Ухвала

від 29.09.2016 по справі 5023/3018/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"29" вересня 2016 р. Справа № 5023/3018/12

Вх. номер 3018/12

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши заяву Чугуївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зміну способу і порядку виконання рішення суду (вх. № 31236 від 21.09.2016 року) за позовом: Заступника військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Киїів

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харкова,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Новомосковський військовий лісгосп

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Державна архітектурно - будівельна інспекція у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведмідь-М.А", м. Лозова

зобов`язання вчинити певні дії

за участю:

прокурора - Волик О. Г., посвідчення № 035279 від 26.08.2015 року;.

представника стягувача - Мазур Л.Б., за довіреністю № 220/814/д від 30.12.2015 року;

представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харкова) - не з`явився;

представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Новомосковський військовий лісгосп) - не з`явився;

представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Державна архітектурно - будівельна інспекція у Харківській області) - Переход Р. М., за довіреністю № 40-704-10/405 від 22.01.2016 року.

представника боржника - не з`явився.

представника ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Х/о - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходилась справа № 5023/3018/12 за позовом Заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харкова, м. Харків; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Новомосковський військовий лісгосп, с. Вільне; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державно архітектурно - будівельна інспекція у Харківській області, м. Харків до ТОВ "Ведмідь-М.А." про зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2009 року позов задоволено повністю, зобов`язано ТОВ "Ведмідь-М.А." припинити незаконне будівництво на земельній ділянці лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу Міністерства оборони України, зобов`язано ТОВ "Ведмідь-М.А." за власний рахунок звільнити земельну ділянку від збудованих будівель, які розташовані та території 22 обходу 23 квартала лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу Міністерства оборони України, стягнуто з ТОВ "Ведмідь-М.А." на користь Державного бюджету України 1073,00 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 р. апеляційну скаргу ТОВ «Ведмідь-М.А.» залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2012 р. по справі №5023/3018/12 залишено без змін.

20.12.2012 р. на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2012 р. суддею Сальніковою Г.І. видано відповідні накази.

Поставною Вищого господарського суду України від 28.02.2013 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року у справі № 5023/3018/12 та рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2012 року залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

26.11.2013 року Міністерство оборони України звернулось до господарського суду Харківської області з заявою (вх. 3 43937) про видачу дублікату наказу від 20.12.2012 року у справі № 5023/3018/12 за позовом Заступника військового прокурора Харківського гарнізону до ТОВ "Ведмідь - М.А." про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Харківської області 28.11.2013 року заяву Міністерства оборони України про видачу дубліката наказу від 20.12.2012 року по справі № 5023/3018/12 задоволено.

На виконання вищезазначеної ухвали господарським судом Харківської області видано Міністерству оборони України дублікат наказу від 20.12.2012 року по справі № 5023/3018/12 (за вих. № 027058).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 21.09.2016 року від Чугуївського міськрайонного ВДВС Головного управління юстиції у Харківській області надійшло подання про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Харківської області з виконання наказу № 5023/3018/12 від 20.12.2012 року про зобов`язання ТОВ "Ведмідь - М.А." за власний рахунок звільнити земельну ділянку від збудованих будівель, які розташовані на території 22 обходу 23 кварталу лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу Міністерства оборони України, шляхом звільнення земельної ділянки від збудованих будівель за рахунок стягувача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 вересня 2016 року подання про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Харківської області Чугуївського міськрайонного ВДВС Головного управління юстиції у Харківській області прийнято до розгляду та призначено на 29.09.2016 року.

Прокурор в судовому засіданні 29.09.2016 року не заперечував проти заяви ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Х/о про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Стягувач в судовому засіданні 29.09.2016 року не заперечував проти заяви ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Х/о про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Державна архітектурно - будівельна інспекція у Харківській області) в судовому засіданні 29.09.2016 року не заперечував проти заяви ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Х/о про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Представник ВДВС Чугуївського міськрайонного управління юстиції у Х/о в судове засідання 29.09.2016 року не з`явився, пояснень стосовно скарги не надав, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Боржник в судове засідання 29.09.2016 року не з`явився, пояснень стосовно скарги не надав, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харкова) на стороні в судове засідання 29.09.2016 року не з`явився, пояснень стосовно скарги не надав, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Новомосковський військовий лісгосп) в судове засідання 29.09.2016 року не з`явився, пояснень стосовно скарги не надав, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши заяву Чугуївського міськрайонного ВДВС Головного управління юстиції у Харківській області про зміну способу та порядку виконання рішення суду, зазначає наступне.

Господарський суд на підставі ст. 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника, або за власною ініціативою у виняткових випадках, залежно від обставин справи, відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Змінюючи спосіб і порядок виконання рішення суду, суд не може змінювати останнє по суті.

Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановлений господарським судом способом.

Заява про зміну способу і порядку виконання рішення розглядається за правилами ГПК України в межах розглянутої господарським судом справи.

В обґрунтування поданої заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду, державний виконавець посилається на те, що останнім були здійснені всі заходи примусового виконання наказу № 5023/3018/12, виданого 20.12.2012 року про зобов`язання ТОВ "Ведмідь-М.А." за власний рахунок звільнити земельну ділянку від збудованих будівель, які розташовані та території 22 обходу 23 квартала лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу Міністерства оборони України. Проте виконати рішення суду без участі боржника не виявляється можливим.

У зв`язку з викладеним, державний виконавець Чугуївського міськрайонного ВДВС Головного управління юстиції у Харківській області просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення господарського суду Харківської області з виконання наказу № 5023/3018/12 від 20.12.2012 року про зобов`язання ТОВ "Ведмідь - М.А." за власний рахунок звільнити земельну ділянку від збудованих будівель, які розташовані на території 22 обходу 23 кварталу лісового масиву Новомосковського військового лісгоспу Міністерства оборони України, шляхом звільнення земельної ділянки від збудованих будівель за рахунок стягувача.

Відповідно до п. 7.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17.10.2012 № 9, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Крім того, як зазначено в постанові Верховного суду України від 25.11.2015 року по справі № 6-1829цс15, поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Як вбачається з наданої державним виконавцем заяви, остання не змінює спосіб та порядок виконання рішення суду, оскільки кошти пов`язані із виконавчими діями відносяться до витрат органів державної виконавчої служби, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Так статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено права та обов`язки державного виконавця.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з:

1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону;

2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

3) стягнутих з боржника витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;

4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження", з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже в даному випадку Законом України "Про виконавче провадження" прямо передбачено право державного виконавця на проведення виконавчих дій за рахунок авансового внеску стягувача, що виключає необхідність звернення державного виконавця до суду з відповідною заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» . Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Також відповідно до ч. 2-4 статті 13 Закону України № 2453 »Про судоустрій та статус суддів» Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Держаний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст.7 Закону України "Про державну виконавчу службу", зобов`язаний сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В силу ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі по тексту - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": п. 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведені обставини та те, що заява державного виконавця Чугуївського міськрайонного ВДВС Головного управління юстиції у Харківській області не спрямована на зміну способу та порядку виконання рішення, а фактично направлена на здіснення виконавчих дій за рахунок авансового внеску стягувача, що є правом державного виконавця у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" (п. 19 ч. 3 ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження") та не передбачає звернення до суду з відповідною заявою, суд відмовляє в задоволенні заяви в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Чугуївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зміну способу і порядку виконання рішення суду (вх. № 31236 від 21.09.2016 року) відмовити.

Суддя Добреля Н.С.

5023/3018/12