Постанова

від 14.01.2021 по справі 910/9638/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2021 р. Справа№ 910/9638/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Тищенко А.І.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Оксамитний М.М.,

від відповідача 1 - Бісик Я.В.,

від відповідача 2 - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Юг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року (повний текст рішення складено 15.10.2020)

у справі № 910/9638/20 (суддя Кириюк Т.Ю.)

За позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"

до:

1. Дочірнього підприємства "Екіп Буд"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Юг"

про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Екіп Буд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Юг" про визнання договору недійсним.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що укладання спірного правочину здійснено з протиправною метою - приховування майна відповідача 1 від позивача, а тому даний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків та містить ознаки фіктивного правочину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в праві власності на нерухоме майно від 26.09.2017 року, укладений Дочірнім підприємством "Екіп Буд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Юг", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. за реєстровим номером 1087. Розподілено між відповідачами судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено умисел сторін спірного правочину приховати справжні наміри його учасників щодо виведення нерухомого майна з власності відповідача 1 без отримання оплати за це майно під час існування невиконаного судового рішення у справі № 910/14944/13, з метою уникнення виконання грошового зобов`язання, а тому спірний правочин може бути визнаний фіктивним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Юг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Одночасно з апеляційною скаргою, апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та грубим порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник зазначає, що за загальним принципом право власності є непорушним, набувається на підставах, визначених законом, та реалізовується власником на власний розсуд в будь-який спосіб, не заборонений законом. При цьому, як стверджує скаржник набуття права власності ДП Екіп Буд на нерухомість, частина якої в послідуючому стала предметом відчуження за оскаржуваним договором, було наслідком певного кола матеріально-правових дій такої особи, спрямованих на виникнення такого права. Що вчинялися вже після набрання законної сили рішенням у справі №910/14944/13 та за час існування виконавчого провадження з його примусового виконання. Також скаржник зазначає, що оскаржуваний договір був оплачуваним, що підтверджується розпискою директора ДП Екіп Буд від 11.10.2017 року (про отримання 48 247, 20 грн. шляхом передачі готівки), а також платіжного доручення №312 від 20.10.2017 року про сплату судового збору в розмірі 59 155, 80 грн. за дорученням ДП Екіп Буд №1 від 19.10.2017 року в рахунок погашення залишку оплати вартості придбання спірного майна. Вказані докази скаржником долучено в суді апеляційної інстанції. Й наостанок скаржник наголошує, що рішення у даній справі було прийнято за відсутності представника ТОВ Інтелект-Юг , адже про час і місце розгляду справи відповідача 2 не було повідомлено, що позбавило останнього права на подачу своїх заперечень, та відповідно, дослідження їх судом.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Тищенко А.І., Чорногуз М.Г.

04.12.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у відкритті апеляційного провадження.

07.12.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Юг", надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Юг" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року у справі №910/9638/20, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року у справі №910/9638/20 та призначено розгляд справи на 14.01.2021 року.

16.12.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

05.01.2021 року Дочірнє підприємство "Екіп Буд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Екіп Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року у справі №910/9638/20 залишено без руху, надано скаржнику строк, не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 153 грн. 00 коп. та подання до суду доказів направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам у справі.

13.01.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

14.01.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Екіп Буд".

В судовому засіданні 14.01.2021 року представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі, підтримав апеляційну скаргу відповідача 2. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №910/14944/13 позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Дочірнього підприємства "Київенергопідряд" про стягнення 2 688 865, 70 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Київенергопідряд" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 2 688 865, 70 грн. за самовільно спожиту електроенергію та 53 777, 31 грн. судового збору.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року по справі № 910/14944/13 видано накази.

Державним виконавцем Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 05.12.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року, на підставі якого видано накази у справі 910/14944/13. (а.с. 9-10).

Постановами №41121663 та №41121575 від 04.11.2014 року наказ №910/14944/13 від 02.10.2013 року повернуто стягувачу. (а.с. 11-12).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року у справі № 910/17042/14 позов Дочірнього підприємства "Екіп Буд" до Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно загальною площею 3022,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 41 задоволено повністю. Визнано за Дочірнім підприємство "Екіп Буд" право власності на нерухоме майно загальною площею 3 022, 6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 41-А та складається з: будівлі, літера "А", площею 356,7 кв. м.; будівлі, літера "Б", площею 569, 2 кв. м.; будівлі, літера "В", площею 675, 4 кв. м.; будівлі, літера "Г", площею 1 210, 8 кв. м.; будівлі, літера "Д", площею 73, 6 кв. м., будівлі, літера "Ж", площею 13, 2 кв. м.; будівлі, літера "З", площею 13, 3 кв. м.; будівлі, літера "К", площею 21, 9 кв. м.; будівлі, літера "Л", площею 29,1 кв. м.; будівлі, літера "М", площею 16, 2 кв. м.; будівлі, літера "Н", площею 21, 3 кв. м.; будівлі, літера "О", площею 21, 9 кв. м. (а.с. 13-21).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2015року у справі № 910/17042/14 встановлено: "Згідно наявної в матеріалах справи копії статуту Дочірнього підприємства "Екіп Буд" (ідентифікаційний код 24592889), зареєстрованого 22.05.2014 року Дочірнє підприємство "Екіп Буд" створено у відповідності з Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", іншим законодавством України. Дочірнє підприємство "Екіп Буд" є новим найменуванням Дочірнього підприємства "Київенергопідряд". Дочірнє підприємство "Екіп Буд" виступає правонаступником всіх прав та обов`язків як майнового, так і не майнового характеру Дочірнього підприємства "Київенергопідряд". При цьому, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ідентифікаційний код позивача співпадає з ідентифікаційним кодом Дочірнього підприємства "Київенергопідряд" (ідентифікаційний код 24592889)".

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд встановив, що Дочірнє підприємство "Екіп Буд" є боржником у виконавчому провадження по справі № 910/14944/13.

Державним виконавцем Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 09.06.2015 року та 10.06.2015 року винесено постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду від 02.10.2013 року. (а.с. 25-26).

В межах виконавчого провадження № 47818074 Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві винесено постанову від 04.10.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику - Дочірньому підприємству "Київенергопідряд". (а.с. 27).

Дочірнє підприємство "Екіп Буд" 16.08.2017 року звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 за результатами розгляду справи № 910/14944/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Дочірнього підприємства "Київенергопідряд" про стягнення 2 688 865, 70 грн. (а.с. 28-38).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 року у справі № 910/14944/13 відновлено строк для подання апеляційної скарги Дочірньому підприємству "Екіп Буд" та прийнято апеляційну скаргу ДП "Екіп Буд" до розгляду. (а.с. 39-43).

Відповідно до постанови Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у міста Києві від 21.09.2017 року наказ № 910/14944/13, виданий 02.10.2013 року про стягнення з Дочірнього підприємства "Київенергопідряд" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 2 688 865, 70 грн. повернуто до суду, який його видав у зв`язку із поновленням строку для подання апеляційної скарги на рішення та прийняття апеляційної скарги до розгляду. Чинність арешту майна боржника, накладеного постановою державного виконавця у виконавчому провадженні № 47818074 від 04.10.2016 року припинено. (а.с. 44-45).

В подальшому, дочірнє підприємство "Екіп Буд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Юг" 26.09.2017 року уклали договір купівлі-продажу частки в праві власності на нерухоме майно, за умовами якого Дочірнє підприємство "Екіп Буд" передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Юг" приймає у власність Ѕ (одну другу) частки в праві власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі, загальною площею 3022,6 кв.м., що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Ревуцького, будинок 41А. (а.с. 46-49).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Екіп Буд" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі № 910/14944/13 залишено без змін. (а.с. 50-54).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 року у виконавчому провадження по справі № 910/14944/13 замінено стягувача Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі".

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за ТОВ Інтелект-Юг зареєстровано право власності на Ѕ частки в праві власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі, загальною площею 3022,6 кв.м., що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Ревуцького, будинок 41А. (а.с. 82-85).

Позов обґрунтований тим, що відповідачами укладено оскаржуваний договір з метою приховування майна одного з відповідачів - боржника у справі №910/14944/13 Дочірнього підприємства "Екіп Буд". Позивач стверджує, що укладання відповідачами договору купівлі-продажу частки в праві власності на нерухоме майно від 26.09.2017 року має на меті лише виведення нерухомого майна із власності боржника, з метою його збереження. Отже, позивача вважає, що спірний правочин має ознаки фіктивності.

Відповідно до ч.1, ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Колегія суддів звертає увагу, що у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно, а його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір не виконувати зобов`язання за договором; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на меті настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, у тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторони не вчиняли жодних дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Разом із цим, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними, на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким саме нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Розглядаючи відповідні справи, суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то такий правочин не може бути визнаний фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Відповідний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 910/4994/18 та у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №910/14139/18.

Колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 910/4088/17, про те, що може бути визнаний фіктивним договір купівлі-продажу з тих підстав, що він не був виконаний з боку покупця в частині оплати придбаного майна, а справжньою метою укладення договору було штучне виведення ліквідної нерухомості з власності продавця на користь пов`язаної особи з метою уникнення звернення стягнення на майно за договором кредиту.

Тобто, з наведеного вище висновку Верховного Суду вбачається, що задля здійснення правомірного правочину, який не суперечить вимогам чинного законодавства, має бути виконання з боку покупця, тобто оплата майна, придбаного за таким правочином.

З огляду на положення статей 2, 13 ГПК України позивач, посилаючись на те, що дійсним наміром вчинення договору купівлі-продажу було приховування майна від неминучого звернення стягнення на нього, та з урахуванням сутності принципу змагальності господарського судочинства, мав довести, що сторони оспорюваного договору, діючи очевидно недобросовісно та зловживаючи правами на шкоду позивачеві як кредитору, мали спільний умисел скористатися цим договором виключно з метою унеможливлення звернення стягнення на майно відповідача 1 під час примусового виконання рішення суду на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, предмет дослідження суду у даній справі буде встановлення дійсного наміру сторін спірного договору та докази його фактичного виконання (оплата майна, придбаного за таким правочином).

Колегія суддів звертає увагу, що доказів наявності таких обставин позивачем не надано.

Одночасно колегія суддів вважає, що судом здійснено розгляд справи не повно та всебічно, не з`ясовано всіх обставин справи та не досліджено всіх необхідних доказів, які необхідно дослідити під час розгляду даного спору.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами (крім електронного доказу) є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про доведеність заявленого позову, оскільки у порушення вищезазначених процесуальних норм не дав належної оцінки наявним у справі доказам та не перевірив доводів та заперечень сторін, зокрема не встановив чим обґрунтовано заявлений позов, чим підтверджено виконання або невиконання договірних зобов`язань за спірним правочином. Висновок про невиконання відповідачами своїх зобов`язань за оскаржуваним договором, суд першої інстанції обґрунтував виключно на твердженнях позивача, викладених у позові.

В матеріалах справи наявне клопотання самого позивача про витребування доказів, зокрема відомостей (доказів) про здійснення оплат за оскаржуваним договором. (а.с.203-204). Однак, як вбачається з протоколу судового засідання від 22.09.2020 року у задоволенні даного клопотання судом першої інстанції було відмовлено. (а.с. 213-214).

Крім цього колегія суддів наголошує, що справа була розглянута за відсутністю відповідачів, які не були повідомлені належним чином.

Зокрема, судом першої інстанції було направлено всі процесуальні документи на адресу відповідача 1 без зазначення номеру будівлі, а на поверненні поштового відправлення міститься напис пошти про неповну адресу. (а.с. 121).

При цьому, скаржником під час апеляційного провадження до матеріалів справи долучено розписку директора ДП Екіп Буд від 11.10.2017 року в якій зазначено, що Дмитрович Д.С. директор ТОВ Екіп Буд отримав від ТОВ Інтелект-Юг грошові кошти в сумі 48 247, 20 грн в якості часткової оплати проданої згідно договору купівлі-продажу частки в праві власності на нерухоме майно, посвідченого 26.09.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. за реєстровим номером 1087, Ѕ частки в праві власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі, загальною площею 3022,6 кв.м., що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Ревуцького, будинок 41А. Залишок неоплаченої вартості проданого майна становить 59 155, 80 грн.

Також скаржником надано лист №1 від 19.10.2017 року ТОВ Екіп Буд в якому відповідач 1 просив відповідача 2, з метою належного виконання взятих ТОВ Інтелект-Юг на себе грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу від 26.09.2017 року здійснити розрахунок залишку вартості придбаного майна шляхом перерахування 59 155, 80 грн. в якості оплати за ДП Екіп Буд судового збору за звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №910/14944/13 до Київського апеляційного господарського суду.

Крім того, скаржником надано платіжне доручення №312 від 20.10.2017 року про сплату судового збору в розмірі 59 155, 80 грн. за дорученням ДП Екіп Буд №1 від 19.10.2017 року в рахунок погашення залишку оплати вартості придбання спірного майна.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 4 оскаржуваного договору, сторони домовились, що продаж Ѕ частки в праві власності на об`єкт нерухомого майна вчиняється 107 403, 00 грн.

Колегія суддів підкреслює, що ТОВ Інтелект-Юг не був присутнім в судових засіданнях в суді першої інстанції, а матеріали справи не місять доказів обізнаності відповідача 2 про дати судових засідань, оскільки направлені ухвали місцевого господарського суду були повернуті до Господарського суду міста Києва. (а.с. 122-125, 197-199, 217-219).

З огляду на викладене, а саме об`єктивну неможливість у ТОВ Інтелект-Юг надати вказані вище докази в суді першої інстанції, колегія суддів при вирішенні даної справи враховує подані скаржником докази оплати за оскаржуваним договором. (ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ Екіп Буд здійснило оплатне відчуження майна, тобто, фактично отримало грошові кошти, що спростовує доводи позивача про наявність свідомого наміру не виконувати зобов`язання за договором.

При цьому, колегія суддів не ставить під сумнів наявність у відповідача 1 грошових зобов`язань перед позивачем, відповідальність за виконання яких він має нести, в тому числі, всім належним йому майном.

Однак такі обставини мають бути доведені належними і достатніми доказами, при цьому лише наявність у боржника непогашених грошових зобов`язань не дає кредитору достатніх підстав оскаржувати будь-які вчинені боржником правочини, тим самим фактично обмежуючи його господарську діяльність за відсутності належних правових підстав.

Колегія суддів зазначає також, що предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави, при цьому обставини даної справи не свідчать про публічний, суспільний інтерес.

В даній справі наявний лише приватний інтерес позивача до майна відповідачів. Із аналізу вказаних положень вбачається, що Конвенція має захищати право ТОВ Екіп Буд на володіння і розпорядження своїм майном, а після укладення оспорюваного правочину захищати і право ТОВ Інтелект-Юг , як нового власника майна.

При цьому, нормами чинного законодавства щодо права власності передбачено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому, колегія суддів повторюється, що позивач в момент вчинення оспорюваного правочину не був власником майна, відчуження якого є предметом такого правочину.

Виходячи зі змісту ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення спірного правочину відповідач 1 був власником відчужуваного майна, в заставі чи арешті майно не перебувало, а тому вчинення спірного договору купівлі-продажу є реалізацією відповідачем 1 свого права власності відносно проданого ним майна.

Також, колегія суддів звертає увагу, що позивачем жодним чином не доведено, що грошові кошти, які могли б надійти від реалізації майна відповідача 1, проданого згідно спірного правочину, були б спрямовані саме на погашення грошових вимог позивача, а не інших кредиторів враховуючи при цьому, що виконавчі провадження з виконання рішення Господарського суду від 11.09.2013 року по справі №910/14944/13 тривали ще до набуття права власності відповідачем 1 на спірне майно.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що відповідно до відомостей у ЄДРПОУ види діяльності відповідача 2 є видання іншого програмного забезпечення (за кодом КВЕД 58.29), оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (код КВЕД 46.51), роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.41), комп`ютерне програмування (код КВЕД 62.01), консультування з питань інформатизації (код КВЕД 62.02), інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем (код КВЕД 62.09), оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність (код КВЕД 63.11), а тому такий вид діяльності на думку позивача підтверджує факт фіктивності спірного договору, оскільки за оскаржуваним правочином придбано нерухоме майно у м. Києві у фактично недобудованому стані, а це не відповідає інтересам відповідача 2 та місцезнаходженню останнього, якого юридично є місто Одеса.

Втім, колегія суддів зазначає, що наведені вище обставини жодним чином не можуть підтверджувати факт наявності при вчиненні договору ознак фіктивності паровичну, встановлений ст. 234 Цивільного кодексу України, адже жодна норма чинного законодавства не ставить можливість набуття права власності на нерухоме майно суб`єктом приватного права у залежність з обов`язковістю здійснення своєї господарської діяльності на базі придбаного майна.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у справі №369/11268/16-ц в постанові від 03.07.2019 року вказала, що фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом ); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження ).

Між тим, саме лише посилання на факт укладення спірного договору за відсутності наміру відчужити майно без здійснення оплати та з метою уникнення звернення стягнення на нього, є лише припущенням, доки позивачем не буде надано відповідних належних і достатніх доказів того, що такі обставини дійсно існували під час укладення спірного договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 910/14138/18 та у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі №910/14139/18.

У свою чергу, саме лише відстоювання позивачем позиції та зазначення, що ним подані усі необхідні докази на підтвердження своїх вимог, не може впливати на оцінку таких доказів судом, який відповідно до статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивачем не наведено які саме його цивільні права порушені відповідачами та які саме цивільні обов`язки прагне позивач забезпечити виконання відповідачами, в зв`язку з чим не доведено порушення принципу добросовісності.

Нормами статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частиною першою статті 215 цього кодексу передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже наведеними нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3статті 215 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними, на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи те, що позивачем не доведено наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, не доведено конкретних фактів порушення його майнових прав та інтересів, колегія суддів не вбачає наявності передбачених ЦК України підстав для визнання Договору купівлі-продажу частки в праві власності на нерухоме майно від 26.09.2017 року, укладеного між Дочірнім підприємством "Екіп Буд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Юг", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. за реєстровим номером 1087.

Крім того, як було вже встановлено вище, позивач не є стороною спірного правочину, тому згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України має право звернутися до суду із позовом про визнання недійсним правочину, якщо доведе, що є заінтересованою особою та підтвердить, що його права і законні інтереси безпосередньо порушені внаслідок укладення договору; у результаті визнання договору недійсним та проведення реституції його права чи інтереси будуть відновлені.

Критеріями визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі є: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

Позивач не обрав жодного конкретного способу захисту порушеного права в частині застосування наслідків недійсності оскаржуваного правочину.

При цьому, за встановленими колегією суддів обставин справи, останні свідчать, що позивачем не підтверджено порушення внаслідок укладення спірного правочину його прав або інтересів.

Одночасно, як вже було вище встановлено та не спростовано позивачем, що в момент вчинення оспорюваного правочину, не існувало будь-яких обмежень щодо відчуження майна за спірним правочином. Тобто, на момент вчинення оспорюваного правочину не існувало виконавчого провадження, яке б надавало державному виконавцеві право звернути стягнення на майно ТОВ Екіп Буд , як і не було інших обтяжень щодо майна, відчуження якого є предметом спірного правочину.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи позивача стосовно того, що він міг задовольнити свої кредиторські вимоги саме за рахунок майна, відчуження якого є предметом оспорюваного правочину, і саме таке відчуження зумовило неспроможність боржника виконати рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року по справі №910/14944/13 є хибними.

При цьому, колегія суддів бере до уваги той факт, що в період з 04.10.2016 року по 21.09.2017 року коли було накладено арешт на майно відповідача 1 позивач не здійснював ніяких дій в межах прав та обов`язків наданих йому чинним законодавством шляхом оскарження бездіяльності органів Державної виконавчої служби під час виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №910/14944/13 від 11.09.2013 року.

Тобто, колегія суддів вважає, що саме по собі визнання недійсним оспорюваного правочину не призведе до захисту порушеного права позивача, що в свою чергу є не ефективним способом захисту.

Колегія суддів зауважує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06 2018 у справі № 338/180/17).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів укладенням спірного правочину, не доведено, що у зв`язку з визнанням Договору купівлі-продажу частки в праві власності на нерухоме майно від 26.09.2017 року, укладеного Дочірнім підприємством "Екіп Буд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Юг", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. за реєстровим номером 1087, будуть задоволені саме його грошові вимоги.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідачів, зокрема відсутній правовий зв`язок між оспорюваним правочином та боргом відповідача 1 перед позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки в праві власності на нерухоме майно від 26.09.2017 року, укладеного Дочірнім підприємством "Екіп Буд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Юг", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. за реєстровим номером 1087, а тому позовні вимоги про визнання недійсним вказаного правочину є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що місцевий господарський суд вдався до тлумачень норм матеріального права, замість з`ясування та встановлення фактичних обставин у справі, зокрема обсягу та своєчасності виконання сторонами своїх зобов`язань, надання належної оцінки всім доказам та доводам сторін.

За таких обставин судове рішення місцевого господарського суду не може вважатись законним й обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року у справі № 910/9638/20 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Юг" підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, відповідно до п. 3, ч. 3, ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Юг" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року у справі №910/9638/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 року у справі № 910/9638/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20, ідентифікаційний код 41946011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Юг" (65045, Одеська область, місто Одеса, вулиця Жуковського, будинок 33, офіс 313, ідентифікаційний код 40209463) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три гривні) 00 коп.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9638/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.01.2021 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.І. Тищенко