, так як він аварійний та протікає, що спричиняє обвалу штукатурки та стель і наносить шкоду сусіду по квартирі.

Пунктом 2 зазначено, що кімнату в комунальному будинку у АДРЕСА_4 площею 15,54 м.кв. залишено за сільською радою (а. с. 145).

Таким чином, орган місцевого самоврядування виявивши помилку щодо площі виділеної кімнати, усунув її в межах своїх повноважень.

За змістом наведених рішень орган місцевого самоврядування вказує на залишення в розпорядженні сільської ради кімнати площею 15,54 м.кв.

Не зважаючи на встановлення, що площа спірної кімнати становить 14,8 м.кв. слід вважати, що саме вона згідно згаданого рішення вважалася резервною і передана ОСОБА_2 .

Цим спростовуються доводи апелянта щодо того, що ОСОБА_2 передана та сама кімната, яка належить їй на підставі ордеру площею 15 м.кв.

Цим самим спростовуються доводи ОСОБА_1 про наявність не визнаного недійсним ордеру на кімнату площею 15 м.кв. З огляду на те, що остання має право на користування кімнатою згідно даного ордера, вона вселилася в неї, однак встановлено, що площа кімнати, яка їй виділена має іншу площу. Невнесення органом місцевого самоврядування до нього змін, в даному випадку, не може бути підставою для задоволення позову.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, за своєю суттю оскаржуване рішення жодним чином не зменшує та не змінює фактичний розмір житлової площі, що була додатково виділена позивачці у 2013 році.

Щодо доводів про приватизацію ОСОБА_2 надлишкової площі, то така обставина прав самої позивачки не стосується.

У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснила, що зайнявши кімнату згідно ордеру вона мала намір отримати ще одну кімнату у будинку та зайняла її самовільно. Потім звернулася до сільської ради про виділення їй резервної кімнати, однак їй було відмовлено через ОСОБА_2 . У заяві до сільської ради від 16.08.2019 року (а.с. 140) ОСОБА_1 підтверджує про зайняття двох кімнат та просить на сесії 16.08.2020 року не розглядати питання про внесення змін рішення до рішення від 09.04.2013 року.

Також остання на запитання суду підтвердила, що у кімнаті площею 11,8 м.кв. вона вже замінила вікно та демонтувала пічку. Така обставина зазначена і у листі сільської ради від 20.07.2020 року за № 294 та не спростована апелянтом (а.с.142).

Не є належним доказом правомірності доводів апелянта Акт обстеження житлових умов від 25.03.2013 року (а.с. 45), на який посилається сторона апелянта, оскільки зазначення в ньому загальної площі кімнат, які займає ОСОБА_1 , безпосередньо наявність у її користуванні спірної кімнати не підтверджує.

За наведених обставин слід вважати, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову правильний і не спростований в ході розгляду апеляційної скарги. Тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Рожнятівського районного суду від 29 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 січня 2021 року.

Суддя-доповідач: Василишин Л.В.

Судді: Максюта І.О. Горейко М.Д.