Ухвала

від 12.02.2021 по справі 910/14002/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 910/14002/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019

та рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2019

у справі № 910/14002/18

за позовом Озернянської сільської ради

до:

1) Білоцерківської районної державної адміністрації;

2) Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" Національної академії аграрних наук України

3) Головного управління Держгеокадастру у Київській області

про визнання права та визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею,

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" Національної академії аграрних наук України

до Озернянської сільської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний реєстратор Озернянської сільської ради Київської області Кошовий В`ячеслав Петрович

про скасування запису про державну реєстрацію речового права,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури 11.12.2020 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2019 у справі № 910/14002/18.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 23.12.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Волковицька Н.О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без руху, визнано підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, вказано на необхідність: 1) навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав; 2) зазначити підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді, обґрунтувати в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, обґрунтувати наявність виключного випадку для представництва ним інтересів держави в особі відповідних відповідачів у справі № 910/14002/18.

Зазначену ухвалу скаржник отримав 18.01.2021, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог вказаної ухвали, Заступник керівника Київської обласної прокуратури 28.01.2021 подав заяву про усунення недоліків (отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду 02.02.2021), розглянувши яку колегія суддів дійшла таких висновків.

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Таким чином, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об`єктивними і не можуть залежати від суб`єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження в даному випадку.

Колегія суддів звертає увагу, що у заяві про усунення недоліків, поданій на виконання вимоги ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021, прокурором взагалі не наведено жодної підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, строк оскарження постанови апеляційного суду пропущено більше ніж на 11 місяців, що є значним проміжком часу.

За змістом ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

При цьому якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Колегія суддів зауважує, що можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

При цьому право прокурора на подання касаційної скарги, передбачене ст. 53 ГПК України, не надає йому можливості оскарження судового рішення поза межами строку на таке оскарження виключно виходячи зі статусу прокуратури.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Також ГПК України не передбачено можливості поновлення строку на касаційне оскарження виходячи тільки з того, що прокурору або іншому учаснику справи стало відомо про судове рішення у якийсь момент часу, тим паче, зі значним пропуском строку на таке оскарження.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Водночас, прокурором у заяві про усунення недоліків не наведено жодних аргументів стосовно того, що саме позбавило скаржника можливості звернутися із касаційною скаргою раніше, ніж 11.12.2020. Самі лише посилання на невжиття відповідачами 1, 3 заходів щодо касаційного оскарження, що, на думку прокурора, свідчить про їх пряме і свідоме самоусунення від захисту інтересів держави та недотримання Касаційним господарським судом вимог ч. 5 ст. 191 та ч. 6 ст. 298 ГПК України при закритті касаційного провадження з підстав відмови Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" Національної академії аграрних наук України від касаційної скарги, не є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що в ухвалі від 12.01.2021 про залишення касаційної скарги без руху Суд вказував на необхідність зазначити підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді, обґрунтувати в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, обґрунтувати наявність виключного випадку для представництва ним інтересів держави в особі відповідних відповідачів у справі № 910/14002/18.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в суді, прокурор посилається на невжиття відповідачами 1, 3 заходів щодо касаційного оскарження, що, на його думку, свідчить про їх пряме і свідоме самоусунення від захисту інтересів держави.

Разом з тим, прокурором на виконання вимог ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2021 не зазначено в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Посилання скаржника на недотримання Касаційним господарським судом вимог ч. 5 ст. 191 та ч. 6 ст. 298 ГПК України при винесенні ухвали від 12.05.2020 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" у зв`язку з відмовою останнього від касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 910/14002/18, взагалі не приймаються судом до увагу, оскільки вказана ухвала є остаточною та не підлягає перегляду.

Посилання прокурора на лист Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків" Національної академії аграрних наук України № 176 від 09.12.2020 також відхиляються колегією суддів, оскільки касаційну скаргу прокурор в даному випадку подає не в інтересах цього підприємства, а в інтересах держави, яких прокурором не обґрунтовано.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/14002/18 за касаційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2019 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки наведені в клопотанні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 292, п. 4. ч. 1 ст. 293 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2019 у справі № 910/14002/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Мачульський Г.М.