Постанова

від 18.01.2021 по справі 816/2661/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 816/2661/15

касаційне провадження № К/9901/27320/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року (головуючий суддя -Ясиновський І.Г.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Жигилій С.П.; судді - Дюкарєва С.В., Перцова Т.С.)

у справі № 816/2661/15

за позовом Приватного виробничо-господарського підприємства Автотранс

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Приватне виробничо-господарське підприємство Автотранс (далі - ПВГП Автотранс ; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві; відповідач; контролюючий орган) про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2015 року № 0000772301 та розрахунку пені на суму 6071,03 грн.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 12 серпня 2015 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2015 року № 0000772301. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ДПІ у м. Полтаві звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає про безтоварний характер господарських операцій із придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю Євротрейд Україна .

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у м. Полтаві.

24 жовтня 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на реальності оспорюваних поставок.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПВГП Автотранс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 08 червня 2015 року № 2032/16-01-22-01/11/30668210.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні за смарт-картками та талонами паливно-мастильних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю Євротрейд Україна з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у м. Полтаві посилалася на здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Євротрейд Україна в охоплений перевіркою період господарських операцій із фіктивним суб`єктом господарської діяльності, а саме - Товариством з обмеженою відповідальністю Газукраїна-2020 , посадову особу якого вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року у справі № 646/3810/15-к визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Крім того, відповідач звертав увагу на відсутність сертифікатів якості на поставлені нафтопродукти.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2015 року № 0000772301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 56220,00 грн, у тому числі 44976,00 грн за основним платежем та 11244,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ПВГП Автотранс до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: накладних; податкових накладних; банківських виписок; журналу-ордеру; актів звірки взаємних розрахунків; звітів про відпуск паливно-мастильних матеріалів за талонами за видами палива за період з лютого 2013 року по грудень 2013 року; довіреностей; документів, що свідчать про господарський характер понесених ПВГП Автотранс витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його безпосереднього постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю Євротрейд Україна , як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПВГП Автотранс розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відсутні в матеріалах справи і докази на підтвердження тієї обставини, що придбані платником у Товариства з обмеженою відповідальністю Євротрейд Україна паливно-мастильні матеріали попередньо поставлені останньому Товариством з обмеженою відповідальністю Газукраїна-2020 , на фіктивність якого посилається ДПІ у м. Полтаві.

Таким чином, висновок судових інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю Євротрейд Україна господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ДПІ у м. Полтаві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова