Ухвала

від 12.01.2021 по справі 910/14002/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 січня 2021 року

м. Київ

справа № 910/14002/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019

та рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2019

у справі № 910/14002/18

за позовом Озернянської сільської ради

до:

1) Білоцерківської районної державної адміністрації;

2) Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" Національної академії аграрних наук України

3) Головного управління Держгеокадастру у Київській області

про визнання права та визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею,

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" Національної академії аграрних наук України

до Озернянської сільської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний реєстратор Озернянської сільської ради Київської області Кошовий В`ячеслав Петрович

про скасування запису про державну реєстрацію речового права,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури 11.12.2020 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2019 у справі № 910/14002/18.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 23.12.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Волковицька Н.О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287-290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 910/14002/18, яке обґрунтоване тим, що про ухвалення оскаржуваної постанови прокурору стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, а про її незаконність, зважаючи на обставини справи, стало відомо після ознайомлення з матеріалами справи та їх опрацювання 03.12.2020, у зв`язку з чим строк на подання касаційної скарги прокурором пропущено з поважних причин і відповідно до положень ст. 288 ГПК України підлягає поновленню.

Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Колегія суддів зазначає, що скаржник подав касаційну скаргу з порушенням вимог, встановлених ст. 288 ГПК України.

Заявник оскаржує постанову апеляційного господарського суду, яка ухвалена 11.12.2019, а тому останній день її оскарження за приписами ч. 1 ст. 288 ГПК України закінчився - 31.12.2019, тоді як дану касаційну скаргу подано 11.12.2020 (отримано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду 23.12.2020), тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

При цьому вказаний строк пропущено більше ніж на 11 місяців, що є значним проміжком часу, а викладені в клопотанні обставини самі по собі не є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження при поданні касаційної скарги на оскаржуване судове рішення у даній справі.

За змістом ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

При цьому якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Колегія суддів зауважує, що можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Водночас скаржником не наведено переконливих аргументів стосовно того, що саме позбавило скаржника можливості звернутися із касаційною скаргою раніше, ніж 11.12.2020. Саме лише посилання на те, що прокурору стало відомо про порушення прав держави після ознайомлення з матеріалами справи та їх опрацювання 03.12.2020 - поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження не є, а його поновлення за таких підстав свідчили б про порушення принципу правової визначеності.

При цьому право прокурора на подання касаційної скарги, передбачене ст. 53 ГПК України, не надає йому можливості оскарження судового рішення поза межами строку на таке оскарження виключно виходячи зі статусу прокуратури.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Також ГПК України не передбачено можливості поновлення строку на касаційне оскарження виходячи тільки з того, що прокурору або іншому учаснику справи стало відомо про судове рішення у якийсь момент часу, тим паче, зі значним пропуском строку на таке оскарження.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Відповідно до ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для усунення недоліків, поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

Крім цього, за змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Верховний Суд зауважує, що передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь - якій з форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Частиною 3 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Хоча вступ прокурора у справу за позовом іншої особи та ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без його участі, є окремими процесуальними діями, однак у будь-якому випадку прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Так, відповідно до абз. 1 ч. 3 та абз. 1, 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз приписів Закону України "Про прокуратуру" та ГПК України дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

В силу положень ч. 6 ст. 23 названого Закону під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

Разом з тим, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у своїй судовій практиці неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

В свою чергу обґрунтування необхідності вступу прокурора у справу шляхом подання касаційної скарги в даному випадку мотивовано невжиттям відповідачем-1 та відповідачем-3 (далі - відповідачами) за первісним позовом заходів щодо касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції - рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019.

Однак, ухвалою від 23.12.2019 у справі № 910/14002/18 Верховним Судом було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" Національної академії аграрних наук України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019.

Колегія суддів звертає увагу, що протягом всього часу касаційного розгляду вказаної скарги і аж до винесення судом 12.05.2020 ухвали про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" у зв`язку з відмовою останнього від касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 910/14002/18, відповідачі не подали суду ані відзиву, ані жодного пояснення стосовно незгоди з оскарженими судовими рішеннями.

До того ж відповідачі не подали своїх заперечень стосовно закриття провадження у справі.

Тобто протягом 5-ти місяців останні, будучи сторонами у справі під час касаційного перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2019, не висловили своєї позиції стосовно необхідності захисту прав держави на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим доводи прокурора про невжиття ними заходів щодо касаційного оскарження рішень є взагалі неспроможними.

Таким чином, така виключна підстава для представництва прокурором інтересів держави як невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, тобто бездіяльність відповідного органу - взагалі є необґрунтованою прокурором у касаційній скарзі.

Крім цього, ним не обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, а самі лише посилання на те, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної власності та з постійного користування становлять "суспільний" та "публічний" інтереси таким обґрунтуванням не є.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що у п. 43 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палати Верховного Суду дійшла такого висновку: "прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим."

Так само і з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у п. п. 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Враховуючи, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу, Суд дійшов висновку, що саме лише подання разом з касаційною скаргою листів, датованих 11.12.2020, адресованих відповідачам без доведення отримання відповідачами такого повідомлення не може підтвердити дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.08.2020 у справі № 913/116/19.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу" (абзац перший). На думку Конституційного Суду України, це обумовлюється недопущенням свавільного втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов`язань тощо. При цьому на прокуратуру покладається обов`язок щодо обґрунтування необхідності такого втручання.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України, має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення без руху касаційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2019 у справі №910/14002/18 також з підстав недотримання положень ст. 53 ГПК України.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для усунення недоліків, поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно навести: 1) інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав; 2) підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді, обґрунтувати в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, обґрунтувати наявність виключного випадку для представництва ним інтересів держави в особі відповідних відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 53, 119, 174, 234, 288, 290-292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2019 у справі № 910/14002/18 залишити без руху.

2. Надати Заступнику керівника Київської обласної прокуратури строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно навести: 1) інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав; 2) підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді, обґрунтувати в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, обґрунтувати наявність виключного випадку для представництва ним інтересів держави в особі відповідних відповідачів у справі № 910/14002/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Мачульський Г.М.