Постанова

від 18.01.2021 по справі 2-4168/11

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-4168/11 Номер провадження 22-ц/814/296/21Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Абрамов П.С., Бондаревська С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 06 червня 2011 року, постановлену суддею Материнко М.О.,

за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про забезпечення позову

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

28.05.2011 ПАТ КБ ПриватБанк звернулося в суд із указаним позовом, у якому просило стягнути з позичальника ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у розмірі 17 413,47 грн. за кредитним договором від 18.10.2007 №PL0XRX13030216, забезпеченим порукою в 100 грн., стягнувши їх в солідарному порядку із позичальника ОСОБА_1 та його поручителя ОСОБА_2 .

Разом із позовом ПАК КБ ПриватБанк подано заяву про його забезпечення, обґрунтовану тривалим невиконанням позичальником кредитних зобов`язань забезпечених порукою, унаслідок чого утворилась заборгованість про стягнення якої банком заявлено в позові. У банка відсутні підстави вважати, що відповідачами будуть припинені недобросовісні дії щодо невиконання обов`язків перед кредитором. Припускає, що перебування майна у боржника дає йому можливість безперешкодно передати таке майно третім особам або змінити його місцезнаходження, що призведе до неможливості виконання судового рішення за рахунок цього майна.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 06.06.2011 заяву представника позивача ПАТ КБ ПриватБанк про забезпечення позову задоволено частково.

Обмежено ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 31.07.2001р.) у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу районного суду, якою його обмежено у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Посилаючись на положення ст.ст.151-153 ЦПК України, в редакції 2004 року, доводить, що процесуальним законом не передбачено такого заходу забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, застосування якого суперечить вимогам ст.ст.152, 377-1 цього Кодексу.

Вважає заяву банку невмотивованою, а сам по собі факт не виконання боржником свого обов`язку по погашенню боргу таким, що не може свідчити про ухилення останнього від виконання своїх зобов`язань.

Просить врахувати положення ст.33 Конституції України, ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, а також практику Європейського суду з прав людину, викладену в рішеннях Рінер проти Болгарії , Напіджало проти Хорватії .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання сторони не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи. Відповідач ОСОБА_1 у прохальній частині апеляційної скарги просив розглядати справу за його відсутності.

Згідно ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Із матеріалів справи убачається, що у червні 2011 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18.10.2007 №PL0XRX13030216 в розмірі 17 413,47 грн./а.с.2-4/

Разом із позовом ПАК КБ ПриватБанк подано заяву про його забезпечення, у якій просить:

- накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження в межах суми стягнення;

- направити до Полтавської філії державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України заяви про реєстрацію обтяжень на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 ;

- обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань, заборонивши: відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, УМВС України в Полтавській області видачу ОСОБА_1 паспорта/проїзного документа, а у разі наявності іншого паспорту/проїзного документу - внести відмітку про вилучення першого до того, що залишився; Адміністрації Державної прикордонної служби України - вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у ОСОБА_1 паспортів/проїзних документів, обмежити осіб (боржників) у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов`язань./а.с.5-7/

Частково задовольняючи заяву та обмежуючи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань, районний суд виходив із наявних невиконаних зобов`язань та положень ст.151 ЦПК України, ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України та п.22 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення від 31.03.1995 №231.

Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що ухвала про забезпечення позову постановлена за нормами Цивільного процесуального Кодексу України в редакції 2004 року, колегія суддів застосовує процесуальний закон, що діяв на час вчинення оскаржуваної процесуальної дії.

Відповідно до ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Частиною 1 статті 152 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, перелік яких не є вичерпним, зокрема позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогам (ч.ч. 2,3 ст.152 цього Кодексу).

Згідно ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч.4 ст.313 ЦК України, фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регламентується нормами Закону України Про порядок виїзду з України, в`їзду в Україну громадян України .

Статтею 377-1 ЦПК України регламентовано вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень, тоді як в даному випадку суд застосував таке обмеження як захід забезпечення позову до винесення рішення у справі, що не відповідає закону.

Враховуючи, що у цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151 - 153 ЦПК України, застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України, колегія суддів визнає помилковим застосування районним судом зазначеного способу забезпечення позову під час розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу та скасовує ухвалу районного суду в частині забезпечення позову шляхом встановлення ОСОБА_1 обмеження у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань, а в забезпеченні позову відмовляє.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, ст.ст. 381-384 , 389-391 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 06 червня 2011 року в частині забезпечення позову шляхом встановлення обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань - скасувати.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про забезпечення позову шляхом встановлення обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 31.07.2001р.) до виконання ним своїх зобов`язань - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.01.2021.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді П.С. Абрамов

С.М. Бондаревська