Рішення

від 12.01.2021 по справі 212/6738/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/6738/18

2/212/50/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Ваврушак Н. М., за участі секретаря судового засідання Нестеренко В.В., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, та зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2018 року, ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, позовні вимоги декілька разів уточнювались. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з ОСОБА_3 вона познайомилася на початку грудня 2012 року, стали з ним зустрічатися, а з 01 січня 2013 року стали проживати однією сім`єю в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання в орендованій квартирі у нас з відповідачем був спільний сімейний бюджет. Позивач, працювала в КЗО Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр Сузір`я , отримувала заробітну плату. Відповідач на той час працював заступником начальника Криворізької Північної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області і також мав заробітну плату, не меншу за мінімальну. Із спільних коштів вони сплачували плату за оренду квартири, купували одяг, продукти харчування.

В орендованій квартирі за вищевказаною адресою вони прожили до січня 2014 року, а з січня 2014 року перейшли мешкати в квартиру матері відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , де позивач мешкає до цього часу.

Взимку 2014 року, позивач завагітніла, спочатку перебувала на облік в жіночій консультації Міської лікарні № 7 , потім в КЗ Криворізький перинатальний центр зі стаціонаром ДОР .

03.05.2014 року, шлюб між сторонами був зареєстрований в Довгинцівському районному у місті Кривому Розі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Від шлюбу мають двох малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які народилися, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач, до знайомства з позивачем за рішенням Криворізької міської ради № 1328 від 22.08.2012 року, отримав земельну ділянку площею 840 кв.м. під будівництво житлового будинку, яка розташована в АДРЕСА_7 , кадастровий номер: 1211000000:04:201:0025.

Під час перебування у цивільному шлюбі та вже після реєстрації шлюбу офіційно з позивачем, відповідач став будувати житловий будинок для їхньої родини, за спільні кошти купував будівельні матеріали і винайняв робітників, які збудували фундамент під будівлю та сплачував заробітну плату найманим будівельникам.

Відповідач працює начальником Софіївського відділення Криворізької Північної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, розмір його доходу за 2015 рік склав 24976,00 грн., за 2016 рік - 272,00 грн., за 2017 рік - 103756,00 грн.

Позивач, працювала з 29.08.2011 року по 04.05.2018 року вчителем в КЗО Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр Сузір`я ДОР її заробіток за 2015 рік склав 8197,85 грн., за 2016 рік - 10009,67 грн., за 2017 рік - 62944,38 грн. Крім того, в 2015 році була виплачена допомога при народженні дітей в сумі 20640 грн., в 2016 році - 33891 грн., в 2017 році - 38636 грн.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.06.2018 року, шлюб між сторонами, розірвано. Крім того, рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.09.2018 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки від його заробітку.

В червні 2017 року, шлюбні відносини між сторонами були припинені, та на той момент житловий будинок був побудований практично повністю, що видно на фотокартках, які вона долучає до своєї позовної заяви. Загальна площа житлового будинку складає 166 кв.м., але відповідач навмисно не вводить його в експлуатацію та не реєструє в офіційному порядку право власності на нерухоме майно з наміром уникнути його поділу. Оскільки будинок будувався за спільні кошти, позивач має право на 1/2 частку вищевказаного нерухомого майна.

Просить суд встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 01.01. 2013 року по 03.05.2014 року. Визнати будівельні матеріали та конструктивні елементи незавершеного будівництвом будинку, розташованого в АДРЕСА_7 / кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:04:201:0025/, куплені в період спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2013 року по 03.05. 2014 року, а саме: цеглу будівельну б/у 700 шт., цемент 50 кг 7 мішків, перемичку, плити перекриття 4,7м х 0,8м 14 шт., плити перекриття 4,3 м х 0,8 м 11 шт., плити стінові 1 мх1,2м х 0,4 м 25 шт., плити перекриття 1,2 м. х1,6 м 12 шт., цемент 25 кг 20 мішків, шлак 1 ЗИЛ, арматуру 0,1 тони, піну монтажну 750 мл. 10 флаконів, гідроізоляцію /мастика/ 25 кг 2 відра, спільним сумісним майном жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі, поділити їх та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частини вартості вищевказаних будівельних матеріалів з урахуванням вартості виконаних будівельних робіт в сумі 26200 грн., залишивши у власності ОСОБА_3 всі будівельні матеріалів та конструктивні елементи незакінченого будівництвом житлового будинку, площею 166 кв.м., розташованого в АДРЕСА_7 . Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1825,60 гривень та витрати на залучення експерта в розмірі 1000,00 грн., всього 2825,60 грн.

Відповідач не погодившись з позовними вимогами позивача направив до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що викладені в позовній заяві обставини не відповідають дійсності. Відповідач познайомився з позивачкою в середині 2013 року, а шлюбні відносини та спільне проживання сторони почали після офіційної реєстрації шлюбу. Інформація про те що після реєстрації шлюбу сторони почали будівництво житлового будинку за спільні сумісні кошти - є вигаданою, з наступних підстав: відповідач дійсно отримав земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку Рішенням Криворізької міської ради від 22.08.2012 року , тобто до знайомства з Позивачкою, але будинок там не будувався,тим паче за спільні сумісні кошти подружжя. Відповідачем на початку 2013 року було закладено монтаж фундаменту та по теперішній час жодних робіт з будівництва будинку на даній земельній ділянці не проводилось. Єдині роботи, які проводились на даній земельній ділянці після 2013 року - це зведений Відповідачем у жовтні 2018 року паркан. Просить суд звернути увагу, що роботи проводились вже після розірвання шлюбу с Позивачкою та за особисті кошти Відповідача. Крім того, позивач не надала суду жодного фактичного доказу особистої участі у будь - яких витратах на будівництво. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

26.11.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування зустрічного позову вказав, що між сторонами 04.05.2014 року було зареєстровано шлюб, який 22.06.2018 року було розірвано за рішенням суду. Від шлюбу сторони мають двох доньок: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 на протязі всього подружнього життя в повному обсязі забезпечував сім`ю, дозволяючи ОСОБА_2 витрачати свої зароблені кошти виключно на особисті потреби. Спільного майна набутого за час шлюбу у подружжя не має, але у ОСОБА_3 на початку 2015 у виникли кредитні зобов`язання перед ПАТ КБ Приватбанк , які відображені в його електронній декларації. Початкова сума зобов`язання з 01.01.2015 року становила 23500,00 гривень, а на момент розірвання шлюбу 01.06.2018 року сума кредитних зобов`язань становила - 40167,08 гривень. Дані кошти витрачені виключно в інтересах сім`ї.

ПАТ КБ Приватбанк було збільшено кредитний ліміт грошових коштів за що він придбав у квітні 2018 року дитячі ліжечка на суму 7100,00 гривень.

За період з 01.12.2017 року по 29.05.2018 року, ОСОБА_3 для забезпечення родини за кредитною карткою витратив на сім`ю за 6 міс. на суму - 23702,43грн.

Позивач за зустрічним позовом не зважаючи на те, що відповідач подала позов до Інгулецького районного суду про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей продовжував перераховувати кошти на картку Відповідача, купувати речі, продукти та іграшки донькам, сплачував самостійно комунальні послуги нараховані за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить матері Позивача та в якій він на даний момент зареєстрований разом з Відповідачем та доньками.

Не зважаючи на те що з травня 2018 року Позивач не мав можливості проживати в квартирі разом з Відповідачкою та доньками, в зв`язку з тим, що вона кожного разу вчиняла сварки, які негативно впливали на дітей. Позивач був змушений піти з власної квартири. За наявними у Позивача доказами у вигляді квитанцій про сплату комунальних послуг за місцем реєстрації, Відповідач жодного разу не приймала в них участі. Позивач сплатив за комунальні послуги на загальну суму 23155,43грн.

Загальна сума витрат Позивача на дітей за період травень-вересень 2018 року склала 12040,86 гривень.

Крім того з моменту розірвання шлюбу між сторонами, тобто з травня 2018 року, відповідач ОСОБА_2 не сплачує комунальні послуги за адресою проживання її та дітей по АДРЕСА_2 , тому позивач змушений самостійно сплачувати комунальні послуги, якими він не користується, щоб запобігти утворенню заборгованості у квартирі, яка належить його матері.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 солідарно суму боргового зобов`язання на загальну суму у розмірі - 40167,08 грн., що є спільною сумісною власністю подружжя перед ПАТ КБ Приватбанк за кредитним договором укладеним в інтересах сім`ї у розмірі 20083,54 грн. Судові витрати понесені Позивачем у разі задоволення позовних вимог зустрічного позову покласти на Відповідача в розмірі 704,80 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.10.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в загальному порядку, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29.10.2018 року, заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів по забезпеченню позову, задоволено. Накладено арешт на будівельні матеріали та конструктивні елементи незавершеного будівництвом житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 на належній ОСОБА_3 земельній ділянці. Заборонено ОСОБА_3 відчужувати вищевказані будівельні матеріали та конструктивні елементи незакінченого будівництвом будинку та житлового будинку, у разі реєстрації права власності, за ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 11.03.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті. Прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою суду від 18.09.2019, клопотання представника позивача задоволено, витребувані докази по справі.

Ухвалою суду від 02.12.2019, заяву відповідача ОСОБА_3 , про відвід судді визнано необґрунтованою, провадження у справі зупинено, до вирішення питання про відвід головуючому судді Ваврушак Н. М.

Ухвалою суду від 05.12.2019, відновлено провадження у справі, призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 11.03.2020, розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача - адвоката Калашникової І. В.

Ухвалою суду від 14.08.2020, клопотання позивача про призначення експертизи, задоволено. Призначено судово будівельно технічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 30.09.2020, відновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.11.2020, розгляд справи відкладено в зв`язку з неявкою сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (уточненій). В задоволенні зустрічного позову, відмовити.

Відповідач до судового засідання не з`явився, 29.10.2020, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Зустрічний позов, задовольнити.

В попередніх судових засіданнях пояснював, що в квітні - травня 2013 року він з ОСОБА_2 стали проживати як родина, до цього на Східному проживали не як чоловік і жінка, але він повність матеріально забезпечував позивача з січня 2013 року. Він постійно забезпечував родину усім необхідним, у них була позиція, що дохід позивача це її особисті витрати, а його дохід витрачався на спільне проживання. Він позивача утримував, купував одяг, сплачував за навчання, кормив, сплачував за житло. Оскільки він має власне господарство, тому продукти харчування він не купував та не купує. Кредитну картку він оформив після 2015 року для забезпечення доньок. Шлюбні відносини вони припинили в травні 2018 року.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надала свідчення, що з 2006 року вона навчалась разом з позивачем. В грудні 2012 року сторони познайомились, стали разом мешкати з січня 2013 року як родина, орендували квартиру по АДРЕСА_6, потім проживали по АДРЕСА_2 . Позивач їй казала, що будується будинок, але про витрати на нього їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні надала свідчення, що вона знайома з позивачем з 2008 року. В грудні 2012 року сторони познайомились, відповідач запросив позивача в подорож до Карпат. У січні 2013 року сторони почали жити разом на Східному, потім переїхали проживати на АДРЕСА_5 . Вони мешкали разом як родина, купували продукти харчування, готували їжу. Родина сторін 11.01.2014 року були у неї в гостях на хрестинах її сина. Про будівництво будинку їй відомо з 2015 року, а саме будівництво ведеться з 2013 року, будинок розташований біля річки, про витрати їй нічого не відомо, також їй відомо, що у позивача був депозитний рахунок.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні надав свідчення, що він знайомий з відповідачем ОСОБА_3 , працює на підприємстві ПП Сервер надають послуги з будівництва. Влітку 2012 року відповідач замовив йому послугу з будування фундаменту будинку та його будівництво, він прорахував кошторис, закупив будівельні матеріали та побудував фундамент будинку, але будівництво було зупинено взимку 2012 року, потім продовжили навесні 2013 року, але знов зупинили будівництво. Розрахунки за будівництво з ним проводив ОСОБА_3 , також зі слів відповідача йому відомо що він одружився та в нього з`явились інші витрати. ОСОБА_2 ніколи не бачив.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони познайомились в грудні 2012 року, з 01.01.2013 року проживали однією сім`єю в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання в орендованій квартирі у сторін був спільний сімейний бюджет та спільний побут.

03.05.2014 року, шлюб між сторонами був зареєстрований в Довгинцівському районному у місті Кривому Розі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Криворізької міської ради № 1328 від 22.08.2012 року, ОСОБА_3 отримав земельну ділянку площею 840 кв.м. під будівництво житлового будинку, яка розташована в АДРЕСА_7 , кадастровий номер: 1211000000:04:201:0025.

Відповідач ОСОБА_3 за місцем роботи мав дохід за 2015 рік - 24976,00 грн., за 2016 рік - 272,00 грн., за 2017 рік - 103756,00 грн.

Позивач ОСОБА_2 мала доход за місцем роботи за 2015 рік - 8197,85 грн., за 2016 рік - 10009,67 грн., за 2017 рік - 62944,38 грн. Крім того, в 2015 році була виплачена допомога при народженні дітей в сумі 20640 грн., в 2016 році - 33891 грн., в 2017 році - 38636 грн.

В червні 2017 року, шлюбні відносини між сторонами були припинені.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.06.2018 року, шлюб між сторонами, розірвано.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.09. 2018 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки від його заробітку.

Під час перебування у шлюбі, в 2015 році у відповідача ОСОБА_3 виникли кредитні зобов`язання перед ПАТ КБ Приватбанк , початкова сума зобов`язання з 01.01.2015 становила 23500,00 гривень, а на момент розірвання шлюбу 01.06.2018 становила 40167,08 гривень.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 належними та допустимими доказами підтвердила власні позовні вимоги щодо спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Зокрема, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, докази про спільне проживання до реєстрації шлюбу, з яких вбачається, що сторони вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного та мали спільне господарства, вони мали спільний бюджет, особи були пов`язані спільним побутом і мали спільні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Висновок суду узгоджується із позицією, що викладена в Постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі №524/10054/16 (61-21748св18), та 27.02.2019 року у справі №522/25049/16-ц.

Щодо твердження позивача про спільне проживання сторін, то вони ґрунтуються переважно на показаннях свідків, які є знайомими як позивача так і відповідача. Відповідачем вказані покази не спростовані та частково підтверджені у судовому засіданні.

Що стосується доводів позивача з приводу ведення сторонами спільного побуту, то позивач ґрунтує такі твердження на показах свідків, які підтверджують придбання певного майна та речей для подальшого використання сторонами та те, що відповідач з першого дня знайомства матеріально забезпечував ОСОБА_2 усім необхідним та вирішував усі матеріальні питання щодо їхнього проживання.

Суд дійшов висновку, що сторони у період з 01.01.2013 року по 03.05.2014 року, спільно проживали в одному житловому приміщенні, забезпечували себе всім необхідним для життя, вели спільне господарство, вони об`єднали та витрачали кошти для спільного проживання.

За таких обставин, оскільки починаючи з січня 2013 року позивач та відповідач несли спільні витрати на придбання та утримання майна, своєю працею брали участь у спільному веденні господарства, як за місцем проживання, квартиру яку винаймали, підтримували інтимні стосунки, як чоловік та жінка, брали спільну участь у святкуванні урочистих подій та вирішенні побутових питань, тому суд приходить до переконання про існування між ними у вказаний вище період взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, а отже і доведеності факту їх проживання, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у зазначений період.

Враховуючи, що в судовому засіданні встановлено та підтверджено відповідними письмовими доказами та показами свідків факт спільного проживання факт спільного проживання позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме з 01.01.2013 року по 03.05.2014 року, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині, вказавши визнаний сторонами початок спільного проживання саме з 01.01.2013 року.

Щодо позовних вимог в частині визнання права власності на будівельні матеріали, які використовувалися для будівництва будинку, суд вказує наступне.

За правилами статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Між тим, у правовому висновку, який викладений у постанові від 8 червня 2016 року (справа № 6-2253цс15) Верховний Суд України, посилаючись на ст. ст. 3, 74 СК України та ст. 368 ЦК України, зазначив що особи які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Як вбачається з документів, що надані відповідачем ОСОБА_3 в судовому засіданні, а саме: копія накладної від 30.11.20212; копія накладної від 29.11.2012; інформація з Державного реєстру речових прав від 18.01.2019 (№ 153066695); інформація з Державного реєстру речових прав від 21.11.2018 (№ 146306375); фото № 1,2,3; копія плану відведення земельної ділянки; копія плану існуючих землекористувань, на земельній ділянці, яка йому була виділена розпочато будівництво житлового будинку (а.с.184-192 т.1).

Грошові кошти, які були витрачені на будування нерухомого майна є спільною власністю сторін, оскільки за час спільного проживання сторони працювали, мали доход та спільний бюджет.

Враховуючи викладене, будування відбувалося у період спільного проживання сторін однією сім`єю. Окрім того житло будувалось виключно для сімейних цілей.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Згідно з роз`ясненнями у п. п. 22 - 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

З аналізу вказаних вище норм матеріального закону слідує, що згідно загальних правил змагальності цивільного процесу предметом доказування в справах про поділ спільного майна подружжя, є: наявність спільного майна з конкретно визначеними ознаками взагалі і на час розгляду справи, його вартість, час його придбання і джерело походження коштів. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

В судовому засіданні судом встановлено, рішенням Криворізької міської ради № 1328 від 22.08.2012 року, ОСОБА_3 отримав земельну ділянку площею 840 кв.м. під будівництво житлового будинку, яка розташована в АДРЕСА_7 , кадастровий номер: 1211000000:04:201:0025., де було розпочато будівництво будинку.

Судом було призначено експертизу для визначення вартості 1/2 частини будівельних матеріалів та конструктивних елементів недобудованого житлового будинку, розташованого на належній ОСОБА_3 земельній ділянці за кадастровим номером 1211000000:04:201:0025 в АДРЕСА_7 ? (а. с. 83 т. 2.)

Відповідно до повідомлення експерта від 28.09.2020 року про неможливість проведення судової будівельно-технічної експертизи 25.09.2020р. експерт прибув на об`єкт дослідження. На вказану дату та час з`явились сторони - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:201:0025 в АДРЕСА_7 по периметру огороджена кам`яним парканом з металевими воротами. ОСОБА_3 зазначив, що надати доступ до вказаної ділянки він не може, оскільки він не є її власником. (а. с. 89-90)

Вартість витрачених коштів на будівництво будинку підтверджується наступними доказами: кошторисним розрахунком по сплаті монтажних робіт від ПП Сервер від 25.02.2013 року за спільні кошти позивача та відповідача для монтажу плит перекриття будинку було куплено будівельних матеріалів на суму 15170 грн., а саме : цегла будівельна б/у 700 шт. по 1,5 грн. вартістю 840 грн., цемент 50 кг 7 мішків по 40 грн. вартістю 280 грн., перемичка вартістю 300 грн., плити перекриття 4,7м х 0,8м 14 шт. по 550 грн. вартістю 7700 грн., плити перекриття 4,3 м х 0,8 м 11 шт. по 550 грн. вартістю 6050 грн.

Крім того, сторонами було сплачено за транспортну доставку будівельних матеріалів 1600 грн., роботу автокрану 3200 грн., кладку цегли- 1050 грн., залиття стиків 570 грн., монтаж перемички 100 грн., монтаж плит перекриття 3750 грн., а всього за роботу сплачено 10270 грн.

Відповідно до кошторисного розрахунку по сплаті монтажних робіт від ПП Сервер від 28.08.2013 року за спільні кошти сторін за монтаж підземного переходу між будинком та гаражем було сплачено за будівельні матеріали 7630 грн., а саме за плити стінові розміром 1 м х 1,2м х 0,4 м 25 шт. по 100 грн. вартістю 2500 грн., плити перекриття розміром 1,2 м. х1,6 м 12 шт. по 150 грн. вартістю 1800 грн., цемент 25 кг 20 мішків по 30 грн. вартістю 600 грн., шлак 1 ЗИЛ вартістю 600 грн., арматура 0,1 тон вартістю 620 грн., піну монтажна 750 мл 10 флаконів по 35 грн. вартістю 350 грн., гідроізоляцію / мастика/ 25 кг 2 відра по 580 грн. вартістю 1160 грн.

Крім того, за монтаж переходу між будинком і гаражем сторонами було сплачено за роботу 19330 грн., а саме розчистка землі та підготовка основи 1400 грн., монтаж стінових плит -2600 грн., обладнання полів -1000 грн., монтаж плит перекриття / стеля / 1080 грн., обладнання гідроізоляції стін та стелі переходів - 800 грн., планування території - 1500 грн., допоміжні роботи - 800 грн., робота крану - 3200 грн., робота погрузчика Хітачі - 3200 грн., робота екскаватора 1250 грн., транспортні витрати - 2500 грн.

Всього було сплачено за будівельні матеріали та оплачено за будівельні роботи по незакінченому будівництву житлового будинку в сумі 52400 грн.

Відповідно до ст.74 Сімейного Кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належать їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 має право на 1/2 частку будівельних матеріалів та вартості будівельних робіт по незакінченому будівництву житлового будинку, які були куплені сторонами та оплачені в період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2013 року по 03.05. 2014 року.

За таких обставин, позивачем доведено, що нею та відповідачем, в період їх спільного проживання, як подружжя без реєстрації шлюбу, було придбано будівельні матеріали та наведена вартість будівельних робіт по незакінченому будівництву житлового будинку складає 52400 грн., які в подальшому використано для будівництва будинку, і що будинок складається з будівельних матеріалів з конкретними характеристиками. Відповідачем вказані обставини не спростовані.

Оскільки будівельні матеріали і конструктивні елементи незакінченого будівництвом будинку відділити від будинку вже неможливо, відповідач повинен сплатити позивачу ОСОБА_2 грошову компенсацію половини їх вартості що складає 26200 грн. /52400 грн.: 2 = 26200 грн./

Відповідач не спростував надані докази позивачем, то суд вважає, що можливо їх вартість визначити на підставі кошторисних розрахунків, які надані відповідачем до суду.

Доводи відповідача з приводу, того, що він з 10.07.2020 року не є власником земельної ділянки, не спростовує доводів позивача про визнання спільним сумісним майном жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі на будівельні матеріали та за будівельні роботи по незакінченому будівництву житлового будинку та їх компенсацію, оскільки не заявлені вимоги щодо права власності на земельну ділянку.

Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що у судовому засіданні 14.08.2020 року, вирішувалося клопотання позивача про призначення судової будівельно - технічної експертизи для визначення вартості будівельних матеріалів та робіт, де відповідач ОСОБА_3 , висловлював думку з приводу клопотання, але не зазначав про відчуження 10.07.2020 року земельної ділянки.

Таким чином, на підставі наведеного, виходячи із принципів об`єктивності, реальності і справедливості суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на спростування викладених обставин позивачем ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 в суді не заявляв суду про неналежність або ж недопустимість наданих позивачем доказів. Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Стосовно вимог зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, та визнання суми боргового зобов`язання на загальну суму у розмірі - 40167,08 грн., спільною сумісною власністю подружжя перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК за кредитним договором укладеним в інтересах сім`ї, та стягнення на його користь 20083,54 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого із подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

На підтвердження вимог зустрічного позову ОСОБА_3 надані лише копії платіжних доручень, ксерокопії квитанцій та квитанцій про оплату комунальних послуг.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів;показаннями свідків.

Стаття 81 ч.1 ЦПК України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони скористалися правом подать докази у справі безпосередньо до суду.

Суд відповідно до частини першої ст. 89 ЦПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, у відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст наведених вище норм права, суд вказує, що позивачем за зустрічним позов не надано жодного доказу на підтвердження вимог поданого позову, а тому суд доходить висновку про недоведеність позовних вимог, що є підставою для відмови у зустрічному позові.

З моменту набрання рішенням законної сили, слід скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 29.10.2018 року, якою накладено арешт на будівельні матеріали та конструктивні елементи незавершеного будівництвом житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 на належній ОСОБА_3 земельній ділянці. (а. с. 78-79 т. 1)

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та витрат на залучення експерта.

Керуючись ст. ст. 369,372 ЦК України, у відповідності до ст.ст. 3, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , без реєстрації шлюбу з 01 січня 2013 року по 03 травня 2014 року.

Визнати будівельні матеріали та конструктивні елементи незавершеного будівництвом будинку, розташованого в АДРЕСА_7 /кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:04:201:0025/, придбані в період спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2013 року по 03 травня 2014 року, а саме цеглу будівельну бувшу у викорастинні 700 шт., цемент 50 кг 7 мішків, перемичку, плити перекриття 4,7м х 0,8м 14 шт., плити перекриття 4,3 м х 0,8 м 11 шт., плити стінові 1 мх1,2м х 0,4 м 25 шт., плити перекриття 1,2 м. х1,6 м 12 шт., цемент 25 кг 20 мішків, шлак 1 ЗИЛ, арматуру 0,1 тони, піну монтажну 750 мл. 10 флаконів, гідроізоляцію /мастика/ 25 кг 2 відра, на загальну суму з урахуванням вартості виконаних будівельних робіт - 52400,00 гривень, спільним сумісним майном жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частини вартості будівельних матеріалів з урахуванням вартості виконаних будівельних робіт в сумі 26200,00 гривень.

Залишити у власності ОСОБА_3 всі будівельні матеріалів та конструктивні елементи незакінченого будівництвом житлового будинку, площею 166 кв.м., розташованого в АДРЕСА_7 /кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:04:201:0025/.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1825, 60 гривень та витрати на залучення експерта в розмірі 1000,00 гривень.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення буде складено 22.01.2021 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак