Постанова

від 12.01.2021 по справі 5023/3018/12

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2021 р. Справа № 5023/3018/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №3446 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.08.2015 у справі № 5023/3018/12, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Добреля Н.С.,

за позовом Заступника військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача :

1) Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харкова, м. Харків,

2) Новомосковський військовий лісгосп, с. Вільне, Новомосковський район, Дніпропетровська область,

3) Державна архітектурно - будівельна інспекція у Харківській області, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведмідь-М.А.", м. Лозова, Харківська область,

за участю ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, м Чугуїв, Харківська область,

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.08.2015 у справі №5023/3018/12 частково задоволено скаргу на бездіяльність ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області (вх. № 160 від 10.06.2015) Міністерства оборони України по справі № 5023/3018/12. Визнано недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження серії ВП № 44169805, винесену 18.08.2014 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_1. Визнано незаконною бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_1 У частині скарги про зобов`язання відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області виконати рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2012 у справі №5023/3018/12 із залученням до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання - відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, 13.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.08.2015 у даній справі та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги Міністерства оборони України на бездіяльність ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області відмовити повністю.

Право на оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 03.08.2015 у справі № 5023/3018/12 заявник апеляційної скарги обґрунтовує приписами статті 254 ГПК України, як особа, права та інтереси якої вирішені оскаржуваною ухвалою, з огляду на те, що даним судовим рішенням надано оцінку правомірності його діям/бездіяльності як державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження з виконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. №3446 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.08.2015 у справі №5023/3018/12; призначено справу до розгляду на 12 січня 2021 року, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України.

23.12.2020 до Східного апеляційного господарського суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13100), в якому позивач, заперечуючи проти доводів апелянта, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.08.2015 у справі №5023/3018/12, оскаржувану ухвалу щодо визнання постанови про закінчення виконавчого провадження серії ВП 44169805 недійсною та визнання бездіяльності старшого державного виконавця ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_1 незаконною - залишити без змін. Зокрема, позивач вказує на те, що державним виконавцем ВДВС Чугуївського МРУЮ Харківської області під час виконання виконавчого провадження з виконання рішення суду у даній справі не були вжиті усі заходи для виконання рішення суду, передбачені статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій).

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 у зв`язку з відпусткою судді Шевель О.В. здійснено повторний розподіл судової справи № 5023/3018/12 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 12.01.2021 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 розпочалось за участю заявника апеляційної скарги, який надав пояснення щодо обставин даної справи, підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив суд її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.08.2015 та ухвалити нове рішення, яким твідмовити у задоволенні скарги Міністерства оборони України на бездіяльність ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області.

Присутні у судовому засіданні прокурор, представники позивача та третьої особи - Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова, заперечуючи проти доводів апелянта, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.08.2015 у справі №5023/3018/12 залишити без змін.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т.4, а.с. 176, 178, 187). Крім того, з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті "Укрпошта", вбачається, що поштове відправлення (ухвала суду апеляційної інстанції від 14.12.2020) надіслане на адресу ТОВ "Ведмідь-М.А." (відповідач), яка визначена в ЄДР, надійшло до точки видачі, проте не вручено під час доставки: інші причини; на поштовому конверті, який повернуто разом з повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявні відмітки АТ "Укрпошта": "адресат відсутній" (т.4, а.с. 179-185).

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

У липні 2012 року заступник військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх.3018), в якій просив суд зобов`язати ТОВ "Ведмідь-М.А." припинити незаконне будівництво на земельній ділянці лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу Міністерства оборони України; зобов`язати ТОВ "Ведмідь-М.А." за власний рахунок звільнити земельну ділянку від збудованих будівель, які розташовані на території 22 обходу 23 квартала лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу Міністерства оборони України впродовж 1 місяця з дня набрання законної сили рішення суду (т.1, а.с.4-8).

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 77, 115, 125, 126 Земельного кодексу України, статті 376 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" обґрунтовано незаконністю побудованих відповідачем капітальних споруд на ділянці Міністерства оборони України, що має особливий режим використання і призначена для розміщення і постійної діяльності військових об`єктів. Вказане порушує економічні та оборонні інтереси держави.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.09.2012 у справі № 5023/3018/12 задоволено позов. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ведмідь -М.А." (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. К. Лібкнехта, 14, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в Лозівському філіалі АКБ Укрсоцбанк, МФО 351016, код ЄДРПОУ 34997209) припинити незаконне будівництво на земельній ділянці лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу Міністерства оборони України. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ведмідь - М.А." (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. К. Лібкнехта, 14, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в Лозівському філіалі АКБ Укрсоцбанк, МФО 351016, код ЄДРПОУ 34997209) за власний рахунок звільнити земельну ділянку від збудованих будівель, які розташовані на території 22 обходу 23 квартала лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу Міністерства оборони України. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведмідь - М.А." на користь Державного бюджету України 1073,00 грн судового збору. Ухвалено видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили (т.2, а.с. 43-51).

Вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2013 (т.3, а.с. 9-17, 61-69).

20 грудня 2012 року на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2012 видано відповідні накази (т.3, а.с.25).

26.11.2013 Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою (вх. № 43937) про видачу дублікату наказу від 20.12.2012 по справі №5023/3018/12 про зобов`язання ТОВ "Ведмідь-М.А." вчинити певні дії у зв`язку з втратою оригіналу судового наказу (т.3, а.с. 94-96).

Ухвалою Господарського суду Харківської області 28.11.2013 задоволено заяву Міністерства оборони України про видачу дубліката наказу від 20.12.2012 по справі №5023/3018/12; видано Міністерству оборони України дублікат наказу Господарського суду Харківської області від 20.12.2012 у справі №5023/3018/12 (т.3, а.с. 97-98).

На виконання вищезазначеної ухвали Господарським судом Харківської області видано Міністерству оборони України дублікат наказу від 20.12.2012 по справі № 5023/3018/12 (за вих. № 027058) (т.3. а.с. 99).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.06.2014 відмовлено у задоволенні заяви (вх. № 19899 від 16.06.2014) Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу від 20.12.2012 по справі № 5023/3018/12. Вказана ухвала мотивована тим, що заявником не пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу від 20.12.2012 по справі № 5023/3018/12, а Чугуївським ВДВС міськрайонним управлінням юстиції у Харківській області безпідставно відмолено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 20.12.2012 по справі №5023/3018/12 (т.3, а.с. 131-134).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова звернувся до відділу Державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області із заявою від 08.07.2014 вих. № 3208 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 20.12.2012 у справі №5023/3018/12 (т.3, а.с. 223-224).

23.07.2014 старшим державним виконавцем ОСОБА_1. відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44169805 з виконання наказу (дублікату) №5023/3018/12, виданого 20.12.2012 Господарським судом Харківської області, про зобов`язання ТОВ "Ведмідь - М.А." за власний рахунок звільнити земельну ділянку від збудованих будівель, які розташовані на території 22 обходу 23 квартала лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу Міністерства оборони України.

Відповідно до пунктів 2, 3 вказаної постанови, боржнику встановлено строк для добровільного виконання - до 30.07.2014; при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій (т.3, а.с. 233).

30.07.2014 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області при примусовому виконанні наказу (дублікату) від 20.12.2012 №5023/3018/12, здійснено вихід за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: 22 обходу 23 квартала лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу Міністерства оборони України, та встановлено, що боржником рішення суду не виконано. Про наведені обставини складено акт державного виконавця від 30.07.2014 (т.3, а.с. 234).

30.07.2014 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, в якій, враховуючи невиконання боржником у наданий строк наказу (дублікату), керуючись приписами статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", стягнуто з ТОВ "Ведмідь - М.А." виконавчий збір у розмірі 1360,00 грн (т.3, а.с.236).

Також, державним складено акт про витрати на проведення виконавчих дій від 30.07.2014, який затверджений начальником відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області, та винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 30.07.2014 у сумі 40,02 грн (т.3, а.с.237-239).

30.07.2014 старшим державним виконавцем ОСОБА_1. відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області при примусовому виконанні наказу (дублікату) від 20.12.2012 №5023/3018/12 винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 680 грн за невиконання рішення у строк для самостійного виконання на підставі статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, встановлено боржнику строк для повторного виконання до 06.08.2014 (т.3, а.с. 241).

В подальшому, 06.08.2014 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області при примусовому виконанні наказу (дублікату) від 20.12.2012 №5023/3018/12, здійснено вихід за адресою, вказаною у виконавчому документі, та встановлено, що боржником рішення суду не виконано у строк, наданий державним виконавцем повторно для виконання. Про наведені обставини складено акт державного виконавця від 06.08.2014 (т.3, а.с. 242).

За невиконання боржником рішення у строк, наданий державним виконавцем для виконання, державним виконавцем накладено на ТОВ "Ведмідь - М.А." штраф у розмірі 1360,00 грн на підставі статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження", про що винесено постанову про накладення штрафу від 06.08.2014 (т.3, а.с. 244).

За твердженням державного виконавця, 18.08.2014 державним виконавцем листом вих. 02-34/19616 на адресу начальника (з обслуговування Лозівського та Близнюківського районів) ГУМВС у Харківській області надіслано подання (повідомлення) в порядку статті 382 Кримінального кодексу України про притягнення відповідальної особи ТОВ "Ведмідь - М.А." за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, до відповідальності, яка передбачена ст. 382 КК України (т.3, а.с.245-246).

Також, 18.08.2014 старшим державним виконавцем ОСОБА_1. відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області при примусовому виконанні наказу (дублікату) від 20.12.2012 №5023/3018/12 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 статті 49, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження". Як убачається зі змісту вказаної постанови, державним виконавцем для повного та своєчасного виконання рішення були проведені всі дії згідно статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", тобто перевірено виконання боржником рішення суду, про що були складені акти державного виконавця та за невиконання рішення на боржника накладено штрафи; до Лозівського МВ ГУМВС України у Харківській області направлено подання для притягнення боржника до відповідальності (т.3, а.с.248).

10.06.2015 до місцевого господарського суду звернулось Міністерство оборони України зі скаргою у порядку статті 121-2 ГПК України на постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.08.2014 серії ВП № 44169805 та на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області при виконанні рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2012 у справі № 5023/3018/12 (вх. № 160), в якій заявник просив:

- визнати недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження серії ВП № 44169805, винесену 18.08.2014 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_1.;

- визнати бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_1 незаконною;

- зобов`язати відділ державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області виконати рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2012 у справі №5023/3018/12 із залученням до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання (т.3, а.с 176-177).

В обґрунтування своєї скарги скаржник з посиланням на приписи частини 1, пунктів 18, 19 частини 3 статті 11, частини 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" вказує на те, що в межах виконавчого провадження ВП №44169805 у державного виконавця було достатньо повноважень для виконання рішення суду, проте матеріали виконавчого провадження не містять доказів, що державний виконавець звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України, до стягувача - про надання авансового внеску для залучення до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання. На думку заявника, вказані обставини свідчать про те, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно та незаконно, а тому підлягає визнанню недійсною, а бездіяльність органу державної виконавчої служби - незаконною, у зв`язку з ухиленням від виконання усіх можливих виконавчих дій без достатніх правових підстав.

03.08.2015 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про задоволення скарги Міністерства оборони України на бездіяльність ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Харківській області (т.3, а.с. 281-289).

Вказана ухвала місцевого господарського суду з посиланням на приписи статті 115 ГПК України, статей 1, 6, 11 89, 90 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час постановлення ухвали) мотивована тим, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2012 у справі №5023/3018/12 не було вжито всіх заходів для виконання рішення суду у відповідності до вимог статті 11 цього Закону, а тому безпідставно закрито виконавче провадження. Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області виконати рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2012 у справі №5023/3018/12 із залученням до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, місцевий господарський суд виходив з того, що заявник фактично просить змінити спосіб виконання рішення суду в межах розгляду скарги на дії ВДВС.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини даної справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права (Закон України "Про виконавче провадження"), що призвело до неправильного висновку та ухвалення необґрунтованого рішення. Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає про те, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2012 у справі №5023/3018/12 виконані всі виконавчі дії, передбачені статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій), необхідність вчинення державним виконавцем інших дій статтею 75 цього Закону не було передбачено, а тому на підставі пункту 11 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладене у першому параграфі статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України в редакції до 03.10.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч. 1 ст. 116 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV зі змінами та доповненнями, у редакції станом на час вчинення відповідних дій (далі - Закон України "Про виконавче провадження").

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

При цьому, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені законом заходи примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною другою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п. 1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну (п.3); звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення (п.8); викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ (п.11); залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (п.12); накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п.13); вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п.16); у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням (п.18); у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача (п.19); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами (п.20).

У відповідності до приписів пункту 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

За приписами частин першої та другої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без часті боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Разом з тим, відповідно до статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у такому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до наведеної норми накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності визначено наслідком повторного невиконання боржником без поважних причин рішення суду, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії.

Однак звернення з цим повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам є заходом реагування на невиконання рішення суду, вжиття якого передбачено також у тих випадках, коли рішення боржником не виконується, однак виконання рішення може бути проведене без участі боржника (частина 2 статті 75 Закону).

Враховуючи викладене, направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника у порядку статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" не є єдиною останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Таким чином, розглядаючи скаргу на дії чи бездіяльність державного виконавця органу виконавчої служби суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Такий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №6/521.

Судова колегія зазначає, що здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати й інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, оскільки не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, оскільки сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є підставою закінчення виконавчого провадження (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №826/14580/16, від 14.05.2020 у справі № 408/7181/16-а).

Вищенаведене спростовує доводи заявника апеляційної скарги про те, що у разі неможливості виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії, державний виконавець обмежений нормами частини 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", якими встановлений однозначний порядок його дій, а саме накладення на боржника штрафів у вигляді винесення постанов, внесення відповідного подання до правоохоронних органів та закінчення виконавчого провадження, оскільки зазначене не свідчить про відсутність у державного виконавця права вчиняти інші виконавчі дії з виконання рішення суду, визначені, зокрема, статтею 11 цього Закону.

Крім того, положення частини третьої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначають дії державного виконавця щодо рішення суду, виконати яке без участі боржника неможливо.

До рішень, які не можуть бути виконані без участі боржника належать рішення, які полягають у вчиненні дій, які боржник може вчинити тільки особисто (спростувати неправдиву інформацію, розглянути заяву про надання земельної ділянки та прийняти відповідне рішення тощо), а будь-яка інша особа таких дій здійснити не може.

Проте, у випадку, коли рішення суду про зобов`язання боржника особисто виконати певну дію може бути виконано без участі боржника (усунути перешкоди у користуванні майном, знести самовільно збудовану споруду, виселити чи вселити у житлове приміщення тощо) організація такого виконання державним виконавцем відповідно до його повноважень прямо передбачена частиною другою статті 75 наведеного вище Закону.

Однак, застосувавши наведені вище положення, державний виконавець в даному випадку не обґрунтував, чому судове рішення про звільнення земельної ділянки від збудованих будівель (тобто приведення її до попереднього стану) не можна виконати без участі боржника та яким чином виконання такого рішення суду безпосередньо пов`язане з особою боржника.

Суд апеляційної інстанції вважає непереконливими та необґрунтованими доводи державного виконавця щодо неможливості виконання рішення суду у даній справі без вчинення саме боржником певних дій з посиланням на порядок і спосіб, встановлений рішенням суду, оскільки неможливість виконання рішення суду без участі боржника зумовлене тим, що таке виконання має бути нерозривно пов`язане з особою боржника, тобто відповідні дії, вчинити які зобов`язано за рішенням суду, можуть бути здійснені лише боржником. (Такі висновки відповідають позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 923/182/13-г).

У межах даного виконавчого провадження рішення суду не є таким, що нерозривно пов`язане з особою боржника.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верхового Суду від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 (аналогічний предмет спору та виконавчий документ - усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення земельної ділянки та знесення самовільно побудованої споруди ). У пункті 12 цієї постанови викладено висновок про те, що обставина, що саме боржник відповідно до вказаного судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі, оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку.

З огляду на викладене, державний виконавець помилково пов`язав можливість виконання рішення суду про вчинення зобов`язальних дій з участю/без участі боржника лише з наявністю особи-боржника, який до вчинення таких дій зобов`язується рішенням особисто. Водночас, дії щодо звільнення земельної ділянки від збудованих будівель може бути здійснено без участі боржника та організація виконання такого судового рішення у випадку невиконання його боржником належним чином належить до прямих обов`язків державного виконавця.

Матеріалами справи підтверджено, що боржник ухилявся від виконання рішення суду у даній справі та не сприяв державному виконавцю у здійсненні заходів по виконанню рішення у визначений в його резолютивній частині спосіб.

Водночас, державний виконавець не навів обґрунтування ні під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, ні під час апеляційного оскарження ухвали суду неможливість виконання рішення суду та необхідність участі боржника при примусовому виконанні рішенні суду немайнового характеру про зобов`язання звільнити земельну ділянку від збудованих будівель при зазначенні судом умови участі боржника лише в частині оплати ним примусового виконання рішення.

Судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 8.8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту від 02.04.2012 №512/5 (у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій), при виконанні рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на нього штрафи у передбачених Законом випадках, державний виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій, штрафи не стягнуто, державний виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.

Всупереч наведеному, будь-яких заходів щодо боржника в частині примусового стягнення коштів на проведення необхідних робіт державним виконавцем не застосовувалося. При цьому, з матеріалів справи не вбачається, яким чином відсутність боржника при проведенні виконавчих дій щодо примусового виконання судового рішення по даній справі впливає на неможливість виконання цього рішення.

Зміст дій, які належить вчинити боржнику на виконання судового рішення в даній справі зокрема, звільнити земельну ділянку від збудованих будівель, передбачає вчинення таких дій за власний рахунок боржника, що може бути забезпечено шляхом стягнення здійснених витрат з боржника в примусовому порядку. А тому, у разі відмови боржника добровільно виконати зазначені дії судове рішення може бути виконано державним виконавцем примусово, в тому числі без участі боржника, з подальшим стягненням з боржника коштів, витрачених на організацію та проведення виконавчих дій.

Також, у матеріалах виконавчого провадження серії ВП №44169805 відсутні будь-які докази того, що державний виконавець у відповідності до положень пунктів 18, 19 частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" у процесі здійснення виконавчого провадження, враховуючи ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням; звертався до стягувача про надання авансового внеску для залучення до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі.

Отже, матеріалами справи не підтверджується обставини, що до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 44169805 державним виконавцем вжито всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 20.12.2012 по справі №5023/3018/12.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність доказів направлення подання (повідомлення) про притягнення до кримінальної відповідальності боржника у порядку статті 89 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, за приписами частини 1 статті 31 Закону України копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Документообіг в органах державної виконавчої служби встановлений Порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, у редакції чинній на час вчинення виконавчих дій (далі - Порядок № 2274/5).

Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 2274/5 вихідна кореспонденція відправляється через діловода не пізніше наступного робочого дня після підписання (затвердження) документа (супровідного листа). Для реєстрації таких документів у відділі ведеться журнал реєстрації вихідної кореспонденції.

Отже, чинним законодавством не передбачено відправлення подання (повідомлення) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності цінним листом з описом вкладення і фактично достатнім є направлення повідомлення простою кореспонденцією.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні, а державним виконавцем не надано належних доказів направлення копії подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності до Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області, зокрема, копії журналу реєстрації вихідної кореспонденції.

Натомість, матеріали справи містять лист від 20.05.2015 за підписом начальника Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області полковника міліції Кобченко Ю.Д., яким повідомлено про те, що подання ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції від 18.08.2014 вих.№02-34/19616 щодо притягнення до кримінальної відповідальності відповідальної службової особи "Ведмідь-М.А." до документального відділу Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області не надходило (т.3, а.с. 217).

Посилання апелянта на те, що відправлення кореспонденції є обов`язком діловода судова колегія вважає недоречним у даному випадку, оскільки саме апелянт у відповідності до вимог частини першої статті 74 ГПК України має довести відповідними доказами суду, що подання (повідомлення) було направлено до Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області, чого зроблено не було.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції відхиляться також доводи скаржника в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши усі обставини щодо виконавчого провадження у їх сукупності та оцінивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що державною виконавчою службою, в порушення вимог статті 124 Конституції України, частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо обов`язковості виконання рішення самоусунулась від виконання рішення суду; при прийнятті оскаржуваної постанови про закриття виконавчого провадження державним виконавцем не враховано, що виконання такого рішення може бути здійснене без участі боржника; та не вчинено по виконанню рішення суду, передбачених статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішення, як і не дотримано вимог абзацу 2 частини другої статті 75 цього Закону.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що державним виконавцем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів щодо виконання судового рішення та не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 11 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи наведене, постанова про закінчення виконавчого провадження від 18.08.2014 ВП №44169805 винесена старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_1. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду про бездіяльність відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області та незаконність, недійсність постанови про закриття виконавчого провадження від 18.08.2014 ВП №44169805 є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим правомірно задоволено скаргу на бездіяльність державного виконавця в рамках вказаного виконавчого провадження.

В частині відмови у задоволенні вимог скаржника про зобов`язання відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області виконати рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2012 по справі №5023/3018/12 із залученням до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, судове рішення не оскаржується, а тому у відповідності до вимог ст. 269 ГПК України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Наведене свідчить, що доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права під час постановлення оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.08.2015 у справі № 5023/3018/12 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.08.2015 у справі №5023/3018/12 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.01.2021.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова